Рішення

від 15.11.2019 по справі 916/2288/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2288/19 Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Цісельський К.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Афанасьєв А.О., Атанасов В.С.,

від відповідача: Іванько С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Саратської районної спілки споживчих товариств до Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області про визнання права власності на нежитлові приміщення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2288/19, призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 10.09.2019 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.09.2019 р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 01.10.2019 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.10.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на 15 днів до 29.10.2019 р., закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 29.10.2019 р.

Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 29.10.2019 р. оголошено перерву у судовому засіданні до 05.11.2019 р., а від 05.11.2019 р. - до 15.11.2019 р.

Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 15.11.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Саратська районна спілка споживчих товариств (далі - Спілка) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області (далі - Рада) про визнання права власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення площею 158,3 кв.м, яке складається з двох складів площею 80,2 кв.м та 78,1 кв.м (будівля заготівельного пункту) та розташоване за адресою: Одеська область, Саратський район, село Плахтіївка, вулиця Центральна, 167 ,,А".

В обґрунтування позовних вимог Спілка посилається на добросовісне заволодіння нею нерухомим майном та відкрите користування останнім протягом десяти років, а, отже, наявність можливості набути право власності на названі вище нежитлові приміщення згідно ст.344 ЦК України. При цьому позивач вказує, що власник цього майна не відомий, тому відповідачем у справі зазначено Раду як законного представника інтересів територіальної громади села Плахтіївка Саратського району Одеської області.

Відповідач у письмових запереченнях просить відмовити у задоволенні позову. Рада, зокрема, зазначає, що її рішенням від 28.01.2016 р. № 50-VII нерухоме майно, про визнання права власності на яке заявлено позов, визнано безхазяйним, після чого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено відповідний запис. На виконання припису ч.2 ст.335 ЦК України 30.04.2016 р. у районному друкованому засобі масової інформації розміщено оголошення про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, проте до теперішнього часу жодних документів, які підтверджують право власності інших осіб на нежитлове приміщення площею 158,3 кв.м, яке розташоване за адресою: Одеська область, Саратський район, село Плахтіївка, вулиця Центральна, 167 ,,А", не надходило. Відтак, Рада звернулась із заявою про передачу безхазяйного нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади до Саратського районного суду Одеської області. На думку відповідача, саме в районному місцевому суді, а не в суді господарської юрисдикції має бути розглянуто спір між сторонами щодо визнання права власності на безхазяйне майно. Додатково в судовому засіданні представник Ради зауважив, що про володіння Спілкою нежитловими приміщеннями відповідач дізнався в 2013 р., тому виникають сумніви стосовно дотримання позивачем вимог ст.344 ЦК України в частині відкритого та безперервного володіння нерухомим майном протягом десяти років.

У відповіді на відзив позивач повідомляє, що вирішення в судовому порядку питання відносно передачі у комунальну власність нежитлового приміщення не перешкоджає зверненню Спілки до суду з позовом про визнання права власності на зазначене майно за набувальною давністю, який має розглядатись господарським судом з огляду на суб`єктний склад та предмет спору у справі. Також представник позивача в судовому засіданні, в т.ч. відповідаючи на запитання суду, повідомив, що: нерухоме майно набуто у володіння у зв`язку з передачею на баланс від ліквідованого ДП ,,Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки", оформленою постановою правління Спілки від 21.03.2007 р. та актом станом на 01.04.2007 р.; такий перехід нерухомого майна від однієї особи до іншої є достатньою підставою для отримання права власності на нього; в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 р. по справі № 916/728/18, якою відмовлено у позові Спілки про визнання права власності за правилами ст.392 ЦК України, зроблено висновок щодо наявності передумов для визнання права власності згідно ст.344 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним її обставинам та нормам українського законодавства, господарський суд відмовляє у позові, виходячи з такого.

У селі Плахтіївка Саратського району Одеської області знаходиться нежитлова будівля колишнього приймально-заготівельного пункту площею 158,3 кв.м, яка складається з двох складів та розташована по вулиці Центральній, 167 ,,А" (стара назва - вулиця Леніна), що не заперечується сторонами та вбачається, зокрема, з наявного в матеріалах справи технічного паспорту на об`єкт. Нерухоме майно введено в експлуатацію як склад сільгосппродуктів, побудований Саратською райзаготконторою, про що свідчить акт приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництвом (реконструкцією) від 27.12.1974 р.

Рішенням засідання виконавчого комітету Ради ,,Про оформлення права колективної власності на будівлю по вул. Леніна, центр села" від 27.03.2003 р. № 24/б, керуючись Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Держбуда України від 09.06.1998 р. № 121, вирішено оформити право колективної власності на спірну будівлю заготовчого пункту за Саратським райкоопзаготпром. Докази реалізації вказаного рішення матеріали справи не містять, у т.ч. відсутнє свідоцтво про право власності або підтвердження реєстрації останнього в установленому порядку.

Постановою правління Спілки ,,Про передачу основних засобів товарно-матеріальних цінностей ДП ,,Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки" на баланс райспоживспілки" від 21.03.2007 р. № 13 на виконання постанови правління Спілки ,,Про ліквідацію ДП ,,Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки" від 22.01.2007 р. № 4, з метою ефективного використання основних засобів передано основні засоби на баланс Спілки у відповідності до розподільчого балансу. В підтвердження ліквідації ДП ,,Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки" Спілкою надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за змістом якого 14.07.2008 р. внесено запис про припинення юридичної особи.

Згідно акту на передачу основних засобів, товарно-матеріальних цінностей на баланс Спілки згідно розподільчого балансу станом на 01.04.2007 р. передано активи та пасиви ДП ,,Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки", у зв`язку з чим з 2007 р. спірний об`єкт знаходиться на балансі Спілки.

Відповідно до наявної у справі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на теперішній час нежитлове приміщення площею 158,3 кв.м, розташоване за адресою: Одеська область, Саратський район, село Плахтіївка, вулиця Центральна, 167 ,,А", взято на облік як безхазяйне майно на підставі рішення Ради від 28.01.2016 р. № 50-VII.

Господарськими судами розглядалась справа № 916/728/18, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 р. по якій Спілці відмовлено у позові про визнання права власності за правилами ст.392 ЦК України з посиланням на ненадання доказів набуття права власності на нерухоме майно.

Не оскарживши постанову в касаційному порядку, Спілка звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом у рамках провадження у даній справі, вказуючи на те, що вона добросовісно заволоділа та відкрито користується нежитловим приміщенням з 2007 р., тому набула можливість визнати право власності згідно ст.344 ЦК України.

Між тим, відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями ч.ч.1 та 4 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у т.ч. і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 р. по справі № 910/17274/17. Згідно ч.4 ст.236 ГПК України вони враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, особа, яка подає до суду позов з метою набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України повинна довести в т.ч. добросовісність заволодіння майном, під якою слід розуміти те, що: володілець майна в момент заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном; підстава на момент заволодіння майном була достатньою для отримання права власності на нього. За відсутності названих умов слід констатувати відсутність такого критерію для набуття права власності на річ за набувальною давністю як добросовісність заволодіння майном, що є підставою для відмови у позові.

В обґрунтування правомірності заволодіння майном Спілка посилається на отримання його в 2007 р. від ліквідованого ДП ,,Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки" шляхом передачі як основного засобу на баланс Спілки.

Господарський суд вказує, що самі лише обставини, пов`язані з оформленням передачі на баланс та/або перебуванням майна у позивача, згідно українського законодавства не являються достатніми для отримання права власності на нього (тотожній висновок наведено в постанові суду апеляційної інстанції по справі № 916/728/18). Про наведене Спілка повинна була знати, адже йдеться про зміст положень нормативних актів, які оприлюднюються в установленому порядку. Таким чином, мають місце: неправомірне заволодіння майном, на яке позивач просить визнати право власності за набувальною давністю; реальна можливість у особи, яка заволоділа майном, бути обізнаною з приводу неправомірності заволодіння.

Також Господарським судом Одеської області шляхом дослідження відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що 08.06.2016 р. скасовано здійснений 14.07.2008 р. запис про припинення ДП ,,Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки" у зв`язку з ліквідацією, яка стала передумовою для передачі майна Спілці. Скасування запису відбулось на виконання судового рішення. ДП ,,Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки" припинено як юридичну особу в результаті реорганізації тільки 26.01.2017 р., правонаступником дочірнього підприємства виступає Підприємство споживчої кооперації ,,Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки". Одним з чотирьох учасників останнього є Спілка, яка не повідомила суд ані про скасування відповідного запису про припинення юридичної особи, ані про наявність правонаступника, помилково наполягаючи на ліквідації ДП ,,Райкоопзаготпром Саратської райспоживспілки".

Враховуючи викладене, позивачем не доведено добросовісність заволодіння майном, яка відноситься до обов`язкових умов для набуття права власності за набувальною давністю, з огляду на що позов задоволенню не підлягає.

Посилання позивача на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 р. по справі № 916/728/18 в контексті наявності в ній висновку щодо існування передумов для визнання права власності за набувальною давністю не ґрунтуються на правильному розумінні позиції суддів апеляційної інстанції, якими в постанові вказано, що ,,давність володіння може бути підставою для визнання права власності за набувальною давністю за наявності умов, визначених ст.344 ЦК України".

Окремо потрібно звернути увагу Ради на те, що у даній справі вирішено спір між юридичними особами про визнання права на майно за позовом Спілки, яка претендує на нього за набувальною давністю володіння, тому справа відноситься до юрисдикції господарського суду.

Решта доводів сторін залишається без правової оцінки, т.я. вони на суть судового рішення жодним чином не впливають.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом відмовлено у позові, тому судовий збір, сплачений за його подачу, покладається на Спілку.

Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання його повного тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 25 листопада 2019 р.

Суддя Л.В. Лічман