Ухвала

від 29.01.2020 по справі 368/1354/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 368/1354/19 Головуючий в І інстанції ОСОБА_1

Провадження 11-кп/824/737/2020 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2020 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:

ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7

засудженого (в режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 21 листопада 2019 року щодо засудженого ОСОБА_8 , -

в с т а н о в и л а :

До Кагарлицького районного суду Київської області надійшло клопотання захисника засудженого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 про звільнення засудженого ОСОБА_8 від відбування основного покарання на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

В обґрунтування доводів клопотання указано на те, що ОСОБА_8 відбуваючи покарання в Державній установі «Кагарлицька виправна колонія № 115» за вироком Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2018 року за ч.2 ст.286 КК України, який було вчинено до дня набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» мав на утриманні малолітню дитину, якій не виповнилося 18 років та не був позбавлений батьківських прав.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 21 листопада 2019 рокуклопотання захисника задоволено, ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році». Мотивуючи це рішення, суд послався на те, що злочин, за який ОСОБА_8 засуджено вироком Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2018 року був вчинений 30.09.2015 року, до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», злочин є тяжким, вчиненим з необережності, а також те, що засуджений мав одну малолітню дитину, якій не виповнилося 18 років та щодо якої останній не позбавлявся батьківських прав.

В апеляційній скарзі прокурор указав на незаконність ухвали внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування доводів апеляційної скарги указав на те, що питання застосування до засудженого положеньпункту «в» статті 1Закону України «Про амністію у 2016 році» було предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанції у ході розгляду кримінального провадження. У ході судового провадження було встановлено те, що матеріали кримінального провадження хоча і містили свідоцтво про народження сина обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак не містили доказів на підтвердження того, що обвинувачений не позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини. Наведене, на переконання прокурора свідчить про незаконність ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 21 листопада 2019 року, у зв`язку із чим просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у застосуванні Закону України «Про амністію у 2016 році».

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;

засудженого та його захисника, які апеляційну скаргу прокурора вважали необґрунтованою, просили залишити її без задоволення, а ухвалу без змін;

вивчивши матеріали клопотання, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк тавід інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно достатті 12Кримінальногокодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які на день набрання чинності цим Законом мали дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами і які не позбавлені батьківських прав. За змістом ст. 13 Закону України «Про амністію у 2016 році» дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено те, що ОСОБА_8 30.09.2015 року вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, який відноситься до тяжких необережних злочин. Тобто злочин був вчинений до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07.09.2017 року.

На день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_8 мав дитину, якій не виповнилось 18 років, а саме ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьком ОСОБА_9 записаний ОСОБА_8 (а.п. 7). Ця обставина також стверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00024632971 від 20.11.2019 року (а.п. 75-76).

У ході розгляду клопотання захисника ОСОБА_7 про застосування щодо ОСОБА_8 амністії доведена та обставина, що ОСОБА_8 батьківських прав не позбавлений. Ця обставина стверджується: листом служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської державної районної адміністрації від 25.10.2018 року за № 876/11-06 про те, що органом опіки та піклування Вишгородської райдержадміністрації не приймалось рішення про позбавлення ОСОБА_8 батьківських права (а.п. 8); листом голови Вишгородського районного суду Київської області від 12.11.2019 року №01-15/114/2019 про те, що у період із 02.11.2016 року по 12.11.2019 року до Вишгородського районного суду Київської області не надходила позовна заява про позбавлення ОСОБА_8 батьківських прав щодо його сина ОСОБА_9 (а.п. 68); листом служби у справах дітей та сімї Вишгородської державної районної адміністрації від 12.11.2019 року за № 1031-11/06 про те, що органом опіки та піклування Вишгородської райдержадміністрації не розглядалося питання про доцільність позбавлення ОСОБА_8 батьківських права, відповідний висновок не видавався. До органу опіки та піклування Вишгородської райдержадміністрації повідомлення судів про позбавлення ОСОБА_8 батьківських прав не надходили (а.п. 69). Доказів, які би спростовували ці документи, прокурором не надано.

Наведене указує на те, що на ОСОБА_8 поширюється дія п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який передбачає звільнення засудженого від відбування покарання.

Матеріали справи указують на те, що ОСОБА_8 не відноситься до кола осіб, зазначених у ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», на яких амністія не поширюється. Будь-яких рішень судів, інших органів чи службових осіб, які би указували на існування щодо ОСОБА_8 обставин, передбачених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» прокурором не надано.

Врахувавши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність звільнення ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі призначеного вироком Обухівського районного суду Київської області від 24.10.2018 року на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», належним чином мотивувавши своє рішення.

Апеляційна скарга прокурора не містить доводів, які би указували на незаконність ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 21 листопада 2019 року щодо засудженого ОСОБА_8 . Посилання прокурора на відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_8 амністії із тих підстав, що судами питання щодо нього про амністію вирішувалося і ОСОБА_8 було відмовлено у застосуванні амністії не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01.11.2018 року, залишеної без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суді від 08.07.2019 року ОСОБА_8 дійсно було відмовлено у застосуванні амністії. Аналіз мотивів, наведених судом в обґрунтування даного рішення дає підстави стверджувати, що причиною відмови у застосуванні амністії стала відсутність доказів, які би безумовно стверджували про те, що ОСОБА_8 не позбавлений батьківських прав, а також оригінала свідоцтва про народження дитини. Тобто підставою для відмови у застосуванні амністії щодо ОСОБА_8 була не відсутність статусу особи, на яку поширюється амністія чи наявність обставин, що виключають застосування амністії, а не підтвердження відповідного статусу належними документами, які би не викликали сумніву. Ця обставина указує на можливість застосування щодо особи амністії у випадку надходження необхідних відомостей про особу, що вбачається із положень ст. 11 Закону України «Про амністію у 2016 році». Діюче законодавство не містить заборони на застосування щодо засудженого амністії за наявності зазначених вище обставин. При цьому колегія суддів констатує те, що на час розгляду клопотання захисника ОСОБА_7 . Кагарлицьким районним судом Київської області всі необхідні відомості для застосування щодо ОСОБА_8 амністії були зібрані, підтверджені документами, які не викликають у колегії суддів сумнівів у їх дійсності, правдивості та достовірності. На думку колегії суддів застосування щодо особи амністії при наявності у неї відповідного статусу, передбаченого законом, відсутності обставин, які унеможливлюють застосування амністії та згоди особи на її застосування є обов`язком суду. Згода засудженого на застосування амністії ним була надана та підтверджена у суді апеляційної інстанції, в тому числі і після роз`яснення засудженому наслідків її застосування.

Наведене у своїй сукупності указує на необґрунтованість апеляційної скарги прокурора.

Ухвала Кагарлицького районного суду Київської області від 21 листопада 2019 року про застосування амністії щодо засудженого ОСОБА_8 відповідає вимога закону, підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не знаходить, у зв`язку із чим залишає цю ухвалу без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 539 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 21 листопада 2019 року щодо засудженого ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

СУДДІ

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4