Постанова

від 21.01.2020 по справі 910/16441/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/16441/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.01.2020 року у справі №910/16441/19 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства Українська будівельна спілка

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2019

у справі №910/16441/19 (суддя - Усатенко І.В.)

за позовом Приватного підприємства Українська будівельна спілка

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кварк Груп

про визнання недійсним договору.

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року Приватне підприємство "Українська будівельна спілка" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварк Груп" (далі-відповідач) про визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору №01/04/2019-2 суборенди нежитлових приміщень від 01.04.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно в односторонньому порядку направив позивачу лист про розірвання договору суборенди приміщення та правочин по односторонньому розірванню договору оренди суперечить ст.ст.526, 629, 651 Цивільного кодексу України, а тому має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

До позовної заяви позивачем було долучено заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити відповідачу (та будь-яким іншим представникам та працівникам відповідача) чинити йому перешкоди у користуванні частиною нежитлового приміщення в будівлі цеху №1 - корпус №5 (літ. Е.Е-1), загальною площею 4 020,41 кв.м., що знаходиться за адресою: 03124, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 16, зокрема заборонити: блокувати доступ до приміщення; припиняти постачання електроенергії та води; отримувати доступ до приміщення для опису майна, яке там знаходиться; переміщувати майно, яке знаходиться у приміщенні.

Заява мотивована наступними обставинами: 15 жовтня 2019 року позивач отримав від відповідача лист-повідомлення №08/10/19-2 від 08 жовтня 2019 року про те, що договір суборенди є розірваним з 09 грудня 2019 року на підставі п.10.4 договору суборенди. Станом на дату цієї заяви позивач зберігає в нежитлових приміщеннях в будівлі цеху №1 - корпус №5 (літ. Е.Е-1), загальною площею 4 020,41 кв.м., що знаходиться за адресою: 03124, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 16, та які перебувають в його користуванні на підставі зазначеного договору суборенди своє майно, а саме біля 5 тисяч тонн металовиробів. Представники відповідача вже усно заявили про те, що після 09 грудня 2019 року вони опечатають та закриють приміщення, орендовані позивачем, та не будуть допускати його працівників в ці приміщення. Припущення позивача, що відповідач буде чинити суттєві перешкоди йому у користуванні зазначених приміщень і майна, яке в ньому знаходиться, є достатньо обґрунтованим не тільки на вказані усні заяви представників відповідач, але й на те, що відповідач фактично відмовився від проведення обговорення чи переговорів стосовно конфліктної ситуації; безпідставне повідомлення про розірвання договору суборенди було надіслано через 6 місяців після укладення цього договору, який передбачає строк суборенди у 2 роки 11 місяців, без жодних порушень з боку позивача, який користувався цими приміщеннями вже більше 12 років. Ці обставини свідчать про серйозність намірів та планів відповідача та про значну загрозу правам та інтересам позивача. З огляду на це, через блокування відповідачем діяльності позивача з використання приміщень, неможливості вивезти майно такої кількості з приміщень в короткі терміни, ймовірність втрати або привласнення майна іншими особами за відсутності контролю з боку позивача, об`єктивно неможливо розраховувати на ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову. Позивач вважає, що співмірним та ефективним засобом забезпечення позову з урахуванням обставин справи, характеру правовідносин, що склалися між сторонами, та предметом спору є заборона відповідачу, його представникам та працівникам чинити перешкоди у користуванні позивачем приміщеннями в будівлі цеху №1 - корпус № 5 (літ. Е.Е-1), загальною площею 4020,41 кв.м., що знаходиться за адресою: 03124, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 16. Невжиття цих заходів забезпечення позову зумовить необхідність позивачу звертатися з новими позовами до відповідача та неможливість ефективного захисту його прав в межах цієї справи. У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Подібна правова позиція, зокрема, підтримана Верховним Судом у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18. Також з огляду на приписи ст.ст.139 та 141 ГПК України позивач пропонує застосувати співмірне та достатнє зустрічне забезпечення позову у вигляді внесення позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 201 020,50 грн, тобто місячної орендної плати, встановленої умовами договору №01/04/2019-2 суборенди нежитлових приміщень від 01.04.2019. З огляду на що, позивач просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/16441/19 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, про які зазначено у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/16441/19 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим у зв`язку з невідповідністю висновків обставинам справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019, справу №910/16441/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Українська будівельна спілка на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/16441/19; розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства Українська будівельна спілка на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/16441/19 призначено на 21.01.2020 о 11:00 год.; витребувано у Господарського суду міста Києва копію позовної заяви Приватного підприємства Українська будівельна спілка з доданими до неї документами по справі №910/16441/19; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

08.01.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва надійшли витребувані ухвалою суду матеріали.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та у судове засідання, яке відбулося 14.01.2020, не з`явились, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У відповідності до п.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

У відповідності до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини (ч.1 ст.137 ГПК України).

Відповідно до ч.11 ст.137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Всупереч викладеному позивачем не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено в порядку статей 76-79 ГПК України належними та допустимими доказами наявність обставин, на які він посилається у поданій заяві, зокрема, щодо існування очевидної небезпеки вчинення відповідачем будь-яких дій з метою чинення перешкод позивачу у розпорядженні його майном, яке перебуває у орендованому приміщенні, та обмеження у доступі позивача до орендованого приміщення.

Крім того, оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру (визнання недійсним правочину), тому судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то у цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Проте, обставини, наведені позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, які б свідчили про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить заявник.

При цьому, самі лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем будь-яких дій без відповідного доказового обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

До того ж, колегія суддів враховує, що відповідно до лист-повідомлення №08/10/19-2 від 08 жовтня 2019 року договір суборенди є розірваним з 09 грудня 2019 року, проте позивачем не надано будь-яких доказів того, що відповідачем з 09.12.2019 до сьогоднішнього дня вчинялися або вчиняються відповідні дії, які вказані в заяві про забезпечення позову.

З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, наведені позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, які б свідчили про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення можливості ефективно захистити порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить заявник.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Доводи, наведені скаржником в апеляційних скаргах, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційних скаргах обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства Українська будівельна спілка на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/16441/19 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/16441/19 залишити без змін.

3.Судові витрати покласти на Приватне підприємство Українська будівельна спілка .

4. Матеріали справи №910/16441/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 27.01.2020.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала