Рішення

від 14.11.2019 по справі 909/962/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/962/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2019 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Слівінської Оксани Мирославівни

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 79898 грн 72 коп.

за участю:

від позивача: Мигович І. В.

ВСТАНОВИВ: Івано-Франківська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Слівінської Оксани Мирославівни про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 79898 грн 72 коп.

Ухвалою суду від 10.09.2019 позовну заяву залишено без руху; позивачу встановлено десятиденний строк, з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме зобов`язано надати Господарському суду Івано-Франківської області належні докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу; уточнити вступну та прохальну частини позовної заяви стосовно найменування відповідача.

Ухвалою суду від 27.09.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити розгляд справи по суті на 17.10.2019; встановлено відповідні строки для подачі суду відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 17.10.2019 клопотання Івано-Франківської міської ради № 1028/11.1-05/14в від 17.10.2019 (вх. № 20100/19 від 17.10.2019) про витребування доказів - задоволено; витребувано у Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (Відділ у м. Івано-Франківську) витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_2 площею 0, 0641 га (з кадастровим номером 2610100000:08:010:0092) за 2016 та 2017 роки, встановивши строк подачі вказаних документів до 31.10.2019; розгляд справи по суті відкладено на 14.11.2019.

28.10.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів № 1061/11.1-03/14в від 28.10.2019 (вх. № 18654/19), а саме витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_2 площею 0, 0641 га (з кадастровим номером 2610100000:08:010:0092) за 2016 та 2017 роки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Мотивуючи позовні вимоги вказав на той факт, що відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою, договір оренди не уклав, орендні платежі за володіння та користування земельною ділянкою не сплачував. Відтак, позивач вважає, що відповідач зберіг без достатньої на те правової підстави кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з`являвся, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Ухвали суду направлялись відповідачу на адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005721176 від 06.09.2019, що є ідентичною тій, яка вказана позивачем у позовній заяві.

Ухвали суду повертались від відповідача з відмітками Укрпошти "за закінченням встановленого строку зберігання", "за терміном зберігання".

В разі якщо ухвалу про відкриття провадження у справі надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача вважаються днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом в повній мірі забезпечено можливість реалізації сторонами процесуальних засобів захисту своїх прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності в судочинстві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Івано-Франківськ, затвердженого рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014 № 1508-47 зі змінами від 15.03.2017 № 64-11, з 13.08.2018 по 23.08.2018, інспекторами з самоврядного контролю управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 13.08.2018 проведено обстеження земельних ділянок за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер 2610100000:20:007:0079 площею 0,7226 га та кадастровий номер 2610100000:08:010:0092 на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

03.08.2018 відповідачу надсилалось повідомлення про проведення обстеження земельної ділянки у період з 13.08.2018 по 23.08.2018. Докази направлення містяться в матеріалах справи.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки від 13.08.2018 № 180.

В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження земельної ділянки, встановлено наступне: земельна ділянка використовується для обслуговування крамниці будівельних матеріалів.

Нерухоме майно - крамниця будівельних матеріалів, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві власності Слівінській Оксані Мирославівні на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2016 № 183 (інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 132888573 від 01.08.2018).

Обстежуваній земельній ділянці згідно публічної кадастрової карти України присвоєно кадастровий номер 2610100000:08:010:0092 (0,0641 га).

Відповідно до даних отриманих з Державної фіскальної служби в Україні (лист від 30.08.2018 № 7314/9/09-19-55-01-19) відповідач за 2016-2018 роки за користування земельною ділянкою податкові зобов`язання не декларувала та не сплачувала.

18.09.2018 на адресу відповідача направлялось клопотання № 610/34.3-02/19в від 17.09.2018 про укладення договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_2 між Івано-Франківською міською радою та Слівінською Оксаною Мирославівною . Клопотання залишено без належного реагування з боку відповідача.

02.07.2019 позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності (претензія № 536/01-18/18в від 01.07.2019). Претензія також залишена без реагування з боку відповідача.

Згідно розрахунків, розмір орендної плати, нарахованої за володіння і користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 з кадастровим номером 2610100000:08:010:0092 (0,0641 га) в період з 24.06.2016 по 31.12.2018 збереженої (заощадженої) у себе відповідачем, становить 79898 грн 72 коп.

Розрахунки здійснено з урахуванням витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2016-2018 роки.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

В силу ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про плату за землю" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов`язань, характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, натомість вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).

В силу ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Відповідач є власником нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником нерухомого майна права користування земельною ділянкою, зокрема, продовження попереднього договору оренди чи укладення нового договору оренди з міською радою та державної реєстрації такого права.

Зі змісту глави 15, ст. 120, 125 ЗК України та з урахуванням положень ст. 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 922/652/18.

Як зазначалось вище, об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про плату за землю").

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати) є сформованим об`єктом цивільних прав.

Крім того, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Перевіривши складений та наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що він виконаний з 24.06.2016 по 31.12.2018. При розрахунку взято до уваги розмір земельної ділянки 0,0641 га та нормативно грошова оцінка на відповідну дату кожного року. Розрахунок виконаний окремо з 24.06.2016 по 31.12.2016 - 15785 грн 42 коп., з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 32056 грн 65 коп., з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 32056 грн 65 коп., що разом складає 79898 грн 72 коп.

В матеріалах справи наявні витяги про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за 2016-2018 роки.

Враховуючи положення ст. 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", позивачем не надано належних і допустимих доказів в розумінні Господарського процесуального кодексу України, які входять до кола обставин, що підлягають доказуванню у даному спорі в частині стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 79898 грн 72 коп. за 2016-2018 роки.

За викладених обставин, беручи до уваги матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 79898 грн 72 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням правил, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов Івано-Франківської міської ради до Фізичної особи - підприємця Слівінської Оксани Мирославівни про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 79898 грн 72 коп. - задоволити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Слівінської Оксани Мирославівни ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000; ідентифікаційний код 33644700) - 79898 грн 72 коп. (сімдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто вісім грн. 72 коп.) - безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, 1921 грн 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.11.2019.

Суддя Т. В. Стефанів