Рішення

від 20.11.2019 по справі 809/423/16

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2019 р. справа № 809/423/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

секретар судового засідання Бунич Т.В.,

за участю: представника позивача Атаманюка В.М.,

представника відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Запухлого Р.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про стягнення середнього заробітку, компенсації втрати частини заробітної плати, втрачених коштів як допомоги по безробіттю та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2016 року ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області (надалі - Відділ, відповідач), в якому просив стягнути: середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 66 113,16 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати в сумі 1 447,30 грн, втрачену допомогу по безробіттю в сумі 10 375,99 грн та 20 000 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 28 жовтня 2015 року його було звільнено з займаної посади, а розрахунок з ним в порушення чинного законодавства України проведено лише 30 грудня 2015 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 20.06.2019 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Після надходження справи до суду першої інстанції на новий розгляд ухвалою суду від 02.10.2019 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в зв`язку з чим в судовому засіданні оголошено перерву.

У поданому суду відзиві на позовну заяву Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області проти задоволення позову заперечило. Зокрема вказало, що саме позивач, будучи виконувачем обов`язків начальника Відділу, повинен був організувати роботу та здійснювати контроль за проведенням розрахунків, в тому числі і при звільненні.

У вступному слові представник позивача вказав, що затримка у виплаті заробітної плати була понад два місяці після його звільнення, а тому вини ОСОБА_1 в несвоєчасному розрахунку не було. Крім того, звернув увагу суду, що затримка розрахунку при звільненні у розумінні статті 116 КЗпП України дає підстави для застосування до відповідачів санкцій, передбачених статтею 117 КЗпП України. Крім того вказав, що неправомірними діями відповідачів ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, що підтверджено висновком психологічного дослідження. Водночас пояснив, що у зв`язку з несвоєчасною виплатою позивачу заробітної плати одноразова допомога по безробіттю для організації підприємницької діяльності Коломийським міськрайонним центром зайнятості була виплачена ОСОБА_1 у неповному розмірі.

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у поданому відзиві на позов. Суду пояснив, що вини відповідача у несвоєчасній виплаті позивачу всіх належних сум при його звільненні не встановлено, а відтак в Управління відсутній обовязок виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку. Крім того звернув увагу суду, що на момент звільнення ОСОБА_1 являвся керівником відповідача, він же ніс персональну відповідальність за організацію та результати діяльності відділу Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області, зокрема щодо виплати всіх сум, що належали звільненому працівникові при звільненні, а отже, невиплата усіх належних сум при звільненні сталася з вини саме позивача, що виключає наявність вини відповідача.

Представник відповідача - Відділу Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області в судове засідання не з`явився повторно, хоча у всіх випадках був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України суд вирішив здійснювати розгляд справи без участі представника цього відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 16 серпня 2013 року на підставі наказу №1586-кт від 15 серпня 2013 року позивача призначено на посаду начальника відділу Держземагенства у Тлумацькому районі Івано-Франківської області. Наказом відповідача №01-к від 8 вересня 2015 року "Про призначення ОСОБА_1 " оголошено накази Держгеокадастру №991-то від 8 вересня 2015 року та Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №67-к від 8 вересня 2015 року "Про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника відділу Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області".

Згідно наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу копії наказу Держгеокадастру за №992-то від 08.09.2015 року на заступника начальника відділу Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області Підлипчака Р.В. у зв`язку з виробничою необхідністю покладено виконання обов`язків начальника Відділу (ст.189).

В судовому засіданні встановлено, що 28 жовтня 2015 року наказом відповідача №03-К, оголошено накази №1409-то та 94-К від 28 жовтня 2015 року, відповідно до яких позивача було звільнено з займаної посади за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України, на підставі його заяви та листа Головного управління Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області №21-9-0.11-8065/0/2-15 від 19 жовтня 2015 року.

Судом встановлено, що згідно наказу Відділу №03-К від 28.10.2015 року головному спеціалісту - бухгалтеру ОСОБА_3 по бажанню ОСОБА_1 і за наявності перечислених коштів слід було виплатити позивачу компенсацію за 123 дні невикористаних щорічних основних та додаткових відпусток. Крім того даний наказ підписаний ОСОБА_1 як в.о. начальника Відділу (а.с.20).

Також встановлено, що відповідно до Положення про Відділ Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області (далі - Положення), відділ у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відділ є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Відділ очолює начальник, який призначається на посаду Головою Держгеокадастру за пропозицією начальника Головного управління Держгеокадастру в області та за погодженням з Віце-прем`єр-міністром України - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та звільняється з посади Головою Держгеокадастру. Начальник Відділу здійснює керівництво Відділом, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Кодексом законів про працю України.

Згідно з вимогами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених норм, вбачається, що обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини відповідних осіб у такому несвоєчасному розрахунку. Для виникнення такого обов`язку у власника чи уповноваженого ним органу необхідно встановити наявність вини роботодавця щодо невиплати належних сум.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 було нараховано належні йому суми у вересні згідно розрахунково-платіжної відомості за №9 та у жовтні згідно розрахунково-платіжної відомості за №10, а виплату сум здійснено шляхом перерахування коштів на банківську карту позивача 29.12.2015 року.

Таким чином, в порушення строків, зазначених в статті 116 КЗпП України, виплату всіх сум, належних позивачу при звільненні, здійснено 30.12.2015 року, а не 28.10.2015 року, як останнього робочого дня.

Дана обставина відповідно до положень ч.1 ст.78 КАС України доказуванню не підлягає як така, що визнається сторонами і в суду не виникає сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.

Як вже було встановлено судом відповідно до Положення про Відділ Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області начальник Відділу здійснює керівництво Відділом, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності; підписує накази; у межах повноважень, передбачених законом, дає обов`язкові для виконання державними службовцями і працівниками Відділу доручення.

В той же час судом встановлено, що в самому наказі про звільнення позивача за №03-к від 28.10.2015 року, підписаним в.о. начальника Відділу Підлипчаком Р.В., зазначено про необхідність виплати позивачу компенсації виключно за бажанням самого ж ОСОБА_1 і за наявності коштів (а.с.20).

Відповідно до наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу копії посадової інструкції головного спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_3 остання розпоряджається фінансовими ресурсами виключно за дорученням керівництва (а.с.197).

З огляду на зазначене, відповідальна особа за здійснення виплат, які були делеговані керівником, головний спеціаліст - бухгалтер ОСОБА_3 зобов`язана була здійснити виплату сум ОСОБА_1 в тому числі за бажанням самого позивача. Однак жодних доказів того, що ОСОБА_1 у встановленому порядку було виявлено таке бажання, позивачем в порушення ч.1 ст.77 КАС України суду не надано.

Крім того, судом встановлено, що згідно наданої Коломийському міськрайонному центру зайнятості відповіді Відділу за №548/0406/11 від 14.12.2015 причиною невиплати грошових коштів є відсутність рахунків в органах казначейства і як наслідок відсутність коштів на них (а.с.29).

Одночасно при перевірці участі у цьому процесі фінансового органу, який відповідальний за реалізацію і виконання виплат, судом встановлено, що відповідно до посадової інструкції головного спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_3 остання уживає всіх необхідних заходів для запобігання ненарахування і виплату в термін заробітної плати працівникам.

Так, як вже було зазначено судом вище ОСОБА_1 було нараховано належні йому суми у вересні згідно розрахунково-платіжної відомості за №9 та у жовтні згідно розрахунково-платіжної відомості за №10.

При цьому виплата сум з порушеннями строків, зазначених в статті 116 КЗпП України, здійснена не з вини бухгалтера, оскільки відкриття рахунків в установах Казначейства України віднесено до обов`язків керівника установи, яким з 08.09.2015 року по день звільнення позивача - 28.10.2015 року був ОСОБА_1 .

Таким чином, суд не може стверджувати про наявність вини працівника Відділу - головного спеціаліста - бухгалтера Тодорак М .Д ., так як остання не мала можливості здійснити виплату сум, оскільки відкриття рахунків у органах казначейства не відноситься до її функціональних обов`язків.

Водночас судом не встановлено і вини вищестоящих органів, а саме Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та Головного управління Дергеокадастру в Івано-Франківській області у несвоєчасній виплаті сум належних позивачу при звільненні.

При цьому суд враховує висновок Верховного Суду, який відповідно до ч.5 ст.353 КАС України є обов`язковим для суду при новому розгляді справи, про неможливість ототожнення позивача з роботодавцем - Відділом Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області. Однак не будучи роботодавцем, позивач, на переконання суду, відповідно до дослідженої в судовому засіданні його посадової інструкції однозначно був уповноваженим органом, відповідальним за проведення своєчасного розрахунку.

На переконання суду, як наслідок, не можливо ототожнювати і вину роботодавця та позивача, який на момент звільнення був керівником установи.

Таким чином, обставини порушення ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків щодо організації належним чином роботи Відділу та зазначення позивачем в наказі про звільнення підстав для виплати компенсації - бажання ОСОБА_1 та наявності перечислених коштів, свідчать про відсутність вини Відділу Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області у несвоєчасній виплаті позивачу сум, належних працівникові при звільненні.

Отже, оскільки судом не встановлено вини відповідачів у виплаті ОСОБА_1 сум з порушеннями строків, зазначених в статті 116 КЗпП України, то дана обставина відповідно до частини першої статті 117 цього Кодексу виключає обов`язок підприємства виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

До того ж суд враховує, що встановлена у судовому засіданні неправомірна бездіяльність самого позивача не може бути підставою для виникнення у нього передбаченого ч.1 ст.117 КЗпП України права.

У зв`язку з наведеним позовна вимога про стягнення з відповідачів середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку до задоволення не підлягає.

Одночасно не підлягають до задоволення і інші позовні вимоги, оскільки є похідними і їх задоволення залежить від задоволення основної позовної вимоги.

З огляду на зазначене позовні вимоги є безпідставними, а позов таким, що до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати віднести на рахунок позивача.

На підставі ст.ст.116, 117 КЗпП України, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Відділ Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 38621940, вул. Франка,33, смт.Верховина, Івано-Франківська область, 78700;

відповідач: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 39767437, вул.Сахарова, 34, м.Івано-Франківськ, 76014.

Рішення складене в повному обсязі 25.11.2019 року.

Суддя Гундяк В.Д. .