Рішення

від 20.11.2019 по справі 902/750/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" листопада 2019 р. м. Вінниця Cправа № 902/750/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит-Сервіс", вул. Заводська, 7А, смт. Люблинець, Ковельський район, Волинська область, 45034, ідентифікаційний код 37707423

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозапчастина плюс", вул. В. Нестерчука, 23, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400, ідентифікаційний код 41412230

про стягнення 50 746, 30 грн.

за участю представників:

позивача: Чорна Богдана Миколаївна, ордер серія ВЛ № 000032601 від 25.03.2019 року, паспорт серії АС № НОМЕР_1 виданий Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області від 10.09.2003 року

відповідач: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

04.09.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозапчастина плюс" про стягнення 50 746, 30 грн. заборгованості за Договором на перевезення вантажів №42 від 28.08.2018 року, а саме: 41 999, 00 грн заборгованості за надані послуги, 7 490,78 грн. пені за прострочення платежу, 1 256,52 грн. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та 1921,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Ухвалою суду від 06.09.2019 позов залишено без руху на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 01.10.2019 року відкрито провадження у справі № 902/750/19 у порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.10.2019 року.

В судовому засіданні 21.10.2019 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.11.2019 року, на підставі ч. 1 ст. 216 ГПК України, яка занесена до протоколу судового засідання від 21.10.2019 року.

Ухвалою суду від 22.10.2019 року повідомлено сторін про дату судового засідання.

Разом з тим, 14.11.2019 року суддя Міліціанов Р.В. повинен був перебувати у відрядженні.

Враховуючи вищенаведене, судом призначено іншу дату судового засідання, а саме на 20.11.2019 року.

Ухвалою суду від 30.10.2019 року повідомлено сторін про дату судового засідання.

11.11.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів № 1803 від 04.11.2019 року.

В судове засідання 20.11.2019 року з`явився представник позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався.

Суд враховує, що про дату, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 30.10.2019 року, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

При цьому суд зважає на положення ст. 242 ГПК України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ч. 10 ст. 242 ГПК України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, суд наголошує на тому, що копії ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/750/19 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості з ними ознайомитись.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, ст.ст. 42, 46 ГПК України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми ст.ст. 182, 183 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Суд розглянув матеріали справи, з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення 28.08.2018 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "Негабарит-Сервіс" (Перевізник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозапчастина плюс" (Замовник) договору на перевезення вантажу № 42.

В зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором на перевезення вантажу № 42 утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 41 999, 00 грн за надані послуги.

З огляду на вказане, позивач звернувся з позовом до суду про заявлено до стягнення з відповідача 41 999,00 грн боргу, 7 490,78 грн. пені за прострочення платежу, 1 256,52 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Матеріали справи не містять відзиву чи письмових пояснень з долученням відповідних доказів, в яких відповідач висловлює власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 28.08.2018 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "Негабарит-Сервіс" (Перевізник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозапчастина плюс" (Замовник) договору на перевезення вантажу № 42 (а.с. 9-12, т. 1).

Відповідно п. 1.1. Договору Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги по організації та здійсненні перевезення вантажів автомобільним транспортом в міському, міжміському та міжнародному сполученні.

Згідно п. 1.2 Договору Перевізник зобов`язується прийняти від Замовника, вантаж для перевезення, відповідно до заявки Замовника та перевезти його до місця знаходження, вказаного Замовником, а Замовник зобов`язується оплатити послуги Перевізника відповідно до положень договору.

Перевезення вантажу, виконується Перевізником на підставі заявки, що підписується обома сторонами. В заявці зазначається конкретне найменування вантажу, його кількість, розміри, умови та термін перевезення, маршрут перевезення місце та час завантаження, розвантаження, повне найменування вантажовідправника та вантажоодержувача. У разі здійснення міжнародного перевезення - місце замитнення та розмитнення (п. 2.1. Договору).

Замовник передає Перевізнику заявку на перевезення вантажу не пізніше 18 (вісімнадцятої) години дня в залежності від типу вантажу та маршруту перевезення:

- на перевезення габаритного вантажу на території України - за дві доби до дати завантаження (п.п. 2.2.1 Договору);

- на перевезення великогабаритного та великовагового вантажу по Україні - за 6 діб до дати завантаження (п.п. 2.2.2 Договору);

- на міжнародне перевезення габаритного вантажу - за 3 доби до дати завантаження (п.п. 2.2.3 Договору);

- на міжнародне перевезення великогабаритного та великовагового вантажу - за 14 робочих днів до дати завантаження (п.п. 2.2.4 Договору).

Нормативний термін на завантаження - замитнення або розмитнення - розвантаження - 24 години на території ЄС та 48 годин та території України та країн СНД, якщо інше не погоджено в заявці (п. 2.3. Договору).

Відповідно п. 4.1. Договору вартість послуг визначається за узгодженням сторін по кожному конкретному перевезенню, згідно заявки на перевезення вантажу та вказується у рахунку-фактурі Перевізника. Ціни є договірні.

У випадку, якщо сторонами в заявці на перевезення вантажу, вартість перевезення вказана у іноземній валюті, розрахунки здійснюються в національній валюті по офіційному курсу НБУ на день виставлення рахунку-фактури Перевізником (п. 4.2 Договору).

Вартість послуг Перевізника по перевезенню вантажу оплачується Замовником у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Перевізника (п. 4.3. Договору).

Згідно п. 4.4. Договору Замовником сплачується Перевізнику за перевезення передоплата в розмірі 100% від вартості перевезення по факту підписання заявки, якщо інше не погоджено в заявці.

Сторони несуть відповідальність одна перед іншою за невиконання або неналежне виконання положень даного договору та чинного законодавства України (п. 5.1. Договору).

За змістом п. 5.3. Договору у разі, якщо Замовник не оплачує послуги Перевізника у зазначений у договорі термін, Замовник сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно п. 5.12. Договору Замовник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язується оплатити Перевізнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

По факту надання транспортних послуг сторони складають та підписують акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (п. 8.1. Договору).

У випадку, якщо відправлений Перевізником Замовнику Акт виконаних робіт (надання послуг) ним не підписаний та не опротестований (заперечений) на протязі 7 (семи) банківських днів з моменту отримання його Замовником, він рахується прийнятим без змін та підлягає оплаті в повному обсязі (п. 8.2. Договору).

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до моменту розірвання його однієї із сторін, про що повинно бути письмово повідомлено другій стороні не пізніше ніж за 14 днів до дати розірвання (8.5. Договору).

28.08.2018 року сторонами підписано заявку № 1 до Договору, в якій останніми, наряду з іншим, погоджено маршрут - Румунія - Україна, найменування вантажу - комбайн ROPA EURO TIGER, його розміри, вагу, дату завантаження - 29.08.2018 року - 30.08.2018 року, адресу завантаження та найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, вантажоодержувача, вартість послуг, нормативний простій, додаткові умови (а.с. 13, т. 1).

При цьому у заявці сторонами погоджено вартість перевезення в розмірі 1 800 Євро по курсу НБУ на дату прибуття на митницю призначення.

Вказана заявка до Договору скріплена печатками обох сторін Договору.

28.08.2018 року відповідачу виставлено рахунок № 1237 на часткову, попередню оплату перевезення в сумі 59 516,00 грн (а.с. 16, т. 1).

31.08.2018 року Перевізником на адресу Змовника надіслано акт надання послуг на суму 59 516,00 грн, який повернуто без виконання (а.с.15, т. 1).

26.10.2018 року на адресу відповідача з метою підписання акту надання послуг № 1185 від 31.08.2018 року повторно надіслано лист № 1210 (а.с. 19, т. 1).

Відповідачем частково проведено розрахунок на суму 17 517,00 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с. 21, т. 1).

04.12.2018 року на адресу відповідача надіслано претензію (вих. № 1396 від 04.12.2018 року) з вимогою погашення заборгованості 41 999,00 грн (а.с. 14, т. 1).

Станом на момент прийняття рішення заборгованість відповідачем не сплачено. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Несплата відповідачем наданих послуг в повному обсязі слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Різновидом договорів про надання послуг є договір перевезення вантажу.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтями 908, 909 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 1 статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень, яким, зокрема, є Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДГІВ) від 19.05.1956 (Конвенція), яка була ратифікована Україною Законом "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006.

Статтею 1 Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно зі статтею 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Частиною статті 5 Конвенції встановлено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Відповідно до ст. 311 ГК України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, повязаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленим відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, в п. 4.3 вартість послуг Перевізника по перевезенню вантажу оплачується Замовником у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Перевізника.

Згідно п. 4.4. Договору Замовником сплачується Перевізнику за перевезення передоплата в розмірі 100% від вартості перевезення по факту підписання заявки, якщо інше не погоджено в заявці.

У випадку, якщо відправлений Перевізником Замовнику Акт виконаних робіт (надання послуг) ним не підписаний та не опротестований (заперечений) на протязі 7 (семи) банківських днів з моменту отримання його Замовником, він рахується прийнятим без змін та підлягає оплаті в повному обсязі (п. 8.2. Договору).

Позивачем доведено виникнення зобов`язальних правовідносин саме на підставі Договору на перевезення вантажів № 42 від 28.08.2018 року, оскільки перераховуючи позивачу грошові кошти в сумі 17 517,00 грн. (а.с. 21) відповідачем зроблено посилання на рахунок №1237 від 28.08.2018 року (а.с. 16).

Вказаний рахунок містить посилання на підставі його видачі - Договір №42 від 28.08.2018 року.

Отже, відповідачем прийнято та погоджено застосування положень даного договору, а також не надано суду відповідного рахунку або договору в інших редакціях. ніж ті, що містяться у матеріалах справи.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем послуг з перевезення вантажів та відсутність їх оплати в повному обсязі зі сторони відповідача.

Виходячи з викладеного в своїй сукупності, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 41 999,00 грн заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 490,78 грн. пені за прострочення платежу, 1 256,52 грн. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Розділом 5 Договору сторона погоджено відповідальність сторін.

Відповідно 5.1. Договору сторони несуть відповідальність одна перед іншою за невиконання або неналежне виконання положень даного договору та чинного законодавства України.

За змістом п. 5.3. Договору у разі, якщо Замовник не оплачує послуги Перевізника у зазначений у договорі термін, Замовник сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно п. 5.12. Договору Замовник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язується оплатити Перевізнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені та 3 % річних є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок пені, 3 % річних у визначених позивачем періодах судом не виявлено помилок, в зв`язку з чим останні є правомірними, обґрунтованими з огляду на що підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені, 3 % річних, у тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю з врахуванням вищевикладених мотивів.

20.11.2019 року представником позивача заявлено клопотання про призначення окремого судового засідання стосовно розподілу судових витрат, тому в силу ст. ст. 128, 244 ГПК України, судом повідомлено сторони про дату розгляду даного питання в окремому судовому засіданні, а також встановлено строк для вчинення процесуальних дій.

Крім того, з метою оперативності судового провадження суд вважає за необхідне забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції визначивши Ковельський міськрайонний суд Волинської області відповідальним за її проведення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозапчастина плюс" (вул. В. Нестерчука, 23, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400, ідентифікаційний код 41412230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит-Сервіс" (вул. Заводська, 7А, смт. Люблинець, Ковельський район, Волинська область, 45034, ідентифікаційний код 37707423) - 41 999, 00 грн - заборгованості за заборгованості за договором на перевезення вантажів № 42 від 28.08.2018 року, 7 490,78 грн - пені, 1 256,52 грн - 3 % річних.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 02.12.2019 року о 11:00 год.

5. Судове засідання 02.12.2019 року о 11:00 год. провести в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Вінницької області за адресою: вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, зал №1

6. Доручити Ковельському міськрайонному суду Волинської області (зал №1), забезпечити проведення судового засідання у справі № 902/750/19, яке призначено на 02.12.2019 року, в режимі відеоконференції за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Негабарит-Сервіс".

7. Встановити сторонам строк подачі доказів щодо розміру понесених судових витрат, заперечень щодо понесених стороною витрат, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, однак не пізніше дати та часу проведення судового засідання з приводу розподілу судових витрат.

8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на електронні адреси: inbox@kv.vl.court.gov.ua

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 25 листопада 2019 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Заводська, 7А, смт. Люблинець, Ковельський район, Волинська область, 45034)

3 - відповідачу (вул. В. Нестерчука, 23, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400)

4 - Ковельському міськрайонному суду Волинської області (вул. Незалежності, 15, м. Ковель, Волинська обл., 45008)