Рішення

від 25.11.2019 по справі 922/3046/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3046/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам`янське до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екмас", м. Харків про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору у розмірі 85 715,06 грн. ВСТАНОВИВ:

Позивач, акціонерне товариство "Дніпроазот", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Екмас", про стягнення штрафних санкцій у розмірі 85 715,06 грн. за порушення умов договору поставки № 771964 від 16 жовтня 2018 року та витрат по сплаті судового збору, у розмірі 1 921,00 грн.

24 вересня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, позовну заяву залишено без руху з наданням позивачеві строку на усунення недоліків позовної заяви до 04 жовтня 2019 року. На виконання вимог ухвали суду, 04 жовтня 2019 року, позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 23855). 08 жовтня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3046/19. Розгляд справи № 922/3046/19 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

21 жовтня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Екмас" із доданими до нього документами (вх. № 25011 від 18 жовтня 2019 року) та долучено його до матеріалів справи. 01 листопада 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду відповідь на відзив на позовну заяву позивача (вх. № 25978 від 29 жовтня 2019 року) та долучено її до матеріалів справи. 05 листопада 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Екмас" на відповідь на відзив (вх. № 26380 від 04 листопада 2019 року) та долучено їх до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

16 жовтня 2018 року між акціонерним товариство "Дніпроазот" (покупець, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Екмас" (постачальник - позивач у справі) був укладений договір поставки № 771964, відповідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього договору, а покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені цим договором. Найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами в специфікаціях на поставку продукції. Специфікації на поставку продукції підписуються уповноваженими представниками обох сторін, скріплюються печатками сторін та є невід`ємними частинами (додатками) даного договору (п. 1.2. договору). За умовою п. 1.3. договору Постачальник разом з продукцією передає покупцеві наступний комплект документації на продукцію: видатову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну за формою № 1-ТН, яка наведена у додатку №7 до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 2019 року № 363, сертифікат (паспорт) якості заводу-виробника з відповідною відміткою відділу технічного контролю (ВТК) та документ про відповідність (декларацію,сертифікат відповідності, тощо), оформлений згідно з Законом України "Про технічні регламенти та оцінці відповідності" та технічним регламентом на продукцію, якщо відповідна продукція, що постачається за цим договором, підлягає державному ринковому нагляду і контролю нехарчової продукції, копію митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення продукції, ввезеної на митну територію України. У відповідності до п. 2.1., 2.2. ціна продукції, яка підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях на поставку продукції до договору. Ціна продукції, яка підлягає поставці за цим договором, може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору, а також на умовах та в порядку, передбачених відповідною специфікацією на поставку продукції до договору. Загальна сума договору визначається як загальна вартість продукції, яка передбачена всіма підписаними обома сторонами специфікаціями на поставку продукції до договору. Сторони погодили у п. 2.3. договору, що оплата продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату двома платежами в наступному порядку: перший платіж у розмірі 50% вартості продукції - здійснюється у вигляді попередньої оплати; остаточна оплата продукції - здійснюється після отримання покупцем від постачальника письмового повідомлення про готовність до відвантаження продукції, яка підлягає поставці. Постачальник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати укладання цього договору та/або відповідної специфікації на поставку продукції до договору надати покупцю довідку про відсутність у постачальника податкового боргу, підписану керівником постачальника, а також про те, що продукція та інше майно постачальника не перебуває у податковій заставці (п. 2.4. договору). Пунктом 3.2. договору строки поставки продукції узгоджується сторонами в специфікаціях на поставку продукції до договору. Датою поставки продукції вважається дата передачі продукції постачальником покупцеві, яка зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній на продукцію. Сторони за умовами п. 6.1. договору несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання умов даного договору в порядку та на умовах, передбачених даним договором, додатками до даного договору і чинним законодавством України. У випадку порушення стороною будь-якого зі своїх зобов`язань за договором (надалі - сторона-порушник) чи здійснення стороною або її посадовими особами протиправних дій, у тому числі, але не виключно, в тому числі недопоставки чи прострочення поставки продукції та/або порушення строку заміни продукції чи усунення недоліків продукції та необґрунтованої затримки в наданні (оформленні) документів, передбачених договором та чинним законодавством України. Сторона - порушник та/або її винні уповноважені особи зобов`язуються відшкодувати іншій стороні в повному обсязі понесені останньою у зв`язку із цим збитки, у тому числі упущену вигоду та моральну шкоду (п. 6.7. договору). У розділі 6 договору встановлено, що за порушення строку поставки продукції постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 1 %вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення поставки. За порушення строку поставки продукції більше ніж на 10 (десять) календарних днів, постачальник додатково до пені, і не виключаючи її, сплачує покупцю штраф у розмірі 10% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції. За кожне порушення зобов`язань, передбачених п. 1.3., 2.4., 3,4., 4.2., 6.5., 6.21., 9.3., 9.4., 9.7., 9.9. - 9.12., 9.14., 9.15. договору, а також у разі ненадання або несвоєчасного надання податкових накладних чи надання податкових накладних, складених з порушенням вимог, передбачених цим договором чи законодавством України, та/або не зареєстрованих в Єдиному реєстр податкових накладних, а також за кожний випадок допущення постачальником будь-якого з порушень, передбачених п. 6.7. договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 25% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору. За порушення строку (терміну) надання документів, які підлягають переданню постачальником покупцеві у відповідності до умов цього договору та/або вимог чинного законодавства, постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві пеню у розмірі 0,1% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору, за кожен день прострочення виконання зобов`язань. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за цим договором. Сторони дійшли згоди, що збитки відшкодовуються винною стороною в повній сумі понад установлені, пред`явлені та/або стягненні штрафні санкції. Позовна давність за вимогами про стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), передбачених п. п. 5.3., 6.8. - 6.12., 6.16., 6.17., 9.13. договору, встановлюється сторонами такою, що дорівнює тривалості загальної позовної давності. При цьому, нарахування штрафних санкцій, передбачених п. п. 5.3., 6.8. - 6.12., 6.16., 6.17., 9.13. договору за прострочення виконання постачальником своїх зобов`язань за договором не припиняється через 6 (шість) місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Відповідно до п. 9.15. постачальник зобов`язаний під час укладення договору, але не пізніше ніж через 10 (десять) календарних днів з моменту його укладення, надати покупцю засвідчені нотаріально чи підписом уповноваженої особи та печаткою постачальника наступні документи щодо постачальника (з актуальними відомостями): копії установчих документів (статут, установчий договір тощо), копії документів, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами , що пов`язане з виконанням умов договору (ліцензія, дозволи тощо), копію розширеного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копію довідки з банку про відкриття поточного рахунку, копію свідоцтва про державну реєстрацію або виписки є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копію довідки органу державної податкової служби про взяття на облік в якості платника податків за формою № 4-ОПП (якщо її отримання платником податків є обов`язковим на момент взяття на податковий облік), копію документа, що підтверджує повноваження представника на укладення (підписання) договору, як-то: довіреність, наказ по підприємству про призначення керівника, рішення про уповноваження особи на підписання договорів, протокол вищого органу управління підприємства про обрання особи на відповідну посаду, тощо, копію свідоцтва про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість або витягу з реєстру платників податку на додану вартість (якщо постачальник є платником цього податку), копію свідоцтва про реєстрацію платника єдиного податку якщо постачальник є платником цього податку).

Контрагентами, на виконання умов договору, було погоджено та підписано сертифікацію №1 на поставку продукції (додаток №1 до договору) від 16 жовтня 2018 року, відповідно до якої зобов`язані сторони узгодили найменування продукції та її характеристики (вимоги щодо якості та комплектності продукції), кількість, ціну продукції та строк поставки продукції (протягом 40 (сорока) календарних днів від дати здійснення покупцем оплати за продукцію. Дана специфікація є невід`ємною частиною договору.

26 листопада 2018 року позивач, на виконання п .п. 2.3.1. п. 2.3. договору, здійснив попередню оплату в розмірі 50% вартості продукції, що становить 23 574,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4408 від 22 листопада 2018 року.

11 лютого 2019 року відповідачем поставлено, а відповідачем отримано обумовлену умовами договору та специфікацією № 1 від 16 жовтня 2018 року продукцію, що підтверджується видатковою накладною № 1 від 05 лютого 2019 року.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача були направлені чисельні претензії про сплату обумовлених договором штрафних санкцій через не належне виконання останнім зобов`язань за договором в частині вчасної поставки продукції. Крім того, у вказаних претензіях позивач прохав відповідача надати документи передбачені договором, а саме: довідку про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Екмас" податкового боргу, підписану керівником, а також про те, що продукція та інше майно останнього не перебуває у податковій заставі; засвідчені нотаріально чи підписом уповноваженої особи та печаткою відповідача, передбачені п. 9.15. договору. Як стверджує позивач, відповіді зобов`язаний контрагент (відповідач у справі) на вказані претензії не надав (штрафні санкції не сплатив, обумовлені документи не надав), що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду для відновлення своїх порушених прав і інтересів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України, далі по тексту - ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Суд звертає увагу на те, що згідно специфікації № 1 від 16 жовтня 2018 року постачальник зобов`язаний поставити продукцію покупцю в повному обсязі протягом 40 (сорока) календарних днів від дати здійснення покупцем оплати за продукцією згідно п. п. 2.3.1. п. 2.3. договору.

За матеріалами справи встановлено, що позивач на виконання п .п. 2.3.1. п. 2.3. договору здійснив попередню оплату в розмірі 50% вартості продукції, що становить 23 574,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4408 від 22 листопада 2018 року, з відміткою відбитку штемпелю банку "Проведено банком" від 26 листопада 2018 року.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відтак, перебіг сорокаденного строку розпочинається з 27 листопада 2018 року - з наступного для після перерахування позивачем на поточний рахунок відповідача грошових коштів, відтак останній сороковий день строку поставки припадає на 08 лютого 2019 року (з врахуванням вихідних та святкових днів), а з 09 січня 2019 року настає прострочення поставки для сторони договору - учасника.

Як вбачається з доданих до справи копій видаткових накладних, позивач поставив замовлену продукцію із простроченням більше, ніж на 40 календарних днів. Так, відповідно до видаткової накладної № 1 від 05 лютого 2019 року відповідачем поставлено продукції (товару) на загальну суму 47 148,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач доказів вчасної поставки товару позивачу суду не подав.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

У розділі 6 договору встановлено, що за порушення строку поставки продукції постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 1 % вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення поставки. За порушення строку поставки продукції більше ніж на 10 (десять) календарних днів, постачальник додатково до пені, і не виключаючи її, сплачує покупцю штраф у розмірі 10% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить вимогам чинного законодавства та ст. 61 Конституції України, а відтак посилання відповідача на неможливість одночасного стягнення пені та штрафу є необґрунтованими. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17 та від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17).

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунки на підставі поданих первинних документів та розрахунків, які містяться в матеріалах справи, суд визнав позовні вимоги позивача, про стягнення 1% пені за порушення строку поставку продукції, передбаченої специфікацією № 1 на поставку продукції від 16 жовтня 2018 року до договору, згідно п. 6.8. договору, за період з 09 січня 2019 року по 10 лютого 2019 року в розмірі 15 558,84 грн. та штрафу за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 1 на поставку продукції від 16 жовтня 2018 року до договору, більше ніж на 10 (десять) календарних днів, згідно з п. 6.8. договору, в розмірі 4 714,80 грн. законними та обґрунтованими.

У п. 6.12. договору визначено, що за кожне порушення зобов`язань, передбачених п. п. 1.3, 2.4, 4.2, 6.5, 6.21, 9.3, 9.4, 9.7, 9.9-9.12, 9.14, 9.15 договору, а також у разі ненадання або несвоєчасного надання податкових накладних чи надання податкових накладних, складених з порушенням вимог, передбачених цим договором або законодавством України, та/або незареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також за кожен випадок допущення постачальником будь-якого з порушень, передбачених п. 6.7 договору. Постачальник сплачує покупцеві штрафи у розмірі 25% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору.

Таким чином, у даному випадку одночасне застосування позивачем штрафу за порушення строків поставки товару, що визначений п. 6.8. та п. 6.12. договору призводить до подвійної відповідальності постачальника за одне і теж саме порушення, що суперечить приписам ст. 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 11 787,00 грн., за допущення прострочення поставки продукції, згідно з п. 6.12. договору.

Щодо нарахування позивачем відповідачу пені за порушення строку надання документів, передбачених п. 2.4. договору, згідно з п. 6.16. договору в розмірі 15 040,21 грн. та штрафу ненадання документів, передбачених п. 2.4 договору, згідно з п. 6.12. договору в розмірі 11 787,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2.4 договору постачальник зобов`язався протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати укладання договору або відповідної специфікації на поставку продукції до договору надати покупцю довідку про відсутність у постачальника податкового боргу, підписану керівником постачальника, а також про те, що продукція та інше майно постачальника не перебуває у податковій заставі.

Господарський суд встановив, що договір укладено 16 жовтня 2018 року; специфікація - 16 жовтня 2018 року. Відтак, граничним терміном надання відповідачем документів за пунктом 2.4 договору є 23 жовтня 2018 року.

Посилаючись на положення пункту 6.16 договору позивач позовом нарахував відповідачу пеню за період прострочення 15 040,21 грн. та штраф у розмірі 11 787,00 грн., згідно положенням пункту 6.12 договору.

Зі змісту статей 3, 173 Господарського кодексу України вбачається, що зобов`язанням (господарським зобов`язанням) є обов`язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто зобов`язанням виконавця є обов`язок виконати роботи (надати послуги), а зобов`язанням замовника - обов`язок оплатити вартість цих робіт (послуг). Штрафні санкції, відповідно до статей 173, 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов`язань.

Надаючи юридичну оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, господарський суд дійшов висновку, що невиконання або неналежне виконання таких умов договору, як надання довідки про відсутність у позивача податкового боргу, підписану керівником позивача, а також про те, що продукція та інше майно позивача не перебуває у податковій заставі не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог ст. 218, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах від 12 березня 2018 року у справі № 918/216/17, від 13 квітня 2018 року у справі № 902/380/17, від 02 травня 2018 року у справі № 908/3565/16.

Крім того, на сайті Державної фіскальної служби України можливо здійснити пошук у системі по ряду баз даних, доступних для публічного використання. Оновлення інформації на сайті щодо стану розрахунків платника податків з бюджетом (про наявність заборгованості) відбувається щоденно, крім вихідних та святкових днів, після проведення розрахунків зведених показників в центральній базі даних за результатами попереднього банківського дня.

Також на сайті Державної фіксальної служби України відкритим є доступ до реєстрів, де можливо отримати відомості про взяття на облік платника податків, дані реєстру платників податку на додану вартість, дані реєстру платників єдиного податку.

Враховуючи вище зазначене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення строку надання документів, передбачених п. 2.4. договору, згідно з пунктом 6.16. договору в розмірі 15 040,21 грн. та штрафу за ненадання документів, передбачених п. 2.4. договору, згідно з п. 6.12. договору, в розмірі 11 787,00 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення строку надання документів, передбачених п. 9.15. договору, згідно з п. 6.16. договору, в розмірі 15 040,21 грн. та штраф за ненадання документів, передбачених п. 9.15. договору, згідно з п. 6.12. договору, в розмірі 11 787,00 грн.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору (відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 910/17819/17).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на порушення відповідачем строків надання документів, передбачених п. 9.15. договору та на порушення у зв`язку з цим прав АТ "Дніпроазот", як покупця.

З урахуванням приписів ст. 74 ГПК України, позивач мав надати суду докази, що будь-яким чином могли б свідчити про вчинення відповідачем такого порушення.

Окрім того, позивач повинен був надати переконливі пояснення стосовно того, чому, у разі порушення відповідачем встановлених договором термінів надання документів, позивач не зверталося до відповідача з претензіями у розумні строки, зокрема, до здійснення передоплати та отримання товару - враховуючи, що вказані документи стосуються з`ясування обставин, що мають значення саме на етапі укладення договору (наявність або відсутність у постачальника поточного рахунку, дозволу на зайняття підприємницькою діяльністю, наявність у представника постачальника повноважень на укладення договору, існування у даної юридичної особи податкового боргу тощо).

Натомість, у листопаді 2018 року позивач перерахував відповідачеві кошти за визначену продукцію та 11 лютого 2019 року прийняв від відповідача продукцію без жодних зауважень, а відповідну претензію направлено постачальнику лише 06 березня 2019 року, з нарахуванням значних сум пені та штрафу за нібито допущене постачальником прострочення виконання зобов`язання з надання документів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, неустойка (штраф, пеня) має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (постанова від 09 листопада 2018 року у справі № 908/1661/17).

Отже, у даному випадку, дії позивача можуть свідчити саме про намагання, користуючись своїми правами як покупця за договором, отримати невиправдані додаткові прибутки шляхом безпідставного стягнення на свою користь штрафних санкцій - всупереч таким загальним засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України) та приписам ч.3 ст. 13 ЦК України щодо недопущення зловживання правом.

Також, з приводу ненадання відповідачем документів, визначених п. 9.15. договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відомості про юридичну особу, коди видів її діяльності, дані про керівника, дані про наявність платника податків на обліку в органах фіскальної служби, наявність або відсутність податного боргу є відкритими і дійсними для третіх осіб. Документи, передача яких передбачена зазначеними пунктами договору, є інформативними (дійсними) тільки на час її отримання.

Згідно ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон), Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 9 цього Закону визначено перелік відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі, серед яких є: найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; організаційно-правова форма; перелік засновників (учасників) юридичної особи; інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи; місцезнаходження юридичної особи; види діяльності; назва органів управління юридичної особи; відомості про керівника юридичної особи; розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) та розмір частки кожного із засновників (учасників); вид установчого документа; дані про перебування юридичної особи у процесі припинення тощо.

Згідно п. п. 1, 2 ст. 10 Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи.

Згідно ст. 11 Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів до: відомостей з Єдиного державного реєстру, які актуальні на момент запиту, необхідних для укладення цивільно-правових договорів, а також для перегляду, копіювання та роздрукування.

При цьому, суд зауважує, що ненадання даних документів не спричинило позивачу будь-яких збитків, оскільки фактично умови договору виконані, продукція, узгоджена за договором, поставлена в повному обсязі і позивач не набув будь-яких негативних наслідків.

Суд також враховує відсутність в матеріалах справи доказів та заяв позивача щодо понесення ним збитків в результаті прострочення виконання відповідачем свого обов`язку з передачі позивачу передбачених договором документів.

У рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013 року Конституційного суду України щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що зобов`язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Позивач, укладаючи договір, проявивши розумну обачність, мав реальну можливість перевірити в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань всю необхідну інформацію щодо підприємства - відповідача, як-то підтвердження повноваження представника на укладення (підписання) договору.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів /... / мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Господарський суд, враховуючи мету звернення позивача до суду, встановивши доведеність позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України порушення його прав, з метою забезпечення поновлення порушеного права позивача, з дотриманням ст. 5 ГПК України, а також передбачених ст. 3 ЦК України принципів справедливості, добросовісності, розумності, здійснює захист порушених прав позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 1 на поставку продукції від 16 жовтня 2018 року до договору, згідно з п. 6.8. договору, в розмірі 15 558,84 грн. та штраф за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 1 на поставку продукції від 16 жовтня 2018 року до договором, більше ніж на 10 (десять) календарних днів, згідно з п. 6.8. договору, в розмірі 4 714,80 грн., в решті задоволення позову слід відмовити.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі 454,36 грн. покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 163, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Екмас" (61052, м. Харків, вул. Коцарська, будинок 3, офіс 3, ідентифікаційний код юридичної особи 41918487) на користь акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. С.Х.Горобця, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 05761620) пеню за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 1 на поставку продукції від 16 жовтня 2018 року до договору, згідно з п. 6.8. договору, в розмірі 15 558,84 грн. та штраф за порушення строку поставки продукції, передбаченої специфікацією № 1 на поставку продукції від 16 жовтня 2018 року до договору, більше ніж на 10 (десять) календарних днів, згідно з п. 6.8. договору, в розмірі 4 714,80 грн. та 454,36 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "25" листопада 2019 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/3046/19