Рішення

від 13.11.2019 по справі 902/565/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" листопада 2019 р. м. Вінниця Cправа № 902/565/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.

за позовом : Фермерського господарства "Еліта", с. Грабовець, Немирівський район, Вінницька область, 22874, код 20082945

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОФАРТ", вул. Острозького, 39, м. Вінниця, 21009, код 39336690

про стягнення 670 677,12 грн.

В С Т А Н О В И В :

15.07.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Еліта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОФАРТ" про стягнення 409 251,32 грн. заборгованості з яких 278 844,00 грн. основного боргу, 83 653,20 грн. штрафу та 46 754,12 грн. 20 % річних за договором поставки № ЗФ-06/П від 17.08.2018 року.

В якості підстави заявлених вимог позивач посилається на прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОФАРТ" грошових зобов`язань по оплаті поставленого товару за умовами договору поставки № ЗФ-06/П від 17.08.2018 року, в зв`язку з чим було нараховано загальну суму боргу, яка включає нарахування 3% річних та 20% річних.

Ухвалою суду від 19.07.2019 року відкрито провадження у справі №902/565/19 у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.08.2019.

13.08.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 13.08.2019 року, в якому останній з метою належної підготовки та подання відзиву на позов просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

В засіданні 14.08.2019 року судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 24.09.2019 та повідомлено сторін під розписку про дату та час наступного судового засідання.

Крім того, в судовому засіданні 14.08.2019 року продовжено строк підготовчого провадження передбачений ч. 3 ст. 177 ГПК України на 30 днів.

21.08.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява б/н та без дати (вх.канц. № 02.1-34/6630/19 від 21.09.2019 року) про уточнення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд, стягнути з відповідача на користь позивача 278 844,00 грн основного боргу, 384 804,72 грн штрафу, 7 028,40 20 % річних.

Ухвалою суду від 29.08.2019 року в зв`язку з перебуванням судді Міліціанова Р.В. 24.09.2019 року у відрядженні призначено іншу дату судового засідання, а саме на 25.09.2019 року.

В судовому засіданні 25.09.2019 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/565/19 до 16.10.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 27.09.2019 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

16.10.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на заяву про уточнення розміру позовних вимог (вих. № 12 від 16.10.2019 року), в якому останній визнає основний борг в сумі 278 844,00 грн та не визнає заявлені штрафні санкції. Також у відзиві останній зазначає, що визнає прострочену заборгованість по сплаті за отриманий товар та погоджується виплатити позивачу крім основного боргу штрафні санкції в сумі 10 635,46 грн.

В судовому засіданні 16.10.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу № 902/565/19 до судового розгляду по суті, яку занесено до протоколу судового засідання.

Також, в судовому засіданні 16.10.2019 року судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання на підставі ч.2 ст.202, ч.1 ст.216 ГПК України до 12.11.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання від 16.10.2019 року.

Ухвалою суду 21.10.2019 року повідомлено сторін про судового засідання.

24.10.2019 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (б/н від 23.10.2019 року).

В судовому засіданні 12.11.2019 року оголошено перерву до 13.11.2019 року, про що повідомлено сторін під розпис в розписці суду від 12.11.2019 року.

13.11.2019 року від представника позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (б/н від 12.11.2019 року), в якій останній зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 226 000,00 грн за договором поставки № ЗФ-06/П від 17.08.2018 року, оскільки відповідачем в період з вересня по листопад 2019 року погашено заборгованість в сумі 52 844,00 грн.

13.11.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 12.11.2019 року) про долучення до матеріалів справи документів.

13.11.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява (б/н від 13.11.2019 року), в якій останній просить суд проводити розгляд справи за відсутності представника ТОВ "Зернофарт". Також, в заяві останній зазначає, що заперечує проти позову в повному обсязі.

На визначену судом дату представники позивача та відповідача не з`явилися, хоча про дату судового засідання повідомлялись належним чином.

Обізнаність представників сторін про дату судового засідання підтверджується розпискою суду від 12.11.2019 року.

При цьому в матеріалах справи, наявна заява відповідача (б/н від 13.11.2019 року) про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/565/19 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із відповідними ухвалами у зазначеному Реєстрі.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Суд розглянув матеріали справи, з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави заявлених вимог посилається на прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОФАРТ" грошових зобов`язань по оплаті поставленого товару за умовами договору поставки № ЗФ-06/П від 17.08.2018 року, в зв`язку з чим було нараховано загальну суму боргу, штраф у розмірі 3% від простроченої суми за кожен день порушення та 20% річних за користування чужими грошовими коштами.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 278 844,00 грн. основного боргу, 384 804,72 грн. - штрафу у розмірі 3% за кожен день прострочення виконання зобов`язання та 7 028,40 грн. - 20 % річних за договором поставки № ЗФ-06/П від 17.08.2018 року (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог б/н від 15.08.2019 року).

У відзиві на заяву про уточнення розміру позовних вимог (вих. № 12 від 16.10.2019 року), відповідач зазначає, що визнає основний борг в сумі 278 844,00 грн та не визнає заявлені штрафні санкції. Також у відзиві останній зазначає, що визнає прострочену заборгованість по сплаті за отриманий товар та погоджується виплатити позивачу крім основного боргу штрафні санкції в сумі 10 635,46 грн.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 17.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОФАРТ" (Покупець) та Фермерським господарством "Еліта" (Постачальник) укладено договір поставки №ЗФ-06/П (а.с.12-14, т. 1).

Відповідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2. Договору товаром, що поставляється за договором, є сільськогосподарська продукція українською походження та або продукт її переробки . Найменування, асортимент, кількість га вартість товар) визначаються сторонами у специфікації /специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору.

Поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії та строк поставки партії товару вказуються в специфікаціях (п. 3.1. Договору).

Поставка товару за договором здійснюється на умовах та в пункті, що вказані у специфікації/специфікаціях (п. 3.2. Договору).

згідно п. 3.3. Договору при здійсненні поставки партії товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю одночасно з товаром оригінали та копії наступних документів:

- оригінал рахунку-фактури з точним зазначенням кількості, ціни товару з ПДВ, всього до сплати;

- оригінал видаткової накладної, виписаної за довіреність Покупця з підписами представника Покупця про отримання товару;

- оригінал посвідчення (сертифікат) про якість товару (за необхідності);

- якщо поставка товару здійснюється на умовах СРТ склад Покупня (або FCA склад Постачальника). Постачальник зобов`язаний надати оригінал товарно-транспортної накладної (надалі ТТН) на товар, оформленої належним чином відповідності з вимогами чинного законодавства України з обов`язковим зазначенням у відповідних графах області та району, з яких поставляється товар;

- копії підтверджуючих документів до сільгоспвиробника (договір, специфікація, видаткова накладна, квитанція № 1 про реєстрацію податкової накладної, статистична форма 4сг або 29сг від сільгоспвиробника) (за необхідності);

- довідка про виробничі потужності (за необхідності).

Згідно п. 3.4 договору датою поставки партії товару вважається лата, зазначена в видаткових накладних на товар, підписаних уповноваженими представниками сторін. Перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі або знищення майна відбувається в момент передачі товару Покупцю за видатковою накладною в пункті поставки, зазначеному в п. 3.2. даного договору.

Відповідно п. 4.1 Договору загальна вартість договору визначається шляхом підсумовування вартості товару, яка вказана у специфікаціях.

Ціна за одиницю товару, загальна вартість партії Товару вказуються у Специфікаціях (п. 4.2 Договору).

Оплата здійснюється згідно виставлених рахунків, протягом 3 (трьох) банківських днів, якщо умовами Специфікації не передбачений інший порядок оплати (п. 4.3 Договору).

Спосіб оплати товару Покупцем становить безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. У призначенні платежу має бути вказаний номер договору і відповідний рахунок-фактура (п. 4.4. Договору).

Відповідно п. 4.5 Договору датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів із поточного рахунку Покупця.

У випадку порушення взятих па себе зобов`язань за договором. Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 5.1 Договору).

У випадку прострочення здійснення поставки товару Постачальник зобов`язується сплатити Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого вчасно товару за кожний день такого прострочення.

Згідно п. 6.3 Договору у випадку поставки товару, якість якого не відповідає вимогам ДСТУ та Договору. Покупець мас право:

- вимагати зменшення ціни на товар;

- повернути Постачальнику неякісний товар:

- вимагати повернення сплачених Покупцем за такий товар коштів.

Постачальник зобов`язаний задовольнити вимогу Покупця протягом 10 календарних днів з моменту її отримання (або відмови в отриманні), а також, на вимогу Покупця сплатити штраф в розмірі 20% від суми оплати за неякісний товар.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.06.2019 року, а в частині розрахунків та поставки товару - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Термін дії договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди (9.1 Договору).

30.08.2018 року на виконання вимог укладено договору № ЗФ-06/П від 17.08.2018 року між сторонами підписано специфікацію № 2, відповідно до якої визначено вид товару - пшениця 3 кл. ДСТУ 3768:2010, одиниці виміру - 50 т, вартість - 285 000,00 грн в тому числі ПДВ 47 500,00 грн. Оплата товару здійснюється: 80% - протягом 3 банківських днів від дня розвантаження, 20% - по факту реєстрації податкової накладної. Строк поставки: до 03.09.2018 року. (а.с. 14, т. 1).

Згідно умов укладеного договору відповідачу 01.09.2018 року було відвантажено 2 автомобілі пшениці 3 класу в загальній кількості 48,92 т. на загальну суму 278 844,00 грн.

В підтвердження чого, в матеріалах справи мітяться видаткові накладні № 63 від 01.09.2018 року на суму 141 246,00 грн, № 64 від 01.09.2018 року на суму 137 598,00 грн, довіреність № 09 від 30.08.2018 року на отримання товару, товарно-транспортні накладні та податкові накладні (а.с.18-21, 23-24, т. 1).

Однак відповідач не здійснив розрахунків за поставлений товар.

16.05.2019 року на адресу відповідача надіслано претензію (б/н від 16.05.2019 року) з вимогою погашення заборгованості , неустойки та моральної шкоди (а.с. 25-27, т. 1).

У відповідь на претензію, відповідачем надіслано гарантійний лист, в яком зазначено, що останній зобов`язується погасити заборгованість до 30.06.2019 року включно. У разі не погашення заборгованості до 30.06.2019 року включно в сумі 278 844,00 грн ТОВ "ЗЕРНОФАРТ" сплачує ФГ "Еліта" 20 % річних за користування чужими грошовими коштами та пеню (а.с. 28, т. 1).

22.05.2019 року між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору № ЗФ-06/П від 17.08.2018 року, відповідно до якої, п. 9.1 Договору викладено в новій редакції, а саме "9.1 Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 року, а в частині розрахунків та поставки товару - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань" (а.с. 15, т. 1).

Також, 22.05.2019 року до специфікації № 2 від 22.05.2019 року підписано додаткову угоду № 1, відповідно до якої викладено п. 4 Специфікації № 2 від 30.08.2018 року до Договору поставки № ЗФ-06/П від 17.08.2018 року в наступній редакції: "4. Оплата 80% - протягом 3 банківських днів з дня відвантаження товару згідно видаткових накладних, 20 % по факту реєстрації податкової накладної.

В разі несплати за товар до 30.06.2019 року починаючи з 01.07.2019 року Покупець зобов`язується сплатити Продавцю крім вартості товару неустойку у вигляді штрафу у розмірі 3% від суми неоплаченого товару за кожен календарний день прострочення оплати до повного розрахунку. А також 20 % річних за користування чужими коштами за весь період від наступного дня реєстрації податкової накладної, пеню, всі судові витрати в разі звернення до суду, в тому числі і на правову допомогу" (а.с. 16, т. 1).

З поміж іншого, заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 17.08.2018 року по 17.05.2019 року), який наявний в матеріалах справи (а.с. 23, т. 1).

Непроведення розрахунків відповідачем за отриманий товар в добровільному порядку слугувало підставою звернення позивача з відповідним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору поставки № ЗФ-06/П від 17.08.2018 року між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

В процесі розгляду справи судом встановлено,, що 13.11.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 226 000,00 грн за договором поставки № ЗФ-06/П від 17.08.2018 року, оскільки відповідачем в період з вересня по листопад 2019 року погашено заборгованість в сумі 52 844,00 грн. В підтвердження чого додано копії банківських виписок по особовому рахунку за період з 01.01.2019 року по 12.11.2019 року.

Також, відповідно до клопотання (б/н від 12.11.2019 року) представником відповідача в підтвердження погашення заборгованості додано платіжні доручення № 440 від 16.09.2019 року на суму 3 844,000 грн, 3 469 від 18.10.2019 року на суму 3 000,00 грн, № 479 від 29.10.2019 року на суму 3 000,00 грн, № 502 від 07.11.2019 року на суму 3 000,00 грн, № 506 від 11.11.2019 року на суму 40 000,00 грн.

Враховуючи викладене відповідачем погашено основну заборгованість за договором поставки № ЗФ-06/П від 17.08.2018 року в сумі 52 884,00 грн. (3 844,00 грн + 3 000,00 грн + 3 000,00 грн + 3 000,00 грн + 40 000,00 грн).

Ухвалою суду від 13.11.2019 року закрито провадження у справі № 902/565/19 за позовом Фермерського господарства "Еліта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОФАРТ" в частині стягнення 52 844,00 грн основного боргу за договором поставки № ЗФ-06/П від 17.08.2018 року у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 384 804,72 грн штрафу та 7 028,40 грн 20 % річних за користування чужими грошовими коштами, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно п. 5.1 Договору у випадку порушення взятих па себе зобов`язань за договором. Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України .

Відповідно до Додаткової угоди № 1 до специфікації № 2 від 22.05.2019 року до Договору поставки № ЗФ-06/П від 17.08.2018 року: "4. Оплата 80% - протягом 3 банківських днів з дня відвантаження товару згідно видаткових накладних, 20 % по факту реєстрації податкової накладної.

В разі несплати за товар до 30.06.2019 року починаючи з 01.07.2019 року Покупець зобов`язується сплатити Продавцю крім вартості товару неустойку у вигляді штрафу у розмірі 3% від суми неоплаченого товару за кожен календарний день прострочення оплати до повного розрахунку. А також 20 % річних за користування чужими коштами за весь період від наступного дня реєстрації податкової накладної, пеню, всі судові витрати в разі звернення до суду, в тому числі і на правову допомогу".

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Особливістю штрафу є можливість його встановлення у випадку порушення будь - яких зобов`язань як одноразову виплату у відсотках відносно простроченого зобов`язання.

Пеня встановлюється виключно за порушення виконання грошового зобов`язання і нараховується за кожен день прострочення виконання.

У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Тобто, сторони можуть у договорі визначати різні види відповідальності за порушення зобов`язань, однак сторони не управнені змінювати критерії їх обчислення або маскувати під одним видом санкцій інші.

При цьому, положення ст. 6 ЦК України не надають сторонам безмежних повноважень.

Так, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, зі змісту цих статей випливає, що сторонами у договорі може бути встановлено лише розмір штрафу та пені, однак не інший спосіб чи критерії їх обчислення.

Повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно застосовувати до спірних правовідносин норми матеріального права.

Сторонами в договорі визначено неустойку шляхом встановлення 3% від простроченого зобов`язання з оплати вартості поставленого товару за кожен день прострочення.

Пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов`язання й до того дня, доки зобов`язання не буде виконано.

Надавши оцінку Договору суд прийшов до висновку, що визначений штраф за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання , передбачений положеннями Додаткової угоди № 1 до специфікації № 2 від 22.05.2019 року до Договору поставки № ЗФ-06/П від 17.08.2018 року за своєю правовою природою підпадає під легальне визначення пені , згідно статті 549 ЦК України, частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3 % прирівнюється судом до поняття пені (неустойки).

В силу ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, нарахування пені повинно відбуватись в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України у постанові від 15.04.2015 р. по справі № 3-53гс15 та узгоджується з положенням вищевказаних правових норм.

Отже, нарахована сума за прострочення сплати основної суми боргу підлягає обмеженню розміром подвійної облікової ставки Національного банку України.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум пені за період з 01.07.2019 по 15.08.2019 рр. на суму боргу в розмірі 278 844,00 грн. судом отримано пеню в розмірі 12 085,79 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 7 028,40 грн 20 % річних за користування чужими грошовими коштами нарахованих згідно Специфікації № 2 від 30.08.2018 року до Договору поставки № ЗФ-06/П від 17.08.2018 року, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вже вказувалось вище судом, згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов`язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов`язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

З огляду на вказане вимоги позивача про стягнення 7 028,40 грн - 20 % річних за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч.1 статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відзив відповідача (вих. № 12 від 16.10.2019 року) судом оцінюється критично, оскільки спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Фермерського господарства "Еліта" підлягає частковому задоволенню, з урахуванням наведених вище мотивів.

Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Оскільки, позивачем нараховано 20% річних за користування чужими грошовими коштами по 15.08.2019 р. включно, то суд вважає за можливе визначити у резолютивній частині судового рішення про нарахування 20% річних, починаючи з періоду не охопленому предметом позовних вимог, з визначенням граничного строку їх нарахування до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу за Договором поставки №ЗФ-06/П від 17.08.2018 року.

Відповідно до ч. ч. 11, 12 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Крім того, суд дійшов висновку про призначення окремого судового засідання стосовно розподілу судових витрат, тому в силу ст. ст. 128, 244 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОФАРТ" (вул. Острозького, 39, м. Вінниця, 21009, код 39336690) на користь Фермерського господарства "Еліта" (с. Грабовець, Немирівський район, Вінницька область, 22874, код 20082945) 226 000,00 грн. - основного боргу за Договором поставки №ЗФ-06/П від 17.08.2018 року; 12 085,79 грн. - неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.07.2019 по 15.08.2019 рр.; 7 028,40 грн. - 20% за користування чужими грошовими коштами за період з 01.07.2019 по 15.08.2019 рр.

3. Нараховувати на суму основного боргу 226 000,00 грн.:

- 20% річних за кожен день прострочення користування чужими грошовими коштами протягом періоду з 16.08.2019 року до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу за Договором поставки №ЗФ-06/П від 17.08.2018 року в розмірі 226 000,00 грн.

4. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОФАРТ" (вул. Острозького, 39, м. Вінниця, 21009, код 39336690) на користь Фермерського господарства "Еліта" (с. Грабовець, Немирівський район, Вінницька область, 22874, код 20082945) 372 718,93 грн. - штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.07.2019 по 15.08.2019 рр.

5. Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 19.11.2019 року о 14:30 год.

6. Встановити сторонам строк подачі доказів щодо розміру понесених судових витрат, заперечень щодо понесених стороною витрат, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, однак не пізніше дати та часу проведення судового засідання з приводу розподілу судових витрат.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне рішення складено 25 листопада 2019 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу (вул. Шевченка, 19а, смт. Брацлав, Немирівський район, Вінницька область, 22870)

4 - відповідачу (вул. Острозького, 39, м. Вінниця, 21009)