Постанова

від 20.11.2019 по справі 752/4057/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2019 року м. Київ

Справа № 752/4057/19

Провадження: № 22-ц/824/14676/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.,

секретар Гулієв М.Д.о,

розглянувши апеляційну скаргу Міхо Кирила Вадимовича в інтересах ОСОБА_2

на ухвалу Голосіївського районного міста Києва від 25 липня 2019 року, постановлену під головуванням судді Шкірая М.І.,

у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки від добросовісного набувача та визнання права власності на неї в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

В лютому 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з вказаним позовом , обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_5 належала земельна ділянка кадастровий номер площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ЯД № 909015), виданого 23.08.2007 року на підставі рішення Київської міської ради від 30.09.2004 року № 521/1931, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 07-7-03475. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. За життя заповіт він не склав. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, вони, позивачі, є спадкоємцями за законом, які у визначений законом строк звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. Однак, від нотаріуса їм стало відомо про те, що вказана земельна ділянка на момент смерті не належала ОСОБА_5 , а була декілька разів перепродана. У державному реєстрі прав власності знаходиться інформація про те, що нібито 27.11.2007 року ОСОБА_5 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П. зареєстрованим в реєстрі за № 1787. Проте, вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_5 , на їх думку, не укладав, не підписував та, ймовірно, взагалі такого договору не існує. Вважають такий договір нікчемним, оскільки оригінал Державного акту на земельну ділянку знаходиться у них. Весь цей час вони, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 користувалися вказаною земельною ділянкою, здійснювали оплату земельного податку, тощо. До них ніхто не звертався щодо питання продажу чи купівлі вказаної земельної ділянки. З цього приводу вони звернулися до правоохоронних органів щодо вчинення кримінального правопорушення невідомими особами, Голосіївським УП ГУНП у м. Києві було відкрито кримінальне провадження № 120191100010000309 від 16.01.2019 р. за ч. 4 ст. 190 КК України.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заяву про забезпечення позову, обґрунтувавши її тим, що існує можливість виникнення в майбутньому труднощів з виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки відповідач, як зареєстрований власник нерухомого майна, до постановлення рішення у справі може вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням цього майна, іншій особі. Зазначають, що на сайті столичної нерухомості вже з`явилися об`яви про продаж вказаної земельної ділянки.

Ухвалою Голосіївського районного міста Києва від 25 липня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням Міхо К.В. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права,просив скасувати ухвалусуду першої інстанції та постановити нову про задоволення заяви.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у заяві про забезпечення позову не наведено обставин, які вказують на те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову у справі може призвести до ускладнення або неможливості виконання рішення суду, у разі задоволення позову, та не надано доказів, які дають підстави вважати, що у майбутньому може бути ускладнено або унеможливлено виконання рішення суду, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

ОСОБА_4 правом відзиву відповідно до ст. 360 ЦПК України не скористалась.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його з ОСОБА_3 адвокат Міхо К.В. підтримали апеляційну скаргу з наведених підстав та просили її задовольнити.

ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їївідсутності.

Заслухавши пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про забезпечення позову , суд першої інстанції виходив із того, що у заяві про забезпечення позову не наведено обставин, які вказують на те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову у справі може призвести до ускладнення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, та не надано доказів, які дають підстави вважати, що у майбутньому може бути ускладнене або унеможливлене виконання рішення суду, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів , за захистом яких вони звернулися до суду, а тому правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову немає.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Згідно з ч.1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу , а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як убачається з матеріалів справи, позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки від добросовісного набувача та визнання права власності на дану земельну ділянку в порядку спадкування.

Порушуючи питання про забезпечення позову, заявникипосилалися на те, що спір стосується оспорювання права власності на майно, яке незаконно вибуло з їх власності, а саме: земельної ділянки кадастровий № 8000000000:79:096:0012, площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому посилалися на те, що спірне майно може бути реалізовано зареєстрованим власником ОСОБА_4 , тим паче, що на сайті столичної нерухомості зявилися обяви про продаж вказаної земельної ділянки. А відтак, у разі реалізації нерухомого майна, що належить позивачеві, виконання ймовірного рішення суду про витребування земельної ділянки, буде утруднене.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В обгрунтування заявлених вимог позивачами суду надано копії наступних документів: державного акту на право власності на земельну ділянку, рішення Київської міської ради про приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговуючих жилих будинків, господарських будівель і споруд, переліку земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність, довідку про відсутність обмежень (обтяжень) на земельну ділянку кадастровий № 8000000000:79:096:0012 від 08.04.2009 року, податкового повідомлення-рішення від 24.04.2013 року, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 21.11.2018 року, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , свідоцтва про право на спадщину, довідки, виданої КП Київської міської ради Київське міське БТІ , про реєстрацію житлового будинку АДРЕСА_1 , технічного паспорту на житловий будинок, плану земельної ділянки, інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, договорів купівлі-продажу земельної ділянки.

Варто зазначити, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Предметом позову у даній справі є безпосередньовизнання права власності на майно та витребування його з чужого володіння, заявлений позивачами захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно є взаємопов`язаним з предметом спору, атому невжиття такого заходуможе істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за захистом яких вони звернулися до суду.

Уразі задоволення позовних вимог ,відчуження земельної ділянки може призвести до неможливості виконання судового рішення.

Окрім того, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому накладення арешту на зазначене вище майно до ухвалення рішення у справі не порушує законні права та інтереси відповідачки ОСОБА_4 .

Проте, суд першої інстанції, наведених обставин та положень закону не врахував, не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позовута жодним чином не обґрунтував неможливості вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права, якими регламентовано порядок вирішення порушеного позивачамипитання.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, ухвала Голосіївського районного міста Києва від 25 липня 2019 року суду підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про забезпечення позову - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , 374 , 37 6, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міхо Кирила Вадимовича в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного міста Києва від 25 липня 2019 року скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про забезпечення позову.

В порядку забезпечення позову накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:79:096:0012, площею 0,100 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_4 , та заборонити вчиняти будь-які дії стосовно проведення реєстраційних дій щодо вказаної земельної ділянки.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.

Строк пред`явлення до виконання - три роки.

Стягувачі: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Боржник: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 25 листопада 2019 року.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді Д.Р. Гаращенко

А.А. Пікуль