Постанова

від 19.11.2019 по справі 520/7070/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 р.Справа № 520/7070/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Чалого І.С. , Перцової Т.С. ,

за участю: секретаря судового засідання - Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 року (суддя Сліденко А.В.; м. Харків; повний текст рішення складено 27.08.2019) по справі № 520/7070/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс"

до Головного управління ДФС у Харківській області , Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування по податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпекс» (надалі також - позивач, платник, Товариство, ТОВ «Імпекс» ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (надалі також - відповідач 1, ГУ ДФС у Харківській області), Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області (надалі також - відповідач 2, ГУ ДКСУ у Харківській області), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області з приводу неподання до органу Державної казначейської служби України висновку про відшкодування з бюджету 217.326,00грн. податку на додану вартість на лютий 2015р.;

- стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в Харківській області 217.326,00грн. заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року адміністративний позов ТОВ «Імпекс» - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з приводу неподання до органу Державної казначейської служби України висновку про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Імпекс" (ідентифікаційний код - 31149603; місцезнаходження - 61166, Харківська область, місто Харків, пр-т Науки, б.30, к.30) з бюджету 213998,09 грн. податку на додану вартість на лютий 2015 р.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс" (ідентифікаційний код - 31149603; місцезнаходження - 61166, Харківська область, місто Харків, пр-т Науки, б.30, к.30) 213998 (двісті тринадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 09 коп. заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість на лютий 2015 р.

У решті вимог позов - залишено без задоволення.

Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ГУ ДФС у Харківській області подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 в частині задоволення позовних вимог, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Імпекс" відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач 1 посилається на відсутність технічної можливості здійснення процедур відшкодування сум залишків бюджетного відшкодування ПДВ, що підлягають включенню до Тимчасового реєстру заяв, і їх реалізація можлива лише після запровадження механізму такого відшкодування. Крім того відповідач зазначає, що передбачений законом 5-денний строк для надання податковим органом органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету, повинен відраховуватись саме від дати отримання відповідного рішення. Оскільки ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 податковим органом отримано не було, контролюючий орган був позбавлений можливості виконати рішення суду та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Розгляд справи проведено без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, тому оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Імпекс» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області була подана декларація з податку на додану вартість за звітний податковий період - «лютий 2015р.» , у рядку 30 якої була заявлена до відшкодування з Державного бюджету України на рахунок платника в установі банку сума в розмірі 217.326,00грн.

20.03.2015р. у картці особового рахунку заявника з податку на додану вартість була проведена облікова операція з відображення 217.326,00грн. у якості суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника в установі банку.

У період 20.03.2015р.-03.05.2015р. частина цієї суми у розмірі 3.327,91грн. була за самостійним рішенням ДПІ використана для погашення поточних зобов`язань заявника за винесеними податковими повідомленнями - рішеннями.

Проведена ж заявником оплата податкових повідомлень - рішень у розмірі 3.327.91грн. була облікована ДПІ як надмірна сплата податку.

Таким чином, станом на 03.05.2015р. з суми відображеного у декларації з ПДВ за лютий 2015р. показника бюджетного відшкодування ПДВ - 217.326,00грн. залишилась існувати сума - 213.998,09грн., обставини фізичної наявності якої визнано контролюючим органом і станом на дату судового розгляду справи.

ДПІ була проведена перевірка правильності обчислення цієї суми бюджетного відшкодування з ПДВ, про що складено акт від 26.05.2015р. №2323/20-30-15-01-10/31149603 (далі за текстом - Акт).

У тексті Акту податковою інспекцією були відображені судження про вчинення Товариством порушень п.198.1 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України за рахунок завищення податкового кредиту з ПДВ на 217.326,00грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2015р. на 217.326,00грн.

09.06.2015р. з посиланням на згаданий Акт податковою інспекцією було видано податкове повідомлення - рішення №0003871501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015р. у розмірі 217.326,00грн.

За позовом Товариства у межах справи №820/6273/15 назване податкове повідомлення - рішення було скасовано постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р.

Скарга ДПІ на указану постанову була повернута ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015р.

Однак, за повторно поданою ДПІ скаргою ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2016р. було поновлено строк на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р. по справі №820/6273/15.

Проте, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016р. скарга ДПІ на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р. по справі №820/6273/15 була відхилена.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017р. була відхилена касаційна скарга Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (як юридичного та фактичного правонаступника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області) на судові рішення по справі №820/6273/15.

Як з`ясовано, судом у картці особового рахунку Товариства з податку на додану вартість облікова операція із поновлення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2015р. у розмірі 217.326,00грн. не проводилась.

Вважаючи, що податковим органом в межах спірних правовідносин допущено протиправну бездіяльність внаслідок неподання до органу Державної казначейської служби України висновку про відшкодування з бюджету 217.326,00грн. податку на додану вартість на лютий 2015р., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при вирішенні питання про повернення Товариству суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2015р. у сумі 213.998,09грн. не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, допустивши протиправну бездіяльність

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (станом на дату виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (станом на дату виникнення спору) було передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п. 200.8 ст. 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Пунктом 200.10 ст. 200 ПК України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У свою чергу, орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (п. 200.13 ст. 200 ПК України).

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що у разі виконання платником податку наведених вище вимог ПК України, та підтвердження достовірності нарахованих сум бюджетного відшкодування орган державної податкової служби у п`ятиденний строк зобов`язаний подати органу казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягають відшкодуванню з бюджету.

Згідно з п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.15 ст.200 Податкового кодексу України було визначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За правилом абз.4 п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України у кореспонденції з приписами ст.254 КАС України (у редакції до 15.12.2017р.) та приписами ст.ст.255 і 325 КАС України (у редакції з 15.12.2017р.) днем закінчення процедури судового оскарження рішення контролюючого органу поза розумним сумнівом слід визнати дату прийняття судом рішення за апеляційною скаргою учасника справи.

У спірних правовідносинах має місце дві події, котрі підпадають під ознаки моменту закінчення процедури судового оскарження рішення контролюючого органу, а саме: дата прийняття ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015р. про повернення скарги ДПІ та дата прийняття ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016р. про відхилення скарги ДПІ.

Пунктом 56.21 ст.56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) Європейським судом з прав людини фактично надане тлумачення змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та змісту верховенства права, згідно з яким національне законодавство має бути чітким та узгодженим, відповідати вимозі «якості» закону, забезпечувати адекватний захист осіб від свавільного втручання у права заявника, а у разі протилежного (тобто у разі неоднозначного трактування норми права) підлягає застосуванню найбільш сприятливий для заявника підхід.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку, моментом закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 09.06.2015р. №0003871501 є дата першого рішення адміністративного суду апеляційної інстанції за скаргою ДПІ, тобто 11.11.2015р.

Обставини продовження подальшого оскарження ДПІ результатів вирішення спору по справі №820/6273/15 і в апеляційному порядку, і в касаційному порядку свідчать про обізнаність контролюючого органу з фактом існування відповідних рішень суду та призводять до наявності у діяннях ДПІ ознак бездіяльності з приводу вирішення питання про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Обов`язок доведення відповідності оскарженого рішення (діяння) закону за критеріями ч.2 ст.2 КАС України у силу ч.2 ст.77 КАС України покладено саме на суб`єкта владних повноважень.

У ході розгляду справи Головним управлінням ДФС України (як юридичним та фактичним правонаступником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області) не спростовано обставин наявності неповернутого Товариству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015р. у сумі 213.998,09грн.

Разом з цим, 21.12.2016 року Верховною Радою України було прийнято Закон України Про внесення змін до податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні №1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року.

Вказаним законом був змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який вже не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 ПК України.

Так, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, в тому числі, ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі за текстом - Порядок № 26), який, згідно з пунктом 3 Постанови, набирає чинності з 1 квітня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані: суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість за лютий 2015р. у сумі 213.998,09грн не була відображена контролюючим органом у відповідному Реєстрі.

Більш того, в порушення норм п. 200.12, п.200.13 ст. 200 ПК України сума бюджетного відшкодування не перерахована Позивачу дотепер, що не заперечуються учасниками справи, що, у свою чергу, свідчить про порушення права Позивача на отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, судом першої інстанції правильно враховано приписи п. 56 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, за якими до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному ст. 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає про те, що оскільки на теперішній час Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює та відшкодування за ним не здійснюється, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність врахування висновків Великої Палати Верховного Суду по справі №826/7380/15.

Так, в постанові від 12.02.2019 року по справі №826/7380/15, зазначено, що з огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Зазначене спростовує доводи заявника апеляційної скарги про помилковість задоволення судом першої інстанції позовної вимоги про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за лютий 2015р. у сумі 213.998,09 грн.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 року по справі № 520/7070/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) І.С. Чалий Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 25.11.2019 року