Постанова

від 19.11.2019 по справі 158/938/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/938/19 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О. К. Провадження № 22-ц/802/931/19 Категорія: 20 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К.,

секретар судового засідання - Галицька І.П.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Ківерцівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, приватний нотаріус Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Надія Володимирівна, про визнання фіктивних договорів недійсними за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 , поданою від його імені представником ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 липня 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що протягом 2015-2016 років на підставі усних домовленостей ОСОБА_5 реалізовував сільськогосподарську продукцію ОСОБА_4 на загальну суму 345000 грн., однак отриману суму коштів від реалізації не повернув.

Письмовою розпискою від 23.02.2017 ОСОБА_5 взяв на себе зобов`язання повернути суму боргу в строк до 02.04.2017, однак цього не зробив.

04.03.2017 за заявою ОСОБА_4 було внесено відомості до ЄРДР №12017030180000068 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, однак постановою слідчого від 29.03.2017 вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

19.05.2017 ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.06.2017 було розірвано, а вже наступного дня - 07.06.2017 ОСОБА_5 уклав зі своєю дружиною ОСОБА_2 договір про визначення часток та дарування дружині 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 0721885801:01:001:0407 площею 0,12 га, що у с. Прилуцьке Ківерцівського району Волинської області та договір про визначення часток та дарування дружині 1/2 частки житлового будинку площею 99,1 кв.м, що по АДРЕСА_1 на цій же земельній ділянці.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 07.12.2017 задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та стягнуто з останнього на користь позивача 345000 грн. і судові витрати, однак зазначене рішення суду Ківерцівський РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області виконати не може у зв`язку з відсутністю належного боржнику нерухомого та рухомого майна.

Оскільки по даний час відповідач ОСОБА_5 продовжує проживати та користуватися подарованим дружині ОСОБА_2 будинком, то з цього слідує, що розірвання шлюбу та укладення договорів дарування половини земельної ділянки та половини будинку є фіктивними договорами, спрямованими на уникнення сплати боргу позивачу ОСОБА_4 шляхом звернення стягнення на нерухоме майно.

З урахуванням наведеного просив визнати недійсними укладені 07.06.2017 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 фіктивні договори про визначення часток та дарування на користь ОСОБА_2 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 071885801:01:001:0407, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1268385407218, площею 0,12 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, с. Прилуцьке, та 1/2 частки житлового будинку на цій же земельній ділянці, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 587253607218, загальною площею 99,1 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчені приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Надією Володимирівною та зареєстровані в реєстрі за № 592 та № 593.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 липня 2019 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 від імені позивача ОСОБА_4 , посилаючись на недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на безпідставність апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, третя особа - Ківерцівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області надіслав письмове клопотання, у якому просить розглядати справу за відсутності його представника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що укладення оспорюваних договір фіктивно, з метою ухилення від виконання зобов`язань ОСОБА_5 щодо повернення коштів ОСОБА_4 не знайшло свого підтвердження, а тому позов не підлягає до задоволення.

Проте, до такого висновку суд дійшов помилково, без належного з`ясування обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 з 2016 року існували відносини зобов`язального характеру у розмірі 345000 грн., які відповідач визнав написанням розписки від 23.02.2017, але грошей не повернув, що призвело до написання позивачем у березні 2017 року заяви в органи поліції про порушення кримінального провадження по факту заволодіння шляхом обману його грошовими коштами, яке постановою від 29.03.2017 було закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Зазначені обставини встановлені судовим рішенням (т.1 а.с.14-17), а тому не підлягають доказуванню.

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики, ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.07.2017 відкрито провадження у справі, а рішенням суду від 07.12.2017 з ОСОБА_5 стягнуто на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором купівлі-продажу у розмірі 345000 грн. та судові витрати по справі (т.1 а.с.14-17, т.2 а.с.40).

На підставі цього рішення було видано виконавчий лист та постановою державного виконавця від 08.05.2018 відкрито виконавче провадження №56348659 (т.1 а.с.19).

19 травня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 і рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.06.2017 позов задоволено та розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.18).

На наступний день - 07.06.2017 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договори про визначення часток та дарування в користь ОСОБА_2 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 071885801:01:001:0407, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1268385407218, площею 0,12 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, с. Прилуцьке та 1 /2 частки житлового будинку на цій же земельній ділянці, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 587253607218, загальною площею 99,1 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчені приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Н.В. та зареєстровані в реєстрі за № 592 та № 593 (т.1 а.с.132-133, 154-155).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) та зазначає, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_5 , відчужуючи належні йому частки у праві власності на будинок і земельну ділянку, що знаходяться на АДРЕСА_1 дружині ОСОБА_2 був обізнаний про наявність зобов`язання перед ОСОБА_4 , про необхідність повернення коштів, бачив реальні активні дії позивача, направлені на бажання повернути належні йому кошти (звернення і до самого відповідача, і до органів поліції), і як боржник міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку звернення позивача до суду, ухвалення відповідного рішення про стягнення коштів, невиконання такого рішення суду та примусового звернення стягнення на майно з метою примусового виконання рішення суду.

Враховуючи те, що при укладенні 07.06.2017 оспорюваних правочинів воля обох відповідачів не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаними правочинами, їх дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому можливого рішення суду про стягнення грошових коштів з ОСОБА_5 , апеляційний суд доходить висновку, що договори дарування від 07.06.2017 на користь ОСОБА_2 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 071885801:01:001:0407, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1268385407218 та 1/2 частки житлового будинку на цій же земельній ділянці, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 587253607218 підлягають визнанню недійсними, а позовні вимоги позивача слід задовольнити.

Відсутність намірів у відповідача ОСОБА_5 виконувати свої грошові зобов`язання перед позивачем ОСОБА_4 підтверджуються даними Ківерцівського РВ ДВС, згідно яких з моменту відкриття виконавчого провадження - 08.05.2018 і по даний час ОСОБА_5 сплатив лише 6120,54 грн., залишок боргу становить 342380,46 грн. (т.2 а.с.32-39) і жодних активних дій для погашення заборгованості відповідач не вчиняв і не вчиняє.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.

Оскільки апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення, то на підставі ст. 141 ЦПК України із відповідачів на користь позивача підлягає стягненню у рівних частках судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у розмірі 1536,80 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 2305,20 грн..

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 , подану від його імені представником ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 липня 2019 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним укладений 07 червня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 договір про визначення часток та дарування на користь ОСОБА_2 1/2 частки земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер 071885801:01:001:0407, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1268385407218, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована в с. Прилуцьке Ківерцівського р-ну Волинської області, посвідчений приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Надією Володимирівною та зареєстрований у реєстрі за № 592.

Визнати недійсним укладений 07 червня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 договір про визначення часток та дарування на користь ОСОБА_2 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 587253607218, загальною площею 99,1 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Надією Володимирівною та зареєстрований у реєстрі за № 593.

Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 по 1921 (одній тисячі дев`ятсот двадцять одній) грн. з кожного витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя

Судді