Рішення

від 25.11.2019 по справі 372/873/19

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/873/19

Провадження № 2-934/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 рокуОбухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.,

за участю секретарів Авсюкевич Н.В., Михайлової Я.Г.,

за участю прокурора Тарасенко А.С.,

представника відповідача Обухівської РДА Голубець Н.М.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Київське лісове господарство до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження та витребування земельної ділянка із незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

06.03.2019 прокурор в інтересах позивачів звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи яку зазначив, що в ході проведення перевірки було встановлено, що розпорядженням від 28.03.2012 №390 Обухівської районної державної адміністрацією, в порушення діючого земельного законодавства, з постійного користування державного підприємства Київське лісове господарство було вилучено земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,9600 га, змінено цільове призначення та передано у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 . В зв`язку з порушенням норм чинного законодавства при наданні у власність земельних ділянок лісового фонду, прокурор просить позов задовольнити в повному обсязі, визнати недійсним рішення, державний акт та витребувати у відповідача земельну ділянку.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві, вказала, що спірні земельні ділянки є землями лісового фонду, тому передача їх у власність була незаконною як і зміна цільового призначення. Щодо строку позовної давності, вказала, що пропуск строків вчинений з поважних причин, оскільки позивачі не мають законних підстав для моніторингу виданих розпоряджень та державних актів, працівники даних підприємств здійснюють лише огляд земельних ділянок. На спірних земельних ділянках розташовані лісові насадження, відсутні межові знаки, огорожа, не ведеться будівництво, тому жодних підстав для виявлення порушення прав позивачів вставити не було можливості, тому просить визнати пропуск позовної давності з поважних причин та поновити його.

Представник відповідача Обухівської районної державної адміністрації в судовому засіданні проти позову заперечила, вказала, що суду не надано доказів, що при отриманні спірних земельних ділянок не було отримано всіх відповідних дозволів та погоджень, крім того, просила застосувати строк позовної давності.

Представник Державного підприємства Київське лісове господарство в судове засідання не зявився, подав клопотання про розгляд справи без участі їх представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, надав додаткові пояснення, де вказав, що спірні земельні ділянки є землями лісового фонду, із земель лісогосподарського призначення не вилучались.

Представник Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства будучи належним чином повідомлений в судове засідання не завилась, заяв чи клопотань до суду не надав.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про час і місце судового розгляду, за зареєстрованим місцем проживання, заяв чи клопотань до суду не надав.

Суд, вислухавши прокурора, представника відповідача, дослідивши докази, подані сторонами, повно і всебічно оцінивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частинами другою та третьою статті 1, частиною першою та другою статті 7 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянину ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Обухівської міської ради від 28.03.2012 №390 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства та передано у власність земельні ділянки загальною площею 0,9600 га в адміністративних межах Обухівської міської ради Київської області та віднесено дані земельні ділянки до категорій земель сільськогосподарського призначення.

В подальшому, на підставі вищевказаного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Соловей О.Ю. 28.12.2012 видано державні акти на право власності серії ЯЙ №901187 на земельну ділянку площею 0,4800 га з кадастровим номером 3223110100:01:095:0108; серії ЯЙ №901186 на земельну ділянку площею 0,4800 га з кадастровим номером 3223110100:01:095:0107 в адміністративних межах Обухівської міської ради.

Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст. 56 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.

Інших випадків, які б передбачали надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення, законодавство не містить.

Згідно ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України.

Листом Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 19.02.2018 № 95 з додатками фрагментів публічної кадастрової карти України, повідомлено, що земельні ділянки надані у власність громадянину розпорядженням Обухівської РДА від 28.03.2012 №390, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 1993, 2003 років, відносяться до лісів Обухівського лісництва ДП Київське лісове господарство і накладаються на виділи 1,3 кварталу 58 та за матеріалами лісовпорядкування 2014 року виділи 31,32 кварталу 59 вказаного лісництва.

Відповідно до листа ДП Київське лісове господарство від 01.06.2018 № 02-02/427 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110100:01:095:0108, 3223110100:01:095:0107 загальною площею 0,9600 га розташовані на землях лісогосподарського призначення кварталу 58 Обухівського лісництва відповідно до матеріалів лісовпорядкування 1993, 2003 років та кварталу 59 за матеріалами лісовпорядкування 2014 року. Погодження на вилучення вказаних лісових ділянок підприємство не надавало.

Відповідно до проектів організації та розвитку лісового господарства виробничої частини державного лісогосподарського об`єднання Київліс 2004 року, ДП Київське лісове господарство 2015, планово-картографічними матеріалами, планом лісонасаджень Обухівського лісництва виробничої частини ДЛГО Київліс (лісовпорядкування 2003 року) визначено віднесення спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що земельні ділянки яким в подальшому, присвоєно кадастрові номери 3223110100:01:095:0108, 3223110100:01:095:0107 знаходиться в постійному користуванні ДП Київське лісове господарство , та із земель лісового фонду не вилучалась, що підтверджується відповідними письмовими доказами.

А отже, розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 28.03.2012 №390 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність громадянину ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Обухівської міської ради Київської області прийнято всупереч вимогам Земельного кодексу України за відсутності згоди землекористувача без виляння їх з постійного користування ДП Київське лісове господарство .

Крім того, згідно ст. 12. ч. 1 ст. 20, ч. З ст. 122 та ч. 5 ст. 149 Земельного кодексу України районні державні адміністрації взагалі не наділені повноваженнями щодо вилучення і надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення державної форми власності.

Так, згідно ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

За загальним правилом, визначеним у ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, серед іншого, І землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначеним цим Кодексом.

Відповідно до ч. З ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Також, відповідно до ст. ст. 17 Лісового кодексу України (в редакції на час прийняття спірних рішень) у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

З огляду на викладене, відведення у приватну власність земельних ділянок для цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, а саме - для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель лісогосподарського призначення суперечить вимогам ст. 84 Земельного кодексу України, ст. 17 Лісового кодексу України та не відносилось до компетенції Обухівської районної державної адміністрації.

Згідно зі ст. ст. 18, 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим.

Так, оскаржуваним розпорядженням порушено порядок зміни цільового призначення земель, оскільки така зміна проведена не уповноваженим відповідно до вимог Земельного кодексу України органом та за відсутності згоди органу лісового господарства.

Стаття 57 Лісового кодексу України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до частини першої цієї статті (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Аналогічне положення міститься й у статті 20 Земельного кодексу України.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Однак, відповідно до інформації Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 30.05.2018 № 04-48/1278, погодження на зміну цільового призначення спірних земельних ділянок Управлінням не надавалось.

Таким чином, розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від від 28.03.2012 № 390 прийнято всупереч вимогам ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України, за відсутності погодження зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення з органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 № 610-р Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері, зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Отже, розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 28.03.2012 № 390 змінено цільове призначення земельної ділянки держлісфонду з порушенням вищевказаного розпорядження Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 Цивільного кодексу України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно зі ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ст. 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За ст. 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Таким чином, розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від .03.2012 № 390 щодо надання у власність земельних ділянок ОСОБА_1 прийнято всупереч ст. ст. 20, 56, 84, 122, 142, 149 Земельного кодексу України та ст. 57 Лісового кодексу України, у зв`язку з чим на підставі ст. ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України, ст. ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, підлягає визнанню недійсним.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Оскільки зазначене рішення суперечать вимогам закону, тому отримання у приватну власність земельної ділянки підлягає поверненню належному власнику.

Оспорюваними рішеннями порушено інтереси держави, адже з державної власності протиправно вибули земельні ділянки лісового фонду.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

А за змістом ч. 3 зазначеної статті ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Наведене вище свідчить про можливість застосування віндикації для захисту порушених інтересів держави.

Зважаючи на те, що відповідачем право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України шляхом визнання недійсними розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від28.03.2012 № 390 та державних актів на право власності від 28.12.2012 серії ЯЙ №901187 та серії ЯЙ №901186 та витребування земельних ділянок з незаконного володіння на користь держави.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо строку позовної давності.

Оскільки матеріали справи не містять доказів обізнаності позивачів про факти порушень та осіб порушників, суд приходить до висновку, що позивачам не могло бути відомо про сам факт існування оскаржуваного розпорядження та про те, що такі розпорядження порушують вимоги земельного та лісового законодавства раніше ніж, коли було прокуратурою було отримано відомості про вилучення спірних земельних ділянок із земель лісового фонду у 2018 році, що доводить факт не пропущення строку позовної давності і відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №368/1158/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, суд вважає, що строк позовної давності позивачами та прокурором не пропущений.

Щодо судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе стягнути судові витрати за сплату судового збору з відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст. ст.1,4,12, 56, 57,77, 80, 81,197,200,263-266 ЦПК України, відповідно до ст. ст. 8, 9,14,16,49,57 Лісового Кодексу України, ст.ст. 3,12,20,21,125,126,149 Земельного Кодексу України, ст.ст. 16,317,319,321 Цивільного Кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Київське лісове господарство до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження та витребування земельної ділянка із незаконного володіння - задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 28.03.2012 № 390 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянину ОСОБА_1 загальною площею 0,9600 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Обухівської міської ради.

Визнати недійсними видані ОСОБА_1 28.12.2012 державні акти на право власності: серії ЯЙ №901187 на земельну ділянку площею 0,4800 га з кадастровим номером 3223110100:01:095:0108; серії ЯЙ №901186 на земельну ділянку площею 0,4800 га з кадастровим номером 3223110100:01:095:0107 в адміністративних межах Обухівської міської ради.

Витребувати на користь держави в особі ДП Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,4800 га з кадастровим номером 3223110100:01:095:0108; площею 0,4800 га з кадастровим номером 3223110100:01:095:0107 в адміністративних межах Обухівської міської ради

Стягнути на користь прокуратури Київської області судові витрати з Обухівської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_1 у розмірі 2881,50 грн., з кожного, а всього 5763 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2019

Суддя О.Б. Тиханський