ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
25.11.2019Справа № 910/16441/19 За заявою Приватного підприємства "Українська будівельна спілка" про забезпечення позову
За позовом Приватного підприємства "Українська будівельна спілка"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварк Груп"
про визнання недійсним договору
Суддя Усатенко І.В.
Представники учасників сторін: не викликались
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне підприємство "Українська будівельна спілка" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварк Груп" про визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно в односторонньому порядку направив позивачу лист про розірвання договору суборенди приміщення. Позивач вважає, що правочин по односторонньому розірванню договору оренди суперечить ст .526, 629, 651 ЦК України, а тому має бути визнаний недійсним в судовому порядку.
До позовної заяви було долучено заяву про забезпечення позову, згідно якої заявник просить: заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю КВАРК ГРУП (ідентифікаційний код 42412120; місцезнаходження: 03065, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 16) (та будь-яким іншим представникам та працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю КВАРК ГРУП ) чинити Приватному підприємству УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА СПІЛКА (ідентифікаційний код 31084494; місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к. 414) перешкоди у користуванні частиною нежитлового приміщення в будівлі цеху № 1 - корпус № 5 (літ. Е.Е-1), загальною площею 4 020,41 кв.м., що знаходиться за адресою: 03124, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 16, зокрема заборонити: (і) блокувати доступ до приміщення; (іі) припиняти постачання електроенергії та води; (ііі) отримувати доступ до приміщення для опису майна, яке там знаходиться; (iv) переміщувати майно, яке знаходиться у приміщенні.
Заява мотивована наступними обставинами: 15 жовтня 2019 року Позивач отримав лист-повідомлення Відповідача № 08/10/19-2 від 08 жовтня 2019 року про те, що договір суборенди є розірваним з 09 грудня 2019 року на підставі п.10.4 договору суборенди. Станом на дату цієї заяви Позивач зберігає в нежитлових приміщеннях в будівлі цеху № 1 - корпус № 5 (літ. Е.Е-1), загальною площею 4 020,41 кв.м., що знаходиться за адресою: 03124, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 16, та які перебувають в його користуванні на підставі зазначеного договору суборенди своє майно, а саме біля 5 тисяч тонн металовиробів. Представники Відповідача вже усно заявили про те, що після 09 грудня 2019 року вони опечатають та закриють приміщення, орендовані Позивачем, та не будуть допускати працівників Позивача в ці приміщення. Припущення Позивача, що Відповідач буде чинити суттєві перешкоди Позивачу у користуванні зазначених приміщень і майна Позивача, яке в ньому знаходиться, є достатньо обґрунтованим не тільки на вказані усні заяви представників Відповідач, але й на те, що Відповідач фактично відмовився від проведення обговорення чи переговорів стосовно конфліктної ситуації; безпідставне повідомлення про розірвання договору суборенди було неочікуваного надіслано через 6 місяців після укладення цього договору, який передбачає строк суборенди у 2 роки 11 місяців, без жодних порушень з боку Позивача, який користувався цими приміщеннями вже більше 12 років. Ці обставини свідчать про серйозність намірів та планів Відповідача та про значну загрозу правам та інтересам Позивача. З огляду на це, через блокування Відповідачем діяльності Позивача з використання приміщень, неможливості вивезти майно такої кількості з приміщень в короткі терміни, ймовірність втрати або привласнення майна іншими особами за відсутності контролю з боку Позивача, об`єктивно неможливо розраховувати на ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів Позивача без вжиття заходів забезпечення позову. Позивач вважає, що співмірним та ефективним засобом забезпечення позову з урахуванням обставин справи, характеру правовідносин, що склалися між сторонами, та предметом спору є заборона Відповідачу, його представникам та працівникам чинити перешкоди у користуванні Позивачем приміщеннями в будівлі цеху № 1 - корпус № 5 (літ. Е.Е-1), загальною площею 4020,41 кв.м., що знаходиться за адресою: 03124, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 16. Невжиття цих заходів забезпечення позову зумовить необхідність Позивачу звертатися з новими позовами до Відповідача та неможливість ефективного захисту прав Позивача в межах цієї справи. У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Подібна правова позиція, зокрема, підтримана Верховним Судом у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18. Також з огляду на приписи ст.ст. 139 та 141 ГПК України Позивач пропонує застосувати співмірне та достатнє зустрічне забезпечення позову у вигляді внесення Позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 201 020,50 грн., тобто місячної орендної плати, встановленої умовами договору №01/04/2019-2 суборенди нежитлових приміщень від 01 квітня 2019 року. З огляду на очевидні ознаки незаконності та невідповідності умовам договору № 01 /04/2019-2 суборенди нежитлових приміщень від 01 квітня 2019 року дій Відповідача щодо одностороннього розірвання цього договору суборенди, Позивач просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги.
Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В обґрунтування поданої заяви, позивач зазначає, про свої побоювання щодо незбереження майна, яке перебуває в орендованому ним приміщенні, яке на думку позивача буде опечатано та закрито для орендаря після 09.12.2019. Крім того, свої побоювання позивач обґрунтовує відмовою від переговорів щодо розірвання договору з боку відповідача.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи зі змісту заяви, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, як і пов`язаності предмета спору із заявленими вимогами про забезпечення позову, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки до матеріалів заяви не додано жодного доказу на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій з метою чинення перешкод позивачу у розпорядженні його майном, яке перебуває у орендованому приміщенні та обмеженні доступу позивача до орендованого приміщення.
Таким чином, наразі позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення у даній справі.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Аналогічні положення закріплення в ст. 41 Конституції України.
Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Приватного підприємства "Українська будівельна спілка" про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.В.Усатенко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 25.11.2019 |
Оприлюднено | 26.11.2019 |
Номер документу | 85839476 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Усатенко І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні