Рішення

від 21.11.2019 по справі 912/2710/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 рокуСправа № 912/2710/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/2710/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотрейд ЛТД", 63304, Харківська область, Красноградський район, м. Красноград, вул. Пушкіна, буд. 177, кв. 7

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", 28200, Кіровоградська область, Новгородківський район, смт. Новгородка, вул. Пушкіна, буд. 132,

про стягнення 49 365,87 грн

Представники:

від позивача - Сільченко Т.І., свідоцтво адвоката №2058 від 21.12.16, ордер №000146 від 23.09.19 (в режимі відеоконференції);

від відповідача - Хилько Ю.І., посвідчення адвоката №204 від 30.09.11, ордер №134503 від 17.10.19.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотрейд ЛТД" (далі - ТОВ "Біотрейд ЛТД", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі - ТОВ "Прогрес", відповідач) про стягнення 49 365,87 грн, в т.ч.: 34 800,48 грн заборгованості за договором на поставку товарів, 11 472,39 грн пені, 1 004,15 грн 3% річних та 2 088,85 грн інфляційних, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки товарів від 03.06.2016 № 35 в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 30.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/2710/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 28.10.2019, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

18.10.2019 відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги заперечено з наступних підстав: по видатковій накладній № 251 від 03.12.2018 на суму 34 800,48 грн відсутні відомості про особу, яка підписувала вказану накладну та отримувала Товар по ній; нарахування втрат від інфляції, процентів річних та пені за період з 21.06.2016 по 18.11.2018 є безпідставним, оскільки було здійснено часткову оплату товару; всі господарські операції проводились поза межами договору; нарахування встановлені ст. 625 Цивільного кодексу України у договорі не передбачені, а тому підстави для їх нарахування відсутні; нарахування інфляційних втрати за період з 22.04.2017 по 25.05.2017, з 05.05.2017 по 25.05.2017, з 23.08.2018, з 18.12.2018 по 16.09.2019 є безпідставним; пеня має дискримінаційний характер, а тому має бути зменшена судом.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 30.10.2019, позивач вказав, що доводи відповідача є безпідставними з огляду на наступне: видаткова накладна № 251 від 03.12.2018 містить підпис уповноваженої особи відповідача та печатку підприємства, що вбачається при огляді вказаної накладної, окрім цього договором поставки не передбачено обов`язковості документа, що підтверджує повноваження представника, а перехід права власності на поставлену продукцію пов`язаний з моментом підписання сторонами накладних; часткове погашення заборгованості не звільняє відповідача від наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого умовами Договору та чинним законодавством; твердження відповідача щодо того, що господарські операції проводились поза межами договору не доведені останнім та спростовуються наданими позивачем доказами.

28.10.2019 суд відкрив судове засідання по розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 28.10.2019 постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 21.11.2019.

21.11.2019 продовжено судове засідання з розгляду справи по суті.

Присутніми в судовому засіданні представником позивача (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримано повністю; представником відповідача позов заперечено.

Суд зазначає, що відповідачем були подані письмові клопотання про перехід зі спрощеного позовного провадження в загальне та про призначення у даній справі судової криміналістичної (почеркознавчої) експертизи.

В судовому засіданні 21.11.2019 постановлено ухвалу про відмову у задоволенні вищевказаних клопотань відповідача.

В судовому засіданні 21.11.2019 судом досліджено докази.

Розглянувши наявні у справі матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, які наведено в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, дослідивши в судовому засіданні докази у справі, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у даній справі.

03.06.2016 між ТОВ "Біотрейд ЛТД" (Постачальник) та ТОВ "Прогрес" (Покупець) укладено Договір на поставку товарів №35 (далі - Договір, а.с. 20-22), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник приймає на себе зобов`язання з поставки Покупцеві ветеринарних препаратів, засобів догляду за шкірою тварин, та інших товарів ветеринарного призначення (далі - Продукція), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Продукцію у порядку та на умовах, передбачених Договором.

У зв`язку з тим, що неможливо наперед визначити кількість, асортимент Продукції, сторони домовились про те, що вказані обов`язкові умови цього Договору визначатимуться за узгодженням сторін безпосередньо перед замовленням Товару, що є в наявності у Постачальника, та відображатимуться в рахунку-фактурі та (або) Специфікації (п. 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 3.1. Договору поставка продукції здійснюється протягом 3 (трьох) днів на підставі заявки, складеної в письмовій або усній формі, яку подає Покупець. У заявці зазначаються найменування, асортимент, кількість Продукції.

Заявка вважається прийнятою, якщо Постачальник виставить рахунок-фактуру (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору, право власності та ризиків переходять до покупця з моменту передачі йому продукції постачальником. Продукція вважається переданою Постачальником і прийнята Покупцем з часу підписання сторонами накладних про відпуск продукції (на підставі довіреності Покупця).

Пунктом 3.6. Договору передбачено місце поставки товару - за місцем знаходження покупця за рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.10. Договору сторони визначили, що з огляду на те, що відповідно до п.п. 3.4.1. Інструкції Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об`єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів , затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року N 17 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 р. за N 264/3557) відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об`єднань, суб`єктів господарської діяльності, сторони домовляються про наступне. Вважається, що будь-яка особа, яка поставила свій підпис в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна тощо), вважається уповноваженою па це Покупцем, якщо такій підпис буде скріплено відбитком будь-якої печатки чи штампу Покупця, товар прийнято у відповідній кількості та належній якості, Покупцем отримано усю супровідну документацію до товару відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки.

Ціна на поставлену Продукцію установлюється Постачальником. Ціни на Продукцію вказуються в рахунку-фактурі (п. 4.2. Договору).

Форма розрахунків - безготівкова, відповідно до чинного законодавства (п. 4.4. Договору).

Згідно з п. 4.5 Договору кошти, що надходять від Покупця як оплата за отриману за договором Продукцію, зараховується в рахунок погашення заборгованості Покупця послідовно, починаючи з першої по даті видачі неоплаченої видаткової накладної, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Відповідно до пунктів 9.1. та 9.2. Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Даний Договір діє до 31 грудня 2016 р.

При відсутності письмової заяви будь-якої із сторін про припинення зобов`язань за Договором (з повідомленням іншої сторони за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору, вказаному в пункті 9.2), Договір автоматично продовжується до 31 грудня 2017 року (п. 9.3. Договору).

Даний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

01.02.2019 між сторонами підписано Додаткову угоду до Договору поставки №35 від 03.06.2016 (а.с. 23), відповідно до п. 1 якої сторони домовилися змінити п.9.2. та 9.3. Договору поставки товару №35 від 03.06.2016 та визначили, що строк дії Договору починає свій перебіг у момент визначений у п.9.1. та діє до 31.12.2019р. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не попередить письмово про свій намір розірвати або припинити дію Договору, Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах.

Додаткову угоду від 01.02.2019 підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору Постачальником здійснено поставку товару на загальну суму 442 199,10 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

1) № 35 від 21.06.2016 на суму 92 999,76 грн

2) № 45 від 11.07. 2016 на суму 78 599,76 грн;

3) № 65 від 03.07.2017 на суму 21 000,00 грн;

4) № 69 від 07.04.2017 на суму 155 249,46 грн;

5) № 83 від 20.04.2017 на суму 25 200,00 грн;

6) № 165 від 08.08.2018 на суму 28 599,84 грн;

7) № 208 від 04.10.2018 на суму 5 749,80 грн;

8) № 251 від 03.12.2018 на суму 34 800,48 грн (а.с. 24-31).

Відповідачем оплачено поставлений товар частково на суму 407 398,62 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 32-37).

Таким чином, за розрахунком позивача за відповідачем рахується заборгованість у сумі 34 800,48 грн (442 199,10 грн (вартість поставленого Товару) - 407 398,62 грн (оплата)). Тобто, фактично відповідачем не оплачено товар, поставлений за видатковою накладною № 251 від 03.12.2018.

Наявність вказаної заборгованості відповідачем не заперечено в акті звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2018, підписаним сторонами та скріпленим печатками підприємств (а.с.38).

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті товару, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

За договором поставки, згідно приписів ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позивач свої обов`язки за Договором виконав належним чином, здійснивши поставку обумовленого Товару відповідачеві, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати Товару не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 34 800,48 грн.

Враховуючи умови п. 4.1. Договору та загальні норми цивільного законодавства, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Відповідач у відзиві на позов вказав, що по видатковій накладній № 251 від 03.12.2018 на суму 34 800,48 грн відсутні відомості про особу, яка підписувала вказану накладну та отримувала Товар по ній. Однак, під час розгляду справи відповідач не заперечив фактичне отримання товару по такій накладній та, крім того, зазначена накладна містить печатку ТОВ "Прогрес" в розділі "Получил (а)".

Таким чином, зазначений відповідачем недолік в оформленні видаткової накладної №251 від 03.12.2018 (відсутність даних про особу, якою товар отримано) не спростовує фактичне отримання Товару за такою накладною та не звільняє відповідача від обов`язку з його оплати.

Не знайшли підтвердження матеріалами справи доводи відповідача про те, що всі господарські операції проводились поза межами Договору.

Так, Договір на поставку товарів № 35 від 03.06.2016 та Додаток до Договору містять печатку, у тому числі, Покупця -ТОВ "Прогрес" на підписі особи, якою такий Договір і Додаток підписано. Відповідач під час розгляду справи не повідомив суд та не надав будь-яких доказів на підтвердження обставин незаконного використання відповідної печатки товариства, її втрати чи викрадення.

Окрім того, видаткові накладні, зокрема № 165 від 08.08.2018, № 208 від 04.10.2018, по яким Товар отримано та оплачено відповідачем, містять посилання на договір із зазначенням номеру 35 та дати 03.06.2016, що співпадає з номером та датою Договору, наданим позивачем у справу.

Натомість, відповідач іншого договору поставки до справи не надав та, зазначаючи, що поставка товару здійснювалась поза межами Договору № 35 від 03.06.2018, не повідомив суд і не пояснив конкретні фактичні обставини, пов`язані з поставкою Товару, а саме - яким чином між сторонами здійснювалось узгодження найменування, асортимент та ціна Товару; як подавались та приймались до виконання пропозиція Продавця товару чи замовлення Покупця, тощо.

Таким чином, відповідачем не надано до суду доказів на спростування обставин, які повідомлені та підтверджені доказами позивача щодо укладання між сторонами Договору поставки № 35 від 03.06.2016 з Додатком та постачання Товару за вказаним Договором.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору поставки № 35 від 03.06.2016, а також приписи ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 34 800,48 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені в розмірі 11 472,39 грн, 3% річних - 1 004,15 грн та інфляційних втрат - 2 088,85 грн, господарський суд зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 193, ст. 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тобто, якщо укладеним сторонами договором передбачено більш тривалий ніж визначений частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, то застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за поставлену Продукцію Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день затримки платежу. Нарахування пені та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань згідно даного Договору здійснюється включно до моменту виконання такого зобов`язання винною стороною і в такому випадку застосовується загальна позовна давність.

Таким чином, сторонами у відповідності до наведених вище вимог законодавства встановлено в Договорі відповідальність за порушення Покупцем строків розрахунку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та передбачено період розрахунку - до моменту виконання зобов`язання, тобто - до моменту сплати грошових коштів за Товар.

Окрім того, відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

В силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання незалежно від того, чи передбачено таке право умовами договору.

Твердження відповідача про відсутність підстав для стягнення у зв`язку з не визначенням в Договорі розміру процентів річних є помилковим, оскільки на відміну від положень ст. 536, ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, 3% річних, які передбачені ст. 625 названого кодексу, є законодавчо встановленими. Виходячи з положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сторони мають право встановити в договорі інший розмір процентів, ніж передбачений вказаною нормою. Однак, коли в договорі не зазначено розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає на підставі вимог закону, а саме ст. 625 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи встановлено та відповідачем не спростовано прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати вартості Товару, отриманого за наступними видатковими накладними.

№ 69 від 07.04.2017 - в частині суми 21 000,00 грн, строк виконання по якій не пізніше 21.04.2017, сплачено 26.05.2017;

№ 83 від 20.04.2017 на суму 25 200,00 грн строк виконання не пізніше 04.05.2017 - сплачено 26.05.2017;

№ 165 від 08.08.2018 на суму 28 599,84 грн строк виконання не пізніше 22.08.2018 - сплачено 05.10.2018;

№ 251 від 03.12.2018 на суму 34 800,48 грн строк виконання не пізніше 17.12.2018 - не сплачено на час розгляду справи.

Таким чином, є правомірним нарахування позивачем пені і 3% річних за наступні періоди прострочення:

з 22.04.2017 до 25.05.2017 на суму простроченого платежу 21 000,00 грн пеня в розмірі 508,60 грн, 3% річних - 58,68 грн;

з 05.05.2017 до 25.05.2017 на суму простроченого платежу 25 200,00 грн пені в розмірі 376,96 грн, 3% річних - 43,50 грн;

з 23.08.2018 до 04.10.2018 на суму простроченого платежу 28 599,84 грн пеня в розмірі 1 201,19 грн, 3% річних - 101,08 грн;

з 18.12.2018 до 23.09.2019 на суму простроченого платежу 34 800,48 грн пеня в розмірі 9 385,64 грн, 3% річних за період прострочення згідно розрахунку ціни позову позивача з 18.12.2018 до 16.09.2019 (а.с. 11-12) - 780,87 грн;

а всього - 11 472,39 грн пені та 984,13 грн 3% річних.

Одночасно під час додавання сум річних позивачем помилково зазначено загальну суму 1 004,15 грн 3% річних, тоді як правильною сумою згідно наведеного вище розрахунку ціни позову позивача (а.с. 11-12) є сума 984,13 грн (58,68 + 43,50 + 101,08 + 780,87), яка підлягає стягненню з відповідача. В інші частині стягнення 3% річних суд відмовляє з огляду на вказану помилку розрахунку.

Щодо інфляційних втрат господарський суд, крім викладеного вище, також враховує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на викладене, відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат по зобов`язаннях з оплати вартості товару за видатковими накладними № 69 від 07.04.2017 та № 83 від 20.04.2017, так як період прострочення оплати по таким накладним, виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, є меншим місяця.

Нарахування інфляційних втрат по іншим видатковим накладним, а саме: № 165 від 08.08.2018 за вересень 2018 в сумі 543,40 грн та № 251 від 03.12.2018 за період січень-серпень 2019 в сумі 944,85 грн є правильним.

На підставі викладеного, наявні правові підстави для стягнення з відповідача 11 472,39 грн пені, 984,13 грн 3% річних та 1 488,25 грн інфляційних втрат.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, то суд враховує, що відповідно до п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. При цьому господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку виняткових обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Обов`язок доведення наявності підстав для зменшення пені покладений саме на відповідача.

Клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми пені відповідач мотивує лише тим, що сума пені носить дискримінаційний характер та становить 33% розміру основного боргу.

Однак, відповідачем не наведено жодних обґрунтувань щодо винятковості випадку, не пояснено причини несвоєчасного розрахунку за Товар, не подано будь-яких доказів на підтвердження фінансового стану ТОВ "Прогрес" та не повідомлено про ймовірні негативні наслідки у разі стягнення пені в заявленому розмірі.

Суд враховує, що позивач в даному випадку не повідомляє про конкретні збитки внаслідок прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань та не заявляє до стягнення таких сум. Проте, судом приймаються до уваги також ті обставини, що Товар, згідно Договору, продався в кредит з відстроченням платежу на 14 календарних днів і такі умови Договору добровільно погоджені відповідачем.

Відповідач не повідомляв позивача про неможливість своєчасного розрахунку за Товар та не звертався до позивача з пропозицією змінити умови оплати, відстрочивши сплату по конкретній накладній з огляду на неможливість проведення по ній своєчасного розрахунку.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вжиття відповідачем усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи як інтереси ТОВ "Прогрес", так і інтереси "Біотрейд ЛТД". Натомість, зобов`язання з оплати вартості Товару згідно видаткової накладної № 251 від 03.12.2018 на час розгляду справи відповідачем так і не виконано, при тому, що останній не заперечив фактичне отримання Товару по такій накладній, однак про причини несплати суд не повідомив.

Враховуючи наведене, господарський суд не встановив підстав для зменшення пені та стягує її в заявленому позивачем розмірі.

Отже, позовні вимоги ТОВ "Біотрейд ЛТД" до ТОВ "Прогрес" підлягають задоволенню в розмірі суми основного зобов`язання 34 800,48 грн, пені 11 472,39 грн, 3% річних 984,13 грн та інфляційних втрат 1 488,25 грн. У задоволені позову в іншій частині господарський суд відмовляє за наведених вище підстав.

Судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з відсотку задоволених позовних вимог, що складає 98,74% від загальної суми заявлених позовних вимог.

Крім того, ТОВ "Біотрейд ЛТД" згідно поданого позову наводить попередній розрахунок витрат на надсилання процесуальних документів учасникам справи у розмірі 300,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в орієнтованому розмірі 20 000,00 грн, які також просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні 21.11.2019 представником позивача зроблено усну заяву в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати та встановити позивачу строк для подачі суду доказів щодо розміру, понесених ним судових витрат, про що зазначити в резолютивній частині рішення суду.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 221, 231, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (28200, Кіровоградська область, Новгородківський район, смт. Новгородка, вул. Пушкіна, буд. 132, ідентифікаційний код 05526770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотрейд ЛТД" (63304, Харківська область, Красноградський район, м. Красноград, вул. Пушкіна, буд. 177, кв. 7, ідентифікаційний код 39757523) 34 800,48 грн суми основного боргу, 11 472,39 грн пені, 984,13 грн 3% річних, 1 488,25 грн інфляційних втрат, а також 1 896,80 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити повністю.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 05.12.2019 о 16:00 год.

Встановити позивачу строк для подання доказів щодо розміру, понесених судових витрат, не пізніше 26.11.2019. Такі докази подати до суду з доказами їх надсилання відповідачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Біотрейд ЛТД" за адресою: 63304, Харківська область, Красноградський район, м. Красноград, вул. Пушкіна, буд. 177, кв. 7 та на адресу представника адвоката Сільченко Т.І.: 61001, м. Харків, просп. Московський, буд. 52, 4 поверх; Товариству з обмеженою відповідальністю "Прогрес" за адресою: 28200, Кіровоградська область, Новгородківський район, смт. Новгородка, вул. Пушкіна, буд. 132.

Повне рішення складено 26.11.2019.

Суддя В.В.Тимошевська