Рішення

від 13.11.2019 по справі 120/2325/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 листопада 2019 р. Справа № 120/2325/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Арутунян З.С.

представника позивача: адвоката Кучерявої І.П.

представника відповідача: Загороднюка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Науково-навчально-впроваджувального приватного підприємства "Оримет"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Науково-навчально-впроваджувального приватного підприємства "Оримет" (далі - ННВПП Оримет , позивач) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2019 року № 0006351415, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у сумі 370264 грн. за основним зобов`язанням та у сумі 92566 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем на підставі акту перевірки № 1557/1415/13305103 від 26.04.2019 року винесено податкове повідомлення-рішення форми Р від 18.06.2019 № 0006351415, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 462830 грн. (за основним платежем - 370264 грн., штрафні (фінансові) санкції - 92566 грн.).

Позивач вважає, що висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки про порушення ним вимог п.п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними, оскільки в їх основу покладено лише один мотив - пояснення контрагентів, які відображені в протоколах допиту свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , отриманих в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019020000000064 від 20.03.2019 року, про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між ними та позивачем. На переконання позивача, показання свідків при незакінченому досудовому розслідуванні не можуть бути взяті до уваги при проведенні податкової перевірки, оскільки їх оцінка має надаватися виключно в межах кримінального провадження відповідно до норм КПК України. Відповідні протоколи допиту свідків не є та не можуть підміняти собою первинні та інші документи, що свідчать про об`єкти оподаткування та не є податковою інформацією.

Як зазначає позивач, під час перевірки (дослідження) первинної документації із застосуванням методу суцільного порядку, контролюючим органом проігноровано надані підтверджуючі документи, зокрема договори, накладні, банківські виписки, тощо, що встановлюють виконання господарських операцій, які є прямим підтвердженням факту існування отриманих товарно-матеріальних цінностей, в тому числі процедуру перерахування коштів за придбаний товар. Позивач стверджує, що контролюючим органом висловлено суб`єктивне припущення про фактичну нереальність господарських операцій виключно на підставі протоколів допиту свідків, що в кінцевому результаті суперечить вимогам ст. 20 ПК України, де встановлено вичерпний перелік прав органів держаної податкової служби, серед яких відсутнє право при проведені перевірки на власний розсуд надавати оцінку тим чи іншим документам при відсутності судового рішення про визнання їх незаконними чи недійсними. На переконання позивача, дані факти не можуть слугувати підставами для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і бути допустимими доказами, адже належна оцінка таких доказів у сукупності з іншими обставинами справи в силу припису ч. 6 ст.78 КАС України підтверджена не була.

За наведених вище обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.06.2019 року № 0006351415 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 23.07.2019 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою судом встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

14.08.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 42056), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зіслався передусім на викладені у протоколах допитів свідків у кримінальному провадженні пояснення контрагентів позивача ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 щодо відсутності фактів поставки ТМЦ (деревного вугілля) в адрес позивача. Так, на переконання відповідача, фактичне здійснення господарської операції згідно свідченнями самих свідків було відсутнє, а тому надані позивачем відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Просить суд врахувати, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим вважає податкове повідомлення - рішення обґрунтованим та законним.

04.09.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 44614), у якій представник позивача на спростування доводів відповідача переконує суд, що наявність протоколів допиту свідків в межах незакінченого кримінального провадження не є доказом нереальності господарських операцій. Вироку у кримінальному провадженні не постановлено, а тому зазначені контролюючим органом обставини не можуть вважатися допустимими доказами в межах розгляду даної справи, тим більше, що кримінальне процесуальне законодавство надає можливість свідку змінити свої покази, відмовитись від них. Також позивач додатково звертає увагу суду на ті обставини, що жодних дефектів в наданих на перевірку первинних документах відповідачем виявлено не було і рух придбаного товару в повній мірі прослідковується в бухгалтерському обліку підприємства.

В подальшому, позивачем було подано додаткові письмові пояснення від 15.10.2019р. та від 13.11.2019 року, в яких останній, на підтвердження своїх доводів, звертає увагу суду на тому факті, що між директором позивача та його контрагентами - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свого часу склалися неприязні стосунки, пов`язані як зі здійсненням господарських операцій так і отриманням грошових коштів. Наведені обставини вкотре підтверджують неможливість взяття до уваги відповідних протоколів допиту свідків. Крім того, позивач додаткового наголошує на тому, що відповідні протоколи допиту свідків не є податковою інформацією та отримані відповідачем з незрозумілих підстав всупереч вимогам Податкового кодексу.

Ухвалою суду від 17.09.2019 року здійснено заміну відповідача - Головне управління ДФС у Вінницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області.

Ухвалою суду від 15.10.2019 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до розгляду по суті на 23.10.2019 року. В подальшому, в судовому засіданні 23.10.2019 року судом оголошувалась перерва до 13.11.2019 року.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримала заявлені позовні вимоги та надала пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях. Просила суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що позов є необґрунтованим, у зв`язку з чим відсутні підстави для його задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ННВПП Оримет зареєстроване Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 20.11.1991 року та станом на час проведення перевірки перебувало на обліку в ГУ ДФС у Вінницькій області. До основних видів діяльності позивача, зокрема, відноситься оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Судом з`ясовано, що позивач придбаває у суб`єктів господарювання деревне вугілля та здійснює його перепродаж з метою отримання прибутку.

У період часу з 11.04.2019 року по 19.04.2019 року головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників Вінницького, Тиврівського районів та м. Вінниця управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області Грубим Л.П. на підстав направлення від 11.04.2019р. № 1164 та наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 10.04.2019 року № 1999, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ННВПП Оримет з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №1557/1415/13305103 від 26.04.2019 року, у висновках якого зазначено про порушення позивачем п.п.134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, п.5, п.21 П(С)БО 15 Доходи , внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 370 264 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі 49950 грн., за 2017 рік - 195034 грн. та за 2018 рік - 125 280 грн. (в т.ч. за 2 квартал 2018 рік - 125 280 грн.).

Не погоджуючись із висновками проведеної перевірки, ННВПП Оримет подало на них свої заперечення від 30.05.2019 року, за результатами розгляду яких відповідач листом від 12.06.2019 року за № 8481/10/02-32-14-15 залишив заперечення позивача без задоволення, а висновки акту перевірки № 1557/1415/13305103 від 26.04.2019 - без змін.

В подальшому, 18.06.2019 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006351415, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 462830 грн., з яких 370264 грн. за основним платежем та 92566 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається із матеріалів справи, виявлене під час проведеної перевірки порушення пп. 134.1.1 п.134 ст.134 ПК України та п.5, п.21 П(С)БО 15 Доходи полягає у тому, що ННВПП Оримет не включено до зазначеного рядка Звіту та, відповідно, до доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), що визначений за правилами бухгалтерського обліку, доходи від безоплатно одержаних оборотних активів всього в сумі 2 057 024 грн., в т.ч. за 2016р. в сумі 277 500 грн., за 2017р. в сумі 1 083 524 грн., за 2018р. в сумі 696 000 грн. (в т.ч. за II квартал 2018р. в сумі 696 000 грн.).

Такий висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що господарські операції між ННВПП Оримет та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були пов`язані із рухом активів та зміною зобов`язань платника податку, так як ТМЦ не могли бути одержані позивачем від зазначених осіб, і, відповідно, підприємством сформовано актив за рахунок надходження запасів з джерела невідомого походження з використанням документів контрагента , що фактично не міг і не здійснював постачання ТМЦ, у зв`язку з чим такі товари необхідно вважати безоплатно отриманими . Єдиною умовою, за якою відповідач дійшов такого висновку, є посилання в акті перевірки на протоколи допитів свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які отримані в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019020000000064 від 20.03.2019 року, та зі змісту яких слідує, що відповідні особи, будучи зареєстрованими фізичними особами-підприємцями, фактично будь-яких доходів від підприємницької діяльності не отримували та жодних товарно-матеріальних цінностей та послуг в адресу фізичних чи юридичних осіб ніколи не продавали та не надавали.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та досліджуючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року N 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

Основним документом, який регулює формування доходу у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 290 (далі - П(С)БО 15).

Пунктом 5 П (С)БО 15 визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Згідно п. 21 П (С)БО 15 визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 N 996-XIV (далі - Закон N 996-XIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону, "первинний документ" - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що "господарська діяльність" - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 9 Закону N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами Податкового кодексу України.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм Кодексу в сукупності суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, як викладені у його постановах від 30.01.2018 р. N К/9901/2803/18 (у справі N 820/11856/13-а), від 31.01.2018 р. N К/9901/5557/18 (у справі N 826/245/14), від 06.02.2018 р. N К/9901/7258/18 (у справі N 810/6695/14), 04.04.2018 р. N К/9901/27694/18 (у справі N 808/2519/15).

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом в ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства під час здійснення господарських операцій - придбанню ТМЦ (деревного вугілля) у ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , у ФОП ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 . Такий висновок відповідача ґрунтується на відсутності реального характеру таких операцій між сторонами правочину.

Досліджуючи зміст даних господарських операцій та взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами, судом встановлено наступне.

Щодо господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 .

Так, між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та ННВПП Оримет (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №16.12.002 від 01.12.2016 р.

Згідно із п.1.1. договору, продавець зобов`язується передавати у власність, а покупець приймати та оплачувати деревне вугілля, надалі товар, в строк та на умовах, зазначених у цьому договорі.

Пунктом п.2.1 договору визначено, що ціна за 1 тонну товару зазначається у видаткових накладних. В ціну товару входить вартість фасування вугілля у поліпропіленові мішки, ціна поліпропіленових мішків, вартість витрат на завантаження товару в автомобіль та його доставки до складу Покупця у м. Вінниці.

Згідно із п.3.1-3.3 договору, продавець відвантажує товар в день отримання оплати; датою відвантаження товару вважається дата передачі продавцем товару покупцю, згідно видаткової накладної; право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі товару.

Згідно із п.4.1 договору покупець проводить 100% оплату за партію товару по факту завантаження в автомобіль такої партії після отримання СМС або повідомлення на електронну пошту Продавця з вагою партії товару. Оплата за кожну партію товару проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний або картковий рахунок продавця.

Відповідно до п.11.3 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 30.12.2017р.

Як вбачається із матеріалів справи, факт отримання товару за договором купівлі-продажу №16.12.002 від 01.12.2016р. підтверджується видатковими накладними №1 від 13.12.2016р.; №2 від 23.12.2016р., №3 від 16.01.2017р.; №4 від 17.01.2017р.; №5 від 23.01.2017р.; №8 від 03.02.2017р., №9 від 06.02.2017р.; №12 від 27.02.2017р. (т. 1 а.с. 53-58).

Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями №1194 від 14.12.2016р., №1196 від 15.12.2016р., №1197 від 16.12.2016р., №1200 від 20.12.2016р №1203 від 23.12.2016р., №1204 від 23.12.2016р., №1218 від 30.12.2016р., №1230 від 10.01.2017р., №1237 від 12.01.2017р., № 1241 від 13.01.2017р., №1245 від 17.01.2017р., №1260 від 23.01.2017р., № 1261 від 23.01.2017р., № 1276 від 08.02.2017р., №1277 від 08.02.2017р., №1282 від 13.02.2017р., №1283 від 13.02.2017р., а також випискою з рахунку за період з 01.01.2017р. до 31.03.2017р. (т. 1 а.с. 59-76).

Вказані господарські операції відображено у бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується Карткою субконтрагента ФОП ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 77-79).

Факт подальшого продажу позивачем придбаного у ФОП ОСОБА_1 деревного вугілля, його перевезення та митне оформлення у січні-лютому 2017р. підтверджується митними деклараціями та міжнародними товарно-транспортними накладними від 13.01.2017р., від 16.01.2017р., 23.01.2017р, від 24.01.2017р. від 30.01.2017р., від 03.02.2017р. (т. 1 а.с. 80-93).

Щодо господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 .

Так, судом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено два договори: договір купівлі-продажу від 01.03.2016р. зі строком дії до 30.12.2016р. та договір купівлі-продажу №01/04/18 від 01.04.2018р. зі строком дії до 30.12.2018р., за якими ННВПП "Оримет" є покупцем, а ФОП ОСОБА_2 продавцем.

За змістом даних договорів, (п.1.1. договору), продавець зобов`язується передавати у власність, а покупець приймати та оплачувати деревне вугілля, надалі товар, в строк та на умовах, зазначених у цьому договорі. Згідно п.2.1 договору, ціна за 1 тонну товару зазначається у видаткових накладних. В ціну товару входить вартість фасування вугілля у поліпропіленові мішки, ціна поліпропіленових мішків, вартість витрат на завантаження товару в автомобіль та його доставки до складу Покупця у м. Вінниці.

Згідно із п.3.1-3.3 договорів, продавець відвантажує товар в день отримання оплати; датою відвантаження товару вважається дата передачі продавцем товару покупцю згідно видаткової накладної; право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі товару.

Умови оплати товару визначено в п.4.1 договору, згідно якої покупець проводить 100% оплату за партію товару по факту завантаження в автомобіль такої партії після отримання СМС або повідомлення на електронну пошту Продавця з вагою партії товару. Оплата за кожну партію товару проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний або картковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 11.3 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 30.12.2018р.

Як слідує із матеріалів справи факт отримання товару за договором від 01.03.2016р. підтверджується видатковою накладною №5 від 20.07.2016р. (т. 1 а.с. 101). Оплата за даний товар здійснювалась згідно платіжних доручень № 999 від 18.07.2016р., №1000 від 28.07.2016р., №1004 від 21.07.2016р. (т. 1 а.с. 109-111).

Факт отримання товару за договором №01/04/18 від 01.04.2018р. підтверджується видатковою накладною №64 від 23.04.2018р. (т. 1 а.с. 108). Факт оплати товару підтверджується випискою з рахунку за період з 16.04.2018р. до 02.05.2018р.(т. 1 а.с. 112).

Відповідні господарські операції відображено у бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується Карткою субконтрагента за січень 2016 - грудень 2018р. (т. 1 а.с. 113).

Факт подальшого продажу позивачем придбаного деревного вугілля, його митне оформлення підтверджується митними деклараціями, міжнародними товарно-транспортними накладними та інвойсами від 03.10.2016р., від 20.04.2018р., від 24.04.2018р., від 25.04.2018р. (т. 1 а.с. 116-122).

Щодо господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 .

Так, 13.06.2018р. між ФОП ОСОБА_3 (продавець) та ННВПП Оримет (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 13/06/18 від 13.06.2018р., за умовами якого продавець зобов`язується передавати у власність, а покупець приймати та оплачувати деревне вугілля, надалі товар, в строк та на умовах, зазначених у цьому договорі (п. 1.1 договору) (т. 1 а.с. 123, 124).

Згідно п.2.1 договору, ціна за 1 тонну товару зазначається у видаткових накладних. В ціну товару входить вартість фасування вугілля у поліпропіленові мішки, ціна поліпроліенових мішків, вартість витрат на завантаження товару в автомобіль та його доставки до складу Покупця у м. Вінниці.

Згідно із п. 3.1-3.3 договору, продавець відвантажує товар в день отримання оплати; датою відвантаження товару вважається дата передачі продавцем товару покупцю згідно видаткової накладної; право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі товару.

Як зазначено у п. 4.1 договору, покупець проводить 100% оплату за партію товару по факту завантаження в автомобіль такої партії після отримання СМС або повідомлення на електронну пошту Продавця з вагою партії товару. Оплата за кожну партію товару проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний або картковий рахунок продавця.

Відповідно до п.11.3 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 30.12.2018р.

Як свідчать матеріали справи факт отримання товару за договором № 4 від 13.06.2018р підтверджується видатковою накладною № 70 від 01.06.2018р. (т. 1 а.с. 125). Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями №14 від 23.06.2018р., №16 від 25.06.2018р. №18 від 26.06.2018р. (т. 1 а.с. 126-128).

Відповідні господарські операції відображено у бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується Карткою субконтрагента за січень 2016-грудень 2018р. (т. 1 а.с. 129).

Факт продажу позивачем придбаного у ФОП ОСОБА_3 товару (деревного вугілля), його митне оформлення підтверджується митними деклараціями, міжнародними товарно - транспортними накладними та інвойсами від 13.06.2018р., від 19.06.2018р., від 20.06.2018р., від 25.04.2018р. (т. 1 а.с. 130-140).

Отже, досліджені судом докази пов`язані із взаємовідносинами між позивачем та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджують факт придбання у власність поставлених товарно-матеріальних цінностей, їх відображення у бухгалтерському обліку підприємства та подальшого руху придбаного товару на експорт.

Висновки акту перевірки не містять жодних зауважень щодо повноти та правильності складання усіх первинних та бухгалтерських документів по даним господарським операціям. Також відповідачем не надано жодних доказів, які б спростували доводи позивача та наявні у справі матеріали, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Зокрема, в акті перевірки відображено дослідження банківських виписок, якими підтверджується факт оплати товару, відображено дослідження видаткових накладних, якими підтверджується факт передачі товару, тому висновки відповідача про безоплатне отримання відповідних товарів не є документально підтвердженим. Відповідач не навів власних доводів із посиланням на відповідні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів, які б підтверджували нікчемність означених договорів чи відсутність зв`язку укладених угод та отриманого позивачем товару із його господарською діяльністю.

Натомість, єдиною підставою, за якою відповідач дійшов висновку про відсутність між позивачем та зазначеними контрагентами фактичного здійснення господарських операцій щодо постачання відповідного товару, є врахування протоколів допиту свідків - відповідних контрагентів позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019020000000064 від 20.03.2019 року, у яких вказані особи надали пояснення про те, що жодної господарської діяльності з приводу постачання будь-яких товарів вони не здійснювали.

Так, відповідні протоколи допиту свідків не були залучені відповідачем до матеріалів проведеної перевірки, а тому з метою їх дослідження безпосередньо в судовому засіданні, суд ухвалою від 17.09.2019 року витребував їх належним чином завірені копії в Оперативного управління ГУ ДФС у Вінницькій області.

30.09.2019 року відповідні матеріали надійшли до суду, зі змісту яких судом з`ясовано, що дійсно, ст. о/у з ОВС ВВКПМС ОУ ГУ ДФС у Вінницькій області капітаном податкової міліції Чернегою В.М. в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019020000000064 від 20.03.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ст. 366 КК України вчинено процесуальні дії - допитано свідків, про що 26.03.2019 року складено протокол допиту свідка ОСОБА_2 , 12.04.2019 року складено протокол допиту свідка ОСОБА_3 , та 26.04.2019 року складено протокол допиту свідка ОСОБА_1 .

Разом із тим вказані протоколи допиту свідків та викладені у них свідчення відповідних осіб не можуть бути прийнятими судом до уваги при розгляді даної адміністративної справи з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України.

У частині першій статті 23 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту свідків, отримані на стадії досудового розслідування, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінального провадження в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту свідка на стадії досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Проте, докази на підтвердження факту винесення вироків чи постанов про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності в кримінальній справі в рамках якої було отримано пояснення свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутні та відповідачем про наявність відповідних фактів зазначено не було.

Більше того, відповідачем не надано жодних доказів про те, що зазначене вище кримінальне провадження, по якому були допитані свідки, стосується безпосередньо позивача чи його посадових осіб.

У даному випадку сам факт отримання свідчень фізичних осіб-підприємців - контрагентів позивача в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та такими особами. Це, з поміж іншого, пояснюється також і тим, що лише в ході розгляду кримінальної справи судом може надаватися належна правова оцінка показанням свідка. До цього, кримінальне процесуальне законодавство надає можливість свідку змінити свої покази, в тому числі і безпосередньо в суді, а тому всі свідчення, отримані під час досудового розслідування не є остаточним та належним доказом.

Тобто, протоколи допиту свідка, здобуті під час досудового розслідування, не можна вважати документом, що встановлює факт підписання чи не підписання первинних чи інших документів під час здійснення господарської операції та підставою для тверджень про неможливість прийняття таких документів та їх врахування при визначенні складу витрат, оскільки такі є всього лише протоколами слідчої дії, які фіксують виключно її проведення. В свою чергу, інформація, викладена у протоколах допиту свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не носить преюдиційного характеру та не може бути підставою для висновку про нездійснення останніми жодної господарської діяльності з ННВПП Оримет . З урахуванням інформації, викладеної в протоколах допитів свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , для підтвердження дійсних обставин щодо укладення такими особами договорів з позивачем, підписання ними видаткових накладних необхідним є проведення експертизи, на вирішення якої повинно бути поставлено питання про здійснення ідентифікації особи, яка вчинила підпис в договорах купівлі-продажу, видаткових накладних та інших документах. Відсутність такого висновку не дає підстави вважати, що підписи на всіх первинних та господарських документах від імені контрагентів позивача були оформлені неналежним чином і, як наслідок, позивач не мав права на віднесення відповідних суд до складу своїх витрат.

Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає, що єдині докази на які відповідач посилається як на підставу відсутності реальних господарських операцій між позивачем та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , - протоколи допиту свідків - не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні КАС України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та, те що він має право їх використання у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. Адже, як раніше наголошувалося судом, в силу положень ст. 95 КПК України, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження (контролюючим органом не надано доказів наявності вироку у кримінальному провадженні, в рамках якого проводився допит свідків), може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, чого в межах даної справи здійснено не було.

Таким чином наявність протоколів допиту свідків - контрагентів позивача в рамках кримінального провадження, за яким відсутні вирок суду, та які (пояснення) не були підтверджені під час розгляду справи, не є належними доказами, які підтверджують факт відсутності реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами - фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Будь-яких інших доказів на підтвердження викладених у акті перевірки висновків відповідач суду не надав і таких в ході самої перевірки останнім не встановлено.

Аналогічна позиція із цього приводу викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі N 822/551/18 (адміністративне провадження N К/9901/61751/18), від 19.03.2019 року у справі № 826/9534/17 (адміністративне провадження N К/9901/50915/18).

Окрім того суд вважає, що в ході судового розгляду була встановлена обставина, яка, як самостійна підстава, вказує на помилковість кінцевих висновків проведеної перевірки та, як наслідок, - протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, судом встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка ННВПП Оримет проводилась відповідачем в період часу з 11.04.2019 року по 19.04.2019 року. Акт перевірки №1557/1415/13305103 складено 26.04.2019 року в м . Вінниці по вул . Ботанічна, 13, оф. 26 (за місцем знаходження позивача).

Порядок оформлення результатів перевірок визначено у статті 86 ПК України. Згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. При цьому строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У даному випадку протокол допиту свідка ОСОБА_1 датований 26 квітням 2019 року. В той же час період проведення документальної перевірки позивача був визначений з 11.04.2019 року по 19.04.2019 року, про що зазначено в акті перевірки та сторонами спору не оспорюється. Тобто, такий протокол допиту свідка від 26.04.2019 року у жодному разі не міг бути врахований відповідачем та відображений в акті перевірки № 1557/1415/13305103, позаяк на час її проведення відповідного документу фізично не могло існувати.

Будь-яких пояснень щодо підстав отримання вказаного протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 26.04.2019 року уже після закінчення термінів проведення виїзної позапланової перевірки відповідачем на адресу суду надано не було.

Наведене вказує на те, що висновок контролюючого органу про відсутність реальних взаємовідносин між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , ґрунтується на доказах, які були отримані не у встановленому законом порядку та поза межами процедури проведеної перевірки, а тому висновки такої перевірки в цілому не можуть вважатися обґрунтованими.

Повертаючись безпосередньо до самих господарських операцій, які відбувалися між позивачем та його контрагентами - фізичними особами-підприємцями, то аналізуючи складені між ними первинні документи, які долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачено статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Досліджені первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, як зазначалося, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстрованими суб`єктами господарювання. Здійснені господарські операції фактично виконані та оформлені відповідними первинними (бухгалтерськими) документами.

Крім того, наявна матеріально-технічна база позивача та специфіка його діяльності дає підстави стверджувати про фактичний рух придбаних товарно-матеріальних цінностей (деревного вугілля) та зміну в структурі активів позивача. Зокрема, судом встановлено, що позивач здійснював закупівлю деревного вугілля на аналогічних умовах і в інших суб`єктів господарювання - фізичних осіб-підприємців, які у своїх письмових заявах, копії яких долучені до матеріалів справи, підтвердили дійсні господарські взаємозв`язки з позивачем з приводу продажу відповідного товару.

Згідно довідки ННВПП Оримет № 114 від 06.08.2019 року на балансі останнього як основні засоби з 04.01.2016 року обліковуються 3 штуки палетних ваг, які дозволяють зважувати деревне вугілля у відповідних обсягах. Для зберігання придбаного товару позивач використовує складські приміщення загальною площею 269,83 кв.м. на підставі договору оренди від 28.04.2017 року №1795-НМ, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Вінницькій області та ННВПП Оримет .

Отримані від постачальників, в тому числі і від ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , товарно-матеріальні цінності зберігались та обліковувались на складах у відповідності до записів Книг складського обліку запасів за 2016 - 2018 роки (т. 1 а.с. 197-205). Оплата за придбаний товар також була здійснена у повному обсязі на рахунки контрагентів. І цей факт визнаний відповідачем.

Як вже зазначалось, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У даному випадку досліджені в судовому засіданні докази вказують на реальні зміни майнового стану платника податків як обов`язкової ознаки господарських операцій здійснених з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та належного відображення таких операцій в бухгалтерському обліку підприємства.

Визнання первинних документів та господарських операцій податковим органом недійсними лише із підстав наявності протоколів допиту свідків, які не можуть вважатися належними доказами в адміністративному судочинстві, здійснено відповідачем на підставі припущень в односторонньому порядку, які не породжують факту недійсності фінансових та первинних документів, пов`язаних з виконанням правочинів та здійсненням підприємницької діяльності.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Згідно зі статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовується судом з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Отже, суду необхідно дотримуватися позиції, вказаної у пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки №1557/1415/13305103 від 26.04.2019 року про порушення позивачем п.п.134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, п.5, п.21 П(С)БО 15 Доходи є безпідставними та такими, що ґрунтуються на неналежних доказах. Як наслідок, прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення від 18.06.2019 року № 0006351415 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72, 77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області форми "Р" від 18.06.2019 року № 0006351415.

Стягнути на користь Науково-навчально-впроваджувального приватного підприємства "Оримет" сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 6942 (шість тисяч дев`ятсот сорок дві) гривні 45 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду в повному обсязі складено 25.11.19.

Реквізити сторін:

Позивач: Науково-навчально-впроваджувальне приватне підприємство "Оримет" (код ЄДРПОУ 13305103, адреса: вул. Ботанічна, 13, оф. 26, м. Вінниця, 21000);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницьке область, 21028).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович Васильович