Рішення

від 21.11.2019 по справі 498/323/18

ВЕЛИКОМИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №498/323/18

Провадження по справі №2/498/6/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року смт. Велика Михайлівка Одеської області

Великомихайлівский районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Ткачук О.Л.

при секретарі судового засідання - Козачінської Л.Г.,

з участю позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Твердохліб В.Ю.,

відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Черниш Т.І.,

розглянувши у порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області, Соше-Острівська сільська рада Великомихайлівського району Одеської області про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини та позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

У травні2018року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області, Соше-Острівська сільська рада Великомихайлівського району Одеської області про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини та позбавлення батьківських прав, мотивуючи його тим, що 12 вересня 2009 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Великомихайлівського районного управління юстиції Одеської області, а/з №34. Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Шлюбні відносини не склалися, почали проживати окремо, у результаті чого 15 травня 2012 року заочним рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області зазначений шлюб було розірвано. Також, рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 12.09.2011 року задоволено її позовні вимоги: з ОСОБА_2 щомісячно стягуються аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення сином повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 аліменти не сплачував, борг по аліментам склав 66165 грн.00 коп. Увесь час , після фактичного припинення шлюбу, з березня 2011 року, батько не виявляє бажання спілкуватися з дитиною, не приймає участі у його вихованні, не надає матеріальної допомоги на утримання та розвиток дитини. У результаті змін у законодавстві щодо порядку стягнення аліментів, змінений мінімальний розмір відсотків на утримання однієї неповнолітньої дитини з 30% на 50%, тому просить суд збільшити розмір аліментів, який стягується з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 12.09.2011 року, на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначивши розмір аліментів у розмірі 1/4 від заробітку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінивши мінімальний розмір відсотків на утримання неповнолітньої дитини з 30% на 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

08 травня 2018 року ухвалою судді було відкрито провадження по вищезазначеній справі за правилами загального позовного провадження.

03 жовтня 2018 року, ухвалою суду зупинено провадження у зазначеній справі до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі №498/717/18 за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_5 , до ОСОБА_1 про виключення з актового запису про народження дитини даних про батька дитини.

Ухвалою суду від 08 квітня 2019 року відновлено провадження у вищезазначеній цивільній справі, призначено справу до розгляду.

05.08.2019 року через канцелярію суду від відповідача та його представника надійшов відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав у повному обсязі, вважаючи, що збільшення мінімального розміру аліментів, встановленого законом, не є підставою для звернення до суду, тому позовна вимога про збільшення розміру аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 12.09.2011 року, з 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 50% є безпідставною і не підлягає задоволенню. Щодо позовної вимоги про позбавлення його батьківських прав, зазначив, що він любить свого сина і заперечує проти позбавлення його батьківських прав по відношенню до дитини. Твердження позивачки, що він не приймає участі у вихованні дитини, в розвитку та оздоровленні сина, не піклується про фізичний та духовний розвиток, взагалі не цікавиться життям дитини, є її власним умовиводом, який ґрунтується на оціночних судженнях, а не на фактичних обставинах справи, оскільки, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами в розумінні статтей 77-79 ЦПК України. Вважає, що в разі позбавлення його батьківських прав, їх спільний із відповідачкою син ОСОБА_6 , всупереч його інтересам, буде позбавлений права на пільги як дитина військовослужбовця, який має статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» тощо.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому. Крім того, позивач зазначила, що відповідач після розлучення, з 2012 року, перестав цікавитись життям сина. Протягом 6 років не спілкувалися. У період з 2016-2017 років вона взагалі не знала його місце перебування. Дитина перший раз після розлучення побачила батька у 2018 році під час проведення ДНК експертизи, який, навіть, з ним не поспілкувався, після проведення ДНК експертизи більше зустрічі батька з сином не було і жодного разу не звертався до неї з проханням зустрічі з сином, наданням допомоги або оформленням документів. Аліменти відповідач не сплачував з 2012 року, потім у 2017 році почав сплачувати 3-4 місяці, на сьогоднішній день має велику заборгованість по сплаті аліментів.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов. Відповідач додатково пояснив, що одного разу в 2011 році він прийшов з роботи, а позивачки разом з сином вдома не було. Сину на той час було 1 рік 2 місці. Коли він її відшукав, зв`язався з нею по телефону, однак, позивачка йому повідомила, що не хоче з ним жити і буде з ним розлучатись. З травня 2011 року почав проживати за місцем реєстрації. В 2012 році спілкувався по телефону, надавав матеріальну допомогу, виготовив картку банку та привіз сам в м.Одесу, де проживала відповідачка з сином, купив дитині комп`ютер. В 2013 році не мав можливості допомагати сину матеріально. З березня 2014 року по 04.01.2015 року був мобілізований і проходив службу у збройних силах України, після чого підписав контракт, залишився служити і проходив службу на контрактній основі. Приїзджати не було можливості. В 2015 році, зателефонувавши позивачці, дізнався, що син хворіє, поспілкувався з дитиною і запропонував перевести кошти, у зв`язку з тим, що позивач надала номер банківської карти через чотири місяці, кошти не перерахував. Після того, як я повідомив номер військової частини, з 2015 року з нього почали утримувати аліменти. Позивачка йому неодноразово телефонувала, щоб він відмовився від дитини. Стосовно ДНК експертизи, зазначив, що бачив дитину, коли приїзджав до м.Одеси. З 2012 по 2018 рр. позивач чинила йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, не давала можливості спілкуватись з дитиною телефоном до моменту проведення експертизи ДНК. Із зазначеного питання до органу опіки та піклування не звертався, так як проходив службу в зоні АТО і не мав такої можливості. У нього ніколи не було сумнівів щодо батьківства, це більше були сумніви зі сторони позивачки. Взимку, 2018 року, коли він побачив дитину, намагався домовитись з колишньою дружиною, щоб дитина приїзджала до нього на літо, але з її сторони була відмова. З дитиною в соціальних мережах він не спілкується, номер телефону дитини йому невідомо, йому його ніхто не надав, також, йому невідомо до якої школи ходить дитина, так як таку інформацію йому колишня дружина не надала, однак йому відома реєстрація місця проживання позивачки разом з дитиною.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у його відсутність. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Третя особа - орган опіки та піклування Соше-Острівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області в судове засідання явку свого представника не забезпечив. Заяв та клопотань не надходило. Письмових пояснень не надали.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного.

12.09.2009 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_1 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Великомихайлівського районного управління юстиції Одеської області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 12.09.2009 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Великомихайлівського районного управління юстиції Одеської області на підставі актового запису про шлюб №34 від 12.09.2009 року, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Великомихайлівського районного управління юстиції Одеської області.

Від вказаного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до копії свідоцтва про народження, НОМЕР_2 , виданого 21 січня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Великомихайлівського районного управління юстиції Одеської області на підставі актового запису про народження №13, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану Великомихайлівського районного управління юстиції Одеської області відповідач ОСОБА_2 є його батьком.

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області, справа №20493/11 від 12.09.2011 року з ОСОБА_2 щомісячно стягуються аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення сином ОСОБА_4 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно заочного рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області, справа №2/1508/45/2012 від 15.05.2012 шлюб між ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_8 ) та ОСОБА_2 , зареєстрований 12.09.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Великомихайлівського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис №34, розірвано.

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області, справа №498/717/18, провадження №2/498/22/19 від 27.02.2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Великомихайлівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька, відмовлено.

Відповідно до копії листа Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_2 від 20.10.2016 року надіслано для виконання військовій частині НОМЕР_3 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ).

Згідно копії постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, ВП №31929495 від 15.10.2018 року, на підставі виконавчого листа №2-493 від 28.09.2011 року, виданого Великомихайлівським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частини на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягуються аліменти у розмірі 1/2 частини до утримання боргу у сумі 68843,03 (із яких: 1/4 частина, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку - поточні аліменти, решта - в рахунок сплати боргу), а потім згідно вик.листа, тобто у розмірі 1/4, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісяця, до повноліття, починаючи з моменту працевлаштування.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому листу №2-493 від 28.09.2011 року, виданого Великомихайлівським районним судом Одеської області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , складеного Жовтоводським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, №6687 від 26.07.2019 року, сукупний розмір заборгованості станом на 01.07.2019 рік - 54907,77 грн.

Відповідно до копії довідки №60від 07.02.2018 року, виданої Соше-Острівською сільською радою Великомихайлівського району Одеської області, ОСОБА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_2 , разом з нею зареєстрований її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до довідки №52 від 06.02.2018 року, виданою Одеською загальноосвітньою школою №22 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є учнем 2-В класу Одеської загальноосвітньої школи №22 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області.

Згідно з інформацією, викладеною в характеристиці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , учня 2-В класу Одеської загальноосвітньої школи №22 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, складеної за місцем його навчання, директором школи ОСОБА_9 та класним керівником ОСОБА_10 , дитина зарекомендувала себе з позитивної сторони. Мати приділяє належну увагу вихованню сина, цікавиться навчанням, допомагає досягти успіху, приймає активну участь у житті класу, надає допомогу класному керівнику. Систематично відвідує батьківські збори. Піклується про життя і здоров`я сина.

Відповідно до довідки №0451/1 від 27.04.2017 року, виданої військовою частиною НОМЕР_3 м.Маріуполь Східного територіального управління Національної Гвардії України, ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_4 ) проходив військову службу з 2.01.2015 року по 26.04.2017 року у військовій частині НОМЕР_3 НГУ.

Згідно зі службовою характеристикою від 22.03.2017 року на старшого солдата ОСОБА_2 , складеною за місцем проходження служби, командиром військової частини НОМЕР_3 , полковником ОСОБА_11 та командиром взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту, лейтенантом ОСОБА_12 , старший солдат ОСОБА_2 зарекомендував себе з позитивного боку. Нагороджений відомчою заохочувальною відзнакою нагрудним знаком «За відзнаку в службі» 20.04.2015 року та медаллю «Захиснику Вітчизни» 20.06.2015 року, що підтверджується копія відповідних посвідчень. Згідно копій довідок від 19.07.2017 року, виданих комунальним некомерційним підприємством «Жовтоводська міська лікарня», ОСОБА_2 на обліку у психіатричному та наркологічному кабінетах КНП «Жовтоводська міська лікарня» не перебуває.

Згідно довідки №6465 від 26.04.2017 року, виданої військовою частиною НОМЕР_3 Національної Гвардії України, ОСОБА_2 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

В матеріалах справи наявний висновок Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області як органу опіки та піклування, згідно якого орган опіки та піклування в межах своєї компетенції, вважають доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Допитана судом свідок ОСОБА_13 , показала, що позивачка є її подругою з 2013 року, а відповідача вона бачить вперше. Зазначила, що у неї донька одного віку з сином позивачки, діти спілкуються, товаришують. Вона тільки один раз чула від дитини про батька, коли проводився тест ДНК, дитина тоді сказала, що бачив свого батька і він йому нічого не подарував. Крім того, їй відомо, що коли ОСОБА_14 хотіла їхати до бабусі в ОСОБА_15 , відповідач не дав дозвіл про виїзд дитини за кордон.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , повідомила, що позивач є її рідною сестрою. ОСОБА_2 , являючись батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не спілкується із сином, не дарує подарунків, навіть, на день народження, позивачка, її син проживають разом з нею та її сім`єю в одній квартирі вже три роки, де проживає відповідач їм невідомо. ЇЇ сестра попередила про експертизу ДНК, яка була в 2018 році, вони втрьох поїхали на експертизу, де побачили відповідача з якоюсь жінкою. Вона з племінником залишилась стояти, а сестра Ірена підішла привітатись до ОСОБА_2 , в цей час відповідач привітався з сином, дитина нічого не відповіла, відповідач пройшов повз них, пішов собі далі і просто стояв в стороні, не спілкуючись із сином. У племінника є телефон, але його батько, навіть, телефонним зв`язком не спілкується з дитиною, так і її сестра ніколи не чинила перешкод у їх спілкуванні.

Суд визнає підтвердження свідків достовірними і приймає їх в якості доказів, оскільки свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , кожен окремо, добре знають ОСОБА_1 та її сім`ю.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи - відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 150 СК України та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»батьки зобов`язані виховувати свою дитину, піклуватися про стан її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Це визначено також ст. 18 Конвенції про права дитини, згідно якої батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей.

Пунктами 2 частини 1 ст. 164 Сімейного Кодексу Українипередбачено, що підставою для позбавлення батьків батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена вст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькамдо досягнення дитиною повноліттяі ґрунтуютьсяна факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про йогозастосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з кінця 2012 року по теперішній час.

Під час розгляду справи не встановлено факту намагання відповідача брати участь у вихованні дитини у будь-який спосіб, натомість встановлено свідоме нехтування.

Пасивна поведінка відповідача, щодо виховання та способів його участі у вихованні сина, призводить до того, що дитина позбавлена батьківської любові, опіки та захисту з боку біологічного батька.

Аргументи відповідача про те, що позивач перешкоджала його спілкуванню з сином, суд відхиляє, оскільки вони не підтверджені належними доказами. Крім того, відповідач не був позбавлений можливості, достовірно знаючи адресу реєстрації відповідачки, звернутися до органу опіки та піклування у разі вчинення перешкод у спілкуванні з дитиною, однак, таких дій відповідач ОСОБА_2 не вчинив, що додатково спростовує доводи відповідача про вчинення позивачем ОСОБА_1 перешкод у спілкування з дитиною.

Також, суд зауважує, що навіть після першої зустрічі, після 6 років, відповідача з сином під час проведення експертизи ДНК восени 2018 року у м.Одеса та протягом всього розгляду справи в суді, він жодних дій стосовно поліпшення або зміни свого ставлення до дитини та до виконання батьківських обов`язків не вчинив. Що, на думку суду, враховуючи тривалість та систематичність бездіяльності відповідача, свідчить про його свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по відношенню до свого малолітнього сина.

Сама по собі сплата аліментів, на яку посилається відповідач, не свідчить про участь в отриманні дитини, до того ж це є примусовим заходом, і має місце заборгованість, станом на 01.07.2019 рік, у розмірі 54907,77 грн. по сплаті аліментів, що визнано сторонами у справі.

На підставі вищезазначеного, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без поважних причин, тому свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Таким чином, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та захисту прав неповнолітньої дитини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 по відношенню сина ОСОБА_3 .

Окремо необхідно наголосити, що застосовуваний захід не є безстроковий і відповідач має право у випадку зміни поведінки на поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому СК України (ст.169).

В частині задоволення позовних вимог щодо збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини необхідно відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.

08 липня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 року №2037 VІІІ.

Після набрання чинності зазначеного Закону, мінімальний розмір аліментів на одну дитину збільшено з 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку дитини на 50 % (ч.2 ст.182 СК України).

За таких умов, позовні вимоги про збільшення розміру аліментів на утримання дитини у зв`язку зі зміною законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів, що мають стягуватися з боржника, віднесені до повноважень державного виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення аліментів. Зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Таким чином, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для нового рішення про збільшення розміру аліментів, оскільки, цей розмір встановлюється законом, а не судовим рішенням.

Так і відповідно до постанови від 15.10.2018 року, ВП №31929495, винесеної головним державним виконавцем Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області, про звернення стягнення на заробітну плату відповідача та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 26.07.2019 року за №№6686, 6686, наявних в матеріалах справи, стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проводиться в розмірі 1/2 частини доходів відповідача до утримання боргу, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Отже, збільшення мінімального розміру аліментів, встановленого законом, не є підставою для звернення до суду, тому позовна вимога про збільшення розміру аліментів, які стягуються із відповідача на підставі рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 12.09.2011 року, з 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 50% є безпідставною і не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним покласти на відповідача судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст.10, 18, 23, 76, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області, Соше-Острівська сільська рада Великомихайлівського району Одеської області про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини та позбавлення батьківських прав задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , відносно малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а/з про народження №13 від 21.01.2010 року, складений відділом реєстрації актів цивільного стану Великомихайлівського районного управління юстиції Одеської області).

У задоволенні позовних вимог про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704,80 грн. на користь ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Відповідно до пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Великомихайлівський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Треті особи:

орган опіки та піклування Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області, ЄДРПОУ 04056825, адреса місцезнаходження: вул.Центральна, 123 смт.Велика Михайлівка Великомихайлівський район Одеська область 67100.

Соше-Острівська сільська рада Великомихайлівського району Одеської області, ЄДРПОУ 04378333, адреса місцезнаходження: вул.Леніна, 15 село Соше-Острівське Великомихайлівський район Одеська область 67110.

Повний текст рішення складено та підписано 22 листопада 2019 року.

Суддя О.Л. Ткачук