Рішення

від 25.11.2019 по справі 640/14030/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/494

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2019 року № 640/14030/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю АІС-СІТРОЕН-ЦЕНТР

до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю АІС-СІТРОЕН-ЦЕНТР (надалі - позивач), адреса: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 21 літ. І , до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, у якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення (надалі - ППР):

- № 00005901402 від 26.04.2019 р. про збільшення податкового зобов`язання з ПДВ на 320 481, 00 грн.;

- № 00005911402 від 26.04.2019 р. про збільшення податкового зобов`язання з ПДВ на 113 917, 32 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з позовними вимогами та вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено АКТ про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ АІС-СІТРОЕН-ЦЕНТР (код 35199988), тел. Факс (044) 585-48-88, з питань, що стали предметом оскарження № 232/26-15-14-02-05/35199988 від 01.04.2019 р. (надалі - Акт).

На підставі Акту винесено податкові повідомлення - рішення:

-№ 00005901402 від 26.04.2019 р. про збільшення податкового зобов`язання з ПДВ на 320 481, 00 грн., з яких 213 654,00 грн. - за основною сумою податку, 106 827,00 грн. - за штрафною санкцією;

-№ 00005911402 від 26.04.2019 р. про збільшення податкового зобов`язання з ПДВ на 113 917, 32 грн. за штрафною санкцією.

Відповідно до висновків перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 185.1. ст. 185, п. 187, п. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 213 654,00 грн., в тому числі по періодах: лютий 2017 р. - 20 348,00 грн.; травень 2017 р. - 30 522,00 грн.; липень 2017 р. - 8 483,00 грн.; серпень 2017 р. - 22 039,00 грн.; грудень 2017 р. - 40 696,00 грн.; січень 2018 р. - 9 706, 00 грн.; лютий 2018 р. - 10 642,00 грн.; травень 2018 р. - 30 522,00 грн.; червень 2018 р. - 10 174,00 грн.; липень 2018 р. - 10 174,00 грн.; серпень 2018 р. - 10 174,00 грн.; вересень 2018 р. - 10 174,00 грн.

- п.201.1., п. 201.10 ст. 201 ПК України, в частині порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних (грудень 2017 р., липень 2018 р., серпень 2018 р., вересень 2018 р.) та відсутності реєстрації податкових накладних (січень 2017 р., лютий 2017 р., березень 2017 р., квітень 2017 р., травень 2017 р., червень 2017 р., липень 2017 р., серпень 2017 р., вересень 2017 р., жовтень 2017 р., листопад 2017 р., грудень 2017 р., січень 2018 р., лютий 2018 р., березень 2018 р., квітень 2018 р., травень 2018 р., червень 2018 р., липень 2018 р., серпень 2018 р., вересень 2018 р.).

Позивач направив відповідачу заперечення на Акт з проханням переглянути висновки Акту та не виносити ППР про збільшення податкових зобов`язань з ПДВ. За результатами розгляду зазначеного заперечення відповідач листом Про розгляд заперечення № 77371/10/26-15-14-02-05 від 23.04.2019 р. повідомив позивача про те, що висновки Акта залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

Позивач направив до ДФС України скаргу на ППР, яка рішенням ДФС України про результатами розгляду скарги № 32065/6/99-99-11-04-01-25 від 11.07.2019 р. залишена без задоволення, а ППР - без змін.

Не погоджуючись із винесеними відповідачем ППР та вважаючи їх такими, що винесені відповідачем в порушення ПК України позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Відповідач прийняв ППР, які позивач вважає протиправними, у зв`язку із чим оскаржив їх до суду.

Щодо таких дій відповідача позивач у своєму позові посилається на наступні факти та обставини.

Щодо визначення податкових зобов`язань з ПДВ за договорами суборенди, укладеним між позивачем та ТОВ НОВІ АВТО , ТОВ АВТОСТИЛЬ КИЇВ та ФОП ОСОБА_1

01.03.2016 р. між позивачем та ТОВ АВТОСТИЛЬ КИЇВ укладено договір суборенди № АК /А005-07.

10.02.2017 р. між позивачем та ТОВ НОВІ АВТО укладено договір суборенди № СА/НА-23.

За умовами зазначених договорів, позивач отримав від ТОВ АВТОСТИЛЬ КИЇВ та ТОВ НОВІ АВТО в платне користування майно (інструмент та обладнання) та зобов`язаний був здійснювати його поточний та капітальний ремонт. Крім цього, згідно умов договорів позивач не обмежувався у часі користування майном, окрім строку дії договорів.

Частину цього обладнання та інструментів було передано фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 . згідно договору суборенди № ФОП/ІН-2/16 від 11.10.2016 р. Предметом цього договору є оплатне користування ручними інструментами та обладнанням.

01.12.2016 р. між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень до договору оренди № ФОП/ІН-2/16 від 11.10. 2016 р. Згідно умов зазначеного договору інструмент та обладнання починаючи з 01.12.2016 р. надавались в користування лише на певний час та лише в межах приміщення позивача, при цьому позивач також мав право користуватися наданим інструментом та обладнанням і мав на це пріоритетне право перед суборендарем.

По факту підписання додаткової угоди між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було підписано акт повернення інструменту та обладнання з суборенди. Після зміни предмету договору акту прийому-передачі інструментів та обладнання між сторонами договору не складався.

Обладнання, яким суборендар - ФОП ОСОБА_1 міг користуватися, зазначалось в договорі оренди та співпало з тим переліком, який передавався в оренду на початку дії договору.

У зв`язку із наведеними фактами, позивач робить висновок, що він, починаючи з 01.12.2016 р. та по дату розірвання договору - 19.11.2017 р. придбавав послуги з повноправного користування майном у вигляді оренди (інструменти, обладнання) протягом дії договорів з ТОВ АВТОСТИЛЬ КИЇВ та ТОВ НОВІ АВТО , а надавав іншу послугу - користування майном на умовах, відмінних від договору оренди майна. При цьому зміст та обсяг послуги з оренди, що придбавалось позивачем, відрізнялось від змісту та обсягу послуги, що надавалась фізичній особі - підприємцю і була значно більшою та змістовною, ніж надана послуга з користування майном.

Крім цього, позивач звертає увагу на те, що 30.11.2016 р. ФОП ОСОБА_1 повернула з оренди майно та отримувала його за актом протягом користування з 01.01.2017 р. по 19.11.2017 р.

За таких обставин, висновок про те, що послуга з користування майном (суборенда) надавалась за ціною, меншою ніж ціна придбання, на думку позивача є необ`єктивним та помилковим. Позивач придбавав та реалізовував різні послуги, що відрізняються за обсягом, змістом, умовами договорів.

Відтак, позивач вважає, що висновок відповідача про заниження бази оподаткування та, відповідно, податкових зобов`язань з ПДВ у період з 01.01.2017 р. по 19.11.2017 р. за даними договорами на 108 183,53 грн. в т.ч. січень 2017 р. - 10 174, 00 грн., лютий 2017 р. - 10 174, 00 грн., березень 2017 р. - 10 174,00 грн., квітень 2017 р. - 10 174,00 грн., травень 2017 р. - 10 174,00 грн, червень 2017 р. - 10 174,00 грн., липень 2017 р. - 10 174,00 грн., серпень 2017 р. - 10 174,00 грн., вересень 2017 р. - 10 174,00 грн., жовтень 2017 р. - 10 174,00 грн., листопад 2017 р. - 6 443,53 є хибним.

Щодо визначення податкових зобов`язань з ПДВ за договорами суборенди, укладеними між позивачем та ФОП ОСОБА_2

20.11.2017 р. між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договори суборенди № ФОП/ІН-2/17 та № ФОП/ОБЛ.-2/17.

Договором про внесення змін і доповнень від 01.12.2017 р. внесено зміни до предмету договору суборенди № ФОП/ІН-2/17 від 20.11.2017 р. та договором про внесення змін та доповнень від 01.12.2017 р. внесено зміни до предмету договору суборенди № ФОП/ОБЛ.-2/17 від 20.11.2017 р. замість оренди інструмент та обладнання повертались з оренди, про що складено відповідний акт та надавались у користування у межах виробничих приміщень позивача з пріоритетним правом позивача на користування цим обладнанням.

Сума податкових зоббовязань з ПДВ, що була занижена позивачем, складає 3 730,47 грн. в листопаді 2017 р. пропорційно дням дії договору.

У зв`язку із цим, позивач робить висновок про те, що висновок Акту про заниження бази оподаткування та, відповідно, податкових зобов`язань з ПДВ у період з 20.11.2017 р. по 31.05.2018 р. за даними договорами на 43 408,47 грн. (листопад 2017 р. - 3 730,47 грн., грудень 2017 р. - 10 174,00 грн., січень 2018 р. - 10 174,00 грн., лютий 2018 р. - 10 174,00 грн., березень 2018 р. - 3 052,00 грн., квітень 2018 р. - 3 052,00 грн., травень 2018 р. - 3 052,00 грн.) є хибним.

Щодо визначення податкових зобов`язань з ПДВ за договорами суборенди, укладеними між позивачем та ФОП ОСОБА_3

01.03.2018 р. між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договори суборенди № ФОП/ІН-Т-1/17 та № ФОП/ОБЛ-1/17.

З початку дії договорів їх предметами було використання інструмента та обладнання у межах виробничих приміщень позивача із пріоритетним правом позивача на користування цим обладнанням, а не надання його в оренду.

У зв`язку із цим, позивач робить висновок про те, що висновок Акту про заниження бази оподаткування та, відповідно, податкових зобов`язань з ПДВ у період з 01.03.2018 р. по 30.09.2018 р. за даними договорами на 62 062,00 грн. (березень 2018 р. - 7 122,00 грн., квітень 2018 р. - 7 122,00 грн., травень 2018 р. - 7 122,00 грн., червень 2018 р. - 10 174,00 грн., липень 2018 р. - 10 174,00 грн., серпень 2018 р. - 10 174,00 грн., вересень 2018 р. - 10 174,00 грн.) є хибним.

На підставі вищевикладеного, позивач вважає помилковими висновки Акту перевірки про завищення суми податкових зобов`язань з ПДВ на 213 654,00 грн. в т. ч. за періодами: лютий 2017 р. - 10 174, 00 грн., березень 2017 р. - 10 174,00 грн., квітень 2017 р. - 10 174,00 грн., травень 2017 р. - 10 174,00 грн, червень 2017 р. - 10 174,00 грн., липень 2017 р. - 10 174,00 грн., серпень 2017 р. - 10 174,00 грн., вересень 2017 р. - 10 174,00 грн., жовтень 2017 р. - 10 174,00 грн., листопад 2017 р. - 10 174,00 грн., грудень 2017 р. - 10 174,00 грн., січень 2018 р. - 10 174,00 грн., лютий 2018 р. - 10 174, 00 грн., березень 2018 р. - 10 174,00 грн., квітень 2018 р. - 10 174,00 грн., травень 2018 р. - 10 174,00 грн, червень 2018 р. - 10 174,00 грн., липень 2018 р. - 10 174,00 грн., серпень 2018 р. - 10 174,00 грн., вересень 2018 р. - 10 174,00 грн.

На підставі того, що позивач не задекларував вищезазначені податкові зобов`язання з ПДВ, а Акті зроблено висновок про відсутність факту реєстрації податкових накладних на суму перевищення бази оподаткування над фактичною ціною постачання послуг.

Зважаючи на те, що позивач не погоджується з висновками Акту, висновки про відсутність реєстрації податкових накладних на суму перевищення бази оподаткування над фактичною ціною постачання послуг є безпідставними.

Відтак позивач вважає, що зазначені вище обставини, що підтверджені ним належними та допустимими доказами є підставою для визнання протиправними та скасування ППР, винесених відповідачем.

У своєму відзиві на адміністративний позов відповідач заперечує позовні вимоги позивача наступними аргументами та нормами чинного законодавства України.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.

10.02.2017 р. між позивачем та ТОВ НОВІ АВТО укладено договір суборенди № СА/НА-23. Згідно умов даного договору визначено орендну плату у розмірі 5% від вартості переданого в оренду майна. Таким чином, суборендна плата за надане позивачем майно в оренду ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 з врахуванням вимог п.188.1. ст. 188 ПК України мала становити не нижче 5% від вартості переданого в оренду майна та відповідно складати за надані послуги суборенди 67 475,28 грн., в т. ч. ПДВ 11 245,88 грн. на місяць, за суборенду ручних інструментів - 8 566,12 грн., в т. ч. ПДВ 1 427,69 грн. на місяць.

Відповідач зазначає, що позивачем занижено базу оподаткування операцій з постачання товарів на загальну суму 1 068 224,50 грн. і наводить у відзиві на позов відповідний розрахунок цієї суми.

Крім цього, відповідач зазначає, що перевіркою встановлено, що в порушення п.201.1, п. 201-10 ст. 201 ПК України позивачем здійснено реєстрацію податкових накладних /розрахунків коригування з порушенням граничних термінів реєстрації, що настають за днем виписки податкової накладної на загальну суму ПДВ 3 453,17 грн. та розрахунку коригування на загальну суму ПДВ 67 000,00 грн.:

- податкова накладна № 189 від 29.06.2017 р., зареєстрована позивачем 18.07.2017 р., порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 3 дні, сума ПДВ - 3 303,17 грн.;

- податкова накладна № 1298 від 27.12.2017 р., зареєстрована позивачем 18.072018 р., порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 184 дня, ПДВ - 150,00 грн.;

- податкова накладна № 1232 від 25.07.2018 р., зареєстрована позивачем 17.08.2018р., порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 8 днів, сума ПДВ - 67 000,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних від 1 до 15 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 70 303,17 грн., від 61 і більше календарних днів - 150,00 грн.

У відповідності до п.201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України позивачем здійснено реєстрацію податкових накладних /розрахунків коригування з порушенням граничних термінів реєстрації, що настають за днем виписки податкової накладної на загальну суму ПДВ 3 453,17 грн. та розрахунку коригування та загальну суму 67 000,00 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Так, п. 6.1 ст. 6 ПК України встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до пункту 14.1.181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 41.1 ст. 41 ПК України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з п. 41.3 ст. 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК Украйни визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено статтею 78 ПК України.

Так, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

78.1.11. отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до п. 82.2 ст. 82 ПК України, тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Відповідно до ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової виїзної перевірки встановлено ст. 86 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України)

Згідно зі ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до п.п. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених ст. 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень ст. 189 цього Кодексу.

Пунктами 198.1 та 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 21.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до п.п. 191.1.2 п. 191.1 ст. 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

й) індивідуальний податковий номер.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

Для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

Для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з п. 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених п.п. 78.1.9 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 стю 49 ПК України).

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до п. 43 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, подають контролюючим органам декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом (п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Згідно з п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.1 статті 203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно матеріалів справи, позивач на підставі укладених договорів із ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 передав їм у суборенду обладнання.

За результатами дослідження змісту договорів, укладеними позивачем із зазначеними суб`єктами господарювання встановлено, що на їх підставі надання у суборенду обладнання здійснювалось за ціною 12 500,00 грн. в т. ч. ПДВ 2 083,33 грн. на місяць, ручні інструменти - 2 500,00 грн., в т. ч. ПДВ 416,67 грн. на місяць.

В свою чергу, обладнання та ручні інструменти позивач орендував на підставі договору оренди у ТОВ НОВІ АВТО . Згідно з умовами даного договору сторонами було визначено орендну плату у розмірі 5% від вартості переданого в оренду майна.

Під час перевірки було встановлено, що плата за надане позивачем у суборенду майно ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 з урахуванням вимог п.188.1 ст. 188 ПК України мала становити не нижче ніж 5% вартості переданого в оренду майна та відповідно складати за надані послуги суборенду обладнання - 67 475,28 грн., в т. ч. ПДВ 11 245,88 грн. на місяць, за суборенду ручних інструментів 8 566,12 грн., в т. ч. ПДВ 1 427,69 грн. на місяць.

З огляду на вищевикладене, очевидним є що позивачем занижено базу оподаткування операцій з постачання товарів за січень 2017 р. на загальну суму 1 068 224,50 грн.

У зв`язку із цим, правомірним є висновок відповідача про те, що в порушення п. 189.1. ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України позивачем не нараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість (шляхом виписки податкової накладної на умовний продаж) на послуги, що були реалізовані за ціною нижче від ціни придбання за січень 2017 р. - вересень 2018 р. всього в сумі 213 654,00 грн.

Також, під час з`ясування обставин справи встановлено, що позивач в порушення п.201.1, п.201.10 ст. 210 ПК України не здійснив реєстрацію податкових накладних за січень 2017 р. - вересень 2018 р. на загальну суму ПДВ 213 654,00 грн. з суми перевищення вартості придбання послуг оренди та вартістю надання в суборенду обладнання інструментів.

Крім цього, судом встановлено, що позивач в порушення п.201.8, п. 201.10 ст. 210 ПК України здійнив реєстрацію податкових накладних / розрахунків з порушенням граничних термінів реєстрації, що настають за днем виписки податкової накладної, на загальну суму ПДВ 3 453,17 грн.: податкова накладна № 189 від 29.06.2017 р., зареєстрована позивачем 18.07.2017 р., порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 3 дні, сума ПДВ - 3 303,17 грн.; податкова накладна № 1298 від 27.12.2017 р., зареєстрована позивачем 18.072018 р., порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 184 дня, ПДВ - 150,00 грн.; податкова накладна № 1232 від 25.07.2018 р., зареєстрована позивачем 17.08.2018р., порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 8 днів, сума ПДВ - 67 000,00 грн.

Таким чином, судом доведено наявність складу податкового правопорушення у діях позивача.

З урахуванням встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи та враховуючи допущення позивачем порушення терміну реєстрації податкових накладних в ЄРПН, суд дійшов висновку про правомірність ППР.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю АІС-СІТРОЕН-ЦЕНТР відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова