Рішення

від 12.11.2019 по справі 200/8620/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 р. Справа№200/8620/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А.,

за участю:

секретаря Перерви Д.В.,

представника позивача Єлізарової К.Д.,

представника відповідача Комарової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними дій щодо нарахування та погашення процентів та зобов`язання відкоригувати дані інтегрованої картки,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними дій щодо нарахування та погашення процентів та зобов`язання відкоригувати дані інтегрованої картки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 03.05.2019 року ТОВ ДТЕК СХІДЕНЕРГО отримано лист Головного управління ДФС у Луганській області від 26.04.2019 року №4130/10/12-32-55-07, згідно з яким 26.04.2019 року донараховано проценти у розмірі 603 740, 60 грн. по сумам розстрочення (відстрочення) за 2016 рік. Після донарахування відповідач самостійно здійснив погашення нарахованих процентів за рахунок переплати. Проценти у розмірі 603 740, 60 грн. нараховані контролюючим органом 26.04.2019 року на підставі статті 100 Податкового кодексу України на розстрочення грошових зобов`язань, які погашені 21.03.2016 року, 22.03.2016 року та 25.04.2016 року, тобто після спливу 1095 днів.

До моменту самостійного нарахування та погашення відповідачем процентів за користування розстроченням, позивач не отримував розстрочення та не здійснював нарахування та погашення процентів за ними.

Неправомірне відображення в інтегрованій картці позивача недоїмки та відображення суми, нарахування якої є протиправним, спричинило необґрунтоване зменшення переплати з податку, оскільки відповідач самостійно здійснив погашення такої суми.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити корегування даних інтегрованої картки платника шляхом виключення нарахованих та погашених процентів за користування розстроченням у розмірі 603 740, 60 грн. з інтегрованої картки платника податків та відображення грошових коштів, направлених на їх погашення, як переплата.

Також позивач зауважив, що ним було подано до Державної фіскальної служб України скаргу про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування 603 740, 60 грн. за кодом платежу 85 13020100 00 Рентна плата за спеціальне використання води . 21.06.2019 року позивачем отримано від Державної фіскальної служб України лист від 14.06.2019 року №27646/6/99-99-17-04-15, який не містить рішення за результатом розгляду скарги. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю. Тому, на думку позивача, Державною фіскальною службою України визнано протиправність дій Відповідача щодо нарахування Позивачу процентів за користування розстроченням у розмірі 603 740, 60 грн.

З наведених підстав позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та погашення в інтегрованій картці платника податків ВІДОКРЕМЛЕНОГО ПІДРОЗДІЛУ ЛУГАНСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ДТЕК СХІДЕНЕРГО процентів за користування розстроченням у розмірі 603 740, 60 грн. за кодом платежу 85 13020100 00 Рентна плата за спеціальне використання води та зобов`язати відповідача здійснити корегування даних інтегрованої картки платника податків шляхом виключення нарахованих та погашених процентів за користування розстроченням у розмірі 603 740, 60 грн. з інтегрованої картки платника податків.

Ухвалою судді від 29 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Також під час розгляду справи позивачем були надані відповідь на відзив (а.с.95-102) та додаткові пояснення (а.с.156-162, 176-177) про порушення порядку подання відповідачем доказів, їх неналежного оформлення та недопустимості. Стороною позивача наголошено на відсутності доказів розстрочення сплати податкових зобов`язань, а саме рішень про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання, відповідних договорів, відсутність передбачених законом підстав для корегування даних інтегрованої картки платника податків. Крім того, представник позивача послалася на відсутність прийняття рішення податковим органом вищого рівня за результатами розгляду скарги позивача, через що вважає скаргу позивача задоволеною.

Відповідач проти заявлених вимог заперечив, надав відзив на позовну заяву (а.с.67-69) де зазначив, що 10.04.2019 року ГУ ДФС у Луганській області було отримано лист ДФС України №12002/7/99-99-17-04-17, відповідно до якого було виявлено окремі випадки некоректного нарахування процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов`язань (податкового боргу) на підставі статті 100 ПК України, що діяли до 01.01.2017 року Зазначеним листом було зобов`язано провести інвентаризацію розстрочень (відстрочень) на предмет виявлення некоректно нарахованих процентів за користування цими розстроченнями (відстроченнями). Інвентаризацію за платниками, які змінили місце обліку, а розстрочення надавалися іншим органом ДФС, провести таку інвентаризацію органом ДФС за місцем обліку платника на дату її проведення.

На виконання зазначеного доручення, ГУ ДФС у Луганській області було проведено інвентаризацію наданих згідно зі ст. 100 ПК України розстрочень (відстрочень), які діяли у період до 01.01.2017 року, на предмет виявлення некоректного нарахування процентів за користування ними.

Під час проведення інвентаризації ІКП позивача (код ЄДРПОУ 26174683) було встановлено, що зі збору за спеціальне використання води (КБК 13020100) ВП "ЛУГАНСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ" ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" були нараховані наступні суми по розстрочкам: 21.03.2016 року - 1114368,36 грн. та 1919571,09 грн., на загальну суму 3 033 939,45 грн.; 22.03.2016 року - 12 197,51 грн.; 25.04.2016 року - 2 208 324,06 грн. Нараховані суми по розстрочкам були сплачені підприємством в повному обсязі разом з процентами за їх користування, про що також зазначає позивач у адміністративному позові: 21.03.2016 року у сумі 3 603 939,45 грн.; 22.04.2016 року - 1 109 733,45 грн. та 1 162 590,61 грн. на загальну суму 2 272 324,06 грн.

Як свідчать дані інтегрованої картки платника податків, підприємством розстрочені суми грошових зобов`язань та проценти за користування розстрочкою були сплачені в повному обсязі, суми розстрочок в ІКП зі збору за спеціальне використання води (КБК 13020100) в ІТС Податковий блок було нараховано, а проценти за їх користування за відповідний період нараховано не було з невідомих причин (технічний збій програмного забезпечення). Саме у зв`язку з невідображенням суми процентів у картці особового рахунку, у підприємства виникла необґрунтована формальна переплата, яка обліковувалась в період 2016-2019 років.

З метою недопущення втрат бюджету, приведення нарахувань процентів за користування розстроченням у відповідність до вимог чинного законодавства та реальних обставин, 25.04.2019 року відповідачем було здійснено коригування суми процентів відповідно до ст. 100 ПК України, які не були нараховані підприємству за користування розстрочками в 2016 році, в результаті чого було складено акти звірки на суми 170306,86 грн., 335406,61 грн. та 98027,03 грн. та направлені платнику листом № 4130/10/12-32-55-07 від 26.04.2019 року.

Відповідачем зазначено, що ГУ ДФС у Луганській області не проводились перевірки позивача, не визначались грошові зобов`язання в контексті статті 102 ПК України, а відбулося корегування з відображенням належної суми процентів (які самі було визначено та сплачено позивачем) в інтегрованій картці платника з рентної плати за спеціальне використання води за результатами проведеної інвентаризації. Позивач перебуває на обліку у відповідача з 01.01.2017 року, в період з 16.09.2016 року по 01.01.2017 року він перебував на обліку в Дніпропетровському управлінні Офісу ВПП ДФС. З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлені вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Судом встановлено, що 03.05.2019 року позивачем отримано лист відповідача від 26.04.2019 року №4130/10/12-32-55-07 (а.с.32-34), до якого були додані акти звірки щодо донарахувань по сумам розстрочення (відстрочення) за 2016 рік від 25.04.2019 року, які відповідач просив підписати та 1 примірник повернути на його адресу. Додані до вказаного листа акти звірки містили відомості про нарахування процентів по сумах розстрочення (відстрочення) з рентної плати за спеціальне використання води (код БК 13020100 00), у тому числі:

у розмірі 335 406,61 грн. з датою погашення 21.03.2016 року з рентної плати за спеціальне використання води;

у розмірі 170 306,86 грн. з датою погашення 21.03.2016 року з рентної плати за спеціальне використання води;

у розмірі 98 027,03 грн. з датою погашення 22.03.2016 та 25.04.2016 з рентної плати за спеціальне використання води.

Загальна сума нарахованих процентів за вказаними актами склала 603 740, 50 грн.

Не погодившись із вказаними діями відповідача 13.05.2019 року позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Луганській області щодо нарахування пені у розмірі 603 740, 60 грн. (а.с.35-36).

21.06.2019 року позивачем отримано від Державної фіскальної служб України лист від 14.06.2019 року №27646/6/99-99-17-04-15, яким скарга позивача залишена без задоволення (а.с.42).

З дослідженої судом інтегрованої картки платника (далі - ІКП) випливає, що 25.04.2019 року відповідачем внесені відомості про наявність у позивача пені в розмірі 603 740, 50 грн., яка погашена за рахунок наявної у позивача переплати.

Наведені фактичні обставини сторонами не заперечуються.

Вказані дії відповідача щодо відображення в ІКП позивача суми пені 603 740, 50 грн. та її погашення за рахунок наявної переплати позивач вважає неправомірними, що є предметом спору у цій справі.

Крім того, судом встановлено, що за даними ІКП позивача 21.03.2016 року позивачу зараховано в якості надходження розстрочених (відстрочених) сум 3 603 939, 45 грн. на підставі платіжного доручення №21 (а.с.123).

Також 21.03.2016 року в ІКП відображено нарахування платежу (ст.100 ПКУ) за розстрочення/відстрочення грошового зобов`язання із зазначенням рішень ОДПС України:

№7 від 20.05.2015 року в сумі 1114368,36 грн.;

№28 від 19.11.2015 року в сумі 1919571,09 грн.;

№5 від 19.02.2018 року в сумі 12197,51 грн.(а.с.123).

Вказані операції здійснені протягом 21.03.2016 року шляхом зменшення переплати, яка виникла після надходження розстрочених (відстрочених) сум 3 603 939, 45 грн. на підставі платіжного доручення №21.

22.04.2016 року шляхом перерахування коштів з іншого бюджетного рахунку зараховані суми надходжень 1 109 733,45 грн. та 1 162 590,61 грн.(загалом 2 272 324,06 грн.).

25.04.2016 року було нараховано платежу за розстрочення/відстрочення на підставі рішення ОДПС України № 5 від 19.02.2016 року в сумі 2 208 324,06 грн.

При цьому, відомості ІКП позивача за період березень - квітень 2016 року не містять даних про відображення та зарахування до бюджету суми пені.

Водночас, вказані відомості свідчать про фактичну наявність між позивачем та податковим органом відносин щодо розстрочення/відстрочення грошового зобов`язання, що спростовує доводи позивача про відсутність таких обставин.

Крім того, наданими з боку відповідача письмовими доказами підтверджується сплата позивачем у березні 2016 року розстроченої суми грошового зобов`язання зі збору за спеціальне використання води у 2015 році.

Зокрема, у заяві від 18.03.2016 року № 611/08 на адресу СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС позивач зазначає про факт надання розстрочення сплати грошового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води на загальну суму 3 033 939, 45 грн. під проценти терміном з 19.02.2016 року по 30.03.2016 року на строк 2 місяці. Зазначеною заявою позивач просив перенести термін сплати розстроченої суми податкових зобов`язань (а.с.120-121).

Листом від 21.03.2016 року на адресу СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС позивач відкликав свою заяву від 18.03.2016 року № 611/08 у зв`язку з перерахуванням 21.03.2016 року розстроченої суми грошового зобов`язання та процентів у сумі 3 603 939,45 грн. (а.с.120).

Посилання позивача на неналежне оформлення та недопустимість наданих відповідачем доказів суд відхиляє, оскільки вказані письмові докази подані під час підготовчого провадження у справі разом з доказом їх направлення позивачу (а.с.118), засвідчені належним чином та не викликають обґрунтованих сумнівів щодо їх змісту.

Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статі 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до принципу офіційного з`ясування обставин справи, закріпленого у частині 4 статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Дослідивши письмові докази у цій справі, судом встановлені факти відстрочення сплати грошового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води під проценти, та сплати позивачем 21.03.2016 року та 22.04.2016 року такого зобов`язання. Вказані факти підтверджені власним листуванням позивача з податковим органом.

Також, надаючи оцінку вищезазначеним доказам та обставинам, суд враховує, що позивачем не надані докази своєї незгоди із зарахуванням у 2016 році грошових сум в погашення відстроченого грошового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води, оскарження дій податкового органу тощо.

Стосовно відсутності у відповідача рішень податкового органу про розстрочення/відстрочення платежів та відповідних договорів суд приймає до уваги доводи відповідача про те, що станом на 2016 рік позивач не перебував на обліку ГУ ДФС у Луганській області, яке не приймало рішення про розстрочення (відстрочення) сплати податкового зобов`язання, через що не має у своєму розпорядженні відповідних документів.

З наведених підстав суд вважає необґрунтованими у цій справі доводи позивача про недоведеність з боку податкового органу факту розстрочення податкових платежів з рентної плати за спеціальне використання води, та його посилання на частину 2 статті 77 КАС України про те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, оскільки відповідачем доведені обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень.

Водночас, оскільки позивачем взагалі заперечується факт розстрочення та сплати податкових платежів з рентної плати за спеціальне використання води в період 2015 -2016 років, і такі доводи покладені в якості однієї з підстав заявленого позову, то саме на позивача покладені обов`язки надання відповідних доказів в силу вимог частини 1 статті 77 КАС України, за якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всупереч вказаній процесуальній нормі позивач не спростував відомості про підстави його листування з податковим органом 18.03.2016 року та 21.03.2016 року, самостійного здійснення платежу 21.03.2016 року на суму 3 603 939,45 грн. та зарахування в погашення розстрочених (відстрочених) зобов`язань 25.04.2016 року суми 2 208 324,06 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням встановлених при розгляді справи обставин, суд зазначає про таке.

Статтею 100 Податкового кодексу (далі - ПК) України в редакції, яка діяла станом на березень 2016 року, передбачено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу (пункт 100.1).

Відповідно до пункту 129.4. статті 129 ПК України у відповідній редакції пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пункт 100.1. статті 100 ПК України в редакції, яка діє на час вчинення відповідачем оскаржених дій, передбачає, що розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.

Отже, відповідно до зазначених норм, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу передбачає сплату платником податків процентів, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.

Згідно з пунктом 100.2. статті 100 ПК України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання.

Таким чином, користуючись станом на березень та квітень 2016 року розстроченням (відстроченням) сплати грошових зобов`язань або податкового боргу, позивач зобов`язаний був сплатити проценти 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.

Відповідно до пункту 4.2. Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 574 від 10.10.2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року (далі - Порядок №574) нарахування процентів розпочинається наступного дня після початку дії розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) та наступного дня після граничного строку сплати чергової частки розстроченого (відстроченого) грошового зобов`язання (податкового боргу).

Нарахування процентів здійснюється у день фактичного погашення розстроченого (відстроченого) грошового зобов`язання (податкового боргу) (його частини) за весь період користування розстроченням (відстроченням).

Розмір процентів дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 глави 12 розділу II Кодексу.

Платник податків розраховує суму процентів на розстрочене (відстрочене) грошове зобов`язання (податковий борг) (його частку) самостійно та сплачує її одночасно зі сплатою розстроченої (відстроченої) або чергової частини розстроченої (відстроченої) суми у строки, визначені у відповідному договорі.

Одноденний розмір процентів при розрахунку округлюється до другого знака після коми в загальному порядку арифметичного округлення.

Надміру сплачені суми процентів можуть зараховуватись у рахунок сплати грошового зобов`язання (податкового боргу) в порядку, встановленому законодавством України.

Таким чином, відповідно до зазначених нормативних вимог, 21.03.2016 року позивач самостійно сплатив розстрочене грошове зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води та проценти у сумі 3 603 939,45 грн., що підтверджується вищезазначеними відомостями ІКП та листуванням позивача з податковим органом, а 25.04.2016 року був зарахований платіж за розстрочення/відстрочення в сумі 2 208 324,06 грн., проти чого позивач не заперечував.

Проте, за результатами дослідження ІКП позивача в ході розгляду справи не встановлено відображення у 2016 році процентів за розстрочення (відстрочення) податкових зобов`язань.

Станом на час погашення позивачем розстроченої (відстроченої) суми грошового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води та проценти діяв Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 № 765, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 р. за № 217/24994 (далі - Порядок № 765).

Відповідно до пункту 11 розділу І вказаного Порядку № 765 за даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 765 нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають:

зобов`язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником;

суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником;

зобов`язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства;

пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов`язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском;

пеня на суму заниження податкового зобов`язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником;

проценти за користування розстроченням (відстроченням).

Як встановлено судом, в порушення норм пункту 11 розділу І та пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 765 ІКП позивача не містила суми нарахованих та сплачених позивачем процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов`язань (податкового боргу) 21.03.2016 року та 25.04.2016 року.

Вказані недоліки у веденні ІКП позивача були допущені податковим органом, в якому позивач перебував на обліку у 2016 році.

Станом на час вчинення відповідачем коригування в ІКП позивача, яке є предметом оскарження у цій справі, діє Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881 (далі - Порядок № 422).

На відміну від Порядку № 765, Порядок № 422 містить спеціальний розділ VІ, яким врегульоване відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Главою 3 розділу VІ Порядку № 422 передбачена процедура перенесення до ІКП показників, пункт 1 якої містить такі приписи.

Надання розстрочок (відстрочок) грошових зобов`язань (податкового боргу) відображається в ІКП як зменшення суми грошових зобов`язань (податкового боргу) за датою укладання договору про розстрочення (відстрочення).

Для відображення розстрочених (відстрочених) сум грошових зобов`язань (податкового боргу) в ІКП відображається обліковий показник (операція) щодо надання розстрочення (відстрочення) усієї суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань (податкового боргу) згідно з договором про розстрочення (відстрочення).

Відображення в ІКП чергової суми розстрочення (відстрочення) здійснюється шляхом використання облікових показників (операцій) щодо нарахування платежу згідно з графіком погашення розстрочених (відстрочених) сум, передбаченим договором про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) (спеціальним законом або рішенням суду).

Погашення суми розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) здійснюється у загальному порядку погашення згідно з черговістю виникнення.

При нарахуванні чергової частки розстрочення (відстрочення) сум податкового боргу в ІКП відбувається нарахування пені за несвоєчасну сплату на суму нарахованої частки податкового боргу за період:

з 91-го дня після останнього дня граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного Податковим кодексом України, і по дату надання розстрочення (відстрочення) податкового боргу (у випадку, коли податковий борг виник в результаті несплати платником податків грошового зобов`язання, визначеного у поданій ним звітності);

з 1-ого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, і по дату надання розстрочення (відстрочення) податкового боргу (у випадку, коли податковий борг виник в результаті несплати платником податків грошового зобов`язання, визначеного органом ДФС).

При погашенні розстрочених (відстрочених) сум у день фактичного погашення розстроченого (відстроченого) грошового зобов`язання (податкового боргу) (його частини) за весь період користування розстроченням (відстроченням) в ІКП здійснюється нарахування процентів за користування розстроченням (відстроченням).

Нарахування процентів, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 глави 12 розділу II Податкового кодексу України, відображається в ІКП шляхом операцій з нарахувань суми процентів за користування кредитом.

Нарахування процентів розпочинається наступного дня після початку дії розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) та/або наступного дня після граничного строку сплати чергової частки розстроченого (відстроченого) грошового зобов`язання (податкового боргу) по день фактичного погашення чергової частки розстроченого (відстроченого) грошового зобов`язання (податкового боргу) включно.

У разі дострокового погашення у повному обсязі розстрочених (відстрочених) сум датою реєстрації додаткової угоди до договору в ІКП проводиться:

нарахування розстрочених (відстрочених) сум, строк сплати яких не настав;

нарахування процентів за фактичний строк користування розстроченням (відстроченням);

нарахування пені за несвоєчасну сплату (у разі дострокової сплати розстроченого (відстроченого) податкового боргу);

погашення розстрочених (відстрочених) сум, нарахованих процентів та пені за несвоєчасну сплату (у разі дострокової сплати розстроченого (відстроченого) податкового боргу).

[...]

При переведенні платника податків до іншого органу ДФС разом з автоматичною передачею ІКП з попереднього місця обліку платника податків здійснюється автоматична передача журналів відстрочок (розстрочок) шляхом зміни реквізитів журналу в частині кодів регіону, району відповідно до нового місця обліку платника.

Судом встановлено, що листом ДФС України №12002/7/99-99-17-04-17 від 10.04.2019 р. було вказано про виявлення окремих випадків некоректного нарахування процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов`язань (податкового боргу) на підставі статті 100 ПК України, що діяли до 01.01.2017 р. Зазначеним листом було зобов`язано податкові органи нижчого рівня провести інвентаризацію розстрочень (відстрочень) на предмет виявлення некоректно нарахованих процентів за користування цими розстроченнями (відстроченнями). Інвентаризацію за платниками, які змінили місце обліку, а розстрочення надавалися іншим органом ДФС, провести таку інвентаризацію органом ДФС за місцем обліку платника на дату її проведення (а.с.122).

За твердженням відповідача на підставі вказаного листа ним було проведено інвентаризацію наданих згідно зі статтею 100 ПК України розстрочень (відстрочень), які діяли у період до 01.01.2017 року, на предмет виявлення некоректного нарахування процентів.

Таким чином, на підставі листа ДФС України №12002/7/99-99-17-04-17 від 10.04.2019 року відповідачем 25.04.2019 року показники ІКП позивача згідно з вимогами Порядку № 422 приведені у відповідність до фактичного стану розрахунків , з направленням на адресу позивача листа від 26.04.2019 року №4130/10/12-32-55-07 з доданими актами звірки по сумам розстрочення (відстрочення) за 2016 рік (а.с.32-34).

Зазначені акти звірки позивач залишив без перевірки фактичного стану розрахунків та вважає їх додатковими нарахуваннями податкових платежів у 2019 році, що не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи. Вказаний висновок ґрунтується на встановлених в ході розгляду справи обставинах самостійного нарахування та сплати позивачем 21.03.2016 року розстроченого грошового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води та процентів у сумі 3 603 939,45 грн., а також відсутності заперечень позивача проти зарахування 25.04.2016 року платежу за розстрочення (відстрочення) в сумі 2 208 324,06 грн.

Дослідивши фактичні обставини спірних відносин суд дійшов висновку, що численні посилання позивача на правові висновки Верховного Суду не вказують на обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Зокрема, суд враховує правові позиції Верховного Суду щодо наявності підстав для судового захисту прав чи інтересів платника податків у разі внесення податковим органом змін в ІКП, які суперечать закону, через що розглянув справу по суті заявлених вимог.

Проте у цій справі відповідач здійснив коригування ІКП у повній відповідності до вимог статті 100 ПК України та діючого станом на час вчинення оскаржених дій Порядку № 422.

Правові позиції Верховного Суду, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань, у тому числі штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері ЗЕД) платника податків у випадках, визначених Податковим кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, не стосуються обставин цієї справі та не можуть бути застосовані при її вирішенні.

З цього приводу суд зауважує, що в межах заявленого позову не встановлено обставин самостійного визначення відповідачем суми грошових зобов`язань, у тому числі штрафних (фінансових) санкцій. Як зазначено вище, відповідно до пункту 4.2. Порядку №574 платник податків розраховує суму процентів на розстрочене (відстрочене) грошове зобов`язання (податковий борг) (його частку) самостійно та сплачує її одночасно зі сплатою розстроченої (відстроченої) або чергової частини розстроченої (відстроченої) суми у строки, визначені у відповідному договорі.

Отже, за обставинами справи, через відсутність факту прийняття з боку відповідача будь-якого рішення про визначення суми грошових зобов`язань, у тому числі штрафних (фінансових) санкцій, відсутні підстави для застосування строку у 1095 днів.

Крім того, досліджуючи правовий зміст вчинених відповідачем дій, суд вказує, що відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 422 цей Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 422 терміни в цьому Порядку вживаються в таких значеннях:

базовий запис - первинний запис в інформаційній системі;

достовірність показників інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається у інформаційній системі, показникам первинних документів;

звітні показники - узагальнені показники, що характеризують результати ведення оперативного обліку та відображаються в звітності ДФС та її територіальних органів;

звітність ДФС та її територіальних органів - сукупність звітів та зведеної інформації, які розкривають результати діяльності фіскальної служби відповідно до покладених на неї завдань, що періодично складаються ДФС та її територіальними органами;

інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; [...].

Отже, за своєю правовою сутністю ІКП є внутрішньою інформаційною системою податкових органів, яка сама по собі не є формою реалізації управлінських функцій податкового органу, як суб`єкта владних повноважень. Тому, встановивши в ході розгляду справи, що дані ІКП позивача відповідають фактичному стану розрахунків позивача з бюджетом за певним видом платежів, відсутні підстави для висновку про порушення прав чи інтересів позивача з формальних підстав виправлення некоректних записів в ІКП, які були зроблені іншим податковим органом, ніж відповідач, і не відповідали дійсному стану розрахунків.

При цьому здійснене відповідачем виправлення даних ІКП не призвело до виникнення у позивача нових чи додаткових грошових (податкових) зобов`язань. Натомість, зміст заявлених позовних вимог спрямований на звільнення позивача від сплати процентів, які він вже фактично сплатив до бюждету, через обставини помилкового невідображення у 2016 році таких процентів в ІКП позивача. Тобто, помилки в ІКП, допущені у 2016 році, позивач тлумачить як підстави звільнення його від встановленого законом податкового обов`язку та повернення фактично сплаченим коштам статусу переплата .

Статтею 37 ПК України виникнення, зміна і припинення податкового обов`язку врегульовані таким чином.

37.1. Підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

37.2. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

37.3. Підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є:

37.3.1. ліквідація юридичної особи;

37.3.2. смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою;

37.3.3. втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом;

37.3.4. скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.

Суд зауважує, що наведеними нормами не передбачено припинення податкового обов`язку (у цій справі щодо сплати процентів за розстрочення/відстрочення за статтею 100 ПК України) в залежності від відображення чи не відображення таких податкових обов`язків в ІКП.

Зі свого боку позивач не спростував факту самостійного нарахування та сплати 21.03.2016 року та 25.04.2016 року розстроченого грошового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води та процентів, не навів доказів арифметичних чи методологічних помилок при нарахуванні вказаних платежів, включаючи проценти за користування розстроченням (відстроченням).

Доводи позивача про результати адміністративного оскарження дії відповідача суд також вважає необґрунтованими. У своїй скарзі від 13.05.2019 року на адресу ДФС України позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування пені (а.с.35-36). Проте, судом встановлено, що відповідач у межах своїх повноважень пеню для сплати позивачу не нараховував, рішень у будь-якій формі про нарахування пені не приймав, через що скарга стосувалася обставин, які у дійсності не відбувалися.

Позивач вважає, що за наслідками розгляду його скарги ДФС України, як податковий орган вищого рівня, не прийняв рішення, через що скарга вважається задоволеною. Проте, у відповіді ДФС України від 14.06.2019 року роз`яснено порядок та підстави сплати процентів у зв`язку з розстроченням (відстроченням) сплати грошових зобов`язань або податкового боргу (а.с.42). Таким чином, виходячи зі змістовного та логічного аналізу відповіді ДФС України на скаргу позивача, випливає однозначний висновок про те, що скарга не задоволена. Оскільки законодавство не містить певної формально визначеної форми відповіді податкового органу вищого рівня на скаргу платника податків, відповідь ДФС України від 14.06.2019 року за своїм змістом є рішенням про залишення скарги позивача без задоволення.

З наведених підстав, виходячи з системного аналізу норм, які регулюють спірні відносини, враховуючи встановлені фактичні обставини на підставі оцінки поданих сторонами доказів в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Протягом підготовчого провадження позивачем подана заява про надання доказів понесених судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення суду (а.с.104-106).

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відшкодування судових витрат у разі відмови у задоволенні позову законом не передбачено.

З наведених підстав, враховуючи відмову у задоволенні позову, необхідності у призначенні судового засідання для вирішення питання про судові витрати немає, оскільки судові витрати, які понесені позивачем, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Східенерго до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними дій щодо нарахування та погашення процентів та зобов`язання відкоригувати дані інтегрованої картки - відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена 12 листопада 2019 року. Рішення складено у повному обсязі 22 листопада 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.А. Чекменьов