Рішення

від 25.11.2019 по справі 323/2972/18

ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 323/2972/18

Провадження № 2/323/247/19

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

25.11.2019 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі

головуючого - судді Фісун Н.В.,

секретаря - Сабліній А.А.,

за участю

представника позивача - адвоката Мідяного Є.О.

представника відповідача

ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

Колективного підприємства Лідер до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області про скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень та скасування права власності,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року до Оріхівського районного суду Запорізької області надійшов позов Колективного підприємства Лідер до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області про скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень та скасування права власності.

Позов обґрунтований тим, що Колективне підприємство Лідер є власником земельної ділянки площею 0,1480га за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 15.05.2006р., Витягом з державного реєстру правочинів №2381215, державним актом про право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2. Цільове призначення земельної ділянки - розміщення споруд виробничого та торгівельного призначення.

На вказаній земельній ділянці розміщена двоповерхова будівля.

Перший поверх належить Колективному підприємству Лідер та на ньому розміщені наступні типи об`єктів:

•Приміщення магазину ( АДРЕСА_1 );

•Приміщення кафе ( АДРЕСА_1 );

Право власності та розміщення об`єкту приміщення магазину підтверджується: Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11.02.2008р., Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17787114 від 19.02.2008р., Витягом з реєстру права власності на нерухоме майно №17795854 від 19.02.2008р.

Право власності та розміщення об`єкту приміщення кафе підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11.02.2008р., Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17792963 від 19.02.2008р., Витягом реєстру права власності на нерухоме майно №17795560 від 19.02.2008р.

На другому поверсі будівлі знаходилося: нежитлове приміщення зі сходовою кліткою № АДРЕСА_1 ), яке повністю належало відповідачу - ОСОБА_1 .

Нежитлове приміщення другого поверху зі сходовою кліткою №1 мало загальну площу 237,4кв.м. та складалося із службової кімнати №1, коридору №2, службової кімнати №3, службової кімнати №4, службової кімнати №5, підсобної кімнаті №6, підсобної кімнати №7, службової кімнати №8, службової кімнати №9, підсобної кімнати №10, службової кімнати №11, коридору №12, сходової клітки №1.

Право власності, тип об`єкта та його склад підтверджуються Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11.02.2008р.

У серпні 2018р. Колективне підприємство Лідер дізналося, що на другому поверсі будівлі нежитлове приміщення перереєстроване у житлове - п`ятикімнатну квартиру загальною площею 261,5 кв.м., житловою 114,5 кв.м.

Вказану реєстрацію житлової квартири замість нежитлового приміщення провів державний реєстратор Куляк Руслан Юрійович виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на підставі наступних документів:

•Звіт про проведення технічного огляду приміщення від 02.05.2018р.;

•Довідка - характеристика №11/ДХ-18, виконана ГОВ Компанія Земельно Кадастровий проектно-будівельний центр .

Вказана реєстрація житлової квартири проведена всупереч діючому законодавству та порушує права Колективного підприємства Лідер .

I)Розміщення житлової квартири на другому поверсі будівлі суперечить цільовому, призначенню земельної ділянки - розміщення споруд виробничого та торгівельного призначення. Земельні публічно-правові наслідки нецільового використання землі викладені в статтях 141, 143 ЗК України.

КП Лідер не змінювало цільове призначення земельної ділянки. Тобто, на ній не може розташовуватися будівля з квартирою або квартирами.

II)Власник нежитлового приміщення ОСОБА_1 провів його реконструкцію в неустановленому законом порядку, а державний реєстратор Куляк Руслан Юрійович - реєстрацію реконструйованого приміщення в порушення вимог порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, як затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127, редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553. Відповідач всю цю дозвільну систему пропустив і просто на власний розсуд зробив з нежитлового приміщення квартиру і вже на квартиру замовив технічний паспорт та довідку характеристику, які робилися як для житлового приміщення.

Житлове приміщення на момент інвентаризації та складання довідки характеристики не було оформлено та зареєстровано. Навпаки, технічний паспорт та довідка - характеристика стали підставою для реєстрації замість нежитлового приміщення - квартири, яка вже є житловим приміщенням.

Прохає суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42203355 від 24.07.2018р., прийняте Куляк Русланом Юрійовичем - державним реєстратором виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, що стало підставою для реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

В квітні 2019 року представником позивача ОСОБА_5 було збільшено позовні вимоги, прохав суд скасувати право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 19 жовтня 2018 року було відкрито провадження у справі, а розгляд справи призначений в порядку загального позовного провадження.

В порядку виконання завдань підготовчого провадження у цій справі судом були виконані ряд процесуальних дій, передбачених ч. 2 ст. 197 ЦПК України, а саме: від учасників справи отримано письмові заяви по суті справи з доданням письмових доказів на їх обґрунтування, вирішені заявлені учасниками справи заяви та клопотання з процесуальних питань.

Так, 21.02.2019 року до суду надійшов відзив від відповідача на позовну заяву, про повне невизнання позовних вимог, так як вважає , що державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 проведена відповідно до закону.

Ухвалою від 7 травня 2019 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду.

Під час судового розгляду представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав, пославшись на факти та доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, пославшись на факти та норми права, викладені в раніше поданих письмових заявах по суті спору.

Представник виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області до судового засідання не з`явилися, прохали суд проводити судове засідання без їх участі, позов визнають частково, щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , прийняте Куляк Р.Ю. державним реєстратором, в іншій частині позовних, щодо скасування права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 позов їх не стосується.

В ході судового провадження за клопотанням сторони відповідача сторонам надавався час для вирішення питання щодо мирової угоди на запропонованим відповідачем умовах. Однак сторони мирову угоду не уклали.

Суд заслухавши сторони по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази надані сторонами, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних обставин.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 Колективне підприємство Лідер є власником земельної ділянки площею 0,1480га. за адресою АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - розміщення споруд виробничого та торгівельного призначення.

Відповідно до матеріалів справи на вказаній земельній ділянці розміщена двоповерхова будівля.

Перший поверх належить Колективному підприємству Лідер та на ньому розміщені наступні типи об`єктів: Приміщення магазину ( АДРЕСА_1 ); Приміщення кафе ( АДРЕСА_1 ).

Право власності та розміщення об`єкту приміщення магазину підтверджується: Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11.02.2008р., Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17787114 від 19.02.2008р., Витягом з реєстру права власності на нерухоме майно №17795854 від 19.02.2008 року.

Право власності та розміщення об`єкту приміщення кафе підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11.02.2008р., Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17792963 від 19.02.2008р., Витягом реєстру права власності на нерухоме майно №17795560 від 19.02.2008р.

Відповідно до наданих документів суду, встановлено, що на другому поверсі будівлі знаходилося: нежитлове приміщення зі сходовою кліткою № АДРЕСА_1 ), яке повністю належало відповідачу - ОСОБА_1 .

Нежитлове приміщення другого поверху зі сходовою кліткою №1 мало загальну площу 237,4кв.м. та складалося із службової кімнати №1, коридору №2, службової кімнати №3, службової кімнати №4, службової кімнати №5, підсобної кімнаті №6, підсобної кімнати №7, службової кімнати №8, службової кімнати №9, підсобної кімнати №10, службової кімнати №11, коридору №12, сходової клітини №1.

Право власності, тип об`єкта та його склад підтверджуються Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11.02.2008р.

У судовому засіданні представник позивача суду пояснив , що в серпні 2018р. Колективне підприємство Лідер дізналося, що на другому поверсі будівлі нежитлове приміщення перереєстроване у житлове - п`ятикімнатну квартиру загальною площею 261,5 кв.м., житловою 114,5 кв.м. Вказану реєстрацію житлової квартири замість нежитлового приміщення провів державний реєстратор Куляк Руслан Юрійович виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на підставі наступних документів:

•Звіт про проведення технічного огляду приміщення від 02.05.2018р.;

•Довідка - характеристика №11/ДХ-18, виконана ГОВ Компанія Земельно Кадастровий проектно-будівельний центр .

Представник позивача наголошував на тому, що реєстрація житлової квартири проведена всупереч діючому законодавству та порушує права Колективного підприємства Лідер . Розміщення житлової квартири на другому поверсі будівлі суперечить цільовому призначенню земельної ділянки - розміщення споруд виробничого та торгівельного призначення. Земельні публічно-правові наслідки нецільового використання землі викладені в статтях 141, 143 ЗК України. КП Лідер не змінювало цільове призначення земельної ділянки. Тобто, на ній не може розташовуватися будівля з квартирою або квартирами.

Власник нежитлового приміщення ОСОБА_1 провів його реконструкцію в неустановленому законом порядку, а державний реєстратор Куляк Руслан Юрійович - реєстрацію реконструйованого приміщення в порушення вимог порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, як затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127,( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553).

Як пояснював представник позивача, що Відповідач всю цю дозвільну систему пропустив і просто на власний розсуд зробив з нежитлового приміщення квартиру і вже на квартиру замовив технічний паспорт та довідку характеристику, які робилася як для житлового приміщення. Але житлове приміщення на момент інвентаризації та складання довідки характеристики не було оформлено та зареєстровано. Навпаки, технічний паспорт та довідка - характеристика стали підставою для реєстрації замість нежитлового приміщення - квартири, яка вже є житловим приміщенням.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. При цьому використання власності не може завдати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено зміст права власності, зокрема це право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

За правилами частини першої статті 320 цього ж Кодексу власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Частиною п`ятою статті 319 ЦК України передбачено, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Згідно п. 45 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - для державної реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються:

1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

3) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

У разі зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни такі відомості вносяться до Державного реєстру прав відповідно до законодавства поза процедурою державної реєстрації прав.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону - державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями,

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, для проведення державної реєстрації права власності на квартиру , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 як на об`єкт житлової нерухомості , було подано наступний перелік документів:

•Звіт про проведення технічного огляду приміщення від 02.05.2018р.;

•Довідка - характеристика №11/ДХ-18, виконана ГОВ Компанія Земельно Кадастровий проектно-будівельний центр .

За результатами розгляду вказаного пакету документів державним реєстратором Куляком Р .Ю. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 - в як на об`єкт житлової нерухомості .

Представником позивача до суду надано висновок комісії з питань розгляду скарг у сфері держаної реєстрації від 21.08.2018 року, відповідно до якого, комісією під час розгляду скарги директора КП Лідер Калініна А. Л . було встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на квартиру , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 як на об`єкт житлової нерухомості , заявником не було подано всіх необхідних документів визначених законодавством, а саме п.45 Порядку №1127.Однак , незважаючи на це , державним реєстратором Куляком Р.Ю. без жодних правових підстав було проведено державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру, як на об`єкт житлової нерухомості, чим порушені вимоги ч.3ст.10 Закону, п.12 та п.45 Порядку №1127. За результатами розгляду скарги комісія вирішила, задовольнити скаргу директора КП Лідер Калініна А.Л. від 10.08.2018 року на дії державного реєстратора Куляка Р.Ю. шляхом тимчасового блокування доступу державного реєстратора Куляка Р.Ю. до державного реєстру прав строком на 90 календарних днів, з 27.08.2018 року по 24 .11.2018 року, включно./а.с.125-127/.

Відповідно до зверення ОСОБА_1 , який прохав Комишуваську селищну раду Оріхівського району змінити поштову адресу , була надана відповідь , що ним не надані підтверджувальні документи щодо переведення нежитлового приміщення в житлове, відповідно селищна рада немає права видати рішення про присвоєння поштової адреси об`єкту АДРЕСА_1 . Враховуючи вищевикладене, пропонують звернутися до відповідних організацій щодо переведення із нежитлового приміщення в житлове для подальшого вирішення питання присвоєння поштової адреси./а.с.60./

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 не зміг суду пояснити, саме з яких підстав була зареєстрована квартира АДРЕСА_1 - в, так як у зміні поштової адреси ОСОБА_1 було відмовлено.

Представником відповідача було надано до суду відповідь заступника директора-начальника відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування О.Оверчука на звернення директора КП Лідер А.Калініна, в якому вказано, що за результатами перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_1 виконано будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення другого поверху зі сходовою кліткою АДРЕСА_1 та виконуються будівельні роботи з реконструкції АДРЕСА_1 за вказаною адресою, без отримання права на їх виконання, а саме без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням п.1ч.1 ст.34, ч.1,2,8 ст.36 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності . На теперішній час Департаментом вживаються організаційні заходи щодо притягнення гр. ОСОБА_1 , за встановлені правопорушення , до відповідальності встановленої КУпАП.

В силу ч. 1 ст. 9 ЗУ Про архітектурну діяльність будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Частинам 2 та 3 ст. 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що:

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

3)проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

4)копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту;

5)копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

6)інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати;

Представником відповідача не надано доказів суду, які б вказували, що ОСОБА_1 отримував дозвіл на переобладнання та реконструкцію нежитлової будівлі, не надано жодного доказу про наявність дозвільних документів на проведення переобладнання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд наголошує на тому, що позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту порушеного права та розпорядився своїми правами щодо предмету спору, і суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному ст.13 ЦПК України, розглядає дану справу лише в межах заявлених позивачем вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Окрім цього ч. 1 та ч. 2 ст. 386 ЦК України зазначає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Отже судом встановлено, що Відповідачем не надано доказів того, що ним була дотримана процедура переобладнання нежитлових приміщень. Відсутні докази, які б вказували, що ОСОБА_1 отримував дозвіл на переобладнання та реконструкцію нежитлового приміщення, не надано жодного доказу про наявність дозвільних документів на проведення переобладнання. ОСОБА_1 , тобто відповідачем не було вжито всіх можливих засобів досудового врегулювання спору.

Відповідно до п.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З наведеного, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, що стало підставою для реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 було прийняті за відсутності всіх документів, що подаються для державної реєстрації прав, а також не відповідає вимогам, встановленим ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та іншими нормативно - правовим актам, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Представник позивач прохав суд також скасувати право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд звертає увагу на те, що державна реєстрація права власності за своєю правовою природою є лише дією, якою держава визнає наявні речові права на нерухоме майно, шляхом внесення відомостей до відповідного реєстру. Отже, дії державного реєстратора щодо прийняття рішення про проведення державної реєстрації не є підставою для набуття права власності, а є лише реєстрацією такого права.

До відзиву на позовну заяву відповідачем було долучений технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 .

Технічний паспорт БТІ - це документ, який має довідкову інформацію про фактичний стан нерухомості, а саме: про площі, поверховості, дату побудови, капремонту, товщину стін, теххарактеристик покрівлі та фундаменту. Він виготовляється як на всю будівлю, так і на окремі приміщення. Варто відзначити той факт, що Паспорт БТІ не є документом на право власності нерухомого об`єкта.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 є необгрунтованими, безпідставними та недоведеним, в зв`язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача наголошував на тому, що даний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 19 ч. 1 КАС України визначена юрисдикція адміністративних судів, яка поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Відповідно до с.3 КАС України - адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого , ніж адміністративне, судочинства і знаходяться на розгляді відповідного суду.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із прийняттям державним реєстратором рішення про державну реєстрацію та скасування права власності за ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки рішення державного реєстратора як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки підстави набуття ОСОБА_1 житлового приміщення, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Тому, суд, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 28 серпня 2018 року у справі №820/8219/15 (провадження №11-582апп18) та від 11 вересня 2018 року у справі №817/2398/15 (провадження №11-354апп18), і суд не вбачає підстав для відступу від такого висновку.

Відповідно до ст.141 ЦПК України- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. ст. 2, 7, 10, 81, 82, 84, 19, 141, 176, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст15,16, 20,317,319,186 ЦК України, ст.41 Конституції України, ст.152 ЗК України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Колективного підприємства Лідер до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області про скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень та скасування права власності задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42203355 від 24.07.2018р., прийняте Куляк Русланом Юрійовичем - державним реєстратором виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, що стало підставою для реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_6 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 на користь КП Лідер , ЄДРПОУ 25484542, юридична адреса: вул. Б.Хмельницького, буд.33, смт. Комишуваха, Оріхівського району Запорізької області, судовий збір у розмірі 1762,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через Оріхівський районний суд Запорізької області.

Повний текст рішення складено 26 листопада 2019 року.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області Н.В.Фісун