Ухвала

від 25.11.2019 по справі 420/6390/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6390/19

УХВАЛА

25 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відмову від позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Каланчацької сільської ради (с. Каланчак, Ізмаїльський р-н., Одеська обл., 68642, ідентифікаційний код 04378505) про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Каланчацької сільської ради про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить суд: визнати бездіяльність Каланчацької сільської ради щодо ненадання відповіді на запит на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 27.05.2019 незаконною; зобов`язати Каланчацьку сільську раду надати відповідь на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 27.05.2019; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Каланчацької сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Каланчацької сільської ради із запитом на отримання публічної інформації; вказаний запит було направлено рекомендованим поштовим відправленням 28.05.2019; у вказаному запиті позивач просив надати копії всіх рішень Каланчацької сільської ради та всіх розпоряджень сільського голови за період з 01.01.2018 по 31.12.2018; відповідь позивач просив надіслати на вказану у запиті електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); відповідач отримав запит позивача 05.06.2019, проте станом на день звернення до суду з позовною заявою відповіді не надав.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Каланчацької сільської ради про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав у сфері публічно-правових відносин.

15.11.2019 року через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від позову. У вказаній заяві позивач просить суд: прийняти відмову ОСОБА_1 від позову; закрити провадження у справі; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Каланчацької сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3000,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви про відмову від позову позивач вказує, що 08.11.2019 та 11.11.2019 на електронну адресу позивача надійшли електронні листи від відповідача, які містили запитувану позивачем інформацію; як вбачається із текстів самих листів, відповідач ще 18.06.2019 направляв означені електронні листи за електронною адресою infopublik@ukr.net, у той час як електронною адресою позивача є infopublic@ukr.net (перед символом @ літера С , а не К ); тобто, 18.06.2019 відповідач направив відповідь на запит позивача на електронну адресу невідомої позивачу особи; в той же час, після відкриття провадження у справі відповідач усунув порушення права позивача на доступ до публічної інформації та 08.11.2019 і 11.11.2019 надав запитувану інформацію. Зважаючи на те, що після звернення до адміністративного суду із позовною заявою відповідач надав позивачу запитувану публічну інформацію, позивач бажає відмовитися від позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Суд, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, прийшов до висновку про необхідність задоволення даної заяви.

Згідно з ч.1 ст.47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Згідно з ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до ч.2 ст.239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.238 КАС України у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Також, в заяві про відмову від позову позивач зазначає, що зважаючи на те, що відповідач усунув порушення прав позивача вже після звернення до суду, а позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу, тому позивач в силу приписів статті 140 КАС України має право на відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача таких витрат у розмірі 3000,00 грн.

02.09.2019 між позивачем та АБ Сергія Нелюби укладено договір про надання правової (правничої) допомоги. Відповідно до калькуляції-рахунку № 1 від 12.11.2019 загальна вартість наданої професійної правничої допомоги у суді першої інстанції у вказаній справі складає 3000 гривень. Відповідно до додаткового договору від 12.11.2019 до договору від 02.09.2019 позивач та його представник погодили означений розмір гонорару представника позивача. За домовленістю сторін на підтвердження сплати позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано до суду копію відповідної банківської квитанції, а на підтвердження зарахування вказаних грошових коштів на рахунок АБ Сергія Нелюби - копію меморіального ордера.

В запереченнях Каланчацька сільська рада зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що через допущену помилку у електронній адресі всі відскановані документи були направлені помилково на іншу поштову електронну адресу 18.06.2019 року; позивач у своєму запиті на отримання публічної інформації не залишив жодних інших засобів зв`язку, в наслідок чого вийти на зв`язок і уточнити факт отримання документів виявилося неможливим, а сам позивач маючи можливість та обізнаність і засобами зв`язку з сільською радою міг переконатися у тому чи отримано запит і чи направлено відповідь, але замість цього, сам передчасно звернувся із позовом проти сільської ради до суду; матеріали справи свідчать про те, що позов був направлений до суду 30.10.2019 року, а ухвала про відкриття справи Одеським окружним адміністративним судом прийнята 31.10.2019 року; одразу після отримання ухвали Каланчацька сільська рада направила відскановані документи на електронну адресу позивача 08.11.2019 року та 11.11.2019 року. Позивач, обґрунтовуючи вимоги про повернення суми судових витрат в частині витрат на правову допомогу у розмірі 3000 гривень, посилається на калькуляцію та документи, зокрема рахунок від 12.11.2019 року, акт виконаних робіт від 12.11.2019 року та копію квитанції про транзакцію 12.11.2019 року. У наведених документах вказується про те, що витрати на правову допомогу були надані у формі складання тексту позовної заяви та аналізі нормативного матеріалу. Однак, вказані документи суперечать обставинам справи, оскільки нібито вказана плата за правові послуги була проведена значно пізніше складання та подання самого позову до суду. Більше того, Каланчацька сільська рада надала всі необхідні документи за запитом на отримання публічної інформації до того, як позивачем були здійснені судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи (посвідчення № НОМЕР_2 від 21.01.2011 року).

Згідно з п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ч.2 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що при наданні адвокатом розрахунку витрат на правову (правничу) допомогу на суму 3000,00 грн. щодо обсягу наданих послуг та використання адвокатом робочого часу не було належним чином враховано витрачений ним час на вчинення дій та їх обсяг, що пов`язані з розглядом справи.

Крім того, з поданих документів не вбачається детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та їх зв`язок з розглядом справи, відсутні будь-які детальні розрахунки на підтвердження факту здійснення витрат, їх обґрунтованості та пропорційності.

Тобто, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

За таких обставин, на думку суду, в даному випадку відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 47, 132, 134, 139, 140, 189, 238, 239, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову ОСОБА_1 до Каланчацької сільської ради про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Каланчацької сільської ради (с. Каланчак, Ізмаїльський р-н., Одеська обл., 68642, ідентифікаційний код 04378505) про визнання незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко