Рішення

від 25.11.2019 по справі 910/11407/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2019Справа № 910/11407/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Комунального підприємства з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю СУ630

про стягнення 36 611, 19 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність "СУ630" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 36 611,19 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем було порушено умови договору про відшкодування вартості понесених витрат по сплаті за комунальні послуги за спожиту електроенергію №181 від 01.06.2017 в частині своєчасного відшкодування вартості використаної електроенергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 відкрито провадження у справі №910/11407/19; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та строк для подання заперечень на відповідь на відзив, якщо такі будуть подані - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позов, якщо такий буде подано - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 28.08.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, будинок 4, корпус Б.

Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103050362616 відповідно до якого ухвала Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 була вручена відповідачу.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2017 між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (надавач послуг) та Товариством з обмеженою відповідальність "СУ630" (споживач) було укладено договір про відшкодування вартості понесених витрат по сплаті за комунальні послуги за спожиту електроенергію №181 (договір) відповідно до умов якого споживач відшкодовує надавачу послуг витрати, згідно обсягів споживання наведених в додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору, понесені в рахунок сплати ним енергопостачальній організації за спожиту електричну енергію нежитлової будівлі/нежитлового приміщення за адресою вул. Рогозівська, 4/16 в місті Києві. Сторони домовились, що відшкодуванню підлягають витрати надавача послуг понесені ним в рахунок сплати енергопостачальній організації грошових коштів за комунальні послуги з енергопостачання нежитлової будівлі/нежитлового приміщення, за адресою вул. Рогозівська, 4/16 в місті Києві, що обліковуються в надавача послуг на балансі та перебувають в його господарському віданні (п.п.2.1, 2.3).

У відповідності до п.3.2 договору споживач зобов`язується своєчасно відшкодовувати надавачу послуг вартість спожитої електроенергії згідно виставлених надавачем послуг рахунків.

Споживач сплачує грошові кошти за надані енергопостачальною організацією послуги за спожиту електроенергію нежитлової будівлі/нежитлового приміщення за адресою вул. Рогозівська, 4/16, в місті Києві, що обліковується в надавача послуг на балансі та перебуває в його господарському віданні. Споживач зобов`язаний відшкодовувати надавачу послуг кожного місяця понесені ним витрати в рахунок сплати за послуги за спожиту електричну енергію нежитлової будівлі/нежитлового приміщення за адресою вул. Рогозівська, 4/16 в місті Києві, що обліковується в надавача послуг на балансі та перебуває в його господарському віданні. Відшкодування вартості понесених надавачем послуг витрат по сплаті за послуги за спожиту електричну енергію здійснюється споживачем до 25-го числа кожного місяця за тим місяцем в якому були сплачені кошти надавачем послуг за вказані комунальні послуги, шляхом перерахування такого відшкодування на розрахунковий рахунок надавача послуг. Сплата споживачем відшкодування здійснюється на підставі виставлених надавачем послуг рахунків-фактур та актів приймання-передачі наданих послуг, які повинні бути надані не пізніше ніж за три дні до настання строку сплати споживачем відшкодування вартості понесених надавачем послуг витрат по сплаті послуг за спожиту електричну енергію, передбаченого п.3.2 цього договору. Виставлений надавачем послуг рахунок на відшкодування витрат по сплаті послуги за спожиту електричну енергію, повинен містити суму такого відшкодування (п.п.4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6 договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту досягнення домовленості сторонами з усіх істотних умов, підписання сторонами цього договору і діє до 31.12.2017, однак в будь-якому випадку цей строк не повинен перевищувати строку дії договору про надання послуг з енергопостачання, укладеного між надавачем послуг та енергопостачальною організацією. Сторони домовились, що положення цього договору застосовуються до відносин, які виникли з 01.06.2017 відповідно до п.3 ст.631 Цивільного кодексу України (п.7.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи за період з червня 2017 року по квітень 2019 року позивачем було нараховано до сплати відповідачу 78909,00 грн як відшкодування витрат за спожиту електроенергію, у зв`язку з чим Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" виставлено споживачу відповідні рахунки для оплати та складено акти приймання-передачі наданих послуг за договором у відповідний період.

Однак відповідач зазначені акти не підписав, мотивованої відмови від їх підписання не надав, за використану відповідно до умов договору електроенергію оплатив частково, на суму 42297,81 грн, що, зокрема, підтверджується виписками банку з рахунку позивача від 08.11.2018 та від 17.01.2019.

Також на підтвердження надання відповідних послуг у спірний період позивачем долучено до матеріалів справи акти про використану електроенергію у приміщеннях нежитлового фонду та податкові накладні Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про прийняття податкових накладних Державною фіскальною службою України.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача були надіслані претензії №103/45-6780 від 07.11.2018 та №103/45-2590 від 23.04.2019 з вимогою про оплату заборгованості, однак відповідач відповіді на вказані претензії не надав, заборгованість не оплатив.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконанням відповідачем свого обов`язку зі сплати платежів за договором про відшкодування вартості понесених витрат по сплаті за комунальні послуги за спожиту електроенергію №181 від 01.06.2017 за період з червня місяця 2017 року по квітень місяць 2019 року, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати за використану останнім електроенергію на суму 36611,19 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги укладений між сторонами договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Порядок сплати платежів за договором сторони визначили у розділі 4 договору, відповідно до умов якого споживач зобов`язаний відшкодовувати надавачу послуг кожного місяця понесені ним витрати в рахунок сплати за послуги за спожиту електричну енергію нежитлової будівлі/нежитлового приміщення за адресою вул. Рогозівська, 4/16 в місті Києві, що обліковується в надавача послуг на балансі та перебуває в його господарському віданні, відшкодування вартості понесених надавачем послуг витрат по сплаті за послуги за спожиту електричну енергію здійснюється споживачем до 25-го числа кожного місяця за тим місяцем в якому були сплачені кошти надавачем послуг за вказані комунальні послуги, шляхом перерахування такого відшкодування на розрахунковий рахунок надавача послуг на підставі виставлених надавачем послуг рахунків-фактур та актів приймання-передачі наданих послуг, які повинні бути надані не пізніше ніж за три дні до настання строку сплати споживачем відшкодування вартості понесених надавачем послуг витрат по сплаті послуг за спожиту електричну енергію, передбаченого п.3.2 цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.п.4.2, 4.3 договору, відповідач повинен був відшкодовувати передбачені договором витрати не пізніше 25 числа місяця, наступного за тим місяцем в якому надавачем послуг були сплачені кошти за вказані комунальні послуги.

Відтак станом на час розгляду справи по суті строк виконання відповідачем грошових зобов`язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи за період з червня 2017 року по квітень 2019 року позивачем було нараховано до сплати відповідачу 78909,00 грн як відшкодування витрат за спожиту електроенергію, у зв`язку з чим Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" виставлено споживачу відповідні рахунки для оплати та складено акти приймання-передачі наданих послуг за договором у відповідний період.

В свою чергу відповідач, вказані акти не підписав, мотивованої відмови від їх підписання не надав. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а відповідач суду не надав.

При цьому за використану відповідно до умов цього договору електроенергію відповідач оплатив частково, на суму 42297,81 грн, що, зокрема, підтверджується виписками банку з рахунку позивача від 08.11.2018 та від 17.01.2019.

Також відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України суд приймає надані позивачем акти про використану електроенергію у приміщеннях нежитлового фонду та податкові накладні Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про прийняття податкових накладних Державною фіскальною службою України як вірогідні докази надання відповідачу обумовлених договором послуг.

Отже доводи позивача про існування у відповідача заборгованості зі сплати платежів за договором на суму 36611,19 грн є обґрунтованими. Правильності розрахунку позивача відповідачем не спростовано, а також не надано доказів погашення вказаної заборгованості.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості зі сплати платежів за договором на суму 36611,19 грн.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості на суму 36611,19 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "СУ630" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, будинок 4, корпус Б, ідентифікаційний код 36284288) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (02002, м. Київ, вул. Челябінська, будинок 9-Г, ідентифікаційний код 39606435) основний борг у розмірі 36611 (тридцять шість тисяч шістсот одинадцять) грн 19 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п.17.5. п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 25.11.2019 року.

Суддя М.Є.Літвінова