Постанова

від 13.11.2019 по справі 522/436/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5709/19

Номер справи місцевого суду: 522/436/18

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

з участю секретаря Ющак А.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Одеська міська рада, товариство з обмеженою відповідальністю Аркадія-Сіті ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Домусчі Л.В., повний текст рішення складено 02 квітня 2019 року, -

в с т а н о в и в:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, ТОВ Аркадія-Сіті про визнання незаконними рішень, визнання недійсним договору оренди, та зобов`язання не чинити перешкоди.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що він як член територіальної громади м. Одеси має право на отримання в користування земельної ділянки, яка на підставі рішень Одеської міської ради №6789-VI від 10.06.2015р. та №7051-VI від 10.09.2015р. та договору оренди землі від 13.11.2015 р., посвідченого Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі № 3465 була передана в оренду ТОВ Аркадія-Сіті .

Позивач зазначив, що на в`їзді на спірну земельну ділянку стоїть шлагбаум і далі на АДРЕСА_1 знаходиться наступний шлагбаум, який взагалі стоїть на ділянці, яка не надавалась в оренду відповідачу і це є самовільне зайняття земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Йому не дозволили проїхати по цій земельній ділянці, вимагаючи у позивача оплату за проїзд паркування.

Позивач з метою захисту свої прав та законних інтересів звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати незаконними рішення Одеської міської ради № 6789-VI від 10.06.2015р. та №7051-VI від 10.09.2015р., визнати недійсним договір оренди від 13.11.2015р., зобов`язати не чинити перешкоди у безоплатному проїзді по АДРЕСА_2 через земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:52:027:0008 площею 0,5691 га та стоянки автомобіля на проїзній частині АДРЕСА_2 шляхом демонтажу пропускних шлагбаумів на в`їзді на стоянку на АДРЕСА_2 та на виїзді зі стоянки по АДРЕСА_1 , а також стягнути судові витрати.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, задовольнити його позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Одеської міської ради зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі всебічно з`ясованих обставин справи, судом надані належні оцінки доказам по справі з додержанням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, яка не підлягає задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ Аркадія-Сіті зазначив, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, щоТОВ Аркадія-Сіті 28.05.2015 року звернулося до виконавчого комітету Одеської міської ради з клопотанням, яке зареєстровано за вхідним № 02-2-10/560, про надання згоди (дозволу) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтованою площею 0,9 га, за адресою: АДРЕСА_3 для експлуатації та обслуговування транспортної інфраструктури.

Рішенням Одеської міської ради № 6789-VI від 10.06.2015 року Про надання дозволу ТОВ Аркадія-Сіті на розробку проекту відведення земельної ділянки, орієнованою площею 0,9 га, за адресою: АДРЕСА_3, ТОВ Аркадія-Сіті надано дозвіл ТОВ Аркадія-Сіті на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,9 га, за адресою: АДРЕСА_3 в оренду для обслуговування об`єктів транспортної інфраструктури та також зобов`язано надати до виконавчого органу Одеської Міської Ради щодо забезпечення повноважень у галузі земельних відносин надати розроблений і погоджений проект землеустрою .

На замовлення ТОВ Аркадія-Сіті ПП Одесгеосервіс в 2015р. розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Аркадія-Сіті в оренду.

З пояснювальної записки вбачається, що на земельній ділянці розташовані площадки для стоянки транспорту. Категорія земель основним цільовим призначенням відповідно до ст.19 ЗК України - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель земельна ділянка загальною площею 0,5691га відноситься до розділу: секція К. розділ 18.-землі загального користування. Згідно геопідоснови через земельну ділянку за адресою:АДРЕСА_3, проходять інженерні комунікації та через неї здійснюється проїзд до транспортної підстанції ТП 2490, ТП 3936 на яку встановлено охоронну зону (згідно ст.112 ч.1 п.б ЗК України) уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

При цьому також було складено Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Рішенням Одеської міської ради від 10.09.2015 року № 7051-VI Про присвоєння нової адреси земельній ділянці: АДРЕСА_4 , затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,5691 га та надання її в оренду ТОВ Аркадія-Сіті для обслуговування об`єктів транспортної інфраструктури розроблений ПП Одесгеосервіс проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:52:027:0008) площею 0,5691 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) затверджено, присвоєно земельній ділянці нову адресу: АДРЕСА_3 , та вирішено надати її в оренду терміном на 15 років, до початку реалізації планувальних рішень даної території для обслуговування об`єктів транспортної інфраструктури, цільове призначення - К.18.00:землі загального користування; затверджено проект договору оренди землі між Одеською міською радою та ТОВ Аркадія-Сіті та орендну плату.

30.11.2015 р. між Одеською міською радою та ТОВ Аркадія-Сіті укладено договір оренди землі, кадастровий номер 5110137500:52:027:0008, площею 0,5691 га за адресою: АДРЕСА_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 3465.

Із вказаного договору вбачається, що зазначена земельна ділянка належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Одеса в особі Одеської міської ради, право власності на яку, зареєстровано 09.10.2015р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, № запису про право власності:11642825, реєстр. Номер речового об`єкта нерухомого майна: 752299951101. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:52:027:0008) площею 0,5691 га розроблений ПП Одесгеосервіс є його невід`ємною частиною.

Відмовляючи у задоволені позову, ОСОБА_1 про визнання незаконними рішень, недійсним договору оренди, та зобов`язання не чинити перешкоди, стягнення судових витрат, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України та частини 3 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про місцеве самоврядування в України громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

Для оцінки законності рішень Одеської міської ради судом було з`ясовано, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст, крім іншого, належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону

Із зазначеними приписами кореспондуються положення статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пунктом 34 якої встановлено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин виключною компетенцією міських рад.

Згідно до ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Територіальна громада, як власник об`єкту комунальної власності, делегує відповідному органу місцевого самоврядування (раді) повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені в її інтересах, виключно у спосіб та в межах повноважень передбачених законодавством.

Воля територіальної громади, як власника, може виражатись лише у таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Згідно ч. 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 123 ЗК України рішення органів місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок у користування приймається на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Порядок та випадки передачі земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, у користування без проведення земельних торгів визначені ст. 123 та частинами другою та третьою статті 134 ЗК України. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі юридичним особам земельних ділянок для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства.

Судом встановлено, що Одеською міською радою рішенням № 6789-VI від 10.06.2015 року ТОВ Аркадія Сіті надано згоду на розроблення проекту відводу земельної ділянки в оренду, при цьому було враховано цільове призначення вказаної земельної ділянки та положення ст. 134 ЗК України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Аркадія-Сіті розроблено ліцензованим підприємством ПП Одесгеосервіс на підставі відповідного договору у відповідності до вимог Закону України Про землеустрій . Проект землеустрою складається із усіх передбачених цим Законом документів, у т.ч. необхідних висновків, дозволів та погоджень відповідних компетентних установ, а саме:завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку;копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;рішення Одеської міської ради від 10.06.2015 року № 6789-VI Про надання дозволу ТОВ Аркадія-Сіті на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 0,9 га за адресою: АДРЕСА_4 в оренду, для обслуговування об`єктів транспортної інфраструктури ;довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (довідка управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області від 19.08.2015 року № 34-1505-011-5443/2-15);матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);перелік обмежень у використанні земельних ділянок;викопіювання з кадастрової карти (плану) та інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);кадастровий план земельної ділянки;матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);матеріали погодження проекту землеустрою;висновок управління архітектури та містобудування Одеської міської ради по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду № 01-11/3156-148нз від 18 серпня 2015 року;висновок управління Держгеокадастру у м.Одесі, Одеської області Головного управління головного Держгеокадастру в Одеській області № 19-1505-012-5534/2-15 від 20 серпня 2015 року.

Зазначений проект землеустрою у відповідності до ч.1 ст. 123 ЗК України затверджено рішенням Одеської міської ради від 10.09.2015 року за № 7051 - VI та спірна земельна ділянка передана у користування ТОВ Аркадія Сіті для експлуатації та обслуговування транспортної інфраструктури.

Висновки суду про те, що Одеська міська рада приймаючи рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, його затвердження та передачу земельної ділянки в оренду ТОВ Аркадія Сіті діяла виключно на підставі та в межах повноважень, наданих їй чинним законодавством у галузі земельних відносин є вірними.

Порядок надання земельних ділянок комунальної власності в оренду регламентовано статтею 124 ЗК України.

Частиною 1 зазначеної вище статті ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

При цьому, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частина 3 статті 124 Земельного кодексу України).

Договір оренди землі від 13.11.2015р. посвідчений нотаріально та право оренди зареєстровано згідно чинного законодавства що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.11.2015р.

Відповідно до статті 126 ЗК України право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції, чинній на час прийняття оскарженого рішення, обов`язковій державній реєстрації підлягає, зокрема право постійного користування розміщеною на території України земельною ділянкою, що належить територіальній громаді в особі органів місцевого самоврядування.

Тобто, державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою є реалізацією оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень, після чого воно вичерпує свою дію.

Передана в оренду ТОВ Аркадія-Сіті земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та межує з АДРЕСА_2.

Судом враховано та взято до уваги, що компетентним органом - управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради висновком №01-11/3156-148 від 18 серпня 2015 року, який узгоджується з Генеральним планом м.Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради за № 6489-VI від 25.03.2015, погоджено проект землеустрою.

Також з договору оренди земельної ділянки вбачається, що п.8.2. встановлено обмеження (обтяження), а саме відповідно до ст. 111 ЗК України на земельну ділянку, в порядку встановленому чинним законодавством, передбачено встановлення обмежень:

Заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту - діє на всю площу земельної ділянки; заборона на здійснення окремих видів діяльності:експлуатація земельної ділянки без додержання охоронних зон і інженерних комунікацій-діє на всю площу; експлуатація земельної ділянки без забезпечення доступу суміжних землекористувачів для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту - діє на земельну ділянку пл.0,0088 га; експлуатація земельної ділянки без забезпечення проїзду до об`єктів -ТП2490, ТП3963, насосної- діє на земельну ділянку пл. 0,4535 га; експлуатація земельної ділянки без забезпечення безперешкодного проходу та проїзду на велосипеді - діє на всю площу земельної ділянки; обмеження господарської діяльності на земельній ділянці - діє на всю площу земельної ділянки.

Судом зроблений вірний висновок, що у відповідності до норм статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України органи виконавчої влади у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної власності (надання земельних ділянок у користування, укладення, зміни, розірвання договорів оренди земельної ділянки) діють як органи, через які держава реалізує повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи вступають із юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Цивільні відносини, відповідно до частини першої статті 1 ЦК України, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Отже рівність учасників є одним із принципів цивільних правовідносин.

У даному випадку рішення суб`єкта владних повноважень реалізовано, оскільки сторонами укладено договори оренди, тобто виникли взаємні майнові права і обов`язки, що притаманне для цивільних (господарських) правовідносин.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 03 квітня 2018 року у справі 761/33504/14-а (провадження N 11-99апп18), від 15 квітня 2018 року у справі N 809/739/17 (провадження N 11-252апп18), від 24 квітня 2018 року у справі N 825/478/17 (провадження N 11-230цс18), від 25 квітня 2018 року у справі N 552/9255/15-а (провадження N 11-168апп18), від 20 червня 2018 року у справі N 802/307/17-а (провадження N 11-320апп18), від 20 червня 2018 року у справі N 750/3322/17 (провадження N 14-110цс18) та від 21 листопада 2018 року у справі N 530/212/17 (провадження N 14-330цс18).

Разом з цим, спірні рішення Одеської міської ради є актами індивідуальної дії, стосуються ТОВ Аркадія Сіті та створюють правові наслідки лише для Товариства, і вичерпали свою дію фактом надання згоди на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, які розроблені та затверджені, а право оренди зареєстровано у встановленому законом порядку.

Слід зазначити, що згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (п. 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25 листопада 1997 року; п. 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року; та п. 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).

У рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже системне тлумачення ст. 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що ч. 2 цієї статті гарантує кожному захист своїх прав , які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано ч. 3, 5 та 6 ст. 55 Конституції України.

Таким чином суд доходить до висновку, що у справі, яка розглядається, орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до статті 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб`єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних відносин не підпорядковані один одному, а отже, суб`єкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування - владних управлінських функцій не здійснював.

Саме до таких висновків дійшла в Постанові Велика палата Верховного суду, від 12.02.2019, № 905/2765/17|12-230гс18.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Водночас суб`єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. У деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб`єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду по захисту порушення прав, свобод або інтересів.

Стосовно змісту суб`єктивного права, про порушення якого стверджується в позовній заяві, міркування, висловлені на їх підтвердження, дійсний характер (природа) дій, які позивачем кваліфікуються як порушення його права, розуміння того, що захист прав та інтересів членів територіальної громади повинен мати на меті саме забезпечення їх дієвості і результативності, і не прагнути інших цілей, судом вірно визнано, що захист заявленого позивачем права знаходиться поза межами правовідносин, які виникли у зв`язку з реалізацією Одеською міською радою наданих їй на підставі закону прямих повноважень, в межах яких і були прийнятті оскаржувані рішення, а у подальшому між відповідачами було укладено договір оренди земельної ділянки.

Тобто, позивач під час розгляду справи повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів з боку відповідача, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №363/3414/13-а.

Судом зазначено, що предметом спору є визнання незаконними рішень Одеської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та як наслідок демонтаж шлагбаума, що має цивільно-правову природу.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За правилами частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 ЗК України).

Оскільки позивачем не було доведено, не було надано доказів, що оскаржувані рішення органу місцевого самоврядування стосувались його прав і інтересів в момент прийняття, що він має право користування або право власності на тій самій земельній ділянці, яке підлягає захисту, або він є суб`єктами правовідносин у яких застосовано цей акт, судом вірно встановлено, що рішення Одеської міської ради не порушують законних прав, свобод та інтересів позивача.

А оскільки позивач не є суб`єктом правовідносин, які склались в результаті прийняття оскаржуваних рішень ОМР, відповідно і дані рішення не можуть порушувати прав, свобод чи інтересів позивача.

При цьому судом зазначено, що позивач, звертаючись до суду з позовом посилався на те, що як мешканець територіальної громади м.Одеси має право на отримання в користування і розпорядитися на рівних умовах з іншими суб`єктами землекористування земельною ділянкою що була надана Одеською міською радою в оренду ТОВ Аркадія-Сіті , та зазначав, що вказані рішення було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, а отже є незаконним.

Право на оскарження рішень органів місцевого самоврядування мають особи, щодо яких застосовано відповідне рішення, а також особи, які є суб`єктами правовідносин, де застосовуються прийняті органами місцевого самоврядування акти.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно - правового акта позивач обґрунтував свою належність до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Звертаючись до суду із позовом щодо законності правового акта суб`єкта владних повноважень, позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржуване рішення.

Проте позивачем не було надано жодного належного доказу щодо бажання позивача отримати в оренду дану земельну ділянку, а саме звернення до Одеської міської ради стосовно її отримання в оренду або користування.

Згідно з ч.3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Як видно з наведеної конституційно-правової норми місцеве самоврядування здійснюється в Україні двома способами: безпосередньо територіальною громадою та через органи місцевого самоврядування.

Спеціальним законом, який регулює порядок здійснення територіальною громадою місцевого самоврядування, є Закон України Про місцеве самоврядування в Україні . Саме цим Законом передбачені форми безпосередньої участі членів відповідної територіальної громади у вирішенні певних питань місцевого значення. Такими формами є: місцевий референдум (ст. 7 Закону); загальні збори громадян (ст. 8 Закону); місцеві ініціативи (ст. 9 Закону); громадські слухання (ст. 13 Закону); органи самоорганізації населення (ст. 14 Закону).

Отже, Закон України Про місцеве самоврядування в Україні не містить норми, яка б надавала право окремому члену територіальної громади на власний розсуд діяти від імені та в інтересах всієї громади, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Судом також вірно зазначено, що позивач, як член територіальної громади м. Одеси, дійсно вправі вирішувати певні питання місцевого значення, але виключно тими способами, які встановлені Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , наприклад, шляхом участі у місцевому референдумі, загальних зборах громадян тощо.

Представляти відповідні територіальні громади, здійснювати від їх імені та в їх інтересах повноваження та функції місцевого самоврядування вправі лише сільські, селищні та міські ради як представницькі органи місцевого самоврядування (ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Позивач, як член територіальної громади, не наділений чинним законодавством України повноваженнями виступати від імені та в інтересах усієї громади, у тому числі шляхом звернення до суду.

Оскільки ОСОБА_1 не було доведено порушення будь-яких його прав чи інтересів, як члена територіальної громади оскарженими рішеннями ОМР і громадянина, судом на законних підставах було відмовленов позовних вимогах щодо визнання незаконними рішень ОМР №6789-VI від 10.06.2015р. та №7051-VI від 10.09.2015р.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, судом вірно зазначено наступне.

Частиною першою статті 2 ЗУ Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 ЗУ Про оренду землі , яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 ЗУ Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статей 24, 25 ЗУ Про оренду землі визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Докази, що свідчили б про невідповідність вимогам чинного законодавства документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.

Разом з цим, використання ТОВ Аркадія Сіті земельної ділянки для тимчасового зберігання транспортних засобів не суперечить умовам договору оренди та її цільовому призначенню. Така передача земельної ділянки не свідчить про її використання не за призначенням.

Положення пункту 8.2 договору оренди, на які посилається позивач, стосуються лише обмежень господарської діяльності, передбачених ст. 87 Водного кодексу України, а тому доводи позивача щодо заборони здійснення будь-якої господарської діяльності не є обґрунтованими.

Судом також вірно зазначено, що визнання угоди недійсною є одним зі способів захисту прав на землю, передбаченим частиною третьою статті 152 ЗК України.

Відповідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення мети, досягнення якої і стало результатом підписання між Одеською міською радою та ТОВ Аркадія-Сіті договору оренди землі, у якому сторони дійшли згоди по всім його істотнім умовам визначеним статтею 15 Закону України Про оренду землі . Вказаний договір укладено у письмовій формі, нотаріально посвідчено, та зареєстровано у спосіб передбачений чинним законодавством України.

За положеннями частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що порушень вищенаведених норм при укладені договору його сторони не вчиняли.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визнання договору оренди недійсним позивач зазначає незаконність прийнятих ОМР рішень №6789 та №7051, оскільки ці рішення є правовою підставою для укладання договору оренди, а сам договір оренди є їх безпосереднім наслідком.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що оскільки судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним рішення Одеської міської ради № 6789-VI від 10.06.2015 р. та незаконним рішення Одеської міської ради №7051-VI від 10.09.2015 р., то і підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 13 листопада 2015 року, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ Аркадія-Сіті , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованого в реєстрі № 3465 також немає.

Щодо вимоги про зобов`язання не чинити перешкоди у безоплатному проїзді по АДРЕСА_2 через земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:52:027:0008 площею 0,5691 га та стоянки автомобіля на проїзній частині АДРЕСА_2 шляхом демонтажу пропускних шлагбаумів на в`їзді на стоянку на АДРЕСА_2 та на виїзді зі стоянки по АДРЕСА_1 , судом зазначено наступне.

Позивачем у якості доказу перешкоджання у безоплатному проїзді по АДРЕСА_2 були надані копії чеків за платну стоянку від 06.03.2017 року, від 07.01.2018 року та аудіо-відео запис про перешкоджання позивачу у вільному проїзді по АДРЕСА_1 .

Проте, як вбачається з договору оренди сторонами договору було передбачено право громадян на безперешкодний прохід та проїзд на велосипеді по всій площі земельної ділянки, що зазначена у договорі, на підставі чого суд прийшов до висновку про відсутність порушеного права позивача спірним договором оренди.

Стосовно наданих позивачем чеків та аудіо-відео запису судом вірно зазначено, що вказані докази є неналежними, оскількине містять інформації щодо предмета доказування - визнання незаконними рішень Одеської міської ради та недійсним договору оренди земельної ділянки, оскільки з наданихв судовому засіданні суду першої інстанціїпояснень сторін встановлено, що події на відео відбувались біля шлагбаума, який встановлено не на спірній земельній ділянці, а облаштований перед ним, тобто на АДРЕСА_1 , і таке перешкоджання у проїзді позивачу відбулось після подачі до суду позову, а саме 25.02.2018р.

Оскільки судом не встановлено будь-яких дій або бездіяльності з боку Одеської міської ради у перешкоджанні проїзду, позивачу на законних підставах в частині позову було відмовлено.

Судом також зазначено, що з наданих позивачем чеків за 06.03.2017р., 07.01.2018р. вбачається що вказані чеки видані ТОВ Аркадія-Сіті , як паркувальний талон за платну стоянку, з наданихпояснень позивачемзазначено, що конфлікт 25.02.2018р.,а також і до подачі позову, виник саме з приводу незгоди його оплатити за проїзд з АДРЕСА_1 .

При цьому суду не було надано відомостей та доказів, що ТОВ Аркадія-Сіті , який є співвідповідачем за позовом, має право розташування та експлуатації на земельній ділянки для паркування транспортних засобів та надання платних послуг з паркування транспортних засобів.

Згідно листа Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради від 27.03.2017 року, вбачається, що КП Одестранспрарксервіс договорів балансоутримання місць для паркування транспортних засобів за вказаною в запиті адресою із ТОВ Аркадія-Сіті не укладався.

Щодо вимог позивача до ТОВ Аркадія-Сіті , судом вірно зазначено, що вимоги позивачем пред`явленні, як похідні вимоги, що випливають з визнанням незаконними рішень ОМР, проте такі рішення не стосуються земельної ділянки, на якій облаштовано шлагбаум ( АДРЕСА_1), у зв`язку з чим суд також відмовив у задоволені вимог позову до ТОВ Аркадія-Сіті .

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 , як член територіальної громади м.Одеси , відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про місцеве самоврядування має право володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном на свій розсуд і в своїх інтересах, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з ч.3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Як видно з наведеної конституційно-правової норми місцеве самоврядування здійснюється в Україні двома способами: безпосередньо територіальною громадою та через органи місцевого самоврядування.

Спеціальним законом, який регулює порядок здійснення територіальною громадою місцевого самоврядування, є Закон України Про місцеве самоврядування в Україні . Саме цим Законом передбачені форми безпосередньої участі членів відповідної територіальної громади у вирішенні певних питань місцевого значення. Такими формами є: місцевий референдум (ст. 7 Закону); загальні збори громадян (ст. 8 Закону); місцеві ініціативи (ст. 9 Закону); громадські слухання (ст. 13 Закону); органи самоорганізації населення (ст. 14 Закону).

Отже, Закон України Про місцеве самоврядування в Україні не містить норми, яка б надавала право окремому члену територіальної громади на власний розсуд діяти від імені та в інтересах всієї громади.

Позивач, як член територіальної громади м. Одеси, дійсно вправі вирішувати певні питання місцевого значення, але виключно тими способами, які встановлені Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , наприклад, шляхом участі у місцевому референдумі, загальних зборах громадян тощо.

Представляти відповідні територіальні громади, здійснювати від їх імені та в їх інтересах повноваження та функції місцевого самоврядування вправі лише сільські, селищні та міські ради як представницькі органи місцевого самоврядування (ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Отже, Закон України Про місцеве самоврядування в Україні не містить норми, яка б надавала право окремому члену територіальної громади на власний розсуд діяти від імені та в інтересах всієї громади.

Таким чином, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, позивач ОСОБА_1 не надав суду жодних належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на доведення обставин свого позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що Одеська міська рада не мала права без земельних торгів (аукціону) передавати в оренду вказану земельну ділянку, оскільки права позивача порушені тим, що він наряду з іншими особами був позбавлений можливості на рівних умовах взяти участь в конкурсі з придбання права оренди земельної ділянки, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь - які відомості про те, що позивач є фізичною особою - підприємцем, тобто, що позивач має статус суб`єкта господарювання, який дозволив би йому подати необхідні документи для участі у конкурсі з придбання права оренди земельної ділянки, взяти участь у такому конкурсі та в подальшому займатись господарською діяльністю на спірній земельній ділянці.

Окрім того, на підтвердження намірів орендувати спірну земельну ділянку, взяти участь у відповідному конкурсі тощо позивачем не надано до суду жодних доказів.

Доводи апелянта про те, що кожне рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки, впливає на права та законні інтереси кожного члена територіальної громади, так як має своїм наслідком розпорядження об`єктом територіальної громади та ненадходження певного доходу до місцевого бюджету, тобто, фактично, мають місце втрати місцевого бюджету, є надуманими, необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Доводи щодо незаконності рішень Одеської міської ради, на підставі яких була передана в оренду ТОВ Аркадія-Сіті земельна ділянка, також спростовуються матеріалами справи, оскільки судом було встановлено, що Одеська міська рада приймаючи рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, його затвердження та передачу земельної ділянки в оренду ТОВ Аркадія-Сіті діяла на підставі та в межах повноважень, наданих їй чинним законодавством.

Доводи про те, що судом першої інстанції неправильно застосовні норми матеріального права є безпідставними з тих підстав, що суд першої інстанції приймаючи рішення керувався нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , Законом України Про оренду землі , та в рішенні суду надана правова обґрунтована оцінка обставинам справи, також в рішенні суду викладені всі спростування доводів позивача, що свідчить про об`єктивний та неупереджений розгляд справи у відповідності до ст. 263 ЦПК України.

Апелянтом нових доказів та нових доводів на підтвердження доводів позовної заяви, апеляційної скарги,відповідно до ст. 81 ЦПК України надано не було.

Таким чином, при розгляді даної справи суд правильно встановив фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 25 листопада 2019 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

С.М. Сегеда

---

Т.В. Цюра