Постанова

від 14.11.2019 по справі 908/2480/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 908/2480/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавруст"

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Росток Логістикс"

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТКС Молл Маркет"

Головне управління ДФС у місті Києві

ліквідатор - арбітражний керуючий Овсієнко Алла Вікторівна

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавруст"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 16.09.2019

у складі колегії суддів: Білецька Л.М. (головуючий), Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.

у справі №908/2480/18

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавруст"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 12.10.2019 поштовим відправленням Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавруст" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі №908/2480/18 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/2480/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019.

3. Ухвалою від 24.10.2019 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №908/2480/18 за касаційною скаргою касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавруст" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019, призначив розгляд касаційної скарги на 14.11.2019 о 10:00.

4. Відзиви на касаційну скаргу боржника не надійшли.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняті ним рішення

5. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.11.2018 відкрито провадження у справі №908/2480/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавруст" (далі - ТОВ "Тавруст", боржник) за заявою керівника товариства-боржника відповідно до статті 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; цією ж ухвалою суду відкрито процедуру санації ТОВ "Тавруст", керуючим санацією призначено директора боржника - Воробйову А.В., розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Овсієнко А.В.

6. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.03.2019 визнано кредиторами у справі №908/2480/18 про банкрутство ТОВ "Тавруст" таких заявників: ТОВ "Росток Логістикc" на суму 3 750 000, 02 грн. основного боргу у шосту чергу задоволення та ТОВ "ТКС Молл Маркет" на суму 353 200 грн. основного боргу у шосту чергу задоволення; затверджено реєстр вимог кредиторів з урахуванням визнаних судом та боржником вимог.

7. 28.05.2019 постановою Господарського суду Запорізької області клопотання голови комітету кредиторів №2480/3 від 11.04.2019 задоволено; припинено процедуру санації ТОВ "Тавруст" (код ЄДРПОУ 40425337); припинено повноваження керуючого санацією - Воробйової А.В. та розпорядника майна Овсієнко А.В.; визнано ТОВ "Тавруст" (код ЄДРПОУ 40425337) банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором ТОВ "Тавруст" призначено арбітражного керуючого Овсієнко А.В.; вирішено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; скасовано арешти, накладені на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника; зобов`язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до вимог Закону про банкрутство.

8. Приймаючи постанову місцевий суд встановив, що в порядку частини 8 статті 26 Закону про банкрутство на зборах комітету кредиторів ТОВ "Тавруст", які відбулися 11.04.2019, прийнято рішення клопотати перед господарським судом про припинення процедури санації боржника, введеної ухвалою суду 29.11.2018, визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Овсієнко А.В., про що складено протокол №2480/3 від 11.04.2019.

Судом встановлено, що на дату проведення 28.05.2019 судового засідання комітетом кредиторів ТОВ "Тавруст" не погоджено плану санації в судовому порядку, незважаючи на його погодження до моменту порушення справи про банкрутство кредитором ТОВ "Росток Логістикc", грошові вимоги якого перевищують половину від загальної суми вимог кредиторів; мирова угода не укладалась; підприємство не має активів, за рахунок яких можливо погасити кредиторську заборгованість.

За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку, що ТОВ "Тавруст" неспроможне відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані ухвалою суду від 05.03.2019 та включені до реєстру вимоги кредиторів боржника не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, що є підставою для визнання боржника банкрутом та введення щодо нього ліквідаційної процедури в силу частини 1 статті 37 та частини 3 статті 94 Закону про банкрутство.

Суд першої інстанції, з посиланням на приписи частини 8 статті 26, частини 1 статті 40 та частини 1 статті 114 Закону про банкрутство, та зважаючи на обставини подання головою комітету кредиторів боржника - ТОВ "Росток Логістикс" клопотання про призначення ліквідатором у справі арбітражного керуючого Овсієнко А.В., дійшов висновку про можливість призначення ліквідатором у справі Овсієнко А.В.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування його рішення

9. Головне управління ДФС у місті Києві подало апеляційну скаргу на постанову Господарського суду Запорізької області від 28.05.2019, в якій просило скасувати оскаржуване рішення як таке, що прийняте з порушення норм матеріального (статей 11, 29, 94 Закону про банкрутство) та процесуального (статті 74 ГПК України), а також без з`ясування всіх обставин справи, та припинити провадження у справі №908/2480/18 про банкрутство ТОВ "Тавруст" в цілому як безпідставно порушене.

9.1. В обґрунтування наявності у нього права на апеляційне оскарження постанови про визнання ТОВ "Тавруст" банкрутом Головне управління ДФС у місті Києві зазначило, що на даний час ТОВ "Тавруст" знаходиться на обліку в Головному управлінні ДФС у місті Києві, однак жодні процесуальні документи до контролюючого органу на час звернення з даною апеляційною скаргою у червні 2019 року до податкового органу не надходили, а про прийняття місцевим судом оскаржуваної постанови контролюючий орган дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень на стадії судової санації боржника.

9.2. Головне управління ДФС у місті Києві звернуло увагу апеляційного суду на те, що згідно з даними фінансового звіту станом на 30.06.2018 оборотні активи ТОВ "Тавруст" складають 24 525,6 тис. грн., тоді як поточні зобов`язання становлять 23 058 тис. грн., тобто активи товариства-боржника перевищують його пасиви; згідно із фінансовим звітом за перше півріччя 2018 року чистий дохід ТОВ "Тавруст" від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) склав 9 108,9 тис. грн., а за 2017 рік - 287 403, 1 тис. грн., що в цілому свідчить про активну господарську діяльність боржника з позитивними економічними показниками та можливість відновлення ним платоспроможності поза межами здійснення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.

9.3. Контролюючий орган зауважив, що місцевий суд не дослідив рішення комітету кредиторів про перехід з процедури санації до ліквідаційної процедури ТОВ "Тавруст" на предмет його обґрунтованості та відповідності вимогам частини 7 статті 29 Закону про банкрутство, оскільки таке рішення комітету кредиторів має бути прийнятим на підставі аналізу умов плану санації щодо досягнення поставленої мети, тобто відображати обставини та підстави, якими керувалися кредитори боржника під час його прийняття.

9.4. Головне управління ДФС у місті Києві зазначило, що приписами частини 4 статті 11 Закону про банкрутство передбачено вимогу щодо подання боржником заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про власне банкрутство лише у разі наявності у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат; зазначена норма Закону про банкрутство, як загальна, застосовується і до процедури банкрутства, що передбачає здійснення процедури санації боржника його керівником відповідно до статті 94 Закону про банкрутство; контролюючий орган зауважив, що при зверненні до місцевого господарського суду із заявою про відкриття щодо ТОВ "Тавруст" справи про банкрутств керівником товариства-боржника не було надано суду доказів наявності у нього активів (майна), достатнього для покриття судових витрат, що в цілому виключає можливість здійснення господарським судом провадження у справі про банкрутство ТОВ "Тавруст" в силу імперативних вимог частини 4 статті 11 Закону про банкрутство.

9.5. В обґрунтування своїх доводів контролюючий орган зіслався на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у постанові від 21.02.2018 у справі №904/809/17 про те, що лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-божника, можливо встановити, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів та є підстави для звернення кредиторів боржника до господарського суду із заявою про порушення (відкриття) справи про його банкрутство з особливостями провадження згідно із статтею 94 Закону про банкрутство.

Разом з тим, інвентаризація майна боржника була проведена керівником ТОВ "Тавруст" одноособово, без створення інвентаризаційної комісії та без участі матеріально відповідальної особи, тобто, за доводами податкового органу, інвентаризація майна боржника проводилася неналежним чином.

10. 16.09.2019 постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ГУ ДФС у місті Києві задоволено, постанову Господарського суду Запорізької області від 28.05.2019 скасовано, провадження у справі №908/2480/18 про банкрутство ТОВ "Тавруст" закрито.

11. Апеляційний суд з огляду на особливості провадження у справі про банкрутство за статтею 94 Закону про банкрутство під час апеляційного перегляду постанови місцевого суду про введення ліквідаційної процедури перевірив дотримання керівником боржника при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі вимог частини 4 статті 11 цього Закону, а також правильність застосування судом першої інстанції приписів статей 15, 16, 94 Закону про банкрутство при відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Тавруст" за заявою керівника боржника та встановив таке.

11.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що частиною 4 статі 11 Закону про банкрутство, яка застосовується до боржників, які ініціюють власне банкрутство, в тому числі за особливостями провадження відповідно до статті 94 цього Закону, законодавцем встановлено вимогу щодо подання боржником заяви про порушення (відкриття) справи про банкрутство лише за наявності у нього майна, достатнього для покриття судових витрат, при визначенні яких необхідно враховувати оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за 12 місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі про банкрутство, а також судового збору, сплаченого кредиторами.

Апеляційним судом встановлено відсутність подання керівником боржника доказів на підтвердження наявності активів, достатніх для покриття судових витрат, пов`язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ "Тавруст"; водночас, суд встановив, що наявність у ТОВ "Тавруст" грошових коштів, за рахунок яких було оплачено судовий збір за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство на суму 17 620 грн. згідно із квитанцією від 20.11.2018, не була відображена у фінансовому звіті ТОВ "Тавруст" (том 1, а.с. 39).

З огляду на таке, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність у товариства-боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника в силу імперативних приписів частини 4 статті 11 Закону про банкрутство, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.03.2018 у справі №904/1853/17.

11.2. Апеляційний суд, з посиланням на пункт 5 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014, зауважив, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Такими заходами можуть бути дії з отримання даних з відповідних державних реєстрів.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-боржника, можливо встановити, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів та наявні підстави для звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

Разом з тим, як встановлено апеляційним судом, інвентаризація майна ТОВ "Тавруст" здійснена розпорядником майна та керуючим санацією боржника без участі матеріально відповідальної особи, що не відповідає вимогам чинного законодавства щодо проведення інвентаризації активів та зобов`язань підприємства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим судом було безпідставно відкрито ліквідаційну процедуру оскаржуваною постановою від 28.05.2019 за відсутності необхідних передумов для порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство із застосуванням до боржника процедури, передбаченої статтею 94 Закону про банкрутство, у зв`язку з чим скасував постанову суду першої інстанції про визнання ТОВ "Тавруст" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та закрив справу про банкрутство №908/2480/18 за безпідставністю її відкриття.

11.3. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначив, що частково погоджується з доводами Головного управління ДФС у місті Києві з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови від 16.09.2019, однак, відхилив, як необґрунтовані, доводи контролюючого органу щодо невідповідності плану санації ТОВ "Тавруст" вимогам статті 29 Закону про банкрутство, так як запропонований план санації передбачає строк відновлення платоспроможності боржника, містить графік погашення заборгованості (пункт 4.4.), містить внутрішні і зовнішні джерела погашення заборгованості (пункти 4.2., 4.3.), а, відтак, відповідає вимогам Закону про банкрутство.

11.4. Апеляційний суд зазначив про безпідставність доводів ліквідатора ТОВ "Тавруст" Овсієнко А.В. на те, що заявником апеляційної скарги не було дотримано вимог щодо її змісту та форми з посиланням на несплату скаржником судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки Законом України "Про судовий збір" не передбачено ставки, від якої обчислюється судовий збір у разі подання апеляційної скарги на постанову місцевого суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Отже, апеляційна скарга на таке судове рішення судовим збором не обкладається.

11.5. Суд апеляційної інстанції відхилив, як необґрунтовані, доводи ліквідатора боржника про те, що до апеляційної скарги не додано документів на підтвердження повноваження представника Головного управління ДФС у місті Києві на підписання та подання апеляційної скарги від імені контролюючого органу, оскільки до матеріалів справи було долучено довіреність на представника податкового органу, який підписав апеляційну скаргу (том 1, а.с. 147).

11.6. Доводи ліквідатора ТОВ "Тавруст" Овсієнко А.В. про те, що Головне управління ДФС у місті Києві не має права на апеляційне оскарження прийнятих у справі №908/2480/18 судових рішень апеляційний суд спростував, як безпідставні, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за даними ЄДРЮОФОПГФ вбачається, що ТОВ "Тавруст" перебуває на обліку у Головному управлінні ДФС у місті Києві та у ДПІ у Шевченківському районі міста Києва.

За змістом пункту 41.1.1 частини 41.1 статті 41 та пункту 78.1.7 частини 78.1. статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) вбачається, що контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю і справляння податків із суб`єктів підприємницької діяльності; функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

Відповідно до Положення про Головне управління ДФС у місті Києві, затвердженого наказом ДФС №80 від 01.02.2019, Головне управління ДФС у місті Києві є територіальним органом ДФС України, який підпорядковується ДФС України, є органом доходів і зборів та забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території міста Києва.

Зважаючи на обставини перебування ТОВ "Тавруст" на податковому обліку у місті Києві та з урахуванням правового статусу Головного управління ДФС у місті Києві як податкового органу, що забезпечує реалізацію повноважень ДФС України на території міста Києва, а також особливостей провадження у справі про банкрутство ТОВ "Тавруст" за статтею 94 Закону про банкрутство, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Головне управління ДФС у місті Києві має статус контролюючого органу відносно боржника ТОВ "Тавруст" та є учасником даної справи про банкрутство в розумінні статті 1 цього Закону, не зважаючи на те, що зазначений податковий орган не звертався з грошовими вимогами до ТОВ "Тавруст" у справу про банкрутство №908/2480/18.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (ТОВ "Тавруст", боржника у справі)

12. Скаржник доводив, що приймаючи рішення (постанову) за результатами розгляду апеляційної скарги Головного управління ДФС у місті Києві, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки обставинам того, яких саме прав, інтересів й обов`язків заявника апеляційної скарги стосується оскаржувана постанова про визнання ТОВ "Тавруст" банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури, і в чому саме полягало порушення прав та інтересів цього контролюючого органу у справі №908/2480/18, що не узгоджується з приписами статті 254 ГПК України та статті 1 Закону про банкрутство та є передчасним висновок апеляційного суду про задоволення апеляційної скарги.

13. Скаржник зауважив, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника справи про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому законом порядку заяви з грошовими вимогами до боржника або за наслідком їх визнання боржником у процедурі досудової ліквідації відповідно до статей 105, 111 Цивільного кодексу України і лише після цього така особа має право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство; скаржник зазначив, що Головне управління ДФС у місті Києві не зверталося з грошовими вимогами до ТОВ "Тавруст" як в процедурі досудової ліквідації боржника, так і в провадженні у справі про банкрутство ТОВ "Тавруст", а, відтак, не набуло статусу кредитора ТОВ "Тавруст" та не має процесуального права на оскарження постанови про визнання його банкрутом.

14. Скаржник зіслався на приписи статей 41, 78 ПК України, положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" №1797-VIII від 21.12.2016, що набрав чинності з 01.01.2017 та яким було внесено зміни до ПК України, що стосуються контрольно-перевірочної роботи податкових органів, а саме ПК України доповнено статтею 19-3 та викладено в новій редакції підпункт 19-1.1.1 пункту 19.1.1 статті 19-1, якими визначено перелік функцій державних податкових інспекцій, а функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів; також, наказом ДФС України №57 від 06.02.2017 до повноважень ДПІ на районному рівні віднесено лише виконання сервісних функцій щодо сервісного обслуговування платників податків, реєстрації та ведення обліку платників податків об`єктів оподаткування, а також ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, тоді як на рівень головних управлінь передано всі контрольно-перевірочні функції, прийняття податкових повідомлень-рішень, функції погашення податкового боргу та представництва інтересів держави щодо стягнення податкового боргу в судах; скаржник зазначив, що у зв`язку з порушенням справи про банкрутство платника податків у податкового органу виникає обов`язок щодо проведення позапланової податкової перевірки дотримання вимог податкового законодавства юридичною особою, яка оголосила про свою ліквідацію, тому у разі порушення учасниками справи прав фіскального органу при здійсненні ним своїх функцій, контролюючий орган набуває права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство платника податків.

Скаржник зауважив, що ТОВ "Тавруст" зареєстроване в ЄДРЮОФОПГФ за адресою місцезнаходження у місті Запоріжжя, тому юридична особа-боржник за територіальним критерієм є платником податків, що входить до території обслуговування Головного управління ДФС у Запорізькій області, а не Головного управління ДФС у місті Києві; однак, жодний із зазначених фіскальних органів не звертався ні до ліквідатора, ні до господарського суду із заявами з грошовими вимогами до ТОВ "Тавруст", тому заявник апеляційної скарги не набув статусу учасника даної справи про банкрутство, що виключає можливість оскарження ним постанови про визнання боржника банкрутом. В обґрунтування своїх доводів боржник зіслався на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 16.07.2018 у справі №908/1692/17 та від 04.09.2019 у справі №905/776/18.

15. Скаржник аргументував тим, що апеляційним судом безпідставно прийнято до розгляду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві, яку оформлено з порушенням вимог пункту 1 частини 5 статті 260 ГПК України, а саме її було підписано представником податкового органу Литвиненком С .С. за відсутності в змісті апеляційної скарги даних про посадове становище особи, яка підписала апеляційну скаргу, вихідного реєстраційного номера апеляційної скарги та дати її складення та без зазначення в додатках до апеляційної скарги про документи на підтвердження повноважень представника податкового органу на її підписання.

16. Скаржник зазначив, що ліквідатором боржника подано до суду апеляційної інстанції мотивовані заперечення проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві на постанову про визнання боржника банкрутом з підстав ненабуття контролюючим органом статусу учасника справи №908/2480/18 про банкрутство ТОВ "Тавруст"; однак, апеляційний суд відхилив доводи ліквідатора боржника та безпідставно відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві, зазначивши про те, що питання порушення прав скаржника оскаржуваною постановою місцевого суду може бути вирішене судом апеляційної інстанції лише під час судового розгляду, так як процесуальним законом апеляційний суд не наділено правом на відмову у відкритті апеляційного провадження з тих підстав, що оскаржуваним рішенням питання про права, інтереси та обов`язки заявника апеляційної скарги не вирішувалося.

17. Скаржник зауважив, що податковий орган в одній апеляційній скарзі об`єднав вимоги, які стосуються різних процесуальних документів, - щодо скасування постанови про визнання боржника банкрутом з підстав передчасності введення ліквідаційної процедури боржника, а також щодо закриття в цілому провадження у даній справі про банкрутство, що має наслідком скасування ухвали місцевого суду від 29.11.2018 про відкриття провадження у справі №908/2480/18 про банкрутство ТОВ "Тавруст"; водночас, в порушення вимог пункту 4 частини 2 статті 258 ГПК України, скаржник не зазначив в апеляційній скарзі про ухвалу суду першої інстанції від 29.11.2018 як судове рішення, що оскаржується, а також не сплатив судовий збір за апеляційне оскарження такої ухвали місцевого суду, що не відповідає приписам підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" та свідчить про недотримання контролюючим органом вимог пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України щодо форми апеляційної скарги.

Доводи інших учасників справи

18. Відзиви на касаційну скаргу ТОВ "Тавруст" не надходили.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

19. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №2320-VIII від 13.03.2018, чинній на дату звернення боржника із заявою про відкриття справи про банкрутство 20.11.2018

Стаття 1 - банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури ; неплатоспроможність - неспроможність суб`єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності; учасники у справі про банкрутство - сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), забезпечені кредитори , арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Частина 4 статті 11 - боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат , якщо інше не передбачено цим Законом.

Частина 1 статті 94 - керівник боржника має право подати в порядку, встановленому цим Законом, заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов: за наявності рішення органу, до повноважень якого згідно із законодавством або установчими документами боржника віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у разі якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноважень якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника; за наявності плану санації та письмової згоди всіх забезпечених кредиторів, а також кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує 50 відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санацією керівника боржника.

Частина 2 статті 94 - для проведення санації боржника його керівником з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею, керівник боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство . До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна.

Частина 3 статті 94 - підготовче засідання суду, у якому здійснюється перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство , проводиться у місячний строк з дня винесення ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство. За результатами розгляду обґрунтованості вимог заявника до боржника господарський суд виносить ухвалу про : відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і відкриття процедури санації , введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначення розпорядника майна в порядку, встановленому цим Законом, та керуючого санацією - керівника боржника, які діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею; відмову у відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство. У разі пред`явлення боржником недостовірних відомостей про майнові активи боржника або неможливість відновлення платоспроможності згідно з планом санації можливе введення процедури ліквідації.

20. Податковий кодекс України в редакції Закону України №2725-VIII від 16.05.2019, чинній на дату звернення 06.06.2019 Головного управління ДФС у місті Києві з апеляційною скаргою на постанову про визнання боржника банкрутом

Частина 19-1.1 статті 19-1 - контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (пункт 19-1.1.1 частини 19-1.1 цієї статті); звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством (пункт 19-1.1.45 частини 19-1.1 цієї статті).

Стаття 19-3. Функції державних податкових інспекцій

19-3.1. Державні податкові інспекції:

19-3.1.1. здійснюють сервісне обслуговування платників податків;

19-3.1.2. здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням;

19-3.1.3. формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб-платників податків, Єдиний банк даних про платників податків-юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи;

19-3.1.4. виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Пункт 20.1.43. частини 20.1 статті 20 - контролюючі органи мають право проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників , пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Частина 41.1 статті 41 - контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Частина 41.4 статті 41 - інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів , у тому числі на запит правоохоронних органів.

Частина 78.1 статті 78 - документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав , зокрема, розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пункт 78.1.7 частини 78.1 цієї статті).

21. Господарський процесуальний кодекс України

Частини 1, 2 статті 4 - право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується … державні органи … мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Частина 1 статті 254 - учасники справи, особи, які не брали участі у справі , якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Частини 1, 4 статті 269 - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

22. З урахуванням обмеження компетенції касаційного суду відповідно до положень статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів боржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів статей 11, 15, 16, 29, 94 Закону про банкрутство та про порушення апеляційним судом вимог статті 74 ГПК України при прийнятті оскаржуваної постанови від 16.09.2019.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

23. Аналіз частини 1 статті 28 Закону про банкрутство дозволяє дійти висновку, що санація - це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Положеннями статті 94 Закону про банкрутство визначено особливості провадження санації боржника його керівником, що здійснюється господарським судом за заявою керівника боржника про порушення справи про банкрутство, до якої додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна. За результатами розгляду вимог заявника у підготовчому судовому засіданні господарський суд у разі обґрунтованості вимог виносить ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство та відкриття процедури санації, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначення розпорядника майна в порядку, встановленому цим Законом, та керуючого санацією - керівника боржника, які діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. Введення процедури ліквідації боржника, щодо якого здійснюється санація його керівником, можливе у разі пред`явлення боржником недостовірних відомостей про майнові активи боржника або неможливості відновлення платоспроможності боржника згідно з планом санації.

Отже, процедура банкрутства, передбачена статтею 94 Закону про банкрутство, передбачена щодо можливості відновлення платоспроможності суб`єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність та має достатньо активів або інвестора, щоб під керівництвом призначеного органом управління боржника згідно його установчих документів керівника та під контролем призначеного судом розпорядника майном здійснити передбачені поданим до суду планом санації заходи з відновлення платоспроможності боржника.

Разом з тим, приписами статті 95 Закону про банкрутство законодавцем визначено можливість застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, яка передбачає спрощену процедуру припинення боржника як юридичної особи після порушення щодо нього справи про банкрутство через ліквідаційну процедуру без застосування до боржника процедур розпорядження майном та санації.

Особлива процедура, що передбачена статтею 95 Закону про банкрутство, є наслідком належного проведення процедури самоліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами, в порядку, передбаченому цивільним законодавством.

Відтак, ініціюючи банкрутство боржника за статтею 95 Закону про банкрутство, власник боржника має на меті припинення його господарської діяльності та ліквідацію боржника як юридичної особи, тоді як процедура банкрутства згідно із статтею 94 цього Закону передбачає відновлення платоспроможності боржника шляхом застосування до нього санаційних заходів з метою уникнення його ліквідації як суб`єкта господарювання. Процедура банкрутства згідно із статтею 94 цього Закону не застосовується щодо боржника, який розпочав процедуру самоліквідації в порядку статей 105, 111 ЦК України.

24. За змістом частини 19-1.1 статті 19-1, пункту 20.1.43 частини 20.1 статті 20, частини 41.1 статті 41 та частини 78.1 статті 78 ПК України вбачається, що контролюючі органи, до яких віднесено Державну фіскальну службу України та її територіальні органи, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків та звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством; водночас, законодавцем розмежовано функції державних податкових інспекцій, як податкових органів, що в силу статті 19-3 цього Кодексу здійснюють визначені законом функції сервісного обслуговування платників податків, та повноваження контролюючих органів (ДФС України та її територіальних органів), що уповноважені на проведення у визначеному законом порядку перевірки показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків і зборів, зокрема, документальної позапланової перевірки платника податків, якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи-платника податків .

Пунктом 1 Положення про Головне управління ДФС у місті Києві №80 від 01.02.2019 передбачено, що Головне управління ДФС у місті Києві є територіальним органом Державної фіскальної служби України та підпорядковується ДФС. Головне управління ДФС у місті Києві є органом доходів і зборів, у складі якого в установленому порядку утворюються державні податкові інспекції. Головне управління ДФС у місті Києві забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території міста Києва.

Згідно з пунктом 4 цього Положення, Головне управління ДФС у місті Києві відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, проводить відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку), у тому числі після проведення митного контролю та митного оформлення, а також звертається до суду у випадках, передбачених законодавством (підпункти 19, 52 пункту 4 Положення).

Отже, Головне управління ДФС у місті Києві, як територіальний орган ДФС України, що забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території міста Києва, є контролюючим органом, до компетенції якого входить проведення документальної позапланової перевірки платника податків, щодо якого розпочато процедуру його припинення, а також звернення до господарського суду у справу про банкрутство боржника-платника податків у разі наявності у боржника заборгованості перед державою щодо сплати податкових платежів до державного бюджету. Водночас, державна податкова інспекція, яка діє у складі Головного управління ДФС у місті Києві та здійснює сервісне обслуговування платника податків не наділена повноваженнями щодо проведення його податкових перевірок й оскарження судових рішень у справі про банкрутство боржника.

25. Апеляційним судом встановлено, що ТОВ "Тавруст" (код ЄДРПОУ 40425337) перебуває на податковому обліку у ДПІ у Шевченківському районі, що утворена у складі Головного управління ДФС у місті Києві, що вбачається за даними ЄДРЮОФОПГФ, доступ до якого є відкритим, а також відповідно до виписки з ЄДРЮОФОПГФ щодо ТОВ "Тавруст", долученої директором товариства-боржника до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Тавруст" за особливостями провадження згідно із статтею 94 Закону про банкрутство (том 1, а.с. 5-6, 203-зворот).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в силу наданих йому законом (статтями 19-1, 20, 41, 78 ПК України) повноважень контролюючого органу за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових платежів платниками податків, що перебувають на податковому обліку на території міста Києва, Головне управління ДФС у місті Києві, як територіальний орган ДФС України, має процесуальне право на звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою на постанову місцевого господарського суду про визнання ТОВ "Тавруст" банкрутом в порядку статті 254 ГПК України як особа, яка не брала участі у справі, однак суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки введення ліквідаційної процедури на стадії санації боржника-платника податків, що здійснюється його керівником, може мати наслідком припинення господарської діяльності боржника та погашення його податкових зобов`язань перед державою за недостатністю у боржника активів для їх задоволення.

26. Верховний Суд зазначає, що за даними ЄДРЮОФОПГФ вбачається, що відносно ТОВ "Тавруст" (код ЄДРПОУ 40425337) у графу "дані про перебування юридичної особи в процесі припинення " внесено запис " 30.08.2018 - в стані припинення ", а також встановлено строк для заявлення кредиторами вимог до боржника , визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про її припинення, - 30.10.2018.

Зазначені відомості у ЄДРЮОФОПГФ свідчать про здійснення щодо ТОВ "Тавруст" досудової ліквідації в порядку, визначеному приписами статей 105, 110, 111 ЦК України, що є передумовою для ініціювання власником боржника процедури банкрутства юридичної особи-боржника за особливостями провадження відповідно до статті 95 Закону про банкрутство, що передбачає введення щодо боржника ліквідаційної процедури після порушення відносно нього справи про банкрутство без застосування до боржника процедур розпорядження майном та санації.

Наявність таких записів щодо ТОВ "Тавруст" (код ЄДРПОУ 40425337) у ЄДРЮОФОПГФ зумовлює обов`язок контролюючого органу за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових платежів юридичною особою-боржником здійснити документальну позапланову податкову перевірку боржника в силу вимог пункту 78.1.7 частини 78.1 статті 78 ПК України та сформувати дані про податковий борг боржника.

За змістом ухвал Господарського суду Запорізької області 21.11.2018 (про прийняття до розгляду заяви про порушення справи про банкрутство) та 29.11.2018 (про відкриття провадження у справі про банкрутство) вбачається надіслання їх копій місцевим судом на адресу Головного управління ДФС у Запорізькій області (том 1, а.с. 2-зворот, 45).

Головному управлінню ДФС у місті Києві, як контролюючому органу щодо сплати податків платниками, зареєстрованими у ДПІ Шевченківського району міста Києва копії зазначених судових рішень не направлялись, не зважаючи на те, що боржник згідно із загальновідомої інформації ЄДРЮОФОПГФ перебуває на обліку у ДПІ Шевченківського району міста Києва, як платник податків. Тому права такого контролюючого органу щодо встановлення розміру податкового боргу боржника, який на час порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство №908/2480/18 перебував у процедурі самоліквідації та був зобов`язаний надати контролюючому органу документи бухгалтерського обліку для проходження податкової перевірки, однак, змінив місцезнаходження та ініціював порушення щодо себе провадження у справі за статтею 94 Закону про банкрутство, є порушеними.

Відтак, виходячи з даних ЄДРЮОФОПГФ про перебування ТОВ "Тавруст" (код ЄДРПОУ 40425337) з 30.08.2018 у стані припинення за рішенням засновника та зважаючи на обставини ненадходження до Головного управління ДФС у місті Києві, як контролюючого органу відносно боржника-платника податків за його попереднім місцем знаходження, процесуальних документів у справі №908/2480/18 про банкрутство ТОВ "Тавруст", Головне управління ДФС у місті Києві, звернувши з апеляційною скаргою на постанову про визнання ТОВ "Тавруст" банкрутом, реалізувало своє право контролюючого органу на звернення до суду з метою захисту інтересів держави щодо отримання належних до сплати боржником податкових платежів до державного бюджету (том 1, а.с. 127).

За таких обставин, при розгляді касаційної скарги у справі №908/2480/18 колегія суддів Верховного Суду не вбачає за необхідне відступати від правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо права контролюючих органів на оскарження судових рішень у справах про банкрутство, провадження у яких здійснюється за особливостями згідно із статтею 94 Закону про банкрутство, викладеної у постановах від 21.02.2018 у справі №904/809/17 та від 14.03.2018 у справі №904/1853/17 з огляду вчинення боржником дій щодо зміни місцезнаходження під час перебування у процедурі самоліквідації.

27. Приймаючи рішення про передчасність введення місцевим судом ліквідаційної процедури ТОВ "Тавруст" та закриття провадження у справі №908/2480/18 про банкрутство ТОВ "Тавруст" за безпідставністю його порушення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при надані оцінки обставинам неплатоспроможності боржника як підстави для відкриття щодо нього ліквідаційної процедури місцевий суд не звернув увагу на допущені керуючим санацією та розпорядником майна боржника порушення при проведенні інвентаризації активів боржника без матеріально відповідальної особи, що свідчить про невідповідність процедури її здійснення та неможливість взяття до уваги результатів інвентаризації як належних та допустимих доказів недостатності майна боржника для задоволення вимог його кредиторів.

Зазначені висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на здійсненій апеляційним судом оцінці доказів у справі в силу наданих йому законом повноважень відповідно до статті 269 ГПК України та не можуть бути переоцінені Верховним Судом, зважаючи на повноваження суду касаційної інстанції згідно статті 300 ГПК України щодо перевірки правильності застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи судом апеляційної інстанції.

Апеляційний суд встановив відсутність доказів наявності у боржника активів, достатніх для покриття судових витрат, пов`язаних із здійсненням щодо нього провадження у справі про банкрутство за статтею 94 Закону про банкрутство, що в силу частини 4 статті 11 цього Закону, яка застосовується і до спеціальних процедур банкрутства боржника, є обов`язковою вимогою при ініціюванні боржником власного банкрутства, недотримання якої виключає можливість відкриття відносно боржника справи про банкрутство, що узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.03.2018 у справі №904/1853/17, від якої колегія суддів Верховного Суду при розгляді справи №908/2480/18, провадження у якій було відкрито за статтею 94 Закону про банкрутство, не вбачає за необхідне відступати.

28. Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії" та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії") свідчить про те, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною права на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів щодо прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

29. Оцінюючи прийняте судом рішення через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі) ; суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент ; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Аналізуючи мотивацію прийнятої апеляційним судом постанови від 16.09.2019 крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Верховний Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов`язку щодо мотивації прийнятого ним рішення, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів боржника про наявність достатніх підстав для відкриття відносно боржника провадження у справі про банкрутство та здійснення санації боржника його керівником в порядку статті 94 Закону про банкрутство, в той час як боржник перебував у процедурі самоліквідації відповідно до статей 105, 111 ЦК України та припинив господарську діяльність за рішенням його органу управління, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та продемонструвало справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів учасників даної справи про банкрутство.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

30. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 12-14 описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених в пунктах 24-26 мотивувальної частини цієї постанови. Посилання скаржника в пункті 14 описової частини даної постанови на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 16.07.2018 у справі №908/1692/17 та від 04.09.2019 у справі №905/776/18 щодо права контролюючих органів на оскарження судових рішень у справах про банкрутство, провадження у яких здійснюється за статтею 95 Закону про банкрутство, Верховний Суд відхиляє, як необґрунтовані, оскільки справу про банкрутство №908/2480/18, яка розглядається, було відкрито за особливостями провадження відповідно до статті 94 Закону про банкрутство. Також касаційний суд приймає до уваги висновки, викладені в пункті 23 мотивувальної частини цієї постанови.

31. Доводи скаржника в пункті 15 описової частини даної постанови про відсутність у представника Головного управління ДФС у місті Києві Литвиненка С.С. повноважень на підписання апеляційної скарги на постанову місцевого суду про визнання боржника банкрутом спростовуються за змістом долученої до апеляційної скарги належно засвідченої фотокопії довіреності №2287/26-15-10-12-06 від 29.05.2019, виданої від імені Головного управління ДФС у місті Києві начальником органу ДФС на ім`я Литвиненка С.С. з наданням йому повноважень на представництво інтересів Головного управління ДФС у місті Києві у всіх без виключення судах, в тому числі апеляційних господарських судах з правом оскарження судових рішень в апеляційному порядку (том 1, а.с. 147).

32. Суд відхиляє доводи скаржника за змістом пункту 16 описової частини цієї постанови про безпідставність відкриття судом апеляційної інстанції апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві, прав та обов`язків якого не стосувалася оскаржувана постанова місцевого суду про визнання боржника банкрутом, як такі, що не узгоджуються з правовою позицією касаційного суду про наявність порушеного права скаржника, що також відповідає постанові від 14.08.2019 у справі №62/112 Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у про те, що встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.

33. Доводи скаржника, викладені в пункті 17 описової частини даної постанови, про об`єднання Головним управлінням ДФС у місті Києві в апеляційній скарзі вимог, які стосуються оскарження різних процесуальних документів - як ухвали місцевого суду про відкриття провадження у справі про банкрутство, так і постанови місцевого суду про визнання боржника банкрутом, Суд відхиляє, як такі, що спростовуються за змістом прохальної частини апеляційної скарги, в пункті 3 якої контролюючий орган заявив вимогу лише про скасування постанови Господарського суду Запорізької області від 28.05.2019, оскарження якої в апеляційному порядку не обкладається судовим збором. Закриття апеляційним судом в цілому провадження у справі №908/2480/18 про банкрутство ТОВ "Тавруст" за наслідком апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції від 28.05.2019 про визнання боржника банкрутом за встановлених обставин відсутності достатніх підстав для відкриття справи про банкрутство за особливостями провадження відповідно до статті 94 Закону про банкрутство узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України у постанові №09/008 від 30.12.2008 року у справі №Б15/77-07 про те, що законність здійснення провадження у справі про банкрутство на всіх її процедурах може бути встановлена лише у випадку належної оцінки судами підставності порушення провадження у справі про банкрутство в цілому, що також відповідає пункту 12 частини 1 статті 83 Закону про банкрутство про можливість закриття провадження у справі в інших випадках, передбачених Законом про банкрутство, зокрема, у випадку її безпідставного порушення.

Колегія суддів Верховного Суду не вбачає за необхідне відступати від зазначених правових висновків Верховного Суду України при розгляді касаційної скарги боржника на постанову апеляційного суду від 16.09.2019 про закриття провадження у справі про банкрутство №908/2480/18.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного суду.

В. Судові витрати

35. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавруст" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі №908/2480/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.О. Банасько

О.В. Васьковський