Рішення

від 19.11.2019 по справі 906/971/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2019 р. м. Житомир Справа № 906/971/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Інтер Авто Центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірус Бест"

про стягнення 40431,78 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Авто Центр" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірус Бест" 40431,78грн, з яких 37513,92грн основного боргу, 2683,53грн пені, 234,33грн 3% річних.

Ухвалою суду від 23.09.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 18.10.2019.

В судовому засіданні 18.10.2019, у зв`язку з клопотанням відповідача, розгляд справи відкладено на 19.11.2019 о 12:00.

18.11.2019 через діловодну службу суду від позивача надійшов лист, згідно якого останній повідомляє, що заборгованість не змінилася, тому позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Також просить суд розглядати справу без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся вчасно та належним чином, що вбачається з поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 34).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 178 ГПК України є правом відповідача а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю" Інтер Авто Центр" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірус Бест" укладено Договір №С1124 про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобіля (-ів) (далі - Договір (а.с. 13-18).

За умовами п. 1.1. укладеного Договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з проведення технічного обслуговування і/або ремонту автомобіля (-ів замовника, (надалі - Автомобіль (-і)), з використанням відповідних деталей, вузлів, агрегатів (запчастин) та витратних матеріалів, а замовник в строки та на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи, використані запчастини і витратні матеріали.

Позивач вказує, що надав відповідачу послуги на суму 37513,92грн, що підтверджується Актом виконаних робіт №I AR-R-05060 від 15.06.2019.

Зазначає, що листом від 04.07.2019 за №9 відповідач фактично визнав свою заборгованість та гарантував її сплату до 12.07.2019.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання по оплаті наданих послуг не виконав, вказане стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Крім суми основного боргу у розмірі 37513,92грн, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2683,53грн пені, 234,33грн 3% річних за період з 22.06.2019 по 05.09.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зсилається на ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, ч. 2 ст. 625, ст. 837 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши приписи законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг.

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами п. 4.1. Договору, вартість робіт з сервісного (технічного) обслуговування, та\або ремонту автомобіля, а також вартість запчастин та витратних матеріалів визначається відповідно до розцінок (прайс-листів), які встановлені (існують) у виконавця станом на дату підписання наряд-замовлення.

Відповідно до п. 4.2. Договору, ціни за сервісні послуги, запасні частини і витратні матеріали вказуються в наряд-замовленні і використовуються виконавцем як базис для обчислення попередньої вартості послуг.

Остаточна вартість виконаних виконавцем послуг і використаних при їх проведенні запасних частин, витратних матеріалів, визначається шляхом сумування сум, зазначених в усіх підписаних сторонами наряд-замовленнях, та вказується в акті виконаних робіт (п. 4.4. Договору).

За умовами п. 4.5. Договору, замовник здійснює оплату послуг на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок (або в касу) виконавця протягом 5 (п`ять) банківських днів з дати виставлення рахунку.

Моментом оплати замовником сервісних послуг, відповідно до п. п. 4.8. Договору, являється день зарахування грошових коштів в повному розмірі на розрахунковий рахунок (або в касу) виконавця.

При цьому, згідно умов п. 6.1.5. Договору, замовник зобов`язався оплачувати послуги виконавця в розміри і терміни, передбачені наряд-замовленням, актом виконаних робіт та даним Договором.

Так, наявним у справі актом здачі-прийняття робіт, який складено на підставі рахунку № СІАR-R-05060 від 14.06.2019, підтверджується факт надання відповідачу з 14.06.2019 по 15.06.2019 послуг за Договором на загальну суму 37513,92грн (а.с.19). Вказаний акт підписаний сторонами 15.06.2019 та скріплений їх печатками.

Отже, враховуючи вищевказані умови п. 4.5 Договору, відповідач зобов`язаний був здійснити розрахунки за отримані послуги у строк до 24.06.2019 року (включно), зважаючи на те, що неділя - 16.06.2019 також була святковим днем (День святої Трійці), тому понеділок 17.06.2019 був неробочим днем.

Також матеріали справи містять гарантійний лист (а.с. 21) згідно якого відповідач гарантував здійснення оплати в строк до 12.07.2019.

Разом з тим, доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять. Жодних заперечень та матеріалів на спростування наведених позивачем підстав позову та заявлених вимог відповідач не надав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи те, що доказів погашення основного боргу в заявленому розмірі станом на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача 37513,92грн є обґрунтованими.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, у п. 9.4. Договору сторони визначили, що у разі порушення термінів оплати виставлених виконавцем рахунків, замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 2% (два відсотка) від суми відповідного простроченого платежу за кожен календарний день такого прострочення, протягом всього періоду такого прострочення.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 5 - 6) пеня в сумі 2683,53грн ним нарахована за період з 22.06.2019 по 05.09.2019, тоді як вірною датою початку періоду її нарахування є 25.06.2019.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимога про їх стягнення у розмірі 2575,61грн є обґрунтованою та вірною, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення 107,92грн пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 6), 3% річних в сумі 234,33грн ним нараховано за період з 22.06.2019 по 05.09.2019, тоді як вірною датою початку періоду їх нарахування є 25.06.2019.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що вимога про їх стягнення у розмірі 225,08грн є обґрунтованою. У стягненні 9,25 грн 3% річних слід відмовити.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню частково на суму 40314,61грн, з яких: 37513,92грн основного боргу, 2575,61 грн пені, 225,08грн 3% річних. У стягненні 107,92грн пені та 9,25грн 3% річних суд відмовляє.

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 73-79, 86, 91, 129, 231, 233, 236-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірус Бест" (10029, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Домбровського, буд. 45, код ЄДРПОУ 38373903)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Авто Центр" (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 101/2, код ЄДРПОУ 38481937):

- 37513,92 грн. основного боргу;

- 2575,61 грн пені;

- 225,08 грн 3% річних;

- 1915,43 грн судового збору.

3. У стягненні 107,92 грн пені та 9,25 грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.11.19

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

2 - позивачу (10014, м. Житомир, вул. Київська,48) - рек.;

3 - відповідачу (10000, м. Житомир, вул. Перемоги, 12) - рек.