Рішення

від 11.11.2019 по справі 200/11999/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2019 р. Справа№200/11999/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Некрилової О.А. та представників сторін:

позивача - Волнової Ю.М.;

відповідача - Вовченка С.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державного підприємства «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№ 107)» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№ 107)» (далі - позивач, підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року № Ю-0006041303, прийняту ГУ ДФС у Донецькій області, про нарахування ДП ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО - ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№ 107) заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 7 509, 51 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу № Ю-0006031303 від 10.05.2019 р., прийняту ГУ ДФС у Донецькій області, про нарахування ДП ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№ 107) заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 1 245 178, 21 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006021303 від 10.05.2019 р. про сплату податку на доходи фізичних осіб, штрафних (фінансових) санкцій, пені всього у сумі 65 656,34 грн. у т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 31 933,40 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 33 406,36 грн., пені - 316,58 грн., прийняте ГУ ДФС у Донецькій області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006101303 від 10.05.2019 р. про сплату військового збору, штрафних (фінансових) санкцій, пені всього у сумі 5 713,52 грн. у т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 2 691,17 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 2 992,85 грн., пені - 29,50 грн., прийняте ГУ ДФС у Донецькій області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006011303 від 10.05.2019 р. про сплату штрафних фінансових санкцій з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 020,00 грн., прийняте ГУ ДФС у Донецькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржені вимоги та рішення є протиправними, оскільки складені з порушенням норм законодавства.

Зазначив, що при винесенні спірних вимог відповідачем не враховано приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), оскільки платники єдиного внеску, визначені статтею 4 даного Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669), де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Вказав, що акт перевірки не містить доказів віднесення позивача до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику, тому відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з порушенням мораторію, встановленого Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , що порушує гарантії захисту прав та інтересів платника податків та нівелює результати такої перевірки у повному обсязі.

Вважає, що відповідно до п.п. 14.1.180 ст. 14, ст. 18, п.п. 168.1.1 ст. 168, ст. 171 Податкового кодексу України (далі - ПК України), абз. 1 п. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивач не є роботодавцем, а особи, засуджені до позбавлення волі, не є найманими працівниками у розумінні ст. 2 Кодексу законів про працю України.

При здійсненні перевірки контролюючим органом не знайшов відображення факт наявності договірних відносин між двома юридичними особами - позивачем та виправною колонією.

Позивач зазначає, що протягом періоду часу, який є предметом перевірки, трудові договори між заявником та засудженими до позбавлення (обмеження) волі особами об`єктивно не могли укладатись, адже відповідно до ч. 1 ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України у редакції Закону України від 07.09.2016 р. №1492-VІІІ ці договори підлягали укладенню між засудженим і виправною колонією.

Позивач вважає, що висновок про заниження бази нарахування єдиного внеску (за рахунок невключення до бази нарахування єдиного внеску, неврахування додаткової бази нарахування) засуджених на загальну суму 5 569 900,97 гри. та на суму 7 509,51 гри. є безпідставним, тому вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 10-0006041303 від 10.05.2019 р. та № 10-0006031303 від 10.05.2019 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується висновків контролюючого органу про порушення позивачем пп. 14.1.180 п.14.1 ст.14, ст.18, абз.2 п.57.1 ст.57, пп. 168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. а) п.176.2 ст.176 ПК України та п.1.6 п. 16-1 підрозділу XX, а саме: під час виплати оподатковуваного доходу несвоєчасно сплачено (перераховано)/ не сплачено до бюджету нарахованого (утриманого) податку на доходи фізичних осіб та військового збору, то такі висновки є необґрунтованими в силу того, що позивач не є податковим агентом у відносинах з засудженими особами та не здійснював їм виплати доходу.

Нарахування штрафних санкцій в сумі 12 085,52 грн. згідно п. 127.1 ст. 127 ПК України є також безпідставним в силу того, що передбачає відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Нарахування пені відповідно до п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України є безпідставним, бо передбачає нарахування суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, заробітна плата осіб, засуджених до позбавлення волі, не відповідає визначенню заробітної плати в розумінні ПК України, і зазначені особи не є найманими працівниками відповідно до чинного трудового законодавства, дохід засудженим позивачем не виплачувався, тому податкове повідомлення-рішення № 0006021303 від 10.05.2019 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується неперерахування та несвоєчасного перерахування до бюджету військового збору із заробітної плати засуджених осіб в загальній сумі 5 713,52 грн., то таке порушення є безпідставними в силу того, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України, тобто цей збір залежить від наявності доходу, який оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Відсутність обов`язку підприємства нараховувати та виплачувати доходи засудженим, тобто виконувати функції податкового агента, свідчить про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення № 0006101303 від 10.05.2019 року.

Позивач вказав, що враховуючи відсутність трудових відносин між засудженими особами та підприємством, відсутність отримання засудженими відповідної компенсації за виконану роботу - виплати заробітної плати підприємством (заробітна плата засудженим особам перераховується підприємством на розрахунковий рахунок установи), позивач не має статусу податкового агенту, тому податкове повідомлення-рішення від 10.05.2019 р. № 0006011303 є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач вважає що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведені порушення позивачем вимог чинного законодавства, тому оскаржувані рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, відповідно до якого зокрема, посилається на порушення, встановлені відповідним актом перевірки позивача.

Відповідач наголошує, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податку на доходи фізичних осіб та військового збору тому зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати та сплачувати їх за засуджених до позбавлення волі, незалежно від укладення письмового трудового договору із засудженими та від фінансового стану позивача".

Відповідач вважає, що діяв виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 листопада 2019 року.

Щодо строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає про таке.

14 травня 2019 року позивач отримав рішення відповідача, які були прийняті на підставі акту перевірки від 08.04.2019 року № 351/05-99-13-03/08679924, у т.ч. вимогу № Ю-0006041303 від 10.05.2019 року; вимогу № Ю - 0006031303 від 10.05.2019 року; податкове повідомлення - рішення № 0006101303 від 10.05.2019 року; податкове повідомлення - рішення № 0006021303 від 10.05.2019 року; податкове повідомлення - рішення № 0006011303 від 10.05.2019 року.

Оскаржуючи в досудовому порядку до ДФС України всі результати позапланової перевірки, позивач у скарзі від 24.05.2019 року не посилався на оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю - 0006031303 від 10.05.2019 року, бо відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, не передбачено винесення одночасно двох вимог на підставі одного акту документальної перевірки.

Разом з тим, скарга від 24.05.2019 року містить заперечення щодо всіх фактів порушення, викладених в акті перевірки та відповіді на заперечення, та скаржник зазначає, що прийняті податкові повідомлення - рішення та вимога про сплату боргу є незаконними, тому фактично платник податків оскаржив в досудовому (адміністративному) порядку всі рішення, прийняті на підставі Акту перевірки від 08.04.2019 року № 351/05-99-13-03/08679924, у тому числі і вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю - 0006031303 від 10.05.2019 року.

04 липня 2019 року ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№ 107)» було отримано рішення про результати розгляду скарги від 27.06.2019 року № 29437/6/99-99-11-05-02-25, яким скаргу в частині вимог згідно Закону України Про збір та облік на єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування було залишено без задоволення, а Вимогу № Ю - 0006041303 від 10.04.2019 року про сплату боргу (недоїмки) залишено без змін; зобов`язано ГУ ДФС у Донецькій області винести та направити рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Отримана позивачем 13.06.2019 року вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 року № Ю - 63695-46, яка включала в себе недоїмку за вимогою № Ю - 0006031303 від 10.05.2019 року та вимога № Ю - 0006041303 від 10.05.2019 року , було оскаржено в ДФС України, шляхом направлення скарги № 6/81 від 21.06.2019 року.

31 липня 2019 року ДП «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№ 107)» було отримано рішення про результати розгляду скарги від 26.07.219 року № 35736/6/99-99-11-05-02-25, якою скаргу було задоволено частково: вимогу ГУ ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 року № Ю-63695-46 скасовано та вважається відкликаною, зобов`язано ГУ ДФС у Донецькій області привести у відповідність інтегровану картку платника, з урахуванням викладеного, сформувати та направити нову вимогу відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, позивачем було дотримано процедури адміністративного (досудового) оскарження всієї суми боргу (недоїмки) за актом перевірки.

Таким чином, суд застосовує до даного позову положення ч. 4 ст. 122 КАС України за яким тримісячний строк для звернення до суду з даним позовом щодо вимог про скасування рішень, пов`язаних з ЄСВ, спливає 04.10.2019 року.

Згідно штампу на поштовому конверті, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду 04 жовтня 2019 року, тобто позивачем не пропущений тримісячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, встановлений ч.4 ст. 122 КАС України, щодо вимог про скасування рішень, пов`язаних з ЄСВ.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач заснований на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України.

Підприємство безпосередньо підпорядковане Міністерству юстиції України, яке здійснює управління ним безпосередньо або через територіальні органи Міністерства юстиції України - міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації та входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Підприємство утворено з метою залучення засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України, до суспільно корисної праці, забезпечення їх професійно-технічного навчання та отримання прибутку від господарської діяльності.

У період з 14.12.2018 р. по 01.04.2019 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, код за ЄДРПОУ 08679924, з питань перевірки правильності обчислення і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015 р. по 30.09.2018 р., перевірки питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.09.2018 року, за результатами якої складено акт від 08.04.2019 року № 351/05-99-13-03/08679924 (далі - акт перевірки).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивач подав свої заперечення до відповідачва листом від 22.04.2019 року № 6/62 (вх. ГУ ДФС у Донецькій області № 65130/10 від 22.04.2019).

За результатами розгляду заперечення відповідачем надана відповідь листом від 06.05.2019 № 35870/10/05-99-13-03, яким відповідач виклав висновки акту перевірки у наступній редакції:

1) пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.18.1 ст.18, п.51.1 ст.51, абз. а) п.171.2 ст. 171, абз. б) п.176.2 ст.176 ПК України, пунктів З.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6 розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 №4, зареєстрованого в Мін`юсті України 30.01.2018 за №111/26556 (далі - Порядок №4) в частині ненадання Податкового розрахунку за формою №1ДФ (далі - Звіт 1ДФ) за 3 квартал 2015 року, 4 квартал 2015 року, 1 квартал 2016 року, 3 квартал 2016 року, 4 квартал 2016 року, несвоєчасного подання Звітів 1ДФ за 1-3 квартали 2017 року, за 3 квартал 2018 року, подання з недостовірними відомостями та з помилками Звітів 1ДФ за 2 квартал 2016 року, за 1-4 квартали 2017 року, за 1-3 квартали 2018 року.

2) порушення пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, ст.18, абз.2 п.57.1 ст.57, пп. 168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. а) п. 176.2 ст.176 ПКУ, а саме: під час виплати оподатковуваного доходу несвоєчасно сплачено (перераховано) до бюджету нарахованого (утриманого) податку на доходи фізичних осіб в сумі 285 795,73 грн., в тому числі по періодах: червень 2014 р. в сумі 16573,99 грн., липень 2014 грн. в сумі 16573,99 грн., серпень 2014 р. в сумі 45765,70 грн., вересень 2014 р. в сумі 44803,32 грн., липень 2015 р. в сумі 6843,61 грн., серпень 2015 р. в сумі 5922,09 р., жовтень 2015 р. в сумі 6697,27 грн., листопад 2015 р. в сумі 6885,63 грн., грудень 2015 р. в сумі 7634,08 грн., квітень 2016 р. в сумі 5865,88 грн., серпень 2016 р. в сумі 2621,08 грн., січень 2017 р. в сумі 12302,53 грн., лютий 2017 р. в сумі 12180,73 грн., березень 2017 р. в сумі 12887,27 р., травень 2017 р. в сумі 12316,77 грн., жовтень 2017 р. в сумі 15702,82 грн., листопад 2017 р. в сумі 14688,46 грн., грудень 2017 р. в сумі 14352,20 грн., березень 2018 р. в сумі 14076,22 грн., квітень 2018 р. в сумі 14583,84 грн., травень 2018 р. в сумі 13092,24 грн.

Не сплачено (не перераховано) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу, нарахованого (утриманого) податку на доходи фізичних осіб в сумі 31933,40 грн. в тому числі по періодах: липень 2018 - 15525,33 грн. (по строку перерахування - 30.08.2018, виплата доходу в перевіряємому періоді не відбулась), за серпень 2018 - 16408,67 грн. (по строку перерахування - 30.09.2018, виплата доходу в перевіряємому періоді не відбулась).

3) пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, ст.18, абз.2 п.57.1 ст.57, пп. 168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп.1.6 п.16-1 підрозділу XX, абз. а) п. 176.2 ст.176 ПКУ, а саме: під час виплати оподатковуваного доходу несвоєчасно сплачено (перераховано) до бюджету нарахованого (утриманого) військового збору в сумі 13068,44 грн., в тому числі по періодах: червень 2015 р. 684,36 грн., жовтень 2015 р. в сумі 351,50 грн., листопад 2015 р. в сумі 688,56 грн., грудень 2015 р. в сумі 763,41 р., квітень 2016 р. в сумі 488,82 грн., серпень 2016 р. в сумі 51,76 грн., січень 2017 р. в сумі 1025,21 грн., лютий 2017 р. в сумі 1015,06 грн., березень 2017 р. в сумі 1073,94 грн., травень 2017 р. в сумі 1026,40 грн., листопад 2017 р. в сумі 1224,04 грн., грудень 2017 р. в сумі 1196,02 грн., березень 2018 р. в сумі 1173,02 грн., квітень 2018 р. в сумі 1215,32 грн., травень 2018 р. в сумі 1091,02 грн.

Не сплачено (не перераховано) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу, нарахованого (утриманого) військового збору в сумі 2691,17 грн. в тому числі по періодах: червень 2018 - 30,00 грн. (по строку перерахування - 30.07.2018, виплата доходу в перевіряємому періоді не відбулась), за липень 2018 - 1293,78 грн. (по строку перерахування - 30.08.2018, виплата доходу в перевіряємому періоді не відбулась), за серпень 2018 - 1367,39 грн. (по строку перерахування 30.09.2018, виплата доходу в перевіряємому періоді не відбулась).

4) п.4 ч.2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування від 08.07.2010 №2464- VI (далі - Закон №2464) та п.1 Розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, затвердженого Наказом Мінфіну України від 14.04.2015 №435 (далі - Порядок №435) в частині не подання та несвоєчасного подання Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне державне страхування до органів доходів і зборів (далі - Звіт ЄСВ) за червень 2016 року (граничний термін - фактично Звіт ЄСВ поданий 16.03.2018 №9271390420), липень 2016 року (граничний термін - 20.08.2016, фактично Звіт ЄСВ поданий 16.03.2018 №9271390536), серпень 2016 року (граничний термін - 20.09.2016, фактично Звіт ЄСВ поданий 16.03.2018 №9271390845), вересень 2016 (граничний термін - 20.10.2016, фактично Звіт ЄСВ поданий №9271390933), жовтень 2016 (граничний термін - 20.11.2016, фактично Звіт ЄСВ поданий 19.03.2018 №9271392624), листопад 2016 (граничний термін - 20.12.2016, фактично Звіт ЄСВ поданий 19.03.2018 №9271392663), грудень 2016 року (граничний термін - фактично Звіт ЄСВ поданий 19.03.2018 №9271392741), січень 2017 (граничний термін - 20.02.2017, фактично Звіт ЄСВ поданий 01.03.2018 №9299592128), лютий 2017 (граничний термін - 20.03.2017, фактично Звіт ЄСВ поданий 05.03.2018 №9299592581), березень 2017 (граничний термін - 20.04.2017, фактично Звіт ЄСВ поданий 05.03.2018 № 9299592528), квітень 2017 (граничний термін - 20.05.2017 року, фактично звіт ЄСВ поданий 12.03.2018 № 9299597547), травень 2017 року (граничний термін - 20.06.2017 року, фактично Звіт ЄСВ поданий 12.03.2018 року), червень 2017 року (граничний термін - 20.07.2017 року, фактично Звіт ЄСВ поданий 11.03.2018 року № 929968189), липень 2017 (граничний термін - 20.08.2017 року, фактично Звіт ЄСВ поданий 13.03.2018 року № 9299668187), серпень 2017 року (граничний термін - 20.09.2017 року, фактично Звіт ЄСВ поданий 13.03.2018 року № 9299668193), вересень 2017 року (граничний термін - 20.10.2017 року, фактично Звіт ЄСВ поданий 01.03.2018 року № 9299668197), жовтень 2017 року (граничний термін - 20.11.2017 року, фактично Звіт ЄСВ не поданий), листопад 2017 року (граничний термін - 20.12.2017 року, фактично Звіт ЄСВ поданий 18.01.2018 року № 9273350654).

5) п. 1, п.4 ч.2 ст.6, ч.4. ч.5 ст.7, ч.8 ст.9 Закону №2464. а саме: Підприємством не нарахована сума єдиного внеску в загальній 19341,01 грн. а саме: за жовтень 2017 року (граничний термін - 20.11.2017, фактично станом на 30.09.2018 єдиний внесок не нараховано по коду 7101 в сумі 11831,60 грн., по коду 7102 в сумі 7509,51 грн.;

16.03.2018 своєчасно не нарахована Підприємством єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 502 763,87 грн., а саме за звітні періоди: червень 2016 року граничний термін 20.07.2016, фактично нараховано 16.03.2018 в сумі 11480,90 грн. (код 7101), в сумі 5723,96 грн. (код 7102); липень 2016 року граничний термін 20.08.2016,фактично нараховано 16.03.2018 в сумі 12685,33 грн. (код 7101), в сумі 5908,17 грн. (код 7102); серпень 2016 року граничний термін 20.09.2016, фактично нараховано 16.03.2018 в сумі 12381,24 грн. (код 7101), в сумі 7110,49 грн. (код 7102); вересень 2016 року граничний термін 20.10.2016, фактично нараховано 16.03.2018 в сумі 11661,71 грн. (код 7101), в сумі 8240,88 грн. (код 7102); жовтень 2016 року граничний термін 20.11.2016, фактично нараховано 19.03.2018 в сумі 12434,37 грн. (код 7101), в сумі 5598,08 грн. (код 7102); листопад 2016 року граничний термін 20.12.2016, фактично нараховано 19.03.2018 в сумі 14302,18 грн. (код 7101), в сумі 7729,66 грн. (код 7102); грудень 2016 року граничний термін 20.01.2017, фактично нараховано 19.03.2018 в сумі 12353,00 грн. (код 7101), в сумі 8150,72 грн. (код 7102); січень 2017 року граничний термін 20.02.2017, фактично нараховано 01.03.2018 в сумі 12772,03 грн. (код 7101), в сумі 8204,47 грн. (код 7102); лютий 2017 року граничний термін 20.03.2017 року, фактично нараховано 05.03.2018 в сумі 9898,54 грн. (код 7101), в сумі 6880,41 грн. (код 7102); березень 2017 року граничний термін 20.04.2017, фактично нараховано 05.03.2018 в сумі 11046,13 грн. (код 7101), в сумі 8859,43 грн. (код 7102); квітень 2017 року граничний термін 20.05.2017, фактично нараховано 12.03.2018 в сумі 11046,13 грн. (код 7101), в сумі 6984,87 грн. (код 7102); травень 2017 року граничний термін 20.06.2017, фактично нараховано 12.03.2018 року в сумі 11046,13 грн. (код 7101), в сумі 8507,73 грн. (код 7102); червень 2017 року граничний термін 20.07.2017, фактично нараховано 13.03.2018 в сумі 11627,65 грн. (код 7101), в сумі 11293,18 грн. (код 7102); липень 2017 року граничний термін 20.08.2017, фактично нараховано 13.03.2018 в сумі 14497,43 грн. (код 7101), в сумі 9014,15 грн. (код 7102); серпень 2016 року граничний термін 20.09.2017, фактично нараховано 13.03.2018 в сумі 13629,30 грн. (код 7101), в сумі 13907,76 грн. (код 7102); вересень 2017 року граничний термін 20.10.2017, фактично нараховано 01.03.2018 в сумі 11410,39 грн. (код 7101), в сумі 5417,52 грн. (код 7102); листопад 2017 року граничний термін 20.12.2017, фактично нараховано 18.01.2018 в сумі 12009,38 грн. (код 7101), в сумі 3624,27 грн. (код 7102); липень 2015 року граничний термін 20.08.2015, фактично нараховано 10.08.2018 в сумі 12596,58 грн. (код 7101), в сумі 6262,56 грн. (код 7102); вересень 2015 року граничний термін 20.10.2015, фактично нараховано 10.08.2018 в сумі 9486,87 грн. (код 7101), в сумі 6483,12 грн. (код 7102); жовтень 2015 року граничний термін 20.11.2015, фактично нараховано 13.08.2018 в сумі 11249,46 грн. (код 7101), в сумі 6212,67 грн. (код 7102); листопад 2015 року граничний термін 20.12.2015, фактично нараховано 13.08.2018 в сумі 11004,87 грн. (код 7101), в сумі 5516,85 грн. (код 7102); грудень 2015 року граничний термін 20.01.2016, фактично нараховано 13.08.2018 в сумі 16201,61 грн. (код 7101), в сумі 11554,35 грн. (код 7102); січень 2016 року граничний термін 20.02.2016, фактично нараховано 16.03.2018 в сумі 8840,41 грн. (код 7101), в сумі 6647,70 грн. (код 7102); лютий 2016 року граничний термін 20.03.2016, фактично нараховано 16.03.2018 в сумі 8962,46 грн. (код 7101), в сумі 5940,55 грн. (код 7102); березень 2016 року граничний термін 20.04.2016, фактично нараховано 16.03.2018 в сумі 8441,98 грн. (код 7101), в сумі 6705,54 грн. (код 7102); квітень 2016 року граничний термін 20.05.2016, фактично нараховано 16.03.2018 в сумі 7107,60 грн. (код 7101), в сумі 3716,16 грн. (код 7102); травень 2016 року граничний термін 20.06.2016, фактично нараховано 16.03.2018 в сумі 8615,11 грн. (код 7101), в сумі 3777,83 грн. (код 7102);

6) абз.2 п.1 ч.І ст.4, п.1 ч.2 ст.6, абз.1 та 2 п.1 ч.І ст.7 Закону №2464 в частині:

- заниження бази нарахування єдиного внеску за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених та не включення до бази нарахування додаткової бази нарахування єдиного внеску на загальну суму 5 659 900,97 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2016 р. в сумі 139200,00 грн., листопад 2016 р. в сумі 143550,00 грн., грудень 2016 р. в сумі 163205,00 грн., січень 2017 р. в сумі 300850,70 грн., лютий 2017 р. в сумі 310400,22 грн., березень 2017 р. в сумі 294498,60 грн., квітень 2017 р. в сумі 273142,28 грн., травень 2017 р. в сумі 275393,40 грн., червень 2017 р. в сумі 281600,60 грн., липень 2017 р. в сумі 262400,12 грн., серпень 2017 р. в сумі 275564,20 грн., вересень 2017 р. в сумі 272010.06 грн., жовтень 2017 р. в сумі 253117,92 грн., листопад 2017 р. в сумі 225979,67 грн., грудень 2017 р. в сумі 213194,36 грн., січень 2018 р. в сумі 241995,00 грн., лютий 2018 р. в сумі 50782,24 грн., березень 2018 р. в сумі 223472,43 грн., квітень 2018 р. в сумі 215934,43 грн., травень 2018 р. в сумі 223380,00 грн., червень 2018 р. в сумі 220866,98 грн., липень 2018 р. в сумі 209693,18 грн., серпень 2018 р. в сумі 204765,00 грн., вересень 2018 р. в сумі 204776,15 грн.

- заниження суми нарахованого єдиного внеску за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених та додаткової бази нарахування єдиного внеску на загальну суму 1 245 178,21 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2016 р. в сумі 30624,00 грн., листопад 2016 р. в сумі 31581,11 грн., грудень 2016 р. в сумі 35905,05 грн., січень 2017 р. в сумі 66204,75 грн., лютий 2017 р. в сумі 68288,05 грн., березень 2017 р. в сумі 64789,69 грн., квітень 2017 р. в сумі 60091,30 грн., травень 2017 р. в сумі 60586,55 грн., червень 2017 р. в сумі 61952,12 грн., липень 2017 р. в сумі 57728,03 грн., серпень 2017 р. в сумі 60624,12 грн., вересень 2017 р. в сумі 59842,21 грн., жовтень 2017 р. в сумі 55685,94 грн., листопад 2017 р. в сумі 49715,53 грн., грудень 2017 р. в сумі 46902,76 грн., січень 2018 р. в сумі 53236,90 грн., лютий 2018 р. в сумі 50782,24 грн., березень 2018 р. в сумі 49163,93 грн., квітень 2018 р. в сумі 47505,59 грн., травень 2018 р. в сумі 49143,60 грн., червень 2018 р. в сумі 48590,74 грн., липень 2018 р. в сумі 46132,94 грн., серпень 2018 р. в сумі 45048,30 грн., вересень 2018 р. в сумі 45050,75 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем було прийнято спірні рішення:

- вимогу № Ю-0006041303 від 10.05.2019 р. про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску у сумі 7509,51 грн.;

- вимогу № Ю-0006031303 від 10.05.2019 р. про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску у сумі 1 227 009,81 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0006021303 від 10.05.2019 р. про сплату податку на доходи фізичних осіб, штрафних (фінансових) санкцій, пені всього у сумі 65 656,34 грн. у т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 31933,40 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 33406,36 грн., пені - 316,58 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0006101303 від 10.05.2019 р. про сплату військового збору, штрафних (фінансових) санкцій, пені всього у сумі 5713,52 грн. у т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 2691,17 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 2992,85 грн., пені - 29,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0006011303 від 10.05.2019 р. про сплату штрафних фінансових санкцій з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1020 грн.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями, ДП ДКВС УКРАЇНИ (№ 107) звернулось до ДФС України зі скаргою від 24.05.2019 р., в якій просило скасувати рішення ТУ ДФС у Донецькій області, прийняті на підставі Акту перевірки.

04 липня 2019 р. позивачем було отримано рішення про результати розгляду скарги від 27.06.2019 року № 29437/6/99-99-11-05-02-25, якою скаргу в частині вимог згідно Закону України Про збір та облік на єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування було залишено без задоволення, а Вимогу № Ю-0006041303 від 10.05.2019 р. про сплату боргу (недоїмки) залишено без змін; зобов`язано ГУ ДФС у Донецькій області винести та направити рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

31 липня 2019 р. позивачем було отримано рішення про результати розгляду скарги в частині оскарження податкових повідомлень-рішень, яким також скаргу було залишено без задоволення (вих. № 34619/6/99-99-11-05-01-25 від 22.07.2019 р.).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина перша статті 8 Закону № 2464).

Положеннями частини четвертої статті 25 Закону № 2464 визначено, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Підпункт 6 частини другої статті 13 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні" встановлює, що підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей: трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Положеннями частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.

Для осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю, який становить 40 годин. (ч. 1 ст. 119 Кримінально-виконавчого кодексу України). Право на відпочинок (ст. 45 Конституції України) забезпечується в місцях позбавлення волі звільненням засуджених від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, визначені законодавством про працю, але права на щорічну відпустку в період відбування покарання засуджені не мають.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 120 Кримінально-виконавчого кодексу України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Міністерством юстиції України за №396/5 від 07.03.2013 року видано наказ "Про затвердження Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі", який зареєстрований 11 березня 2013 року за №387/22919 (далі - Інструкція №396/5).

Пунктами 2.1. та 2.2 Інструкції №396/5 передбачено, що засуджені до обмеження волі залучаються до праці на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.

Вимогами пунктів 5.2. та 5.3. Інструкції №396/5 визначено, що праця засуджених оплачується відрядно, погодинно або за іншими системами оплати праці.

Основною системою оплати праці є відрядна, яка застосовується на всіх роботах, що піддаються нормуванню та точному обліку.

Відрядна система оплати праці поділяється на індивідуальну і колективну (бригадну) системи оплати праці.

При індивідуальній відрядній системі оплати праці заробітна плата засудженого визначається множенням кількості виготовленої продукції на відрядну розцінку за одиницю виробу.

При колективній (бригадній) відрядній системі оплати праці загальна сума заробітної плати обчислюється за результатами роботи бригади в цілому за певний відрізок часу.

Кожному члену бригади заробітна плата нараховується залежно від присвоєного йому в установленому порядку кваліфікаційного розряду та відпрацьованого часу.

Згідно пункту 5.4. Інструкції №396/5 погодинна система оплати праці для засуджених застосовується лише на роботах, що не піддаються нормуванню та точному обліку.

Суд зазначає, що трудовий договір укладається відповідно до положень глави ІІІ Кодексу законів про працю України.

Статтею 22 КЗпП України встановлено гарантії щодо укладення трудового договору.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженої органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу згідно з кваліфікацією і підлягає правилам внутрішнього розпорядку, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечити умови праці, необхідні для виконання роботи.

За трудовим договором громадянин набуває статусу "працівник", його трудові відносини регулює законодавство про працю.

Він має право на відпочинок відповідно до законів про обмеження трудового дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові та безпечні умови праці, на матеріальне забезпечення у порядку соціального страхування в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності та інші права, встановлені законом.

З аналізу вказаних норм суд робить висновок про те, що позивач не є роботодавцем, а особи, засуджені до позбавлення волі, не є найманими працівниками у розумінні Кодексу законів про працю України.

КЗпП України встановлює основні трудові права працівників - на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством".

Крім того, засудженим до позбавлення волі, відповідно до ст. 59 Кримінально-виконавчого кодексу України - не передбачено надання і щорічної відпустки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність обов`язку в позивача сплати єдиного внеску за засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, а отже і відсутні підстави для донарахування єдиного внеску та застосування штрафних санкцій стосовно позивача.

Крім цього, відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року та визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:

« 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу» .

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» .

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» .

Надаючи правову оцінку обставинам цієї справи, суд виходить з того, що саме перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до такого платника заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення закону №2464-VІ.

Місто Маріуполь, на території якого розташований податковий орган на обліку якого перебуває позивач, як платник єдиного внеску входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за невиконання вимог Закону № 2464 з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Щодо визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу недоїмки від 10.05.2019 р. № Ю-0006041303 на суму 7 509,51 грн. та вимоги 10.05.2019 р. № Ю-0006041303 на суму 1 245 178,21 грн., суд застосовує аналогічне правове регулювання з тією відмінністю, що за пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Суд зазначає, що відсутність (відстрочення в силу закону) у позивача обов`язку сплати внесків, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання.

При вирішенні даної справи суд врахував також висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №805/775/16-а, від 30 березня 2018 року у справі № 812/292/18, від 21 вересня 2018 року у справі №805/3636/16-а, від 21 серпня 2018 року у справі №805/826/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №812/89/16, від 30 січня 2018 року у справі № 812/505/17, від 30.03.2018 року у зразковій справі № 812/282/18.

Враховуючи викладене вимоги відповідача до позивача про сплату недоїмки від 10.05.2019 р. № Ю-0006041303 на суму 7 509,51 грн. та від 10.05.2019 р. № Ю-0006041303 на суму 1 245 178,21 грн. є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимог в цій частині задоволеняються.

Щодо податкового повідомленея-рішеня від 10.05.2019 № 0006021303.

В акті перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пп. 14.1.180 п.14.1 ст.14, ст.18, абз.2 п.57.1 ст.57, пп. 168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, абз. а) п.176.2 ст.176 ПК України та п.1.6 п. 16-1 підрозділу XX, а саме: під час виплати оподатковуваного доходу несвоєчасно сплачено (перераховано)/ не сплачено до бюджету нарахованого (утриманого) податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Проте, суд зазначає, що позивач не є податковим агентом у відносинах із засудженими особами та не здійснював їм виплати доходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 18.1. статті 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

У розумінні трудового та податкового законодавства України засуджені до позбавлення волі не є найманими працівниками підприємства, зароблені ними кошти перераховуються на розрахунковий рахунок Установи (у якій вони відбувають покарання), яка самостійно здійснює нарахування та виплату заробітної плати, Підприємство ж не є ані роботодавцем, ані податковим агентом для засуджених, які прийняті на роботу до Установи на підставі укладених трудових договорів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

За приписами підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно пункту 167.1 статті 167 Податкового Кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Як зазначено вище, відносини трудового найму між позивачем та засудженими у спірних правовідносинах відсутні.

Нарахування штрафних санкцій в сумі 12 085,52 грн. згідно п. 127.1 ст. 127 ПК України є також безпідставним в силу того, що передбачає відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Нарахування пені відповідно до п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України є безпідставним, бо передбачає нарахування суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу.

Як встановлено п. 1 висновків акту перевірки, позивачем не надавались податкові розрахунки із зазначенням доходів, нарахованих (сплачених) на користь засуджених осіб, за результатами виявлених помилок, тому застосування пені є необгрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, заробітна плата осіб, засуджених до позбавлення волі, не відповідає визначенню заробітної плати в розумінні Податкового кодексу, і зазначені особи не є найманими працівниками відповідно до чинного трудового законодавства, дохід засудженим позивачем не виплачувався, тому податкове повідомлення-рішення № 0006021303 від 10.05.2019 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується неперерахування та несвоєчасного перерахування до бюджету військового збору із заробітної плати засуджених осіб в загальній сумі 5 713,52 грн., то таке порушення є безпідставними в силу того, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, тобто цей збір залежить від наявності доходу, який оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Отже, враховуючи висновок про відсутність у позивача відповідного доходу, податкове повідомлення-рішення № 0006101303 від 10.05.2019 р. про сплату військового збору, штрафних (фінансових) санкцій, пені є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.05.2019 року № 0006011303 про застосування штрафних санкцій у сумі 1020,00 грн., суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття цього податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про порушення позивачем розділу III Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4, зареєстрованого в Мінюсті № 111/26556 від 30.01.2015 р. Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку , пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в частині подання з недостовірними відомостями податкових розрахунків за ф. 1-ДФ за період з III кварталу 2015 року по II квартал 2018 року.

Відповідно до п. 176.2. ст.. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Враховуючи відсутність трудових відносин між засудженими особами та Підприємством, відсутність отримання засудженими відповідної компенсації за виконану роботу - виплати заробітної плати Підприємством (заробітна плата засудженим особам перераховується Підприємством на розрахунковий рахунок Установи), Позивач не має статусу податкового агенту, тому податкове повідомлення-рішення від 10.05.2019 р. № 0006011303 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 коп., суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , Кодексом законів про працю України, Кримінально - виконавчим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Державного підприємства «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№ 107)» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року № Ю-0006041303, прийняту ГУ ДФС у Донецькій області, про нарахування ДП ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО - ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№ 107) заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 7 509,51 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу № Ю-0006031303 від 10.05.2019 р., прийняту ГУ ДФС у Донецькій області, про нарахування ДП ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№ 107) заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 1 245 178,21 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006021303 від 10.05.2019 р. про сплату податку на доходи фізичних осіб, штрафних (фінансових) санкцій, пені всього у сумі 65 656,34 грн. у т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 31 933,40 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 33 406,36 грн., пені - 316,58 грн., прийняте ГУ ДФС у Донецькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006101303 від 10.05.2019 р. про сплату військового збору, штрафних (фінансових) санкцій, пені всього у сумі 5 713,52 грн. у т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 2 691,17 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 2 992,85 грн., пені - 29,50 грн., прийняте ГУ ДФС у Донецькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006011303 від 10.05.2019 р. про сплату штрафних фінансових санкцій з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 020,00 грн., прийняте ГУ ДФС у Донецькій області.

Стягнути судовий збір у розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок на користь Державного підприємства «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№ 107)» (місцезнаходження: пров. Уральський, буд. 61, м. Маріуполь, Донецька область, 87519, код ЄДРПОУ 08679924) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114, м. Маріуполь, Донецька область, 87526, код ЄДРПОУ 39406028).

Рішення складено у повному обсязі 21 листопада 2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч