Постанова

від 25.02.2020 по справі 910/11407/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. м.Київ Справа№ 910/11407/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю СУ630

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019, повний текст якого складено 25.11.2019

у справі №910/11407/19 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Комунального підприємства з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю СУ630

про стягнення 36 611,19 грн.

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року Комунальне підприємство з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СУ630 (далі-відповідач) заборгованості у розмірі 36 611,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про відшкодування вартості понесених витрат по сплаті за комунальні послуги за спожиту електроенергію №181 від 01.06.2017 в частині своєчасного відшкодування вартості електроенергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/11407/19 позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи свої вимоги.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Крім того, скаржник посилається на відсутність у нього заборгованості зі сплати платежів за договором на суму 36 611,19 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2019, справу №910/11407/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю СУ630 на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/11407/19; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю СУ630 на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/11407/19 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.06.2017 між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (надавач послуг) та Товариством з обмеженою відповідальність "СУ630" (споживач) був укладений договір №181 про відшкодування вартості понесених витрат по сплаті за комунальні послуги за спожиту електроенергію (далі-Договір), відповідно до умов якого споживач відшкодовує надавачу послуг витрати, згідно обсягів споживання наведених в додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору, понесені в рахунок сплати ним енергопостачальній організації за спожиту електричну енергію нежитлової будівлі/нежитлового приміщення за адресою вул. Рогозівська, 4/16 в місті Києві. Сторони домовились, що відшкодуванню підлягають витрати надавача послуг понесені ним в рахунок сплати енергопостачальній організації грошових коштів за комунальні послуги з енергопостачання нежитлової будівлі/нежитлового приміщення, за адресою вул. Рогозівська, 4/16 в місті Києві, що обліковуються в надавача послуг на балансі та перебувають в його господарському віданні (п.п.2.1, 2.3 Договору) (а.с.14-16 т.1).

Згідно з п.3.2 Договору споживач зобов`язується своєчасно відшкодовувати надавачу послуг вартість спожитої електроенергії згідно виставлених надавачем послуг рахунків.

У відповідності до п.п.4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6 договору споживач сплачує грошові кошти за надані енергопостачальною організацією послуги за спожиту електроенергію нежитлової будівлі/нежитлового приміщення за адресою вул. Рогозівська, 4/16, в місті Києві, що обліковується в надавача послуг на балансі та перебуває в його господарському віданні. Споживач зобов`язаний відшкодовувати надавачу послуг кожного місяця понесені ним витрати в рахунок сплати за послуги за спожиту електричну енергію нежитлової будівлі/нежитлового приміщення за адресою вул. Рогозівська, 4/16 в місті Києві, що обліковується в надавача послуг на балансі та перебуває в його господарському віданні. Відшкодування вартості понесених надавачем послуг витрат по сплаті за послуги за спожиту електричну енергію здійснюється споживачем до 25-го числа кожного місяця за тим місяцем в якому були сплачені кошти надавачем послуг за вказані комунальні послуги, шляхом перерахування такого відшкодування на розрахунковий рахунок надавача послуг. Сплата споживачем відшкодування здійснюється на підставі виставлених надавачем послуг рахунків-фактур та актів приймання-передачі наданих послуг, які повинні бути надані не пізніше ніж за три дні до настання строку сплати споживачем відшкодування вартості понесених надавачем послуг витрат по сплаті послуг за спожиту електричну енергію, передбаченого п.3.2 цього договору. Виставлений надавачем послуг рахунок на відшкодування витрат по сплаті послуги за спожиту електричну енергію, повинен містити суму такого відшкодування.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту досягнення домовленості сторонами з усіх істотних умов, підписання сторонами цього договору і діє до 31.12.2017, однак в будь-якому випадку цей строк не повинен перевищувати строку дії договору про надання послуг з енергопостачання, укладеного між надавачем послуг та енергопостачальною організацією. Сторони домовились, що положення цього договору застосовуються до відносин, які виникли з 01.06.2017 відповідно до п.3 ст.631 Цивільного кодексу України (п.7.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що за період з червня 2017 року по квітень 2019 року позивачем було нараховано до сплати відповідачу 78 909,00 грн як відшкодування витрат за спожиту електроенергію, у зв`язку з чим позивачем виставлено споживачу відповідні рахунки для оплати та складено акти приймання-передачі наданих послуг за договором у відповідний період.

Однак відповідач зазначені акти не підписав, мотивованої відмови від їх підписання не надав, за використану відповідно до умов Договору електроенергію оплатив частково, на суму 42 297,81 грн, що, зокрема, підтверджується виписками банку з рахунку позивача від 08.11.2018 та від 17.01.2019 (а.с.136-141 т.1). Тобто, заборгованість відповідача за Договором складає 36 611,19 грн (78 909,00 - 42 297,81).

При цьому, колегія суддів враховує, що не підписання сторонами актів здачі-приймання послуг не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку щодо оплати наданих послуг (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 910/20720/16).

Крім того, на підтвердження надання відповідних послуг у спірний період позивачем долучено до матеріалів справи звіти по електроенергії орендарів, акти про використану електроенергію у приміщеннях нежитлового фонду та податкові накладні Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про прийняття податкових накладних Державною фіскальною службою України (а.с.40-135 т.1).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором позивачем на адресу відповідача були надіслані претензії №103/45-6780 від 07.11.2018 та №103/45-2590 від 23.04.2019 з вимогою про оплату заборгованості, однак відповідач відповіді на вказані претензії не надав, заборгованість не оплатив (а.с.143-145 т.1).

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

За змістом ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги укладений між сторонами договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що останній за своїм змістом та правовою природою відноситься до договору про надання послуг.

Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Порядок сплати платежів за договором сторони визначили у розділі 4 договору, відповідно до умов якого споживач зобов`язаний відшкодовувати надавачу послуг кожного місяця понесені ним витрати в рахунок сплати за послуги за спожиту електричну енергію нежитлової будівлі/нежитлового приміщення за адресою вул. Рогозівська, 4/16 в місті Києві, що обліковується в надавача послуг на балансі та перебуває в його господарському віданні, відшкодування вартості понесених надавачем послуг витрат по сплаті за послуги за спожиту електричну енергію здійснюється споживачем до 25-го числа кожного місяця за тим місяцем в якому були сплачені кошти надавачем послуг за вказані комунальні послуги, шляхом перерахування такого відшкодування на розрахунковий рахунок надавача послуг на підставі виставлених надавачем послуг рахунків-фактур та актів приймання-передачі наданих послуг, які повинні бути надані не пізніше ніж за три дні до настання строку сплати споживачем відшкодування вартості понесених надавачем послуг витрат по сплаті послуг за спожиту електричну енергію, передбаченого п.3.2 цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

В силу положень ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України, а також враховуючи приписи п.п.4.2, 4.3 Договору, відповідач повинен був відшкодовувати передбачені Договором витрати не пізніше 25 числа місяця, наступного за тим місяцем в якому надавачем послуг були сплачені кошти за вказані комунальні послуги.

Відтак станом на час розгляду справи у суді першої інстанції строк виконання відповідачем грошових зобов`язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідачем відповідно до ст.ст.76, 77 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості у розмірі 36 611,19 грн.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, а також оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 36 611,19 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СУ630 на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/11407/19 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/11407/19 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю СУ630 .

4. Матеріали справи №910/11407/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала