Рішення

від 13.11.2019 по справі 802/2386/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 р. Справа № 802/2386/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання Михайловського М.В.,

представника позивача Ларіонова М.О.,

представників відповідача Пенської О.Ю., Стасишеної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Вапнярський Елеватор"

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "Вапнярський елеватор", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Вапнярський елеватор" (надалі - ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор"), звернулось до суду з позовом до Крижопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (надалі - Крижопільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000892200 від 04.06.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на загальну суму 5353700,00 грн, з яких за основним платежем в сумі 3569133,00 грн та за штрафними санкціями в сумі 1784567,00 грн.

Як видно з позовної заяви, відповідач провів позапланову виїзну перевірку ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 та за її результатами склав акт № 775/2200/32386477 від 14.05.2014. В акті зроблено висновки про порушення позивачем вимог пп. 14.1.36 п. 14.1, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 3569133,00 грн. Водночас такі висновки ґрунтуються на тому, що контролюючий орган визнав збитковими і такими, що вчинені з метою отримання податкової вигоди операції з придбання та подальшої реалізації товариством на експорт соєвих бобів. Крім того, контролюючий орган вказав на фіктивний (удаваний) характер господарських операцій з придбання позивачем підрядних робіт у приватного підприємства "Проф-Буд Тех" (надалі - ПП "Проф-Буд Тех") та товариства з обмеженою відповідальністю "Югзернострой" (надалі - "Югзернострой"). На підставі вищезазначеного акта перевірки було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, яке позивач вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2014, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014, у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.05.2015 касаційну скаргу ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" задоволено частково, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.11.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2015 позов ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Крижопільської ОДПІ від 04.06.2014 № 0000892200.

Зазначене рішення залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2019 касаційну скаргу Крижопільської ОДПІ задоволено частково, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.05.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Водночас Верховним Судом зазначено, що під час нового розгляду справи необхідно з`ясувати об`єктивні фактори збитковості операцій з придбання сої з огляду на доводи податкового органу, приріст активів позивача за наслідками вчинення відповідних правочинів, ретельно перевірити реальність спірних господарських операцій з іншими контрагентами, встановити всі обставини справи та дослідити докази, які їх підтверджують, у разі необхідності витребувати додаткові докази, об`єктивно та повно розглянути справу.

11.09.2019 справа повернулась на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 16.09.2019 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. При цьому сторонам запропоновано подати суду узагальнюючі письмові пояснення по суті спору, в тому числі з урахуванням висновків суду касаційної інстанції за результатами касаційного перегляду справи.

10.10.2019 від представника позивача надійшли письмові пояснення, які судом прийнято до розгляду як додаткові пояснення учасника справи відповідно до ч. 5 ст. 159 КАС України.

Позивач зазначає, що твердження контролюючого органу про збитковість господарських операцій з придбання та експорту соєвих бобів є лише припущеннями, які спростовуються тими доказами, що містяться у матеріалах справи. Позивач зауважує, що реальність відповідних господарських операцій повністю підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими належним чином. Такі операції були прибутковими, мали ділову мету, а ціна контракту на момент його укладення знаходилась у межах ринкового рівня. Позивач вважає помилковими розрахунки відповідача щодо збитковості господарських операцій з придбання та реалізації товару (сої). На думку позивача, податковий орган неправомірно включає до собівартості придбання товару ПДВ та безпідставно не враховує, що ціна реалізації сої на експорт перевищила ціну її придбання, враховуючи нульову ставку ПДВ. Крім того, з наведенням детальних розрахунків витрат та доходу позивач зазначає, що загальний чистий прибуток товариства за спірними господарськими операціями становив 706530,74 грн, що повністю спростовує доводи відповідача про відсутність економічного ефекту від їх вчинення. Більше того, позивач акцентує увагу на тому, що кожна операція з реалізації товару (соєвих бобів) була прибутковою, навіть враховуючи усі понесені товариством витрати, зокрема на послуги з перевалки зерна, інспектування завантаження товару, митного оформлення тощо.

Щодо господарських операцій з ПП "Про-Буд Тех", то позивач вказує на те, що єдиним обґрунтуванням висновку акта перевірки щодо завищення податкового кредиту за цією операцію за квітень 2012 року в сумі 14000,00 грн є посилання відповідача на акт перевірки ПП "Проф-Буд Тех" № 109/22-4/34813457 від 11.06.2013 по взаємовідносинах з іншими контрагентами. Водночас висновкам вказаного акта перевірки вже надано оцінку судом. Так, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 у справі № 811/2306/13-а, яка набрала законної сили, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийнятті щодо ПП "Проф-Буд Тех" на підставі цього акта. До того ж позивач наголошує, що цей контрагент задекларував та сплатив до бюджету відповідні податкові зобов`язання по взаємовідносинах з ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор", тоді як позивач виконав усі вимоги закону для формування податкового кредиту. Додатково позивач просить врахувати, що відповідач в рамках іншої перевірки, оформленої актом № 48/2201/32386477 від 17.01.2013, перевіряв господарські операції між ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" та ПП "Проф-Буд Тех" та підтвердив правомірність формування податкового кредиту по цих операціях за весь період з квітня по липень 2012 року на загальну суму ПДВ 46027,80 грн.

Щодо взаємовідносин з контрагентом ТОВ "Югзернострой", то позивач зазначає, що відповідач визнав нереальними господарські операції з цим товариством, лише посилаючись на акт № 191/14-03-22-08/35722895 від 18.11.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ "Югзернострой". Водночас позивач зауважує, що такий акт не є належним доказом правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення, оскільки не вважається актом перевірки та не може підтверджувати наявність податкового правопорушення. Натомість сукупність первинних документів, складених у зв`язку з цієї господарською операцією, повністю підтверджує право позивача на формування податкового кредиту на суму 4766,66 грн.

Ухвалою суду від 10.10.2019 на підставі положень ст. 52 КАС України допущено заміну відповідача у цій справі з Головного управління ДФС у Вінницькій області, як правонаступника Крижопільської ОДПІ, на його правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області. Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні заяви ПП "Проф-Буд Тех" про вступ у справу третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

18.10.2019 до суду надійшли узагальнені письмові пояснення відповідача. Такі пояснення суд також бере до розгляду як додаткові пояснення учасника справи відповідно до положень ч. 5 ст. 159 КАС України.

Відповідач зазначає, що позивач здійснював операції із закупівлі сої за ставкою ПДВ 20%, а реалізував на експорт за нульовою ставкою. На думку контролюючого органу, це свідчить про те, що операції здійснювались без мети реального настання правових наслідків, а виключно з метою заниження об`єкту оподаткування та несплати грошових коштів до державного бюджету. Відповідач вказує на те, що при порівнянні фактурної вартості реалізованого товару по вантажно-митним деклараціям із сукупною сумою ціни з ПДВ, сплаченої за товар на території України, та понесених витрат, пов`язаних з реалізацією, фінансовий результат від проведення господарських операцій з придбання та експорту соєвих бобів має збитковий характер. Так, відповідач підрахував, що позивач придбав сою на загальну суму 23079533,96 грн з ПДВ, а реалізував лише за 20290079,75 грн. Тобто прямий збиток становить 2789454,21 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що в актах виконаних робіт місцем складання акту та приймання-передачі товару зазначено м. Київ, а фактична доставка товару відбулась на ПрАТ "Укелеваторпром" в Одеській області. Відтак відповідач вважає, що невідповідність по прийманню-передачі товару вказує на те, що фактично товар в м. Києві не знаходився. Разом з тим, посадові особи ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор", які засвідчували своїм підписом отримання товару в актах приймання-передачі, фактично не могли перебувати у відрядженні в м. Київ, що відображено в табелях робочого часу. Отже, на думку відповідача, реальне здійснення господарських операцій проводилося без участі позивача та лише документально оформлене через товариство для створення схеми з метою ухилення від сплати податків з обороту.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП "Проф-Буд Тех" та ТОВ "Югзернострой", то, на думку відповідача, реальність господарських операції з цими контрагентами не підтверджується документально. Відтак позивач безпідставно сформував податковий кредит за період, що перевірявся, на загальну суму 18766,66 грн.

Ухвалою суду від 23.10.2019 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов повністю підтримав та надав пояснення, що відповідають змісту позовної заяви та письмовим поясненням.

Представники відповідача в судовому засіданні позов заперечили з підстав, зазначених у запереченнях на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що ТОВ "АДМ "Вапнярський елеватор" є правонаступником ТОВ "Вапнярський елеватор", яке з 28.08.2004 перебувало на податковому обліку в Крижопільській ОДПІ та у спірний період було платником ПДВ.

Згідно з п. 4.2.3 Статуту ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" одним з видів його діяльності є торгівля сільськогосподарською продукцією, її зберігання, обробка та переміщення.

На підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України та на виконання наказу Крижопільської ОДПІ № 200 від 23.04.2014 в період з 24.04.2014 до 30.04.2014 відповідач провів позапланову виїзну перевірку ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 до 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 до 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт № 775/2200/32386477 від 14.05.2014, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 3569133,00 грн, в тому числі у квітні 2012 року на суму 14000,00 грн, у липні 2012 року на суму 2383,00 грн, у вересні 2012 року 2383,00 грн, у листопаді 2012 року - 850000,00 грн, у грудні 2012 року - 240124,00 грн, у січні 2013 року - 152625,00 грн, у лютому 2013 року - 38676,00 грн, у березні 2013 року - 32371,00 грн, у квітні 2013 року - 117,00 грн, у липні 2013 року - 201600,00 грн, у серпні 2013 року - 125400,00 грн, у вересні 2013 року - 651383,00 грн, у жовтні 2013 року - 1200059,00 грн, у листопаді 2013 року - 38249,00 грн, у грудні 2013 року - 19763,00 грн та зменшено від`ємне значення в сумі 93924,00 грн, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

04.06.2014 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000892200, яким збільшив позивачу суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 5353700,00 грн, з яких за основним платежем - 3569133,00 грн та за штрафними санкціями - 1784567,00 грн.

Позивач вважає вказане рішення контролюючого органу протиправним, а тому звернувся до суду з позовом про його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Встановлено, що між ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" (замовник) та ПП "Проф-Буд Тех" (підрядник) укладено договір від 20.03.2012 № 10-03-12, відповідно до якого підрядник зобов`язується виконати внутрішні та зовнішні роботи з облаштування будівлі лабораторії, що знаходиться на території ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор", а також улаштування фасаду біля будівлі лабораторії, та здати йому в установлений цим договором строк закінченні роботи, а замовник прийняти їх та оплатити згідно з актами виконаних робіт. Загальна вартість робіт за цим договором становить 278972,40 грн.

Пунктом 2.2 вказаного договору передбачено, що оплата за договором здійснюється в наступному порядку: замовник перераховує підряднику авансовий платіж в розмірі 84000,00 грн, а інший розрахунок здійснюється Замовником після виконання робіт в повному обсязі та підписання акту виконаних робіт (том 3, а.с. 143-145).

Як видно з матеріалів справи, на підставі рахунку-фактури № СФ-0000019 від 02.04.2012 (том 3, а.с. 160) позивач перерахував кошти ПП "Проф-Буд Тех" в сумі 84000,00 грн в якості авансового платежу, що підтверджується банківським реєстром клієнтських платежів за 04.04.2012 та банківською випискою з рахунку ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" за 04.04.2012 № 46 (том 3, а.с. 161-163).

За результатами здійснення спірної операції, ПП "Проф-Буд Тех" виписало та надало позивачу податкову накладну від 04.04.2012 № 1 на суму ПДВ 14000,00 грн, однак не зареєструвало її в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (том 3, а.с. 165).

Водночас позивач відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України додав до податкової декларації з ПДВ за квітень 2012 року заяву про відмову постачальника надати зареєстровану податкову накладну (порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), а також лист від 17.05.2012 № 386, яким надав відповідачу копії усіх документів, що підтверджують факт сплати податку у зв`язку придбанням послуг у ПП "Проф-Буд Тех" (том 1, а.с. 149-150).

Реальність здійснення господарської операції з ПП "Проф-Буд Тех", а також подальше виконання умов договору від 20.03.2012 № 10-03-12 повністю підтверджується наданими суду первинними документами, а саме актами приймання виконаних робіт, рахунками-фактури, банківськими виписками про проведення повної оплати за виконані роботи, податковими накладними (том 3, а.с. 146-209).

Відтак, на думку суду, позивач правомірно сформував податковий кредит з ПДВ в сумі 14000,00 грн згідно з податковою накладною № 1 від 04.04.2012, виданою ПП "Проф-Буд Тех" на підставі положень ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Як на єдину підставу виключення вказаної суми з податкового кредиту, відповідач в акті перевірки позивача посилається на акт Кіровоградської ОДПІ № 109/22-4/34813457 від 11.06.13 про проведення документальної позапланової перевірки ПП "Проф-Буд Тех" за квітень 2012 року.

Однак такі висновки податкового органу є безпідставними, оскільки вказана перевірка стосувалася правильності нарахування ПП "Проф-Буд Тех" податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Вістан ЛТД", ТОВ "Арсаон" та ТОВ "Созидатель" (том 3, а.с. 238), тобто з іншими контрагентами, а не з позивачем.

Таким чином, предмет вказаної перевірки не стосується обставин здійснення господарських операцій між ПП "Проф-Буд Тех" та ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор".

До того ж судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення, які прийняті щодо ПП "Проф-Буд Тех" на підставі акта перевірки від 11.06.2013 № 109/22-4/34813457, визнані протиправними та скасовані постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2013 у справі № 811/2306/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 (том 7, а.с. 38-44).

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 08.08.2019 при вирішенні справи № 2а/2570/2735/12, посилання на акт перевірки щодо взаємовідносин контрагента з його власними постачальниками є протиправними, оскільки правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем законодавства не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника.

Отже, висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту в сумі 14000,00 грн за квітень 2012 року з посиланням на акт Кіровоградської ОДПІ № 109/22-4/34813457 від 11.06.13 визнається судом безпідставним.

При цьому суд зауважує, що контролюючий орган не взяв до уваги ту обставину, що податкова накладна № 1 від 04.04.2012 на суму 84000,00 грн, в тому числі ПДВ 14000,00 грн, була включена в податкові зобов`язання ПП "Проф-Буд Тех" за квітень 2012 року.

Цей факт відповідачем не заперечується, але також повністю підтверджується листом ПП "Проф-Буд Тех" № 26/05 від 26.05.14, копією додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ, квитанцією про її прийняття податковим органом, а також Реєстром виданих податкових накладних (том 3, а.с. 89-93).

Додатково суд враховує, що ПП "Проф-Буд Тех" до цього часу здійснює господарську діяльність, а реальність господарських операцій між позивачем та цим підприємством підтверджується нотаріально засвідченою заявою директора ПП "Проф-Буд Тех" Мосієнка Р.О. від 08.10.2019. Так, у цій заяві директор зазначає, що підприємство ведення реальної господарської діяльності, зокрема виконання робіт з будівництва житлових та нежитлових будівель, монтажу водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, інших спеціалізованих будівельних робіт. У 2012 році ПП "Проф-Буд Тех" та позивачем дійсно було укладено договір № 10-03-12, на підставі якого підрядник виконав на користь позивача внутрішні та зовнішні роботи з облаштування будівлі лабораторії, яка знаходиться на території ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор", та улаштування фасаду біля будівлі лабораторії. Директор підтверджує, що підприємство повністю виконало роботи на користь позивача на загальну суму 276166,80 грн, в тому числі ПДВ 46027,80 грн, виписало податкові накладні на суму ПДВ 46027,80 грн, задекларувало вказані доходи та податкові зобов`язання і своєчасно сплатило відповідні податкові зобов`язання до бюджету (том 7, а.с. 48).

Окрім того, суд враховує, що ПП "Проф-Буд Тех" здійснювало підрядні роботи поетапно протягом квітня-липня 2012 року. За наслідками відповідних операцій позивач задекларував податковий кредит на загальну суму 46027,80 грн, а саме: за квітень 2012 року - 14000,00 грн, за травень 2012 року - 16669,20 грн, за червень 2012 року - 14809,40 грн та за липень 2012 року - 549,20 грн.

Перевірка, що проводилась відносно позивача, стосувалася періоду з 01.01.2011 до 31.12.2013, тобто охоплювала спірну господарську операцію з ПП "Проф-Буд Тех" в цілому за квітень-липень 2012 року. Водночас відповідач дійшов висновку про не підтвердження податкового кредиту лише за квітень 2012 року та не вбачав будь-яких порушень вимог за інші періоди.

Таким чином, висновки відповідача є суперечливими, адже в рамках однієї і тієї ж господарської операції та за наявності один і тих ж первинних документів, відповідач дійшов протилежних висновків.

Крім того, з матеріалів справи видно, що відповідач раніше вже перевіряв господарські операції між позивачем та ПП "Проф-Буд Тех" та не встановив будь-яких порушень при формуванні податкового кредиту по цих операціях за період з квітня по липень 2012 року на загальну суму ПДВ 46027,80 грн. Такий висновок можна зробити з огляду на змісту акту перевірки № 48/2201/32386477 від 17.01.2013 (том 4, а.с. 11-30).

Щодо не відображення контрагентом позивача своїх податкових зобов`язань, на що посилається відповідач в акті перевірки, то, по-перше, такі доводи не підтвердились під час розгляду справи і спростовані належними доказами, а, по-друге, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Разом з тим, вказана обставина не може бути підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказане правозастосування відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 01.06.2010 у справі №21-573во10, від 31.01.2011 у справі №21-47а10, від 31.01.2011 у справі №21-42а10, а також у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 804/8627/16.

Також судом встановлено, що між ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" (замовник) та ТОВ "Югзернострой" (підрядник) було укладено договір підряду від 24.07.2012 № 8-07/12 (том 1, а.с. 151-152), згідно з яким підрядник зобов`язується за дорученням замовника виконати роботи з монтажу механізму завантаження та відвантаження зерна зерносушарки ДСП 50, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити вказані роботи.

Пунктами 5.1 та 5.2 вказаного договору передбачено, що загальна вартість робіт складає 28600,00 грн, а їх оплата здійснюється в такому порядку: передоплата в сумі 50 % вартості робіт протягом трьох банківських днів після підписання договору та остаточний розрахунок протягом трьох банківських днів після підписання акту здачі-приймання робіт.

З матеріалів справи видно, що після того як підрядник виставив рахунок-фактуру № 19 від 24.07.2012 для здійснення передоплати в сумі 50% вартості робіт, позивач на виконання умов договору підряду перерахував кошти ТОВ "Югзернострой" в сумі 14300,00 грн, в тому числі ПДВ 2383,33 грн, в якості передоплати. Це підтверджується банківським реєстром клієнтських платежів за 26.07.2012, банківською випискою з рахунку ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" за 27.07.2012 № 2012/102 (том 1, а.с. 153-156).

Вже після виконання робіт сторонами складено та підписано акт здачі-приймання робіт від 06.09.2012, який є свідченням виконання робіт передбачених договором підряду від 24.07.2012 № 8-07/12 (том 1, а.с. 157). Надалі підрядник виставив рахунок-фактуру № 21 від 06.09.2012 для здійснення остаточної оплати вартості робіт, а позивач здійснив остаточний розрахунок за виконані роботи, що підтверджується банківським реєстром клієнтських платежів за 18.09.2012, банківською випискою з рахунку ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" за 19.09.2012 № 2012/139 (том 1, а.с. 158-161).

За наслідками здійснення вказаних операцій ТОВ "Югзернострой" виписало податкові накладні від 26.07.2012 № 3 та від 06.09.2012 № 1, на підставі яких позивач сформував податковий кредит в сумі 4766,66 грн, в тому числі за липень 2012 року - 2383,33 грн та за вересень 2012 року - 2383,33 грн (том 1, а.с. 162-163).

Будь-яких зауважень щодо податкових накладних та інших первинних документів, складених під час здійснення спірної господарської операції, у відповідача не було.

Водночас єдиною підставою для зняття податкового кредиту позивача в сумі 4766,99 грн став акт перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 18.11.13 № 191/14-03-22-08/35722895 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Югзернострой" щодо підтвердження господарських відносин з його контрагентами.

Проте, як і в першому випадку, суд звертає увагу на те, що предметом цієї перевірки не були господарські операції ТОВ "Югзернострой" з ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор".

Відповідно до вимог п. 73.5 ст. 73 ПК України та Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232, акт про неможливість проведення зустрічної звірки за своєю правовою природою не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів. У зв`язку з цим, обґрунтування податковим органом виявлених порушень з посиланням на висновки такого акта є неправомірним.

Суд зауважує, що сам по собі акт про неможливість проведення зустрічної звірки може підтверджувати лише неможливість проведення такої зустрічної звірки та жодним чином не впливає на наявність податкового правопорушення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 816/4857/14 та від 25.09.2019 у справі № 826/4361/15.

Крім того, листом № 09 від 22.05.2014 ТОВ "Югзернострой" підтвердило, що підприємство відобразило податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 4766,66 грн на підставі податкових накладних № 3 від 26.07.2012 та № 1 від 06.09.2012, що підтверджується відповідними квитанціями від ДПІ Центрального району м. Миколаєва. Водночас про наявність акта документальної перевірки від 18.11.13 № 191/14-03-22-08/35722895 ТОВ "Югзернострой" нічого не відомо, як і про проведення самої перевірки (том 3, а.с. 94). Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, який долучено до матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Югзернострой" зареєстроване як юридична особа за своїм місцем знаходженням та статус відповідних відомостей про юридичну особу підтверджено (том 4, а.с. 59-61).

Також листом за № 0110201119 від 01.10.2019 директор ТОВ "Югзернострой" Кущ С.М. повністю підтвердив факт укладення та виконання договору підряду від 24.07.2012 № 8-07/12 з ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор", його реальний характер, оформлення у зв`язку з цим всіх необхідних первинних документів, а також повне декларування доходів та податкових зобов`язань з ПДВ та їх сплату до бюджету (том 7, а.с. 49).

З огляду на викладене суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за липень 2012 року в сумі 2383,33 грн та за вересень 2012 року в сумі 2383,33 грн за податковими накладними, виписаними контрагентом ТОВ "Югзернострой".

Ключовим висновок акта перевірки Крижопільської ОДПІ № 775/2200/32386477 від 14.05.2014 є висновок про порушення позивачем п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого відбулося завищення податкового кредиту з придбання товару (соєвих бобів) за економічно недоцільними угодами, які реалізовано на експорт, на загальну суму 3644291,00 грн (том 1, а.с. 20-30).

Водночас такі висновки контролюючий орган обґрунтовує нетиповістю господарських операцій позивача з ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)" та відсутністю економічної вигоди. Зокрема, відповідач вказує на те, що операції здійснювалися між пов`язаними особами. Крім того, такі операції були збитковими з урахуванням ціни купівлі сої та ціни її реалізації зі ставкою ПДВ 20%.

Натомість позивач акцентує увагу на тому, що господарські операції були реальними та повністю підтверджуються усіма необхідними первинними документами. До того ж сам податковий орган не заперечує факту експорту товариством соєвих бобів, але при цьому робить припущення, що відповідні операції здійснювались з метою штучного формування кредиту. Позивач наголошує на тому, що з урахування всіх витрат він отримав чистий прибуток на значну суму, тобто економічний ефект від цих операцій є очевидним. Водночас відповідач неправомірно в ціну товару на експорт включає ПДВ.

Оцінюючи вказані доводи сторін, судом встановлено, що у січні 2013 ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" на виконання умов контракту № 510/14302430 від 23.11.2012 відвантажив боби соєві урожаю 2012 року покупцю - Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина) у кількості 1600 т на суму 6752486,40 грн, що підтверджено вантажно-митною декларацією (надалі - ВМД) № 10 від 03.01.2013. За вказаним контрактом товар експортується покупцю на умовах FOB (франко-борт) Одеський морський торговий порт (у відповідності з Інкотермс 2000) - причал завантаження номінується покупцем.

При цьому ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" придбало зазначений товар у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал" (Україна) на підставі:

- договору № 510/2-010422 від 31.10.2012, в кількості 250 т на суму 1232499 грн, в тому числі ПДВ 205416,50 грн, що підтверджено видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками;

- договору № 510/2-010437 від 23.11.2012, додаткової угоди № 1 від 23.11.2012 в кількості 1100 т на суму 5329500 грн, в тому числі ПДВ в сумі 888250 грн, що підтверджено видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками;

- договору № 510/2-010441 від 23.11.2012 в кількості 250 т на суму 1211250 грн, в тому числі ПДВ на суму 201875 грн, що підтверджено видатковою та податковою накладними, рахунком- фактури, банківськими виписками.

Крім того, продавець здійснював поставку товару в повному обсязі на умовах EXW (франко-елеватор) ПАТ "Укрелеваторпром", Одеська область, де ПАТ "Укрелеваторпром" є виконавцем по наданню послуг з перевалки зерна згідно з договором б/н від 15.08.2011.

Також судом встановлено, що в березні 2013 року на виконання умов контракту № 510/14311150 від 30.01.2013 позивач відвантажив боби соєві урожаю 2012 року покупцеві Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина) у кількості 185 т на суму 805894,23 грн, що підтверджується ВМД № 1354 від 05.03.2013.

Водночас ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" придбало цей товар у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал" (Україна) згідно з договором № 510/2-010545 від 31.01.2013 в кількості 185 т на суму 915750 грн, в тому числі ПДВ в сумі 152625 грн, що підтверджується видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками.

Крім того, в квітні 2013 року на виконання умов контракту № 510/14318170 від 12.03.2013 позивач відвантажив боби соєві урожаю 2012 року покупцеві Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина) у кількості 85,5 т на суму 373820,62 грн, що підтверджуєжться ВМД № 2000 від 08.04.2013.

При цьому ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" придбало зазначений товар у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал" (Україна) згідно з договором № 510/2-010634 від 26.02.2013 в кількості 85,5 т на суму 426987,34 грн, в тому числі ПДВ в сумі 74164,55 грн, що підтверджується видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками.

В листопаді 2013 року ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" на виконання умов контракту № 510/14365050 від 31.10.2013 відвантажило боби соєві урожаю 2013 року покупцеві Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина) у кількості 511,240 т на суму 1887685,39 грн. що підтверджується ВМД № 6074 від 14.11.2013.

Водночас позивач придбав вказаний товар у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал" (Україна) на підставі:

- договору № 510/2-010840 від 30.07.2013, додаткової угоди № 1 від 01.11.2013 в кількості 338,61 т на суму 1439093,86 грн, в тому числі ПДВ 239848,98 грн, що підтверджується видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками;

- договору № 510/2-010866 від 29.08.2013, додаткової угоди № 1 від 04.11.2013 в кількості 172,63 т. на суму 733678,10 грн, в тому числі ПДВ на суму 122279,70 грн, що підтверджується видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками.

Крім того, у листопаді 2013 року на виконання умов контракту № 510/14365050 від 31.10.2013 позивач відвантажив боби соєві урожаю 2013 року покупцеві Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина) у кількості 459,82 т на суму 1697823,90 грн, що підтверджено ВМД № 6341 від 20.11.2013. Зазначений товар позивач придбав у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал" (Україна) згідно з договором № 510/2-010894 від 26.09.2013 та додаткової угоди № 1 від 01.11.2013 в кількості 459,82 т на суму 1763199,16 грн, в тому числі ПДВ в сумі 293866,52 грн, що підтверджується видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками.

Крім того в грудні 2013 року на виконання умов контракту № 510/14369350 від 27.11.2013 позивач відвантажив боби соєві урожаю 2013 року покупцеві Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина) у кількості 976,95 т на суму 3708771,18 грн, що підтверджено ВМД № 7238 від 18.12.2013.

Вказаний товар було придбано у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал" (Україна) на підставі:

- договору № 510/2-010894 від 26.09.2013, додаткової угоди № 2 від 06.12.2013 в кількості 540,50 т на суму 2351175 грн в тому числі ПДВ на суму 391862,50 грн, що підтверджується видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками;

- договору № 510/2-010913 від 30.10.2013, додаткової угоди № 1 від 07.12.2013 в кількості 436,45 т на суму 1898557,50 грн в тому числі ПДВ на суму, що підтверджується видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками.

Також в грудні 2013 року позивач на виконання умов контракту № 510/14369360 від 27.11.2013 відвантажив боби соєві урожаю 2013 року покупцеві Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина) у кількості 1 237,150 т на суму 4716339,11 грн, що підтверджується ВМД № 7239 від 18.12.2013.

Зазначений товар ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" придбало у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал" (Україна) відповідно до договору № 510/2-010913 від 30.10.2013 та додаткової угоди № 1 від 07.12.2013 в кількості 1237,15 т на суму 5381602,50 грн, в тому числі ПДВ на суму 896933,75 грн, що підтверджується видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками.

Крім того, в грудні 2013 року на виконання умов контракту № 510/14369360 від 27.11.2013 позивач відвантажив боби соєві урожаю 2013 року покупцеві Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина) у кількості 91,09 т на суму 347258,92 грн, що підтверджується ВМД № 7563 від 18.12.2013. Цей товар було придбано у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал" (Україна) на підставі договору № 510/2-010913 від 30.10.2013 та додаткової угоди № 1 від 07.12.2013 в кількості 91,090 т на суму 396241,50 грн, в тому числі ПДВ на суму 66 040,25 грн, що підтверджується видатковою та податковою накладними, рахунком-фактури, банківськими виписками.

Первинні документи (договори, акти приймання-передачі товару, інвойси, виписки з банківського рахунку, складські квитанції на зерно, ВМД тощо), пов`язані з наведеними вище господарськими операціями, надані позивачем та містяться у матеріалах справи (том 1, а.с. 164-250; том 2; том 3, а.с. 1-48; том 4, а.с. 186-262).

Крім того, суду надано Реєстр бухгалтерських документів, що підтверджують рух товару (сої) під час придбання на умовах EXW та його реалізації на умовах FOB у 2012-2013 рр., а також Реєстр бухгалтерських документів, що підтверджують рух товару (сої) під час придбання та реалізації на умовах CPT у 2013 році (том 4, а.с. 181-183).

При цьому суд зауважує, що згідно з актом приймання-передачі документів від 06.05.2014 (том 3, а.с. 49-57) під час проведення перевірку відповідачу передавалися для огляду та вивчення копії усіх наявних в позивача фінансово-господарських документів, що стосуються спірних господарських операцій.

Як видно з акту перевірки, правильність оформлення таких документів та їх достовірність відповідач в цілому не заперечує.

Водночас контролюючий орган акцентує увагу на тому, що при порівнянні вартості реалізованого товару по ВМД із сукупною сумою ціни з ПДВ, сплаченої позивачем за товар на території України, та понесених витрат, пов`язаних з реалізацією товару, можна дійти висновку, що фінансовий результат від проведення господарських операцій з придбання та експорту соєвих бобів є збитковим. Так, відповідач вказує, що позивач придбав сою на загальну суму 23079533,96 грн, а реалізував лише за 20290079,75 грн, тобто збиток товариства становить 2789454,21 грн.

В цьому контексті суд зазначає, що відповідно до п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених п. 153.3 ст. 153 та ст. 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом ІV цього Кодексу.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу ІІІ цього Кодексу - витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

В силу положень п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, що додається до ціни товарів/послуг (ціни постачання), то податок на додану вартість, сплачений ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" як платником ПДВ при придбанні товару, що надалі використовувався в оподаткованих ПДВ операціях, не відноситься до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а включається до податкового кредиту.

Таким чином, собівартістю реалізованих виробничих запасів ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор", а саме соєвих бобів, є їх первісна вартість, яка складається із сум, сплачених постачальнику за придбані товари за вирахуванням непрямих податків, зокрема сум ПДВ, сплачених останньому, що становить разом за перевірений період 19392143,11 грн, тоді як загальний дохід позивача від продажу соєвих бобів на експорт, за вирахуванням ПДВ, становив 20290079,75 грн.

Суд не погоджується з розрахунками відповідача щодо збитковості господарських операцій позивача, оскільки всупереч вимогам пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), п. 9 П(С)БО 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246, податковий орган включає до собівартості придбання товару ПДВ.

Суд наголошує на тому, що з урахуванням приписів пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК України ПДВ не включається до складу витрат та собівартості товару, оскільки, за умови додержання передбачених Кодексом вимог, платник податків має право включити суму сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту з ПДВ. Відтак оскільки позивачем додержано вимог для формування податкового кредиту за результатами придбання товару (соєвих бобів) у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)", сплачуючи ПДВ у складі вартості товару товариство фактично не понесло витрат.

Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.08.2019 року у справі № 818/736/14. Так, вирішуючи зазначену справу, Верховний Суд вказав таке: "Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень є, на думку податкового органу, те що товариством придбано сою з урахуванням всіх витрат на суму 13466049,51 грн (з ПДВ), а реалізовано нерезидентам України на суму 13049642,61 грн (за нульовою ставкою ПДВ), тобто, на думку податкового органу, підприємство понесло збитки від зазначених операцій. Вартість придбаної сої, без урахування ПДВ, склала 11221707,92 грн. Загальна вартість реалізації сої (за нульовою ставкою ПДВ) склала 13049642,61 грн. Отже, ціна реалізації сої перевищила ціну її придбання (без урахування ПДВ) на 1827934,69 грн. З урахуванням зазначеного, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що твердження відповідача про збитковість спірних господарських операцій є помилковим".

Водночас, як встановлено при розгляді цієї справи, загальна вартість придбання позивачем товару у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)" без ПДВ становить 19392143,11 грн, загальна вартість супутніх витрат без ПДВ становить 191405,90 грн, загальний обсяг отриманого доходу від реалізації товару становить 20290079,75 грн. Отже, чистий прибуток сукупно за спірними господарськими операціями становить 706 530,74 грн.

При цьому суд зауважує, що кожна операція з реалізації позивачем товару (сої) на адресу нерезидента Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина) була прибутковою. Так, за контрактом № 510/14302430 від 23.11.2012 чистий прибуток склав 120 998,82 грн, за контрактом № 510/14311150 від 30.01.2013 - 23470,23 грн, № 510/14318170 від 12.03.2013 - 8171,01 грн, № 510/14365050 від 31.10.2013 - 142935,22 грн, № 510/14369350 від 27.11.2013 - 165627,43 грн та контрактом № 510/14369360 від 27.11.2013 - 245328,03 грн.

Наведені показники відображені позивачем в структурі доходів та валових витрат в розрізі місяців за 2012-2013 рр., а також в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 702 "Дохід від реалізації товарів", 902 "Собівартість реалізованих товарів", картками рахунку 711 (том 3, а.с. 121-134).

В цілому, з матеріалів справи вбачається, що за звітній період, в який були проведені спірні господарські операції з придбання сої та її реалізації на експорт, позивач збитків не поніс. Так, згідно з податковими деклараціями з ПДВ сума чистого (без врахування витрат) прибутку позивача у 2012 році склала 8954302 грн, а в 2013 році - 13607973 грн. Водночас задекларовано до сплати в бюджет податок на прибуток в сумі 1880403,00 грн за 2012 рік та в сумі 2585515,00 грн за 2013 рік (том 3, а.с. 58-63).

Також суд зауважує, що позивач отримав дохід внаслідок виникнення курсових різниць при продажі іноземної валюти, яка надійшла товариству під час розрахунків з Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина). З картки рахунку 711 видно, що такий дохід протягом 2012-2013 рр. склав 449458,37 грн.

Крім того, згідно з відповідями ДП "Держзовнішінформ" за №№ 286-291 від 30.09.2019 (том 7, а.с. 32-37) контрактні ціни за експортними договорами, укладеними між позивачем та Alfred C.Toepfer International GmbH (Німеччина) на поставку соєвих бобів, знаходились в межах ринкового рівня цін на момент їх укладення, а за контрактом № 510/14318170 від 12.03.2013 ціна перевищувала ринковий рівень цін.

Отже, економічна доцільність та прибутковість спірних господарських операцій підтверджується також висновками державного підприємства, уповноваженого на здійснення моніторингу цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках (наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.05.2018 № 608).

З огляду на викладене доводи податкового органу про збитковість спірних господарських операцій ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" суд вважає необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд зауважує, що господарська компетенція здійснюється позивачем, як суб`єктом господарювання, на власний ризик, що означає його відповідальність за ефективність та доцільність прийнятих рішень; він самостійно вирішує, які саме витрати йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності, та вправі самостійно обирати виконавців послуг. Здійснення господарської компетенції знаходиться за межами контролю податкового органу. В рамках здійснення податкового контролю податковий орган лише перевіряє реальність операцій з придбання рекламних товарів та послуг, наявність у платника належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту понесення витрат за цими операціями, однак без оцінювання доцільності.

Тобто платник податків не обмежений у видах господарської діяльності, які він може здійснювати. Визначення доцільності чи недоцільності здійснення тієї чи іншої господарської діяльності є дискрецією платника податків, а не податкового органу.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.05.2019 у справі № 826/11026/15.

Крім того, відповідач посилається на відсутність економічної доцільності для позивача у передачі товару від постачальника та передачі товару на реалізацію на експорт.

Проте, як видно з матеріалів справи, придбаний позивачем товар (соя) був вивезений за межі митної території (експортований), що підтверджується всіма необхідними первинними документами, в тому числі ВМД. Ця обставина визнається також відповідачем. При цьому важливо зазначити, що за результатами проведеної перевірки контролюючий орган не встановив фактів заниження або завищення задекларованих ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" показників у рядку 1 Декларації "Операції на митній території, що оподатковуються за ставкою 20%", а також у рядку 02.1 "Операції, що оподатковуються за нульовою ставкою: експортні операції", у рядку 01 Декларації "Операції на митній території України", що оподатковується за основною ставкою.

Суд зазначає, що господарські операції з придбання позивачем сої та її подальшої реалізації на експорт повністю підтверджено первинними документами, а саме договорами, банківськими виписками про оплату за отриману продукцію, актами приймання-передачі вантажу, актами виконаних робіт, вантажно-митними деклараціями, які оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та податковими накладними, які відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України. Зауважень щодо оформлення наданих до перевірки первинних документів по спірним господарським операціям в акті перевірки відповідачем не викладено.

Відтак позивач правомірно та з дотриманням вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна) ", а саме: у листопаді 2012 року на суму 850000,34 грн на підставі податкової накладної від 23.11.2012 № 67; у грудні 2012 року на суму 240124,66 грн на підставі податкових накладних від 13.12.2012 № 62 та від 31.12.2012 № 63; у січні 2013 року в сумі 152625,00 грн на підставі податкової накладної від 31.10.2012 № 135; у лютому 2013 року в сумі 50239,20 грн на підставі податкової накладної від 26.02.2013 № 112; у березні 2013 року в сумі 20808,35 грн на підставі податкової накладної від 27.03.2013 № 71; у квітні 2013 року в сумі 117,01 грн на підставі податкової накладної від 01.04.2013 № 17; у липні 2013 року на суму 201600 грн на підставі податкової накладної від 30.07.2013 № 28; у листопаді 2013 року на суму 38248,97 грн на підставі податкової накладної від 03.11.2013 № 4; у серпні 2013 року в сумі 125400,13 грн на підставі податкової накладної від 30.08.2013 № 128; у листопаді 2013 року в сумі 28719,18 грн на підставі податкової накладної від 06.11.2013 № 9; у вересні 2013 року в сумі 651 382,71 грн на підставі податкової накладної від 26.09.2013 № 112; у грудні 2013 року в сумі 34346,32 грн. на підставі податкової накладної від 07.12.2013 № 6; у жовтні 2013 року в сумі 1200059,46 грн на підставі податкової накладної від 31.10.2013 № 122; у грудні 2013 року в загальній сумі 79340,79 грн на підставі податкових накладних від 09.12.2013 № 7, від 12.12.2013 № 22 та від 15.12.2013 № 23; у грудні 2013 року в сумі 13300,54 грн. на підставі податкової накладної від 09.12.2013 № 7.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що правочини між ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" та його контрагентами є удаваними і були укладені без наміру настання цивільно-правових наслідків, а винятково з метою отримання певної преференції, зокрема права на податковий кредит.

Так, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне виконання укладених договорів та не дає підстав для сумніву у їх реальності чи безтоварності.

Натомість відповідач не заперечує наявність та правильність оформлення усіх необхідних первинних документів та не надає суду належних та допустимих доказів, які б об`єктивно ставили під сумнів здійснення цих операцій.

Крім того, відповідно до ст. 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу вимог частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 2а/0370/307/11.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що спірні правочини між позивачем ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" та його контрагентами не можуть визнаватися як нікчемні в розумінні положень статті 203 ЦК України, оскільки вони відповідають волевиявленню та внутрішній волі їх учасників і спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх зміст не суперечить чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства. Водночас посилання на не типовість господарської операції не може бути свідченням її нікчемності чи фіктивності (удаваності).

Отже, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій без наміру настання цивільно-правових наслідків, а з метою отримання права на податковий кредит, судом оцінюються критично, оскільки воно ґрунтуються на припущеннях. Факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при їх укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, податковий орган ставить під сумнів факт здійснення операцій з придбання сої у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)" з тих підстав, що відповідно до договорів поставки місцем постачання товару є м. Одеса, однак місцем складання видаткових накладних та актів приймання-передачі товару зазначено м. Київ. Це, на думку відповідача, свідчить про порушення п. 186.1 ст. 186 ПК України.

Оцінюючи доводи в цій частині, суд зазначає, що за змістом пункту 186.1 статті 186 ПК України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Отже, вказана правова норма не встановлює вимоги до оформлення первинних документів, зокрема, видаткових накладних та актів приймання-передачі товару саме у місці постачання товару. Натомість згідно із ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, первинний документ має містити ряд обов`язкових реквізитів, в тому числі місце складання документа. Відтак лише у разі відсутності такого обов`язкового реквізиту як "місце складання", не можна вести мову про втрату документом статус первинного.

До того ж ні ПК України, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ні вказане вище Положення не містять вимоги щодо оформлення первинних документів саме у місці постачання товару.

Відтак суд не вбачає достатніх правових підстав для висновку про те, що надані до перевірки видаткові накладні та акти приймання-передачі товару не відповідають вимогам до первинних документів та були складені з такими істотними порушеннями чинного законодавства, які не дають змогу підтвердити фактичне здійснення господарських операцій та, відповідно, правомірність формування податкового кредиту.

Водночас деякі помилки чи неточності в оформленні первинних або інших документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (правова позиція Верховного Суду, викладена, зокрема, у постанові від 18.07.2019 у справі № 815/565/15).

Відповідач також ставить під сумнів факт здійснення господарських операцій з придбання позивачем сої у ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешнл (Україна)" внаслідок того, що у всіх випадках місцем складання видаткових накладних зазначено м. Київ, тоді як особи, які були уповноваженні на отримання товару, згідно з табелями обліку робочого часу, у відрядженні не перебували.

Проте суд зауважує, що перебування працівника у відрядженні в момент приймання товару або ж відсутність документального оформлення відрядження працівника ще не свідчить про безтоварність операцій. При цьому табель робочого часу є документом, який регламентує взаємовідносини роботодавця й працівника, як учасників трудового процесу. Вони є підставою для нарахування заробітної плати, відпускних та інших виплат працівникові, але не можуть бути документом, що підтверджує факт придбання, отримання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Відтак порушення порядку табелювання робочого часу, навіть якщо таке порушення дійсно мало місце, не може давати підстав визнання господарської операції такою, що не відбулася, а також для неврахування належним чином сформованого податкового кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України " (заява № 39766/05), "Щокін проти України " (заяви № 23759/03 та № 37943/06).

Крім того, суд зауважує, що предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції " від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства " від 21.02.1986, "Щокін проти України " від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії " від 22.01.2009, "Трегубенко проти України " від 02.11.2004, " East/West Alliance Limited " проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення від 23.11.2000 у справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ у справі "Трегубенко проти України " від 02.11.2004).

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення ТОВ "АДМ Вапнярський елеватор" вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 під час розгляду справи не підтвердилися та повністю спростовуються сукупністю належних і допустимих доказів.

Відтак позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Крижопільської ОДПІ від 04.06.2014 за № 0000892200 належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку з повним задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 487,20 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Крижопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 04 червня 2014 року за № 0000892200.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Вапнярський Елеватор" (код ЄДРПОУ 32386477, місцезнаходження: вул. Гагаріна, 6, смт. Вапнярка, Томашпільський район, Вінницька область, 24240) сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 487,20 грн (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 25.11.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович Ігорович