Ухвала

від 25.11.2019 по справі 914/2284/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.11.2019 р. Справа№ 914/2284/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. розглянув заяву Львівської міської ради від 21.11.2019 року про забезпечення позову

у справі № 914/2284/19

за позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача 1: Комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу , м. Винники, Львівська область,

до відповідача 2: Приватного підприємства Ліана і К , м. Львів,

предмет спору: скасування запису про право власності №28317872,

підстава позову: порушення правил реєстрації права власності.

ПРОЦЕС

08.11.2019 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до відповідача Комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу та до Приватного підприємства Ліана і К про скасування запису про право власності №28317872. Одночасно з поданням позовної заяви подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 07.11.2019 року вих. № 2901-вих-933.

11.11.2019 року заяву про забезпечення позову повернуто заявнику з підстав, вказаних в ухвалі від 11.11.2019 року.

13.11.2019 року відкрито провадження за позовом Львівської міської ради в даній справі.

21.11.2019 року позивачем подано заяву про забезпечення позову в даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА

На переконання позивача, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі позивач обґрунтовує тим, що незважаючи на відсутність правовстановлюючих документів на магазин літ. А-1 , площею 64,9 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 Ю АДРЕСА_1 , 20, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1664380746101, відповідачем протиправно здійснено реєстрацію права власності, внаслідок чого позивач вимушений звернутись з позовом до суду. Тобто, у випадку переходу права власності до інших осіб під час розгляду даної справи, позивач вимушений буде звертатись з новим позовом до суду.

На підставі приписів ст. 136, 137 ГПК України позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення відповідачу, а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад. Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо магазину літ. А-1 площею 64,9 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 , 20, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1664380746101, в тому числі щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Перевіривши зазначені позивачем обставини щодо вжиття заходів забезпечення позову в межах даного спору, суд вважає доведеною та належним чином підтвердженою необхідність вжиття таких, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є запис про реєстрацію права власності ПП Ліана і К на магазин літ. А-1 площею 64,9 кв. м. за адресою м. Львів, вул. Ю. Липи, 20. Позивач вважає, що відповідний запис вчинено з порушенням вимог закону, і запис є таким, що порушує права позивача як власника земельної ділянки на вул. Ю. Липи, 20 у м. Львові, тому має бути скасований.

Суд зазначає, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Тому правомірність вчинення відповідачами тих чи інших дій буде предметом дослідження під час розгляду позовних вимог по суті, а не на стадії вирішення заяви про забезпечення позову, під час розгляду якої досліджується можливість утруднення (унеможливлення) ефективного захисту прав позивача.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Суд зазначає, що оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, враховуючи вимоги ст. 136 ГПК України, то в даному випадку досліджується та застосовувується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як правильно зазначає позивач, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Разом з тим, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову є пов`язаність відповідних дій та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами з метою захисту яких такий позов подано.

Обґрунтовуючи очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, позивач зазначає, що незважаючи на відсутність правовстановлюючих документів на магазин літ. А-1 , площею 64,9 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 . Ю АДРЕСА_1 , 20, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1664380746101, відповідачем протиправно здійснено реєстрацію права власності, та висловлює припущення про можливість переходу права власності до інших осіб, внаслідок позивач буде змушений звертатися з новим позовом до суду.

Суд зазначає, що факт незаконної реєстрації права власності не є доведеним, а є предметом спору в даній справі. Тобто, подання позову про скасування запису про право власності не дає підстав стверджувати на даній стадії про незаконність відповідного запису. Водночас, суд враховує, що згідно з договором оренди від 30.12.2013 року, примірник якого долучено до матеріалів справи, орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Ю. Липи, 20, для обслуговування збірно-розбірного павільйону громадського харчування, а згідно з умовами збереження стану об`єкта оренди забороняється самовільна забудова земельної ділянки. Як зазначалося вище, правомірність вчинення відповідачами дій щодо реєстарції права власності буде предметом дослідження під час розгляду позовних вимог по суті, а на стадії вирішення заяви про забезпечення позову суд досліджує можливість утруднення (унеможливлення) ефективного захисту прав позивача в межах пред`явленого позову.

Щодо іншої визначеної позивачем підстави вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що така відповідає меті господарського судочинства та інституту забезпечення позову. Так, частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.02.2019 року у справі № 924/790/18 вказав, що в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Суд вважає, що у разі, якщо за час розгляду справи щодо спірного об`єкта будуть вчинені реєстраційні дії внаслідок відчуження чи іншого способу зміни правового статусу об`єкта, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Львівської міської ради. Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що незастосування заходу до забезпечення позову, обраного позивачем, який є співмірним із предметом позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, поза як це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Рішення суду безумовно має бути виконаним і що його невиконання загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40).

Із урахуванням наведеного будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору. Саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову.

За наведених обставин, оцінюючи доводи та докази заявника за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи пов`язаність заходів забезпечення позову з його предметом, беручи до уваги, що невжиття заходів забезпечення позову може позбавити позивача ефективності обраного способу захисту та унеможливити чи утруднити поновлення його прав та інтересів у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову у обраний заявником спосіб. Водночас суд зазначає, що не вбачає порушення прав чи перешкоджання діяльності іншої сторони спору внаслідок вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Заявником при поданні заяви про вжиття заходів забезпечення позову зазначено, що підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні, оскільки місцезнаходження Львівської міської ради відоме, зареєстроване у встановленому законом порядку, майна позивача є достатньо для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням, у випадку відмови у позові.

Так, ст.141 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Із вказаного положення вбачається, що вказана норма не є імперативною, тому заходи зустрічного забезпечення позову вживаються на розсуд суду. Враховуючи обраний заявником спосіб захисту та предмет поданого у подальшому позову, співставляючи його з вжитими заходами забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття зустрічного забезпечення. Разом з тим, суд звертає увагу, що ст.141 ГПК України передбачено також можливість подання клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив:

1 . Заяву Львівської міської ради від 21.11.2019 року про забезпечення позову у справі № 914/2284/19 задовольнити.

2 . Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення Приватному підприємству Ліана і К та Комунальному підприємству Реєстрація майна та бізнесу , а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо магазину літ. А-1 площею 64,9 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 , 20, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1664380746101, в тому числі щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав.

3 . Стягувач: Львівська міська рада (79008, Львівська обл., місто Львів, пл. Ринок, будинок 1, код ЄДРПОУ 04055896).

4 . Боржник: Приватне підприємство Ліана і К (79032, Львівська обл., місто Львів, вул. Шфарика, будинок 10, корпус А, квартира 113, код ЄДРПОУ 22333297).

Боржник: Комунальне підприємство Реєстрація майна та бізнесу (79495, Львівська обл., місто Львів, місто Винники, вул. Галицька, будинок 20, код ЄДР 42033431).

5 . Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

6 . Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з 26.11.2019 року.

7 . Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено в порядку, передбаченому розділом IV ГПК України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

8 . Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом за вмотивованим клопотанням учасника справи в порядку, передбаченому ст. 145 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 25.11.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.