Постанова

від 20.11.2019 по справі 300/727/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року№ 857/8950/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді -доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Большакової О.О., Курильця А.Р.,

при секретарі судового засідання - Пильо І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 липня 2019 року у справі №300/727/19 (суддя Главач І.А., рішення ухвалене о 12/54 год, м.Івано-Франківськ, повний текст складено 11 липня 2019 року) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариство з додатковою відповідальністю Коломийське автотранспортне підприємство , про визнання неправомірними дій щодо відмови призначення пільгової пенсії та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУПФ) в якому просив: визнати незаконною відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язати відповідача призначити з 01.08.2018 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту з частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII), зарахувавши до пільгового стажу період роботи водієм з 03.01.1984 по 14.06.1996.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 липня 2019 року позов задоволено частково. Визнано незаконною відмову Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - ОУПФ) щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язано ГУПФ зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період його роботи водієм міського пасажирського транспорту з 03.01.1984 по 31.03.1990 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з урахуванням вказаного періоду роботи з 21.11.2018. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у відповідній частині.

В доводах апеляційної скарги з посиланням на окремі обставини справи та норми матеріального права вказує, що оскільки записи в трудовій книжці позивача не містять даних про роботу позивача на посаді водія саме міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв), виникає необхідність надання довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Однак, Товариство з додатковою відповідальністю Коломийське автотранспортне підприємство (далі - ТзДВ), надати уточнюючу довідку про стаж роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту не може, так як основні первинні документи (подорожні листи та табелі робочого часу) за відповідний період знищено. Також зазначає, що з додатково наданих ТзДВ документів прослідковується факт роботи позивача на міжміських маршрутах.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

ТОВ у відзиві на апеляційну скаргу повністю підтримує доводи, що у ній викладені.

ОСОБА_1 , в судове засідання призначене на 06.11.2019 не з`явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (завчасно ще 29.10.2019). Крім того, також повторно не з`явився на судове засідання призначене на 20.11.2019, явка у яке була обов`язковою, про що йому було відомо ще 15.11.2019, а тому відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності належним чином повідомленої сторони.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача та третьої особи, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що період роботи позивача в ТОВ з 03.01.1984 по березень 1990 року підтверджується записами трудової книжки та показаннями свідків, які підтвердили, що ОСОБА_1 з 03.01.1984 працював водієм міського пасажирського транспорту. Доказів протилежного відповідачем суду не надано. Тому, зважаючи на викладене, вказані періоди включно підлягають зарахуванню до пільгового стажу.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.11.2018 позивач звернувся до Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - ОУПФ, правонаступник - ГУПФ) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із пунктом 8 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV) (а.с.46-47).

Рішенням ОУПФ від 20.02.2019 №350 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах як водію міського транспорту, згідно 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного стажу (далі - Рішення; а.с.41-42).

Так, відповідно до даного Рішення поданими позивачем документами підтверджено страховий стаж 32 роки 10 місяців, у тому числі на посаді водія міського пасажирського транспорту - 8 років 05 місяців.

ОУПФ зараховано наступні періоди роботи позивача: з 11.11.2009 по 20.08.2010 - робота в автобусному парку №4 Комунального підприємства Київпастранс (далі - КП) (підприємство ліквідовано, документи передано в АП №5) на посаді водія першого класу (всього: 9 місяців 10 днів); з 03.09.2010 по 19.09.2014 - робота в філії КП Автобусний парк №8, на посаді водія першою класу на всі марки автобусів міських маршрутів, з врахуванням фактичної сплати страхових внесків (всього: 4 роки ); з 13.10.2014 по 13.03.2015 - робота в філії КП Автобусний парк №6 на посаді водія лінійного автобуса (всього: 5 місяців 01 день); з 17.03.2015 по 17.05.2015 - робота в філії КП Автобусний парк №2, на посаді водія міського пасажирського транспорту (всього 2 місяці 01 день); з 27.05.2015 по 26.07.2018 - робота в автобусному парку №5 КП, на посаді водія лінійного автобусу міських маршрутів (3 роки 01 місяць 10 днів).

Разом з тим, період роботи на ТзДВ з 03.01.1984 по 14.06.1996 не враховано в стаж роботи на пільгових умовах, оскільки відповідно до листа від 21.12.2018 №381 (направленого на запит пенсійного органу адміністрацією ТзДВ (правонаступник Коломийського АТП 08033), надати уточнюючу довідку про стаж роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту видається неможливим, оскільки основні первинні документи (подорожні листи та табелі робочого часу) відсутні (знищені згідно нормативних документів). Крім того, з додатково наданих підприємством копій перевірок роботи ОСОБА_1 контролюючими особами, прослідковується факт роботи на міжміських маршрутах (а.с.48).

Як видно із записів трудової книжки позивача від 23.09.1980 серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , серед іншого: 03.01.1984 - прийнятий в Коломийське АТП 08033 водієм 2 класу на автобус ЛіАЗ-677; 23.01.1986 - присвоєний перший клас водія; 14.06.1996 - звільнений з роботи в Коломийському АТП 08033 (а.с.11-16).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України Про пенсійне забезпечення (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №1788-XII) та Законом №1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту з частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.

Пунктом 8 частини другої статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Закону №1788-XII, постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок).

З матеріалів справи видно, що позивач з 03.01.1984 прийнятий на роботу в Коломийське АТП 08033 водієм 2 класу на автобус ЛіАЗ-677, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці. Звільнений з роботи 14.06.1996. При цьому, будь-яких записів про те, що ОСОБА_1 був у Коломийському АТП саме водієм міського пасажирського транспорту у трудовій книжці відсутні.

Згідно листа від 02.05.2019 №111 ТзДВ вказувало, що від часу створення і по даний період Коломийське АТП є підприємством змішаного типу, так як забезпечує регулярні пасажирські перевезення на міських, приміських та міжміських автобусних маршрутах (а.с.96).

За змістом пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Разом з тим, як зазначено ТзДВ у листі на відповідь ОУПФ щодо необхідності надати уточнюючу довідку про стаж роботи на посаді водія міського пасажирського транспорту, то підприємство не може надати таку довідку, оскільки основні первинні документи (подорожні листи та табелі робочого часу) відсутні, знищені на підставі вимог листа Міністерства фінансів України Про терміни зберігання бухгалтерських документів від 29.07.1997 №15-4141.

Пунктом 17 Порядку визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

У пункті 18 Порядку вказано, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З огляду на те, що первинні документи, які б могли підтвердити спірний стаж роботи позивача були знищені підприємством, суд першої інстанцій дійшов висновку щодо можливості підтвердження стажу роботи позивача у Коломийському АТП водієм автобусів міських маршрутів показаннями свідків, які працювали з позивачем на цьому підприємстві.

Так, допитані у судовому засіданні 08.07.2019 свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (були водіями в Коломийському АТП в спірний з січня 1984 року по 1989 рік період, проте не працювали з позивачем на одному маршруті). При дачі своїх показань ОСОБА_2 стверджував, що ОСОБА_1 працював виключно на міських маршрутах, ОСОБА_3 вказував, що позивач працював як на міських та і на позаміських маршрутах. Більше того зазначив, що у період їх роботи у Коломийському АТП за кожним водієм не було визначеного конкретного сталого маршруту, тобто один тиждень вони могли їздити тільки по місту, інший тиждень поза межами міста. Вказане також стосувалося і ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що у суду першої інстанції за відсутності записів у трудовій книжці про характер виконуваної позивачем роботи водієм саме міського пасажирського транспорту, відсутності уточнюючої довідки ТзДВ, не було правових підстав на основі суперечливих доказів свідків зобов`язувати ГУПФ зарахувати до пільгового стажу позивача період його роботи з 03.01.1984 по 31.03.1990 водієм міського пасажирського транспорту, так як один із свідків однозначно не стверджував, що ОСОБА_1 працював виключно на міських маршрутах.

Крім того, із наявних у матеріалах справи наказів ТзДВ, що характеризують роботу водія та його переміщення у зв`язку із проведенням організаційних заходів прослідковується факт роботи позивача на міжміських маршрутах (а.с.49-70).

За приписами частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, як уже вказувалось судом апеляційної інстанції, сам позивач для спростування тверджень відповідача та третьої особи, а також для надання пояснень на апеляційний розгляд справи не прибув, хоча належним чином був повідомлений про судове засідання, явка у яке судом апеляційної інстанції була визнана обов`язковою.

Таким чином, на підставі встановлених обставин, досліджених письмових доказів, заслуханих судом апеляційної інстанції показань свідків, пояснень представників відповідача та третьої особи, апеляційний суд вважає, що відмовляючи позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи водія міського пасажирського транспорту, ОУПФ діяло правомірно, оскільки належних та достатніх доказів про факт роботи позивача у період з 03.01.194 по 31.03.1990 в Коломийському АТП водієм міського пасажирського транспорту немає.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), а також на основі суперечливих показів свідків неправомірно визнав доведеними обставини, що мають значення для справи, що призвело до безпідставного задоволення позову у відповідній частині та стягнення у зв`язку з цим судових витрат, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 308, 310, 315-316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 липня 2019 року щодо задоволення позову і розподілу судових витрат, скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 25 листопада 2019 року.