Рішення

від 26.11.2019 по справі 815/968/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/968/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Сидорівського С.А.,

представника позивача: Борогана В.В.,

представника відповідача: Мунтяна Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву приватного підприємства «Віолла» до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій на суму 6800,00 грн. за продаж тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Віолла» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій на суму 6 800,00 грн. за продаж тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Постановою від 05.03.2015 року Одеським окружним адміністративним судом в задоволенні адміністративного позову ПП Віолла відмовлено. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.07.2019р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2015р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Тарасишиній О.М.

Ухвалою від 16.09.2019 року Одеським окружним адміністративним судом прийнято до свого провадження справу № 815/968/15.

03.10.2019 року (вх. № ЕП/7368/19) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про заміну відповідача на належного.

У судовому засіданні 07.10.2019 року усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси на належного - Головне управління ДФС в Одеській області.

10.10.2019 року (вх. № 37108/18) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

25.10.2019 року (вх. № ЕП/8136/19) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 06.11.2019 року Одеським окружним адміністративним судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.12.2014 року Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ОД № 0002702 від 10.09.2014 року було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій до ПП Віолла № 64808 у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн.

Підставою для застосування відповідачем фінансових санкцій до Позивача є Протокол, який було складено 10.09.2014 року оперуповноваженим ВКМСД ГУМВС України в Одеській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 Т.В., згідно якого громадянка ОСОБА_2 , працюючи продавцем у ФОП ОСОБА_3 , 10.09.2014 року 0 19.45, знаходячись на своєму робочому місці в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованому АДРЕСА_1 , реалізувала пачку цигарок Ротманс неповнолітньому ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, позивач зауважує на тому, що в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 КУпАП, крім протоколу про адміністративне правопорушення відсутні документи, які б підтверджували або спростовували факт скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення (пояснення свідків, неповнолітньої особи, паспортні дані неповнолітньої особи та адреса мешкання та ін.), а рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/3812/15а позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено у повному обсязі та скасовано постанови про притягнення адміністративної відповідальності. Відтак, позивач з оскаржуваним рішенням не погоджується та вважає його таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в яких, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що підставою для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій є, зокрема матеріали правоохоронних органів та постанова у справі про адміністративне правопорушення. Так, співробітниками ВКМСД ГУ МВС в Одеській області встановлено факт порушення Закону № 481/95-ВР продавцем магазину. Даний факт зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення № 0002702 від 10.09.2014 року. Таким чином, на думку відповідача, матеріали ВКМСД ГУ МВС України в Одеській області містили вичерпну інформацію про вчинене порушення ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР. За таких обставин, вважає, що спірне рішення прийнято відповідно до діючого законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви приватного підприємства «Віолла» Одеському окружному адміністративному суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95- ВР від 19.12.1995 року (далі Закон №481/95- ВР).

За правилами статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Згідно з частиною четвертою цієї статті продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов`язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

Відповідно до положень абзацу 9 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення вимог статті 15-3 цього Закону до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800,00гривень.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 (далі Порядок № 790).

Пунктом 5 Порядку №790 визначено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Частиною першою статті 256 КУпАП встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками ВКМСД ГУ МВС України в Одеській області складено протокол від 10.09.2014 ОД №0002702 про адміністративне правопорушення, згідно якого 10.09.2014 о 19 год. 45 хв., знаходячись на своєму робочому місці в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , розташованому по АДРЕСА_1 , продавець ОСОБА_2 реалізувала пачку цигарок «Ротманс» неповнолітньому ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с. 8-9).

Відповідно до частини 2 статті 218 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною другою статті 156 цього Кодексу віднесено до компетенції адміністративних комісій при виконавчих органах сільських, селищних рад. Розгляд даної категорії справ про адміністративні правопорушення здійснюється відповідно до Положення про адміністративні комісії Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 09.03.1988 №5540-XI.

Адміністративною комісією виконавчого комітету Одеської міської ради прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення від 10.11.2014 №865, якою при розгляді матеріалів справи встановлені ознаки правопорушення передбачені частиною другою статті 156 КУпАП та накладено на громадянку ОСОБА_2 штраф у розмірі 1700,00 грн. (т.1 а.с. 56).

У постанові Верховного Суду від 16.07.2019 року зазначено, що згідно протоколу від 10.09.2014 серії ОД №0002702 неповнолітньому ОСОБА_5 на час складання протоколу виповнилось 16 років, однак в протоколі відсутні паспортні данні неповнолітньої особи, адреса місця його проживання (перебування) та будь-які інші дані, які б підтверджували вік даної особи. Позивач на підтвердження своєї позиції посилався на те, що в матеріалах адміністративної справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення передбаченого частиною другою статті 156 КУпАП, крім протоколу про адміністративне правопорушення відсутні документи, які б підтверджували або спростовували факт скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, що полягає у продажу неповнолітній особі тютюнового виробу (паспортні дані неповнолітньої особи), тобто будь-яких доказів, які б підтверджували факт реалізації тютюнового виробу особі, яка не досягла 18 років.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами КАС України, відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає. Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що спірне рішення прийнято відповідно до діючого законодавства, оскільки такі твердження спростовуюсь доказами наявними в матеріалах справи, зокрема Постановою Приморського районного суду в м. Одеси від 18.06.2015 року по справі № 522/3812/15-а позов ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задоволено та визнано протиправною та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення № 865 від 10.11.2015 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляду штрафу у розмірі 1700 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, та закрито провадження по цій справі.

Так, матеріалами по даній справі та висновками, які викладені у постанові Приморського районного суду в м. Одеси від 18.06.2015 року по справі № 522/3812/15-а підтверджується не доведеність відповідачем у справі того, що особі, якій продано тютюнові вироби ОСОБА_2 , ОСОБА_5 дійсно не виповнилося вісімнадцяти років, його пояснення, пояснення свідків не можуть бути належним доказом вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП (т.1 а.с. 172-173).

Та незважаючи на те, що ухвалою суду від 16.09.2019 року по справі № 815/968/15 Одеським окружним адміністративним судом запропоновано відповідачу надати до суду додаткові пояснення та докази з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у Постанові Верховного Суду від 15.07.2019 року, суду не було пред`явлено документів про вік ОСОБА_5 , зокрема документа про освіту або паспорту громадянина України, а тому суд позбавлений правових підстав та не вправі оцінювати дії ОСОБА_2 , як такі, що не відповідають вимогам ч. 2 ст. 156 КУпАП України та є протиправними.

Враховуючи зазначене, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт реалізації тютюнового виробу неповнолітній особі, відсутні дані про вік ОСОБА_5 (копії його паспорту або свідоцтва про народження), суд дійшов висновку, що рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міністерства доходів в Одеській області № 64808 від 25.12.2014 року про застосування до Приватного підприємства Віолла фінансових санкцій на суму 6800,00 грн. за продаж тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 129 Конституції України обов`язковість рішень суду, до яких належать і ухвали, визначена як одна з основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Таким чином, судове рішення, у тому числі, ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для всіх фізичних та юридичних осіб, підприємств, установ та організацій, а також органів державної влади та їхніх посадових осіб, а тому особа, якій адресоване судове рішення, має в обов`язковому порядку виконати зазначені в ньому вимоги.

Враховуючи зазначене, Постанова Приморського районного суду в м. Одеси від 18.06.2015 року по справі № 522/3812/15-а є преюдиційною для вирішення данної справи.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву приватного підприємства «Віолла» (місцезнаходження: 65028, м. Одеса, вул. Запорізька, 12; код ЄДРПОУ 22454351) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) про скасування рішення про застосування фінансових санкцій на суму 6800,00 грн. за продаж тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років - задовольнити повністю.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міністерства доходів в Одеській області № 64808 від 25.12.2014 року про застосування до Приватного підприємства Віолла фінансових санкцій на суму 6800,00 грн. за продаж тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Віолла» (код ЄДРПОУ 22454351) судові витрати у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2019р.

Суддя О.М. Тарасишина

.