Ухвала

від 21.11.2019 по справі 368/1354/19

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1354/19

Провадження № 1-в/368/102/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2019 р. Кагарлицький районнийсуд Київської області в складі:

головуючий суддя- ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

з участю учасників процесу:

прокурор - ОСОБА_3

представник ВК- ОСОБА_4

засуджений - ОСОБА_5

захисник засудженого адвокат ОСОБА_6

-розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кагарлику Київської області, дистанійно, в режимі відеоконференції з Державною установою «Кагарлицька виправна колонія (№115)» клопотання захисника засудженого ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 про застосуваннядо засудженого ОСОБА_5 ЗаконуУкраїни «Проамністію у2016році», тазвільнення особивід відбуванняосновного покарання,суд,-

В С Т А Н О В И В :

30.10.2019року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло клопотання захисника засудженого ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 про застосуваннядо засудженого ОСОБА_5 ЗаконуУкраїни «Проамністію у2016році», та звільнення особи від відбування основного покарання, в якому захисник засудженого просить суд винести рішення у виді ухвали, на підставі якого:

- на підставі пункту «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» від 22.12.2016 № 1810 VIII, звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі, призначеного вироком Обухівського районного суду Київської області від 24.10.2018, засукдженого ч. 2 ст. 286 КК України.

Своє клопотання захисник засудженого в мотивувальній його частині обгрунтовує наступними фактичними обставинами та нормами права.

ОСОБА_5 , який відбуває покарання в Державній установі «Кагарлицька виправна колонія №115» має право на застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільненню від відбування покарання, яке визначено вироком Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2018 року в кримінальній справі №363/1220/16-к.

08 липня 2019 року Київський апеляційний суд в частині призначеного покарання ОСОБА_5 залишив вищевказаний вирок суду першої інстанції без змін (копія ухвали додається).

З формальних та надуманих причин Обухівський районний суд Київської області та Київський апеляційний суд відмовили ОСОБА_5 в застосуванні Закону України «Про амністію у 2016 році». Не зважаючи на це, на сьогоднішній день ОСОБА_5 не позбавлений суб`єктивного права на застосування до нього норм цього Закону, оскільки він продовжує бути суб`єктом амністії, а тому його захисник адвокат ОСОБА_6 заявляє це клопотання перед Кагарлицьким районним судом Київської області.

ОСОБА_7 є суб`єктом амністії і підлягає звільненню від відбування покарання на підставі пункту «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016) році» від 22.12.2016 №1810-VIII.

Злочин, за який засуджено ОСОБА_7 було ним вчинено 30.09.2015 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07.09.2017 року.

На день набрання чинності Закону України «Про амністію в 2016 році» ОСОБА_5 мав на утриманні малолітню дитину, який не виповнилося 18 років, та не був позбавлений батьківських прав, а тому він є суб`єктом амністії.

Під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Це було підтверджено належним чином завіреною копією свідоцтва про народження № НОМЕР_1 від 09 листопада 2016 року (завірена копія додається).

Враховуючи ту обставину, що Київський апеляційний суд в своїй ухвалі від 08.07.2019 року, відмовляючи в застосуванні амністії, поставив під сумнів факти, викладені у довідці служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації від 25.10.2018 року за № 876/11-06, вказавши, що ця довідка не підтверджує, що «обвинувачений ОСОБА_5 на час апеляційного розгляду не позбавлений батьківських прав щодо своєї дитини ОСОБА_8 », сторона захисту заявляє перед судом клопотання про витребування (у разі потреби) відповідних довідок із служби у справах дітей та сімї, а також довідок з відповідних судів та інших органів державної влади.

Приймаючи до уваги той факт, що на даний час ОСОБА_5 відбуває покарання у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія №115», яка розташована у Кагарлицькому районі Київської області, розгляд цього клопотання про застосування амністії за територіальної підсудністю відноситься до Кагарлицького районного суду Київської області.

На підставі вищевикладеного, керуючись . п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», - захисник засудженого просить задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині його клопотання.

30.10.2019року автоматизованою системою документообігу суду на підставі ч. 3 ст. 35 КПК України для слухання даного кримінального провадження був визначений суддя Кагарлицького районного суду ОСОБА_1

05.11.2019 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, на підставі якої:

Відкрито провадженняу справі№ 368/1354/19, провадження № 1 в/368/102/19 за клопотанням захисника засудженого ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 про застосуваннядо засудженого ОСОБА_5 ЗаконуУкраїни «Проамністію у2016році», та звільнення особи від відбування покарання.

Судове засіданняпо справі№ 368/1354/19, провадження № 1 в/368/102/19 за клопотанням захисника засудженого ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 про застосуваннядо засудженого ОСОБА_5 ЗаконуУкраїни «Проамністію у2016році», та звільнення особи від відбування покарання, -

- призначено до слухання на 09 год. 00 хв. 15.11.2019 року, та провести дистанційно в режимі відеоконференції з Державною установою «Кагарлицька виправна колонія (№115)», 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі.

Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі, забезпечити відеоконференцзв`язок з Кагарлицьким районним судом 15.11.2019 року о 09 годині 00 хвилин.

Виконання ухвалисуду вчастині забезпеченнявідеозв`язкуз Кагарлицькимрайонним судом Київської області доручено відповідальній особі Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)», 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі, та зобов`язановищевказану особувручити пам`яткупро процесуальніправа таобов`язки засудженому ОСОБА_5 заздалегіть до початку судового засідання.

Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені КПК України.

Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксувати за допомогою технічних засобів відеозапису.

В судове засідання викликано учасників процесу:

- засудженого ОСОБА_5 , - дистанційно (в режимі відеоконференції з спец. приміщення Державної установи «Городоцький виправний центр (№131);

-захисника засудженого ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 , - в зал судових засідань № 1 Кагарлицького районного суду, - 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, 3, тел.: (04573) 5 19 39;

-представника Державноїустанови «Кагарлицькавиправна колонія(№115)», - в зал судових засідань № 1 Кагарлицького районного суду, - 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, 3, тел.: (04573) 5 19 39, або дистанційно, - в режимі відеоконференції з спец. приміщення Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115);

-прокурора Кагарлицькоїмісцевої прокуратуриКиївської області, - в зал судових засідань № 1 Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, 3.

Зобов`язано установу виконання покарання з метою розгляду даного кримінального провадження направити на адресу Кагарлицького районного суду особову справу засудженого ОСОБА_5 .

В суовомузасіданні,яке відбулося21.11.2019року,захисник засудженого ОСОБА_5 , -адвокат ОСОБА_6 вимоги, викладені в прохальній частині клопотання, - підтримав в повному обсязі, обгрунтовував свою позицію обставинами, які викладені в мотивувальній частині його клопотання, та які судом вказано вище.

В судовому засіданні, яке відбулосмя 21.11.2019 року, засуджений ОСОБА_5 клопотання свого захисника підтримав в повному обсязі, наполягав на задоволенні вимог, викладених в заяві його захисника.

В судовомузасіданні,яке відбулося21.11.2019року,представник установивиконання покарань,- ОСОБА_4 вирішення питання щодо клопотання захисника засудженого, - поклав на розсуд суду.

В судовомузасіданні,яке відбулося21.11.2019року,прокурор Кагарлицькоїмісцевої прокуратуриКиївської області ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання захисника засудженого, так як воно не підлягає задоволенню з тих підстав, що в суді першої та апеляційної інстанції вже вирішувалося дане питання, та в його задоволенні було відмовлено.

Суд, розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку щодо задоволення клопотання захисника засудженого, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність.

Згідно п.14ч.1ст.537КПК України під час виконання вироків суд, визначений другою частиною статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Згідно п.13ч.1ст.537КПК України під час виконання вироків суд, визначений другою частиною статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно ч.1ст.539КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Згідно п.1ч.2ст.539КПК Україниклопотання (подання)про вирішенняпитання,пов`язаного ізвиконанням вироку,подається домісцевого суду,в межахтериторіальної юрисдикціїякого засудженийвідбуває покарання,-у разінеобхідності вирішенняпитань, передбачених пунктами 2 4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13 1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Згідно п.2ч.2ст.539КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного з виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питання, передбаченого п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ( а.с., 61), засуджений ОСОБА_5 з 11.09.2019 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі в Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)».

Територіально Державна установа «Кагарлицька виправна колонія (№115)» перебуває під юрисдикцією Кагарлицького районного суду Київської області.

Відповідно, враховуючи положення п. 13 ч. 1 ст. 537, п. 14 ч. 1 ст. 537, ч. 1 ст. 539, п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, дане кримінальне провадження підсудне Кагарлицькому районному суду Київської області, як суду загальної юрисдикції першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Київ, громадянин України, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, -

-засуджений 24жовтня 2018року вирокомОбухівського районногосуду Київськоїобласті,(а.с.,41 45),за вчиненнязлочину,передбаченого ч.2ст.286КК Українидо основногопокарання увиді позбавленняволі строкомна 7(сім)років позбавленняволі та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Згідно резолютивної частини вищевказаного вироку, ( а.с, 45):

Міру запобіжного заходу засудженому згідно вищевказаного вироку до вступу вироку в законну силу залишено тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі.

Час відбування покарання ОСОБА_5 відраховано з 20 липня 2016 року, зараховано йому в термін відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 20 липня 2016 року по 24 жовтня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України.

В задоволенні клопотання захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_5 про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році», - відмовлено.

Згідно мотивувальної частини вищевказаного вироку, ( а.с., 44 зворотня сторона), підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони захисту в застосуванні положень «Закону України про амністію в 2016 році» у відношенні засудженого (на час винесення вироку, - обвинуваченого) ОСОБА_5 послугували наступні обставини:

Відповідно до статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: в) не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами; г) яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічнії захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого у додатку 12 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572.

В матеріалах справи наявне свідоцтво про народження сина обвинуваченого ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак доказів на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_5 не позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини до матеріалів справи ані обвинуваченим ані захисниками не надано.

08 липня 2019 року Київським апеляційним судом винесено ухвалу, ( а.с., 46 58), згідно резолютивної частини якої:

Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 залишити беззадоволення, а ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 01 листопада 2018 року. - без змін.

Апеляційні скарги представника ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 , та апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

У порядку ч. 2 ст. 404 КПК України вирок Обухівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2018 року змінити в частині заліку досудового тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України № 838- VIII від 26 листопада 2015 року) зарахувати обвинуваченому ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 20 липня 2016 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 2 (два) дні позбавлення волі.

У рештівирок Обухівського районного судуКиївської області від 24 жовтня 2018 року залишити без змін.

Згідно мотивувальної частини вищевказаної ухвали суду апеляційної інстанції, ( а.с., 46 - 58), підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони захисту в застосуванні положень «Закону України про амністію в 2016 році» у відношенні засудженого ( ОСОБА_5 послугували наступні обставини:

Порушуючи у апеляційних скаргах вимоги про звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного вироком основного покарання на підставі положень п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році", обвинувачений та його захисник зазначали, що ОСОБА_5 не позбавлений батьківських прав та має сина ОСОБА_8 , якому не виповнилося 18 років.

На підтвердження вказаних обставин захисник ОСОБА_12 послався на наявну у справі копію свідоцтва про народження ОСОБА_8 , та у судовому засіданні під час апеляційної розгляду надав довідку Демидівської сільської ради №1071 від 25.10.2018, з якої убачається, що виконавчим комітетом Демидівської сільської ради не розглядалося питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (том 12, а.с.к.п. 157).

З наданої захисником довідки начальника служби у справах дітей " сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації № 876 11-06 з 25.10.2018 убачається, що органом опіки та піклування Вишгородської районної державної адміністрації не приймалося рішення про позбавлень батьківських прав ОСОБА_5 (том 12, а.с.к.п. 157).

Зі змісту наданих апеляційному суду документів убачається, що вони містять у собі лише інформацію про те, що вказаними органами, - вчинялись дії стосовно розгляду питання та прийняття рішення позбавлення особи батьківських прав, проте, зазначені документи не містять даних про те, що ОСОБА_5 не позбавлено батьківських прав.

Також колегія суддів звертає увагу, що повноваження сільських, селищних, міських рад та виконавчих органів сільських, селиш- л міських рад, передбачено Главами II та ІІ Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР, та вказаними нормами до компетенції сільських рад та їх виконавчих органів не віднесено вирішення питання про позбавлення батьківських прав і надання відповідних довідок з цих питань.

З урахуванням сукупності наведених обставин, надані захисником довідки Демидівської сільської ради №1071 від 25.10.2018 та служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації №876/11-06 від 25.10.2018 не можуть бути належним доказом того, що ОСОБА_5 не позбавлено батьківських прав.

Згідно ч. 6 ст. 164 СК України, рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду стороною захисту не надано відповідну довідку суду, уповноваженого вирішувати спір про позбавлення батьківських прав обвинуваченого, та довідку з органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини, які б з достовірністю підтверджували, що обвинувачений ОСОБА_5 на час апеляційного розгляду не позбавлений батьківських прав щодо своєї дитини ОСОБА_8 .

Крім того, вищевказані довідки, видані Демидівською сільською радою та службою у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації 25.10.2018.

На час постановления судом апеляційної інстанції рішення, захисниками та обвинуваченим не надано відповідних документів, які б підтверджували, що починаючи з 26.10.2018 по день постановления рішення судом апеляційної інстанції, стосовно обвинуваченого не приймалося відповідного судового рішення щодо позбавлення батьківських прав.

Порушуючи у апеляційних скаргах питання про застосування щодо обвинуваченого положень п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році", апелянтами не надано суду оригінал свідоцтва про народження дитини ОСОБА_8 .

Ураховуючи наведене,стороною захистуне наданоналежних тадопустимих доказівтого,що ОСОБА_5 відноситься докатегорії осіб,зазначених устатті 1Закону України"Проамністію у2016році", а тому колегія суддів не убачає підстав для застосування до обвинуваченого положень казаного Закону, та звільнення його від відбування покарання у виді позбавлення на певний строк.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 01.11.2018, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 про застосування Закону України "Про амністію у 2016 році", такою, що підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, після ухвалення 24.10.2018 вироку у справі стосовно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, 26.10.2018 захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до Обухівського районного суду Київської області із клопотанням, в якому просив на підставі пункту "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді 7 років позбавлення волі, призначеного вироком Обухівського районного суду Київської області від 24.10.2018.

Постановляючи ухвалу від 01.11.2018 про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 , суд першої інстанції вірно виходив з того, що питання про застосування щодо обвинуваченого положень Закону України "Про амністію у 2016 році" вже розглянуто судом під час ухвалення вироку від 24.10.2018.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, та не вбачає підстав для скасування ухвали Обухівського районного суду Київської області від 01.11.2018.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законні та обґрунтовані вирок та ухвалу, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.

Інші доводи апеляційних скарг не є підставою для скасування вироку та ухвали суду першої інстанції.

29липня 2019року Обукхівськимрайонним судомКиївської областіза №1 кп 88/18(363/1220/16 к),1126019видано розпорядженняпро виконаннявироку,що набравзаконної сили,(а.с.,59),в якомузазначено,шо вирокОбухівського районногосуду Київськоїобласті від24жовтня 2018року,відносно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, проживаючого АДРЕСА_1 за ч. 2 ст. 286, ч. 5 ст. 72 КК України до семи років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, набрав законної сили 08 липня 2019 року і підлягає негайному виконанню.

Отже, засуджений ОСОБА_5 міру покарання відбуває з 20.07.2016 року.

За час перебування в ДУ «Київський слідчий ізолятор (№13)» характеризувався посередньо, вимог режиму утримання не порушував, дисциплінарних стягнень та заохочень не мав, до праці не залучався.

У державній установі «Кагарлицька виправна колонія ( № 115 )» відбуває покарання з 11.09.2019 року.

За період перебування в колонії засуджений ОСОБА_5 характеризується посередньо, стягнень та заохочень не має. Намагається підтримувати рівні взаємовідносини з іншими засудженими. Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом, адекватно реагує на критику в свою адресу. Спальне місце та приліжкову тумбочку намагається утримувати в чистоті та порядку, має охайний зовнішній вигляд, не працевлаштований. Намагається дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Намагається виконувати законні вимоги персоналу установи виконання покарань. Намагається виконувати роботу з самообслуговування, немає достатніх необхідних навичок. До виконання робіт по благоустрою установи відноситься з розумною ініціативою. Засуджений ОСОБА_5 не допускає порушень, вимог пожежної безпеки і безпеки праці.

Засуджений ОСОБА_5 в розшуку не перебував, на профілактичному обліку в установі не перебуває.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що на даній стадії (стадія відбування покарання засудженим ОСОБА_5 ) суд повинен розглянути питання про застосування до нього положень Закону України «Про амністію в 2016 році», незважаючи на ту обставину, що попередньо дане питання вже розглядалося під час провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, - так як це не є порушенням Закону, не є ніяким чином видом перегляду вищевказаних рішень судів першої та апеляційної інстанцій, так як вирішення питання про застосування Закону України «Про амністію в 2016 році» щодо засудженого ОСОБА_5 є обов`язком Кагарлицького районного суду Київської області, з огляду на наступні норми матеріального та процесуального права.

Так, щодо відсутності ознак перегляду в даному випадку рішень судів першої та апеляційної інстанції (вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції), то суд зазначає наступне.

Так,згідно п.10ч.1ст.3КПК України поняття кримінального провадження досудове розслідування і судове слідство, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно, питання про застосування положень Закону України «Про амністію в 2016 році» застосовувалося судами до засудженого ( на час вирішення питання обвинуваченого) ОСОБА_5 на стадії судового слідства, яке закінчилося з моменту вступу ухвали суду апеляційної інстанції в законну силу, тобто, до вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції застосовуються (в частині набрання ними законної сили) норми КПК України, які передбачені ст.ст. 532, 533 КПК України.

Після вступу ж в силу судового рішення (в даному випадку, - вироку Обухівського районногог суду Київської області), всі процесуальні питання щодо виконання рішення суду вирішуються в порядку, та на умовах, які передбачені ст.ст. 534 540 КПК України.

Згідно жч.5ст.534КПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Питання звільнення від призначеного покарання після вступу рішення суду (ухвали чи вироку) в законну силу передбачено п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, а тому застосування даної норми є обов`язковим для суду.

Враховуючи системний аналіз норм КПК України, та норм, які передбачені Законами України «Про застосування амністії в Україні», та «Про амністію в 2016 році», суд вважає, що вирішення питання про застосування чи не застосування положень про амністію є апріорі обов`язковим для суду, який повинен розглянути дане питання, незважаючи на ті обставини, розглядалося таке питання вже під час досудовго чи судового слідства, чи ні.

Крім того, законоадвцем передбачено, що під час виконання вироку можливо вирішити і інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Суд вважає, що в даному випадку і є така ситуація, коли існують сімніви щодо того, що до засудженого ОСОБА_5 неможливо застосувати положення Закону України «Про амністію в 2016 році», адже, єдиною підставою для незастосування до нього положень вищевказаного Закону послугували ті обставини, що на час розгляду такого питання, в матеріалах кримінального провадження був відсутній належний та допустимий доказ у виді відповідного документу, виданого уповноваженим на те органом, що ОСОБА_5 не позбавлявся батьківських прав.

Станом на час розгляду даного клопотання такі сумніви та протиріччя усунуті стороною захисту, зокрема, - захисником засудженого, - шляхом подання оригіналу свідоцтва про народження дитини, ( з якого вбачається, що ОСОБА_5 має дитину, якій не виповнилося 18 років), та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, (з якого вбачається, що ОСОБА_5 не позбавлявся батьківських прав відносно неповнолітньої дитини), а тому суд в будь якому випадку повинен вирішити питання про застосування до засудженого ОСОБА_5 положень Закону України «Про застосування амністії в Україні», та Закону України «Про амністію в 2016 році», та, відповідно, - застосування відповідних норм КК України та КПК України, які регулюють порядок та умови звільнення особи від призначеного покарання на підставі відповідного Закону України про амністію.

Враховуючи вищевикладене, суд ще раз наголошує на тій обставині, що розгляд клопотання сторони захисту про застосування до засудженого положення «Про амністію в 2016 році» ніяким чином не є перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанції, (як на тому наполягав прокурор в судовому засіданні), що було б, звісно, порушенням Закону (положень КК та КПК України), в даному випадку дане питання вирішується в порядку, який передбачено положеннями ст.ст. 534,537, 539 КПК України, - в порядку виконання судового рпішення, яке набрало законної сили.

Відповідно, нижче судом буде обгрунтовано судове рішення у виді ухвали, з застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Так, норми матеріального права, використані судом при вирішенні клопотання.

Конституція України:

- згідно п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури.

-згідно п.22ч.1ст.92Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

- згідно ч. 3 ст. 92 Конституції України Законом України оголошується амністія.

Кримінальний кодекс України:

-згідно ч.1ст.74КК України звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м`яким, а ткож пом`якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом`якшення покарання на підставі Закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

-згідно ч.2ст.74КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

- згідно ст. 86 КК України:

1. Амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб.

2. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Закон України «Про застосування амністії в Україні».

-згідно ч.1 ст.1Закону України«Про застосуванняамністії вУкраїні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

-згідно ч.2ст.1Закону України«Про застосуванняамністії вУкраїні» амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України, та цього Закону.

-згідно ч.3ст.1Закону України«Про застосуванняамністії вУкраїні» амністія не застосовується до осіб, визначених статтею 4 цього Закону.

-згідно п.а ч.1ст.2Закону України«Про застосуванняамністії вУкраїні» законом про амністію може бути передбачено повне звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призначеного судом покарання (повна амністія).

-згідно ч.1ст.3Закону України«Про застосуванняамністії вУкраїні» рішення про застосування чи не застосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання.

- згідно ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в України» амністія не може бути застосована до:

б) осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і до осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі.

Як вбачається зх матеріалів кримфінального провадження ОСОБА_5 не був засуджений до смертної кари, йому не було замінено смертну кару у порядку помилування на позбавлення волі, ОСОБА_5 не засуджено до лдовічного позбавлення волі.

в) осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.

Засуджений ОСОБА_5 не має судимостей за вчинення умисних тяжки та/або особливо тяжких злочинів.

г) осіб, яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України, терористичний акт, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах.

ОСОБА_5 не був засуджений за злочини проти основ національної безпеки України, терористичний акт, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах.

д) осіб, яких засуджено за злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб.

ОСОБА_5 не засуджений за злочин, що спричинив загибель двох і більше осіб.

е) осіб, стосовно яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин.

До засудженого ОСОБА_5 протягом останніх десяти років не було застосовано амністію або помилування.

Амністія також не застосовується до осіб, засуджених за умисне вбивство; катування; насильницьке донорство; незаконне позбавлення волі або викрадення людини, якщо при цьому сталося заподіяння смерті, або нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою смерть.

Законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється, - в даному випадку, - дана категорія передбачена положеннями ст. 9 Закону України «Про амністію в 2016 році», що судом буде проаналізовано нижче.

Враховуючи вищевикладене, засуджений ОСОБА_5 не входить до переліку осіб, які зазначені в ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», відповідно, перепон для застосування амністії до засудженого ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні, - немає.

-згідно ст.8Закону України«Про застосуванняамністії вУкраїні» особи, засуджені за вчинення злочину, які відповідно до закону про амністію підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніш як протягом трьох місяців після опублікування закону про амністію.

Закон України «Про амністію в 2016 році».

Отже,06.09.2017року в загальнодержавному засобі друкованої інформації, - газеті «Урядовий Кур`єр», № 165 (6034), опубліковано ЗаконУкраїни «Проамністію в2016році» від 22 грудня 2016 року, № 1810 VII.

Згідно ст.18Закону України«Про амністіюв 2016році» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і підлягає виконанню протягом трьох місяців.

Відповідно, вищевказаний закон набрав чинності 07.09.2017 року.

Згідно п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб,визнаних виннимиу вчиненнінеобережного злочину,який неє особливотяжким відповіднодо статті12Кримінального кодексуУкраїни, також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно яких не набрали законної сили, - не позбавленихбатьківських прав,які надень набраннячинності цимЗаконом маютьдітей,яким невиповнилося 18років, дітей інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Згідно ст. 9 Закону України «Про амністію в 2016 році»:

Амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні", а також до осіб:

а) які після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин;

б) які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин;

в) які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин;

г) які мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами, і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров`я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей;

ґ) яких засуджено за злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб;

д) які мають одного чи обох батьків віком понад 70 років або визнаних інвалідами першої групи і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров`я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих батьків;

е) яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України (статті 109-114-1 Кримінального кодексу України 2001 р. (далі - КК України 2001 р.); статті 56-60, 62 і 63 Кримінального кодексу України 1960 р. (далі - КК України 1960 р.); умисне вбивство (стаття 115 КК України 2001 р.; статті 93 і 94 КК України 1960 р.); доведення до самогубства, вчинене щодо неповнолітнього (частина третя статті 120 КК України 2001 р.); умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах (частина друга статті 121 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 101 КК України 1960 р.); катування (стаття 127 КК України 2001 р.); незаконне проведення дослідів над людиною (стаття 142 КК України 2001 р.); порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини при обтяжуючих обставинах (частини четверта і п`ята статті 143 КК України 2001 р.); насильницьке донорство (стаття 144 КК України 2001 р.); незаконне позбавлення волі або викрадення людини при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 146 КК України 2001 р.; частина друга статті 123 КК України 1960 р.); захоплення заручників (стаття 147 КК України 2001 р.; стаття 123-1 КК України 1960 р.); торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини (стаття 149 КК України 2001 р.; стаття 124-1 КК України 1960 р.); злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи (статті 152-156 КК України 2001 р.; статті 117-122 КК України 1960 р.); грабіж при обтяжуючих обставинах (частини третя, четверта і п`ята статті 186 КК України 2001 р.; частини третя і четверта статей 82 і 141 КК України 1960 р.); розбій (стаття 187 КК України 2001 р.; статті 86, 86-1 і 142 КК України 1960 р.); вимагання при обтяжуючих обставинах (частини друга, третя і четверта статті 189 КК України 2001 р.; частини друга і третя статей 86-2 і 144 КК України 1960 р.); шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою (частина четверта статті 190 КК України 2001 р.; частина третя статей 83 і 143 КК України 1960 р.); привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (частини друга, третя, четверта і п`ята статті 191 КК України 2001 р.; стаття 86-1 КК України 1960 р.); виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного податку чи голографічних захисних елементів (стаття 199 КК України 2001 р.; стаття 79 КК України 1960 р.); незаконне виготовлення, а так само незаконний збут підакцизних товарів при обтяжуючих обставинах (частина третя статті 204 КК України 2001 р.); легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинену організованою групою або в особливо великому розмірі (частина третя статті 209 КК України 2001 р.); нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням (стаття 210 КК України 2001 р.); ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) при обтяжуючих обставинах (частина третя статті 212 КК України 2001 р.; частина третя статті 148-2 КК України 1960 р.); створення злочинної організації (стаття 255 КК України 2001 р.); бандитизм (стаття 257 КК України 2001 р.; стаття 69 КК України 1960 р.); терористичний акт (стаття 258 КК України 2001 р.); втягнення у вчинення терористичного акту (стаття 258-1 КК України 2001 р.); створення терористичної групи чи терористичної організації (стаття 258-3 КК України 2001 р.); сприяння вчиненню терористичного акту (стаття 258-4 КК України 2001 р.); фінансування тероризму (стаття 258-5 КК України 2001 р.); викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (стаття 262 КК України 2001 р.; стаття 223 КК України 1960 р.); угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна при обтяжуючих обставинах (частина третя статті 278 КК України 2001 р.; стаття 217-2 КК України 1960 р.); порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, вчинене особою у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів (частина друга статті 286 КК України 2001 р.; частина друга статті 215 КК України 1960 р.); пошкодження об`єктів магістральних або промислових нафто-, газо-, конденсатопроводів та нафтопродуктопроводів (стаття 292 КК України 2001 р.); контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів (стаття 305 КК України 2001 р.; стаття 70-1 КК України 1960 р.); використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів (стаття 306 КК України 2001 р.; стаття 229 КК України 1960 р.); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 307 КК України 2001 р.; стаття 229-1 КК України 1960 р.); викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом зловживання службовим становищем (частини друга і третя статті 308 КК України 2001 р.); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 309 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 229-6 КК України 1960 р.); посів або вирощування снотворного маку чи конопель при обтяжуючих обставинах (частина друга статті 310 КК України 2001 р.; частина друга статті 229-3 КК України 1960 р.); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 311 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 229-20 КК України 1960 р.); викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом зловживання службовим становищем (частини друга і третя статті 312 КК України 2001 р.); заволодіння обладнанням, призначеним для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (частини друга і третя статті 313 КК України 2001 р.); незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 314 КК України 2001 р.; стаття 229-15 КК України 1960 р.); схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 315 КК України 2001 р.; стаття 2295 КК України 1960 р.); незаконне публічне вживання наркотичних засобів (стаття 316 КК України 2001 р.; стаття 229-16 КК України 1960 р.); організацію або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 317 КК України 2001 р.; стаття 229-4 КК України 1960 р.); незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збут підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів (стаття 318 КК України 2001 р.; стаття 229-13 КК України 1960 р.); незаконну видачу рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (стаття 319 КК України 2001 р.; стаття 229-14 КК України 1960 р.); заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами чи прекурсорами шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (частина друга статті 320 КК України 2001 р.); погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу при обтяжуючих обставинах (частини третя і четверта статті 345 КК України 2001 р.); погрозу або насильство щодо журналіста при обтяжуючих обставинах (частини третя і четверта статті 345-1 КК України 2001 р.); погрозу або насильство щодо державного чи громадського діяча (стаття 346 КК України 2001 р.); посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (стаття 348 КК України 2001 р.; стаття 190-1 КК України 1960 р.); посягання на життя журналіста (стаття 348-1 КК України 2001 р.); захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (стаття 349 КК України 2001 р.); підкуп працівника підприємства, установи чи організації (стаття 354 КК України 2001 р.); викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними або їх пошкодження шляхом зловживання службовим становищем (стаття 357 КК України 2001 р.); зловживання владою або службовим становищем (стаття 364 КК України 2001 р.; стаття 165 КК України 1960 р.); зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (стаття 364-1 КК України 2001 р.); перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 365 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 166 КК України 1960 р.); зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (стаття 365-2 КК України 2001 р.); прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (стаття 368 КК України 2001 р.; стаття 168 КК України 1960 р.); незаконне збагачення (стаття 368-2 КК України 2001 р.); підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (стаття 368-3 КК України 2001 р.); підкуп особи, яка надає публічні послуги (стаття 368-4 КК України 2001 р.); пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди службовій особі (стаття 369 КК України 2001 р.); зловживання впливом (стаття 369-2 КК України 2001 р.); погрозу або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (стаття 377 КК України 2001 р.; стаття 189-4 КК України 1960 р.); посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв`язку з їх діяльністю, пов`язаною із здійсненням правосуддя (стаття 379 КК України 2001 р.; стаття 190-1 КК України 1960 р.); втечу з місця позбавлення волі або з-під варти (стаття 393 КК України 2001 р.; стаття 183 КК України 1960 р.); посягання на життя захисника чи представника особи у зв`язку з діяльністю, пов`язаною з наданням правової допомоги (стаття 400 КК України 2001 р.); злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), передбачені частинами другою, третьою, четвертою і п`ятою статті 404 КК України 2001 р. (пунктами "б" і "в" статті 234 КК України 1960 р.), частинами другою, третьою і четвертою статті 405 КК України 2001 р. (статтею 236 КК України 1960 р.), частиною третьою статті 406 КК України 2001 р. (пунктом "в" статті 238 КК України 1960 р.), частинами другою, третьою і четвертою статті 408 КК України 2001 р. (пунктами "в" і "г" статті 241 КК України 1960 р.), статтею 410 КК України 2001 р., частинами другою, третьою і четвертою статті 411 КК України 2001 р., частинами другою і третьою статті 420 КК України 2001 р. (пунктом "г" статті 251 КК України 1960 р.), частиною третьою статті 422 КК України 2001 р., частинами другою, третьою і четвертою статті 426 КК України 2001 р. (пунктами "б" і "в" статті 254-3 КК України 1960 р.), частинами другою, третьою, четвертою і п`ятою статті 426-1 КК України 2001 р., статтею 433 КК України 2001 р. (статтею 261 КК України 1960 р.), а також за злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачені статтями 437, 439, 442 і 443 КК України 2001 р. (статтею 59 КК України 1960 р.), статтями 446 і 447 КК України 2001 р. (статтею 63-1 КК України 1960 р.).

Враховуючи вищевикладене, засуджений ОСОБА_5 не входить до переліку осіб, які зазначені в ст. 9 Закону України «Про амністію в 2016 році», відповідно, перепон для застосування амністії до засудженого ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні, - немає.

Згідно ст.10Закону України«Про амністіюв 2016році» виконання цього Закону покладається на суди.

Згідно п.«в» ч.2ст.10Закону України«Про амністіюу 2016році» застосування цього Закону здійснюється щодо засуджених, які перебувають в установах виконання покарань, - за поданням начальника установи, погодженим з відповідною спостережною комісією або службою у справах дітей, або за клопотанням самого засудженого, його захисника чи законного представника.

Згідно ч.1ст.11Закону України«Про амністіюв 2016році» рішення про застосування чи не застосування амністії приймається судом щодо кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання.

Згідно ст.15Закону України«Про амністіюв 2016році» особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

Застосування вищевказаних норм матеріального права до фактичних обставин справи.

Отже, в матеріалах кримінального провадження містяться:

- свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , яке видане 09 листопада 2016 року виконавчим комітетом Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області, в якому зазначено, що ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Вишгород Вишгородського району Київської області, Україна, про що 09 листопада 2016 року складено відповідний актовий запис за № 26.

В графі «батько» зазначений ОСОБА_5 , громадянин України, - засуджений по даному кримінальному провадженню.

Відповідно, засуджений ОСОБА_5 на час набрання чинності Законом України «Про амністію в 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810 VII, який набрав чинності 07.09.2017 року, мав одну малолітню дитину, - дитину, якій не виповнилося 18 років.

Окрім того, в матеріалах кримінального провадження міститься повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00024632971 від 20 листопада 2019 рокуЮ з якого вбачається, що ОСОБА_5 (засуджений по даному кримінальному провадженні) батьківських прав відносно дитини, - ОСОБА_8 , - не позбавлявся.

Окремо суд зазначає, що та обставина, що засуджений ОСОБА_5 не позбавлявся батьківських прав у відношенні своєї дитини може бути підтверджена лише одним належним та допустимим доказом, - повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, вимагання ж інших доказів у виді довідок з різного роду установ, зокрема, - служб у справах дітей, сільських чи міських рад, судів, - є є зайвим.

Свою позицію суд обгнрунтовує наступним:

1. повноваження сільських, селищних, міських рад та виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, передбачено Главами II та ІІ Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР, та вказаними нормами до компетенції сільських рад та їх виконавчих органів не віднесено вирішення питання про позбавлення батьківських прав і надання відповідних довідок з цих питань.

2. Згідно ч. 6 ст. 164 СК України, рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Відповідно, суд вважає, що стороною захисту на час слухання даного кримінального провадження надано достатній обсяг належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджують, що обвинувачений ОСОБА_5 не позбавлявся та не позбавлений батьківських прав щодо своєї дитини, - сина ОСОБА_8 .

Далі, - в матеріалах справи міститься довідка вимога про судимість № 257 18082016/80210 від 22.08.2016 року, з якої вбачається, що до засудженогопо даномукримінальному провадженню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше Закон України «Про амністію" не застосовувався.

Отже, судом встановлено наступне:

1. засуджений по даному кримінальному провадженню ОСОБА_5 на час набрання чинності Законом України «Про амністію в 2016 році» мав статус обвинуваченого, та має станом на час розгляду даного подання статус засудженого, відповідно, злочин,який вчинено ОСОБА_5 ,а саме,-вчинено злочин30.09.2015року,-до набраннячинності ЗакономУкраїни «Проамністію в2016році»,а томувін підпадаєпід положенняч.1ст.13Закону України«Про амністіюв 2016році» від 22 грудня 2016 року № 1810 VII, який набрав чинності 7 вересня 2017 року.

2.Злочин,вчинений ОСОБА_5 , а саме, злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, - на підставі ч. 4 ст. 12 КК України.

Так, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Згідно ч. 4 ст. 12 КК України тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покрання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів громадян або позбавленням волі на строк не більше десяти років.

Окрім того, злочин, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України, згідно положень ст. 25 КК України відноситься до категорії злочинів, вчинених з необережності.

3. Відповідно, засуджений ОСОБА_5 підпадає під положення п. «в» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році», адже:

1). Злочин, вчинений засудженим ОСОБА_5 є тяжким злочином, вчиненим з необережності.

2). Засуджений ОСОБА_5 має одну малолітню дитину, тобто, дитину, якій не виповнилося 18 років.

3. Засуджений ОСОБА_5 не підпадає під категорію осіб, які зазначені в ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні».

4. Засуджений ОСОБА_5 не підпадає під положення ст. 9 Закону України «Про амністію в 2016 році».

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо можливості звільнення засудженого ОСОБА_5 від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, яке йому призначено вироком Обухівського районного суду від 24 жовтня 2018 року (справа № 363/1220/16 к), - на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році», так як даний акт амністії усуває застосування до засудженого ОСОБА_5 покарання за вчинене кримінально - каране діяння, (злочин), яке передбачає ч. 2 ст. 286 КК України.

Що стосується питання про звільнення від відбування додаткового покарання, а саме, - звільнення від позбавлення прав керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, то таке питання суб`єктом звернення, - захисником засудженого не порушувалося, а тому таке питання під час судового засідання не вирішувалося.

Враховуючи вищевикладене,керуючись п.п. 14, 22 ч. 1 ст. 92, ч. 3 ст. 92 Конституції України, ч. 3 ст. 12, ст. 24, ч. 1 ст. 74, 86, ч. 2 ст. 2869 КК України, ч.ч. 1 3 ст. 1, п. «а» ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 3, ст.ст. 4, 8 Закону України «Про застосування амністії в Україні», п. «в» ст. 1, ч. 1, п. «в» ч. 2 ст. 10, ст.ст. 11, 13, 15 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810 VII, який набрав чинності 7 вересня 2017 року, п. 13 ч. 1 ст. 537, ч. 1 ст. 539, п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання захисника засудженого ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 про застосуваннядо засудженого ОСОБА_5 ЗаконуУкраїни «Проамністію у2016році», тазвільнення особивід відбуванняосновного покарання,- задовольнити.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Київ, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, засудженого 24жовтня 2018року Обухівськимрайонним судомКиївської областіза вчиненнязлочину,передбаченого ч.2ст.286КК Українидо основногопокарання увиді позбавленняволі строкомна 7(сім)років позбавленняволі та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки (вирок суду набрав законної сили 08 липня 2019 року), який з 11.09.2019 року відбуває покарання у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Обухівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2018 року на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810 VIII, який набрав чинності 07 вересня 2017 року.

Ухвала може бути оскаржена до Київського Апеляційного суду протягом семи днів з моменту проголошення через Кагарлицький районний суд Київської області.

Суддя: ОСОБА_1