Постанова

від 19.02.2020 по справі 323/2972/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.02.2020 Справа № 323/2972/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 323/2972/18 Головуючий у 1-й інстанції: Фісун Н.В.

Провадження №22-ц/807/697/20 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 листопада 2019 року у справі за позовом Колективного підприємства Лідер до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області про скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень та скасування права власності ,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року Колективне підприємство Лідер (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області про скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень та скасування права власності .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що Колективне підприємство Лідер є власником земельної ділянки площею 0,1480 га за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 15 травня 2006 року, витягом з державного реєстру правочинів №2381215, державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЯГ №315146. Цільове призначення земельної ділянки - розміщення споруд виробничого та торгівельного призначення.

На вказаній земельній ділянці розміщена двоповерхова будівля.

Перший поверх належить Колективному підприємству Лідер та на ньому розміщені наступні типи об`єктів:

•Приміщення магазину ( АДРЕСА_1 );

•Приміщення кафе ( АДРЕСА_1 );

Право власності та розміщення об`єкту приміщення магазину підтверджується: Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11 лютого 2008 року, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17787114 від 19 лютого 2008 року, Витягом з реєстру права власності на нерухоме майно №17795854 від 19 лютого 2008 року.

Право власності та розміщення об`єкту приміщення кафе підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11лютого 2008 року, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17792963 від 19 лютого 2008 року, Витягом реєстру права власності на нерухоме майно №17795560 від 19 лютого 2008 року.

На другому поверсі будівлі знаходилось: нежитлове приміщення зі сходовою кліткою АДРЕСА_2 ), яке повністю належало відповідачу - ОСОБА_1 .

Нежитлове приміщення другого поверху зі сходовою кліткою №1 мало загальну площу 237,4 кв.м. та складалося із службової кімнати №1, коридору № НОМЕР_1 , службової кімнати № НОМЕР_2 , службової кімнати №4, службової кімнати №5, підсобної кімнаті №6, підсобної кімнати №7, службової кімнати № НОМЕР_3 , службової кімнати № НОМЕР_4 , підсобної кімнати №10, службової кімнати № НОМЕР_5 , коридору № НОМЕР_6 , сходової клітки №1.

Право власності, тип об`єкта та його склад підтверджуються Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11лютого 2008 року.

У серпні 2018 року Колективне підприємство Лідер дізналося, що на другому поверсі будівлі нежитлове приміщення перереєстроване у житлове - п`ятикімнатну квартиру загальною площею 261,5 кв.м., житловою 114,5 кв.м.

Вказану реєстрацію житлової квартири замість нежитлового приміщення провів державний реєстратор ОСОБА_2 виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на підставі наступних документів:

•Звіт про проведення технічного огляду приміщення від 02 травня 2018року;

•Довідка - характеристика №11/ДХ-18, виконана ГОВ Компанія Земельно Кадастровий проектно-будівельний центр .

Вказана реєстрація житлової квартири проведена всупереч діючому законодавству та порушує права Колективного підприємства Лідер .

Розміщення житлової квартири на другому поверсі будівлі суперечить цільовому призначенню земельної ділянки - розміщення споруд виробничого та торгівельного призначення. Земельні публічно-правові наслідки нецільового використання землі викладені в статтях 141, 143 ЗК України.

КП Лідер не змінювало цільове призначення земельної ділянки. Тобто, на ній не може розташовуватися будівля з квартирою або квартирами.

Власник нежитлового приміщення ОСОБА_1 провів його реконструкцію в неустановленому законом порядку, а державний реєстратор ОСОБА_3 Руслан ОСОБА_4 - реєстрацію реконструйованого приміщення в порушення вимог порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, як затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127, редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553. Відповідач всю цю дозвільну систему пропустив і просто на власний розсуд зробив з нежитлового приміщення квартиру і вже на квартиру замовив технічний паспорт та довідку характеристику, які робилися як для житлового приміщення.

Житлове приміщення на момент інвентаризації та складання довідки характеристики не було оформлено та зареєстровано. Навпаки, технічний паспорт та довідка - характеристика стали підставою для реєстрації замість нежитлового приміщення - квартири, яка вже є житловим приміщенням.

Із урахуванням зазначеного позивач просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42203355 від 24 липня 2018 року, прийняте ОСОБА_2 - державним реєстратором виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, що стало підставою для реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .

В квітні 2019 року представником позивача ОСОБА_5 було збільшено позовні вимоги, прохав суд скасувати право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 листопада 2019 року позовну заяву Колективного підприємства Лідер до ОСОБА_1 , виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області про скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень та скасування права власності задоволено частково.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 42203355 від 24 липня 2018 року, прийняте ОСОБА_2 - державним реєстратором виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, що стало підставою для реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП Лідер судовий збір у розмірі 1762,00 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, вважаючи його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати, прийняти нове рішення, яким відмоити в задоволенні позовних вимог в цій частині, у іншій частині судове рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджені надані докази у їх сукопності у зв`язку із чим неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Колективне підприємство Лідер зазначає, що суд першої інстанції належним чином встанов фактичні обставини справи, надав належну оцінку всім доказам у справі, а відтак, ухвалив законне і обгрунтоване рішення. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним судом лише в частині задоволених позовних вимог, а в частині відмовлених позовних вимог рішення суду першої інстанції не переглядається, оскільки не є предметом апеляційного оскарження.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 виконано будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення другого поверху за адресою: АДРЕСА_1 під квартиру без отримання права на їх виконання, а саме без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням п. 1 ч. 1 ст. 34, ч.1,2,8 ст. 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Документи подані державному реєстратору Куляку Р.Ю. для проведення державної реєстрації не відповідають необхідному переліку документів, визначених нормами законодавства, зокрема, пунктом 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127. Однак, незважаючи на це, державним реєстратором Куляком Р.Ю. без жодних правових підстав було проведено державну реєстрацію права власності на вищевказану квартиру, як об`єкт житлової нерухомості. Розміщення житлової квартири на другому поверсі будівлі суперечить цільовому призначенню земельної ділянки - розміщення споруд виробничого та торговельного призначення

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом установлено, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 травня 2006 року, посвідченого нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Студенцовим О.В., зареєстровано в реєстрі № 1800, Колективне підприємство Лідер купило у ТОВ Дарниця, ЛТД земельну ділянку площею 0, 14 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - розміщення споруд виробничого та торгівельного призначення ( а.с. 5-6).

На підставі цього договору Колективне підприємство Лідер отримало державний акт про право власності на вищезазначену земельну ділянку серія ЯГ №315146 від 23 липня 2006 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю Комишувахської селищної ради за №2589, затвердженого Оріхівським районним відділом земельних ресурсів ( а.с. 7)

Отже, Колективне підприємство Лідер є власником земельної ділянки площею 0,1480 га. за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - розміщення споруд виробничого та торгівельного призначення.

Відповідно до матеріалів справи на вказаній земельній ділянці розміщена двоповерхова будівля.

Перший поверх належить Колективному підприємству Лідер та на ньому розміщені наступні типи об`єктів: Приміщення магазину ( АДРЕСА_1 ); Приміщення кафе ( АДРЕСА_1 86-б).

Право власності та розміщення об`єкту приміщення магазину підтверджується: Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11 лютого 2008 року, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17787114 від 19 лютого 2008 року, Витягом з реєстру права власності на нерухоме майно №17795854 від 19 лютого 2008 року ( а.с. 8-10).

Право власності та розміщення об`єкту приміщення кафе підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11лютого 2008року, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17792963 від 19 лютого 2008 року, Витягом реєстру права власності на нерухоме майно №17795560 від 19 лютого 2008 року (а.с. 19-16).

Відповідно до наданих документів, встановлено, що на другому поверсі будівлі знаходилося: нежитлове приміщення зі сходовою кліткою АДРЕСА_2 ), яке повністю належало відповідачу - ОСОБА_1 .

Нежитлове приміщення другого поверху зі сходовою кліткою №1 мало загальну площу 237,4 кв.м. та складалося із службової кімнати №1, коридору № НОМЕР_1 , службової кімнати № НОМЕР_2 , службової кімнати № НОМЕР_7 , службової кімнати №5, підсобної кімнаті №6, підсобної кімнати №7, службової кімнати № НОМЕР_3 , службової кімнати № НОМЕР_4 , підсобної кімнати №10, службової кімнати № НОМЕР_5 , коридору № НОМЕР_6 , сходової клітини №1.

Право власності, тип об`єкта та його склад підтверджуються Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11 лютого 2008 року ( а.с. 17).

З листа Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області від 11 жовтня 2019 року № 1008-1.18\2\21100 вбачається, що в ході перевірки встановлено, що ОСОБА_1 виконано будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення другого поверху з сходовою клітиною № 1 за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 237, 4 кв. м під квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 261, 5 кв. м . Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34, ч. 1, 2, 8 ст. 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , будівельні роботи можуть використовуватися замовником після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Повідомлення про початок виконання будівельних робіт за вказаною адресою відсутнє.

Таким чином за результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 виконано будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення другого поверху за адресою: АДРЕСА_1 під квартиру без отримання права на їх виконання, а саме без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням п. 1 ч. 1 ст. 34, ч.1,2,8 ст. 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ( а.с. 141).

В силу ч. 1 ст. 9 Закону України Про архітектурну діяльність будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України Про регулювання містобудівельної діяльності .

Частиною 2 та 3 ст. 37 Закону України Про регулювання містобудівельної діяльності встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт видається органом державного архітектурно- будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Натомість, матеріали справи не містять доказів на підтвердження походження відповідачем дозвільної процедури щодо реконструкції нежитлового приміщення в житлове.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній на момент здійснення державної реєстрації (далі - Закон України № 1952-IV ).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України № 1952-IV , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 27 Закону України № 1952-IV підставою для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) видане нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат; 6) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане до 01 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дублікат; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, виданий до 01 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Статтею 5 Закону України № 1952-IV передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України № 1952-IV , державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Особливості процедури державної реєстрації права власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 .

Згідно з пунктом 6 указаного Порядку державної реєстрації, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Пунктом 9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації.

Для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна, а також у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подається, в тому числі, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (пункти 41, 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Згідно п. 12 Порядку розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Згідно з пунктом 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для державної реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються:

1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

3) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

У разі зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни такі відомості вносяться до Державного реєстру прав відповідно до законодавства поза процедурою державної реєстрації прав.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

20 липня 2018 року ОСОБА_1 було подано заяву державному реєстратору Куляк Р. Ю. виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29264548 щодо проведення державної реєстрації праа власності на об`єкт житлової нерухомості, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із заявою було подано наступні документи :

Технічний паспорт № 2164 від 30 травня 2017 року виданий комунальним підприємством Імпульс Пологівської районної ради; свідоцтво про право власності серія НОМЕР_8 № 498908 від 11 лютого 2008 року; довідку - характеристику №11/ДХ-18, виконану ГОВ Компанія Земельно Кадастровий проектно-будівельний центр , звіт про проведення технічного огляду приміщення від 02 травня 2018 року

Зі змісту свідоцтва про право власності серія САВ № 498908 від 11 лютого 2008 року вбачається, що об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є нежитловим приміщенням.

В свою чергу, ОСОБА_1 було подано заяву про державну реєстрацію права власності на вищезазначену квартиру, як на об`єкт житлової нерухомості. Будь-яких інших документів, якіб свідчили про реконструкцію нежитлового приміщення в житлове приміщення та прийняття його в експлуатацію, або реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відповідачем надано не було.

Крім того, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ № 315146 вбачається, що цільове призначення земельної ділянки на якій розміщена двоповерхова будівля - розміщення споруд виробничого та теріторіального призначення.

При цьому, в силу ч.3 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власника земельної ділянки.

Водночас, КП Лідер , як власник земельної ділянки не змінювало цільове призначення земельної ділянки.

З огляду на зазначене, відповідачем для проведення державної реєстрації права власності на квартиру не було подано всіх необхідних документів, визначених пунктом 45 Порядку, однак державним реєстратором Куляком Р.Ю. було проведено державну реєстрацію права власності на вищезазначену квартиру, як на об`єкт житлової нерухомості, чим порушено вимоги пункту 12, пункту 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 .

Таким чином, встановивши на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, порушення державним реєстратором вимог законодавства України під час здійснення державної реєстрації речових прав ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області від 24 липня 2018 року № 42203335.

Доводи апеляційної скарги про те, що на момент реєстрації права власності на квартиру, реєстраційні відомості на земельну ділянку в державному реєстрі КП Лідер були відсутні не заслуговують на увагу та не свідчать про те, що позивач не набув право власності на земельну ділянку, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯГ № 315146 площею 0,1480 цільове призначення - розміщення споруд виробничого та торгівельного призначенння розташованої в АДРЕСА_1 власником якої є Колективне підприємство Лідер було зареєстровано відповідно до діючого на той час законодавства в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2582.

Ні нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15 травня 2006 року, ні зазначений державний акт недісними не визнавалися.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу з порушенням правил підсудності не заслуговують на увагу, оскільки в силу ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. З позовної заяви вбачається, що предметом спору у даній справі є скасування права власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , тому спір є похідним від спору щодо такого майна або майноівих прав.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів, які судом обгрунтовано викдадені в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 листопада 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повна постанова складена 21 лютого 2020 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.