Рішення

від 26.11.2019 по справі 520/10854/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 листопада 2019 р. Справа № 520/10854/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області (вул. Гагаріна, буд. 2, смт. Мартове, Печенізький район, Харківська область, 62820, код ЄДРПОУ 04397804) про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області, в якому просить суд:

- визнати дії Мартівської сільської ради щодо ненадання повної відповіді на інформаційний запит незаконними;

- зобов`язати Мартівську сільську раду надати повну та розгорнуту відповідь з документальним підтвердженням на інформаційний запит від 30 липня 2019 року;

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача усі судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на адресу Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області засобами поштового зв`язку відповідно до ст.ст.118,121,122 ЗМ України ОСОБА_1 направлялось клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. В подальшому, відповідач направив на адресу позивача лист разом із рішенням ХХХХІУ сесії VII скликання від 04.07.2019 року про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності, землі житлової та громадської забудови для будівництва. обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Мартове, для подальшої передачі у власність ОСОБА_1 . Зазначено, що даним рішенням позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою орієнтованою площею 0,2500 га, по причині відсутності вільної земельної ділянки вказаному на графічному матеріалі доданому до заяви. Проте, жодних документальних підтверджень відповідачем не було додано. Отже, позивач направив заяву про надання інформації, в якому просив відповідача надати докази підтвердження відсутності доступної земельної ділянки відповідно до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. 06.08.2018 позивачу надіслана відповідь на запит, у якому зазначено, що запитувана інформація не знаходиться у володінні Мартівської сільської ради, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України Про доступ до публічної інформації , а запит позивача направлено за належністю до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, для подальшого розгляду та підготовки інформаційного запиту у визначений Законом термін.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач через свого представника звернувся до суду з означеним позовом.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положенням ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заяви по суті справи є позов та відзив.

05.11.2019 року за вх.№01-26/70321/19 до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про долучення доказів.

07.11.2019 року за вх.№01-26/70978/19 до канцелярії суду від Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області надійшли письмові пояснення, в якому зокрема просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що Мартівська сільська рада не є розпорядником інформації та вказує, що право власності на земельну ділянку виникло у іншої особи на підставі державного акта.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 13.06.2019 року на адресу Мартівської сільської ради ОСОБА_1, направлялося клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

В подальшому відповідач направив на адресу позивача лист разом із Рішенням ХХХХІУ сесії VII скликання від 04 липня 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності, землі житлової та громадської забудови для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Мартове, для подальшої передачі у власність гр. ОСОБА_1 ".

Вищевказаним рішенням ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою орієнтовною площею 0,2500 га, по причині відсутності вільної земельної ділянки вказаному на графічному матеріалі доданому до заяви.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 направив заяву про надання інформації від 30.07.2019 року, в якому просив надати докази підтвердження відсутності доступної земельної ділянки відповідно до заяви.

Мартівська сільська рада Печенізького району Харківської області направило ОСОБА_1 , відповідь про розгляд запиту на інформацію від 06.08.2019 року № 146, в якій зазначив, що запитувана інформація не знаходиться у володінні Мартівської сільської ради і відповідний запит згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" направлено за належністю до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянуло запит позивача та в листі від 12.08.2019 року № ПІ-211/0-200/0/63-19, зазначило на тому, що розпорядником земельних ділянок вказаної категорії є виключно сільська рада і саме вона є володільцем інформації про вільні земельні ділянки, та направило копію запиту на інформацію для надання відповіді запитувачу відповідно до компетенції Мартівській сільській раді.

Повторно розглядаючи запит Мартівська сільська рада Печенізького району Харківської області у листі від 22.08.2019 року №163 вважає, що відповідно до вимог законодавства у сфері земельних відносин забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки відображено в Державному земельному кадастрі, введення якого покладено на органи держгеокадастру, які також формують та зберігають фонд документації із землеустрою. Це пояснює те, що Мартівська сільська рада не володіє документально підтверджуючою запитуваною позивачем інформацією. Крім того, у листі міститься рекомендація ОСОБА_1 , самостійно звернутися до органів держгеокадастру, для отримання інформації, а вразі не вирішення питання в компетентні органи.

Надаючи оцінку правовідносинам у даній справі, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України Про доступ до публічної інформації , метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про доступ до публічної інформації , суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України Про доступ до публічної інформації , розпорядники інформації зобов`язані:1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з пп.13 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження як надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону.

Тобто, позивач у порядку, визначеному Законом, є запитувачем інформації та наділений правом одержувати публічну інформацію, яка знаходиться у володінні відповідних розпорядників, а Мартівська сільська рада є розпорядником інформації, відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 13 Закону України Про доступ до публічної інформації , отже, зобов`язана надавати таку інформацію за запитами на інформацію.

При цьому, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. (ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію має містити:1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

ОСОБА_1 направив заяву про надання інформації від 30.07.2019 року, в якому просив відповідача надати докази на підтвердження відсутності можливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідно до заяви.

Однак суд зазначає, що з формулювання запиту вбачається бажання отримати докази, які стосуються відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Не дивлячись на факт того, що Мартівська сільська рада направила запит за належністю та в кінцевому рахунку не змогла надати відповідь на нього, такий запит не може розцінюватись судом як запит на отримання публічної інформації.

Докази, які ОСОБА_1 бажав отримати спрямовані на вирішення питання щодо не отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, а зміст запиту не містить загального опису публічної інформації або виду, назви, реквізити чи змісту документа, щодо якого зроблено запит, що не відповідає п. 2, ч. 5 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації"

З огляду на це, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що запит позивача породжений відмовою Мартівської сільської ради у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності, землі житлової та громадської забудови для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Мартове, для подальшої передачі у власність гр. ОСОБА_1 .

Рішення Мартівської сільської ради від 04 липня 2019 року ХХХХІУ сесії VII скликання "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" мотивоване тим, що згідно графічного матеріалу доданого до заяви, по причині відсутності на земельній території, зазначеної в графічному матеріалі доданого до заяви, вільної земельної ділянки яка могла б бути використана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Таким чином, відмова в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо бажаної земельної ділянки стала підставою звернення позивача до відповідача з запитом про надання публічної інформації. Натомість, в рамках заявлених позивачем позовних вимог у суду відсутня можливість встановити, який конкретно обсяг доказів на підтвердження відсутності можливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідно до заяви є у відповідача, як розпорядника інформації та що стало дійною підставою для відмови ОСОБА_1 в реалізації його законних прав.

Суд зазначає, що сторонами не надано доказів оскарження рішення Мартівської сільської ради від 04 липня 2019 року ХХХХІУ сесії VII скликання "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" відносно заяви ОСОБА_1 . Однак, встановлення всіх обставин та кола доказів щодо підстав відмови відповідача та вчинених суб`єктом владних повноважень дій є можливим у ході дослідження причин та підстав прийняття Мартівською сільською радою рішення від 04 липня 2019 року ХХХХІУ сесії VII скликання "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" відносно заяви ОСОБА_1 .

Окрім цього, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, зі змісту запиту та рішення Мартівської сілької ради не можливо встановити обсяг запитуваної інформації, а задоволення позовної заяви з такими позовними вимогами не відновить право позивача на безоплатне отримання земельної ділянки.

Суд роз`яснює, що для найбільш ефективного захисту своїх прав та отримати докази щодо відсутності можливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивач матиме змогу в рамках дослідження судом правомірності рішення Мартівської сільської ради від 04 липня 2019 року ХХХХІУ сесії VII скликання "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" відносно заяви ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову та роз`яснив позивачу щодо предмету, підстав та меж звернення до суду, що у підсумку надало б можливість реально захисти та відновити право, у разі його порушення.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень, крім того, що має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані "прямі повноваження", так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб`єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) так звані "похідні повноваження".

"У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, аналізуючи вищенаведену норму закону, суд зазначає, що обов`язок з відшкодування судових витрат на користь позивача покладено на суб`єкта владних повноважень лише у випадку задоволення позовних вимог.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено та підписано 26 листопада 2019 року.

Суддя Ю. О. Супрун