Рішення

від 12.11.2019 по справі 910/9513/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2019Справа № 910/9513/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Рівне-Борошно до Державного підприємства Національні інноваційні проекти про стягнення 3609938,34 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаБуковський В.М. - адвокат від відповідачане з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рівне-Борошно звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства Національні інноваційні проекти 3609938,34 грн, з яких: 959796,54 грн основного боргу, 217048,44 грн пені, 2365658,18 грн штрафу, 47991,10 грн інфляційних втрат та 19443,77 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №39-3/ДП від 10.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/9513/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 22.08.2019.

У підготовчому засіданні 22.08.2019 представник позивача підтримав подане разом з позовом клопотання про витребування доказів та просив витребувати у відповідача оригінал видаткової накладної № 2863-123 від 17.10.2018. Позивач зазначив, що оригінал вказаної видаткової накладної у нього відсутній, так як після поставки товару обидва оригінали залишились у відповідача, а лист позивача до відповідача за № 5 від 08.01.2019 з проханням повернути примірник видаткової накладної № 2863-123 від 17.10.2018 залишений відповідачем без відповіді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 у порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Державного підприємства Національні інноваційні проекти оригінал видаткової накладної №2863-123 від 17.10.2018, продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі на 26.09.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 повторно у порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Державного підприємства Національні інноваційні проекти оригінал видаткової накладної № 2863-123 від 17.10.2018 та відкладено підготовче засідання у справі на 16.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.11.2019.

Представник позивача у судове засідання з`явився, позов підтримав.

Відповідач представників у судове засідання не направив, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Рівне-Борошно (постачальник) та Державним підприємством Національні інноваційні проекти (покупець) було укладено Договір поставки №39-3/ДП (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується передавати у власність покупця протягом терміну дії чинного договору борошно пшеничне класичне в/сорт у кількості 1 000 тон (в подальшому в тексті товар) в кількості, асортименті та за ціною продажу, визначеною у накладних на кожну партію товару, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар за ціною, вказаною у накладних та в порядку визначеному чинним договором.

Згідно з п.п. 1.2 - 1.4 Договору загальна вартість цього договору складається з сум специфікацій до договору. Орієнтовна вартість чинного договору 9180000,00 грн з ПДВ. Ціна за одиницю товару визначена у специфікації. Ціна товару визначається в національній валюті України - гривні. Всі розрахунки здійснюються відповідно до Специфікацій. Ціна одиниці товару може бути змінена в залежності від зміни показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), а також від законодавчо встановлених обмежень, надбавок, рівнів рентабельності.

За змістом п. 1.5 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 12.10.2018) поставка товару здійснюється на умовах DDP м. Київ, вулиця Олекси Довбуша, 37 (Правила ІНКОТЕРМС-2010). Кожна партія Товару супроводжується наступними документами: специфікація (додаток до договору, де вказано кількість і вартість товару); накладна; товарно-транспортна накладна; податкова накладна (надається в електронному вигляді, та реєструється в ЄРПН у встановлені законодавством строки); рахунок; якісне посвідчення.

Відповідно до п. 1.7 Договору передача товару постачальником покупцю по кількості проводиться згідно до накладних. Датою отримання товару є дата, що зазначена в кожній окремій накладній на приймання-передачу товару відповідного асортименту та кількості.

Пунктом 1.11 Договору визначено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту його отримання.

У відповідності до п. 10.1 Договору чинний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 03.03.2019.

За правовою природою укладений між сторонами Договір №39-3/ДП від 10.10.2018 є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що розрахунки за чинним договором здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється покупцем протягом 14 банківських днів з моменту отримання покупцем кожної окремої партії товару за відповідною накладною.

Згідно з п. 3.4 Договору покупець зобов`язаний здійснити оплату вартості поставленого товару, в розмірах, порядку та на умовах визначених чинним договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, у період з 11.10.2018 по 17.10.2018 на виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю Рівне-Борошно поставлено Державному підприємству Національні інноваційні проекти товар на загальну суму 1009800,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується підписами представниками обох сторін та скріпленими печатками підприємств:

- видатковими накладними №2808-86 від 11.10.2018 на суму 201960,00 грн, №2817-90 від 11.10.2018 на суму 201960,00 грн, №2818-92 від 12.10.2018 на суму 201960,00 грн, №2846-107 від 16.10.2018 на суму 201960,00 грн;

- товаро-транспортними накладними №3327т від 11.10.2018, №3328т від 11.10.2018, №3339т від 12.10.2018, №3375т від 16.10.2018, №3390т від 17.10.2018.

Як пояснив позивач, у нього відсутній оригінал видаткової накладної №2863-123, якою оформлювалася поставка партії товару на суму 201960,00 грн 17.10.2018, оскільки обидва примірники вказаної накладної після поставки товару залишилися у відповідача.

В ході підготовчого провадження за клопотанням позивача судом неодноразово витребовувався у відповідача оригінал видаткової накладної №2863-123 від 17.10.2018. Однак, вказана накладна надана відповідачем не була.

Разом з тим, до позовної заяви позивачем додано належним чином засвідчену копію товарно-транспортної накладної №3390т від 17.10.2018, підписаної представниками обох сторін, яка приймається судом як допустимий доказ на підтвердження факту передачі відповідачу 17.10.2018 партії товару на суму 201960,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у жовтні 2018 року на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 1009800,00 грн.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 2.2 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по сплаті вартості поставленого товару на момент розгляду справи настав.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару належним чином виконано не було, а було здійснено лише часткову оплату на суму 50003,46 грн.

Решта вартості поставленого товару оплачена Державним підприємством Національні інноваційні проекти не була, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 959796,54 грн.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем заперечень проти позову не наведено, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 959796,54 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 217048,44 грн, штраф у розмірі 2365658,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 47991,10 грн та 3% річних у розмірі 19443,77 грн, нараховані в розрізі кожної накладної окремо за період:

- з 02.11.2018 по 08.07.2019 - щодо видаткових накладних №2808-86 та №2817-90 від 11.10.2018;

- з 03.11.2018 по 08.07.2019 - щодо видаткової накладної №2818-92 від 12.10.2018;

- з 07.11.2018 по 08.07.2019 - щодо видаткової накладної №2846-107 від 16.10.2018;

- з 08.11.2018 по 08.07.2019 - щодо видаткової накладної №2863-123 від 17.10.2018 (товаро-транспортної накладної №3390т).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що сторона, яка порушила грошове зобов`язання згідно до чинного договору, зобов`язана сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ/365 від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 4.3 Договору у разі не виконання покупцем п.п.2.1, 2.2 чинного договору постачальник має право стягнути з покупця штраф у розмірі 1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

У п. 4.5 Договору сторони погодили, що строк нарахування штрафних санкцій, визначений цим договором, не обмежується шістьма місяцями і штрафні санкції нараховуються до моменту належного виконання забезпеченого ними зобов`язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, яка нараховувалась на заборгованість відповідача за Договором, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 217048,44 грн за прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2365658,18 грн, нарахованого з посиланням на п. 4.3 Договору, суд зазначає таке.

Передбачена п. 4.3 Договору відповідальність у вигляді 1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення за своєю правовою природою є пенею, оскільки обраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання та нараховуються за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання, тоді як штраф обраховується у відсотках від суми невиконаного (несвоєчасно виконаного) зобов`язання та має одноразовий характер (тобто законодавством не передбачено нарахування штрафу за кожен день прострочення).

Таким чином, позивач просить двічі стягнути пеню за одне й те саме порушення зобов`язання та за один і той самий період заборгованості.

Водночас, відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

При цьому, ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, з огляду на приписи ст. 61 Конституції України, враховуючи обмеження щодо розміру пені, встановлені ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2365658,18 грн (1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення), нарахованих з посиланням на п. 4.3 Договору, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 19443,77 грн підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Разом з тим, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат з огляду на таке.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

З урахуванням наведеного, за здійсненим судом перерахунком з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 42952,46 грн.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума основного боргу у розмірі 959796,54 грн, пеня у розмірі 217048,44 грн, 3% річних у розмірі 19443,77 грн та інфляційні втрати у розмірі 42952,46 грн.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Національні інноваційні проекти (03028, м.Київ, проспект Науки, будинок 42/1, ідентифікаційний код 38968276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рівне-Борошно (33001, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Біла, будинок 35, ідентифікаційний код 31435947) основний борг у розмірі 959796 (дев`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот дев`яносто шість) грн 54 коп., пеню у розмірі 217048 (двісті сімнадцять тисяч сорок вісім) грн 44 коп., 3% річних у розмірі 19443 (дев`ятнадцять тисяч чотириста сорок три) грн 77 коп., інфляційні втрати у розмірі 42952 (сорок дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) грн 46 коп. та судовий збір у розмірі 18588 (вісімнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім) грн 62 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 22.11.2019.

Суддя Ю.М. Смирнова