Постанова

від 13.11.2019 по справі 640/1129/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1129/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенко Я. М., Ганечко О. М.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Онтекс Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.01.2019 року № 00000171402, № 00000161402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав скаргу та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача до суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу. Представник в судовому засіданні просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, ТОВ Онтекс Україна перебуває на обліку в якості платника податків у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

На підставі наказу від 12.10.2018 р. №15319, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст.77 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Онтекс Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.15 р. по 30.06.2018 р., валютного - за період з 01.01.15 р. по 30.06.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.15 р. по 30.06.2018 р., про що складено акт перевірки від 10.12.2018 р. №819/26-15-14-02-02/37728333.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Онтекс Україна :

-п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, наслідком чого є заниження податку на прибуток на загальну суму 855 479,00 грн., у тому числі за І півріччя 2018 року;

-п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 174 103,00 грн., в тому числі, по періодам: за травень 2016 р. - 57955,00 грн., за червень 2016 р. - 18 802,00 грн., за вересень 2016 року - 52655,00 грн., за жовтень 2016 року - 14 746,00 грн., за березень 2017 року - 29945,00грн..

Як встановлено, товариство мало фінансово - господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), з яким укладено договір про дистрибуцію від 28.04.2014 р. № 011/0104.

ФОП ОСОБА_1 виписав на адресу ТОВ Онтекс Україна акти надання послуг, а саме: №00000000465 від 22.06.2015 року на загальну суму 39 923,25 грн., № 00000000499 від 08.07.2015 на загальну суму 44 000,24 грн., № 00000000499 від 08.07.2015 року на загальну суму 18 333,44 грн., № 00000000499 від 08.07.2015 року на загальну суму 11 000,05 грн., № 00000000640 від 27.08.2015 року на загальну суму 43 975,69 грн., №00000000640 від 27.08.2015 року на загальну суму 8 795,14 грн., № 00000000640 від 27.08.2015 року на загальну суму 35 180,56 грн., №00000000722 від 25.09.2015 на загальну суму 65804,22 грн., № 00000000722 від 25.09.2015 року на загальну суму 10 226,06 грн., № 00000000776 від 20.10.2015 року на загальну суму 52 634,00 грн., № 00000000776 від 20.10.2015 року на загальну суму 22 154,00 грн., № 00000000887 від 16.11.2015 року на загальну суму 70 869,00 грн., № 00000000887 від 16.11.2015 року на загальну суму 30 152,00 грн., № 00000000887 від 16.11.2015 року на загальну суму 40 258,00 грн., №00000001045 від 25.12.2015 року на загальну суму 70 569,00 грн., № 00000001045 від 25.12.2015 року на загальну суму 65 346,99 грн., № 00000001045 від 25.12.2015 на загальну суму 45 968,00 грн.

Розрахунки між ТОВ Онтекс Україна та ФОП ОСОБА_1 проводились у безготівковій формі.

В акті перевірки відображено інформацію щодо ФОП ОСОБА_1 згідно ІС Податковий блок , зокрема зареєстрований виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 25.03.2008 № 25220000000038951, вид діяльності 47.19-інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, платник податку ІІ групи.

Відповідно до Податкового кодексу України платники єдиного податку ІІ групи не мають права надавати послуги юридичним особам на загальній системі оподаткування.

Контролюючий орган в акті зазначив про завищення підприємством витрат в сумі 675190 грн. за 2015 рік.

ТОВ Аккорда (код 39424712), з яким укладено договори № 2050 від 23.08.2010 року та № 178С від 08.10.2013 щодо надання послуг з суборенди приміщення та паркових місць.

На підставі вказаних договорів ТОВ Аккорда на адресу ТОВ Онтекс Україна було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 174101,80 грн., а саме: №662 від 31.12.2016 року на загальну суму 17393,22 грн. (в т.ч. ПДВ 2898,87 грн.), №262 від 08.12.2016 року на загальну суму 26839,27 грн. (в т.ч. ПДВ 4473,21 грн.), №112 від 05.12.2016 року на загальну суму 45319,57 грн. (в т.ч. ПДВ 7553,26 грн.), №749 від 30.11.2016 року на загальну суму 45136,50 грн. (в т.ч. ПДВ 7522,75 грн.), №748 від 30.11.2016 року на загальну суму 17387,47 грн. (в т.ч. ПДВ 2897,91 грн.), №200 від 10.11.2016 року на загальну суму 26730,85 грн. (в т.ч. ПДВ 4455,14 грн.), №169 від 09.11.2016 року на загальну суму 864,00 грн. (в т.ч. ПДВ 144,00 грн.), №722 від 31.10.2016 року на загальну суму 15 873,89 грн. (в т.ч. ПДВ 2645,65 грн.), №361 від 24.10.2016 року на загальну суму 45872,82 грн. (в т.ч. ПДВ 7645,47 грн.), №156 від 07.10.2016 року на загальну суму 26730,85 грн. (в т.ч. ПДВ 4455,44 грн.), №795 від 30.09.2016 року на загальну суму 15181,63 грн. (в т.ч. ПДВ 2530,27 грн.), №329 від 16.09.2016 року на загальну суму 32571,32 грн. (в т.ч. ПДВ 5428,55 грн.), №103 від 05.09.2016 року на загальну суму 20183,62 грн. (в т.ч. ПДВ 3363,94 грн.), №104 від 05.09.2016 року на загальну суму 22488,17 грн. (в т.ч. ПДВ 3748,03 грн.), №676 від 31.08.2016 року на загальну суму 16826,78 грн. (в т.ч. ПДВ 2804,46 грн.), №214 від 10.08.2016 року на загальну суму 73168,60 грн. (в т.ч. ПДВ 12194,77 грн.), №125 від 05.08.2016 року на загальну суму 22488,17 грн. (в т.ч. ПДВ 3748,03 грн.), №766 від 31.07.2016 року на загальну суму 17185,18 грн. (в т.ч. ПДВ 2864,20 грн.), №180 від 07.07.2016 року на загальну суму 73334,44 грн. (в т. ч. ПДВ 12222,41 грн.), №128 від 06.07.2016 року на загальну суму 22488,17 грн. (в т.ч. ПДВ 3748,03 грн.), №674 від 30.06.2016 року на загальну суму 16073,26 грн. (в т.ч. ПДВ 2678,88 грн.), №98 від 03.06.2016 року на загальну суму 74253,80 грн. (в т.ч. ПДВ 12375,63 грн.), №89 від 03.06.2016 року на загальну суму 22488,17 грн. (в т.ч. ПДВ 3748,03 грн.), №715 від 31.05.2016 року на загальну суму 16167,42 грн. (в т.ч. ПДВ 2694,57 грн.), №302 від 17.05.2016 року на загальну суму 74314,37 грн. (в т.ч. ПДВ 12385,73 грн.), №207 від 12.05.2016 року на загальну суму 22488,17 грн. (в т.ч. ПДВ 3748,03 грн.), №667 від 30.04.2016 року на загальну суму 16355,45 грн. (в т.ч. ПДВ 2725,91 грн.), №468 від 28.04.2016 року на загальну суму 22488,17 грн. (в т.ч. ПДВ 3748,03 грн.), №160 від 06.04.2016 року на загальну суму 77357,95 грн. (в т.ч. ПДВ 12892,99 грн.), №782 від 31.03.2016 року на загальну суму 16245,71 грн. (в т.ч. ПДВ 2707,62 грн.), №84 від 03.03.2016 року на загальну суму 79825,60 грн. (в т.ч. ПДВ 13304,27 грн.), №40 від 02.03.2016 року на загальну суму 22488,17 грн. (в т.ч. ПДВ 3748,03 грн.).

В акті перевірки відображено інформацію щодо ТОВ Аккорда згідно ІС Податковий блок , зокрема, стан - 11 припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті), вид діяльності - 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, керівник, головний бухгалтер - ОСОБА_2 за період з 02.03.2016 по 03.04.2017, зміна директора з 23.01.2018 ОСОБА_3 є керівником 48 підприємств , в різних областях України, особи, що мають право підпису в періоді з 02.03.2016 по 03.04.2017 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , виявлено наявність вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року, відповідно до якого відповідач дійшов висновку про те, що від імені ТОВ Аккорда діяла особа, яка не мала законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника/директора підприємства, які крім того не мали ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

За наслідками перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 04.01.2019р. №00000171402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі суми 1 069 349,00 грн., у тому числі: 855 479,00 грн. основний платіж, 213 870,00 - штрафні (фінансові);

- від 04.01.2019р. №00000161402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 270 629,00 грн., у тому числі: 174 103,00 - основний платіж, 443 526,00 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 04.01.2019, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість є такими, що фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність здійснення господарських операцій позивача.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Апелянт стверджує, що операції відбулись виключно на паперах, та не мають матеріального наслідку, як того вимагає ст. 198 Податкового кодексу України.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно п. 191.7 ст. 291 Податкового кодексу України визначено перелік побутових послуг населенню, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку, для цілей цієї глави.

Відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 ПК України, для платників єдиного податку другої групи ПК України передбачає такі вимоги - платником можуть бути фізичні особи -підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Таким чином, нормами ПК України для платників єдиного податку II групи передбачено надання послуг тільки платникам єдиного податку та населенню.

Проте, порушення ФОП ОСОБА_1 як платником єдиного податку ІІ групи вимог податкового законодавства щодо обмежень у праві займатися певними видами діяльності не може мати наслідків щодо неврахування валових витрат їх виникнення за результатами господарських відносин з контрагентом, який порушив передбачені для платників єдиного податку обмеження.

Підстав для неврахування вказаних витрат у складі валових витрат позивача відповідач не навів, тоді як господарські взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_1 підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V вказаного Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу..

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Таким чином, для учасника господарських відносин має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту судам належить з`ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав суду документи щодо податкових зобов`язань по податку на додану вартість, документи щодо податкового кредиту по податку на додану вартість, зокрема укладені договори, акти надання послуг, банківські виписки по поточним рахункам, декларації, які також були надані позивачем під час проведення перевірки.

Таким чином, на підтвердження виконання умов договору позивачем надано первинні документи. Витрати з нарахування зобов`язань з ПДВ у сумі 423152 гривень підтверджені належним чином оформленими та зареєстрованими у ЄРПН податковими накладними.

Включення до складу витрат сум ПДВ сплачених постачальникам робіт/послуг за касовими чеками підтверджено належним чином складеними первинними документами - касовими чеками та бухгалтерськими довідками.

Досліджені первинні документи, які згідно з п.44.1 ст. 44 ПК України, є підставою для податкового обліку, як зазначалося, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.

Крім того, колегія суддів враховує, що за правовою позицією Верховного суду викладеної у постанові від 26.06.2018 № 826/5522/14, факт порушення кримінальної справи не доводить складу податкового правопорушення за наявності факту подальшого використання придбаного товару.

Обставини, встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не може бути покладено в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами.

Така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №816/809/17.

Факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Дану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 18.09.2018 року у справі №802/2231/17-а.

Контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 КАС України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення відповідних видів господарської діяльності, обумовлених укладеним договором з позивачем.

Контролюючим органом також не було доведено та надано доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Платник податків не повинен нести негативних наслідків, у зв`язку з вчиненням своїм контрагентом порушень податкового законодавства України.

Враховуючи викладене у сукупності, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги. Інші доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі вказаного не спростовують, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Онтекс Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови виготовлено 15.11.2019