Рішення

від 25.11.2019 по справі 620/323/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/323/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зайця О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області щодо перерахунку з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 , пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення та зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок і подальшу виплату пенсії у розмірі 86 % відповідних сум грошового забезпечення та компенсувати різницю між перерахованою таким чином пенсією з розрахунку 86 % грошового забезпечення та вже проведеними виплатами відповідно до ст. ст. 13, 43, 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , починаючи з 1 січня 2018 року.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем, при проведенні перерахунку його пенсії з 01.01.2018, протиправно до призначеної йому раніше пенсії застосовано обмеження її максимальним розміром 70% грошового забезпечення, оскільки відповідні обмеження були введені Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні , у той час, як пенсія позивачу була призначена у розмірі 86% грошового забезпечення.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області (далі ГУ ПФУ в Чернігівській області), в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та зазначає, що пенсія позивачу за весь час перебування на обліку зменшена не була, а під час перерахунку основний розмір пенсії обчислений до 70% грошового забезпечення та не повинен перевищувати його відповідно до норм чинного законодавства України на момент здійснення перерахунку.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивачу з 30.08.2003 призначено пенсію за вислугу років, у відповідності до статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осі , у розмірі 86% грошового забезпечення, яку виплачує ГУ ПФУ в Чернігівській області.

У свою чергу, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб , ГУ ПФУ в Чернігівській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 з урахуванням 70% грошового забезпечення.

Вважаючи протиправним зменшення розміру пенсії з 86% на 70% грошового забезпечення при перерахунку пенсії, позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Чернігівській області.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Так, у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

В рішенні від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Тобто набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон № 2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу).

Статтею 12 Закону № 2262-XII визначені умови призначення пенсій за вислугу років.

Згідно з пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону № 2262-XII пенсії за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12) призначаються в таких розмірах: за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

При цьому максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів (частина 2 статті 13 Закону № 2262-XII).

Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

У подальшому Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні внесено зміни у частину другу статті 13 Закону № 2262-XII, згідно яких цифри "80" замінено цифрами " 70".

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, а тому внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а у подальшому 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.

Тобто відсотковий розмір грошового забезпечення визначається з урахуванням вислуги років, при цьому при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Отже суд дійшов висновку, що пенсія позивача, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб , має бути перерахована з 70% грошового забезпечення.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на проведення позивачу перерахунку пенсії, виходячи з 70% грошового забезпечення, відповідно до Закону України від 27.03.2014 № 1166 Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні , яким було внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-XII та яким визначено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Імперативність даної норми, з метою застосування до даних спірних правовідносин, полягає в тому, що зміна розміру хоча б одного чи кількох видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, та інших осіб, згідно з положеннями Закону №2262-XII, не може мати наслідком скасування вже призначеного пенсіонеру (позивачу) грошового забезпечення у розмірі 86%, які встановлені йому на момент виходу на пенсію.

Оскільки позивачу пенсія була призначена (з 30.08.2003) у розмірі 86% його грошового забезпечення, то і перерахунок останньої повинен відбуватись, виходячи з вищевказаного розміру.

За приписами статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи зміст вищевказаної норми, положення Закону України від 27.03.2014 №1166 Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні , яким були внесені зміни до Закону № 2262-XII в частині визначення максимального розміру пенсії не більше 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, не розповсюджуються на порядок перерахунку пенсії позивачу, оскільки призведуть до зворотної дії у часі (дія нового нормативно-правового акта на відносини і факти, що мали місце до набуття ним чинності) та обмеження змісту і обсягу існуючих прав і свобод позивача.

Водночас, у відповідності до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У свою чергу, як встановлено судом, ОСОБА_1 мав обґрунтовані та розумні сподівання на перерахунок пенсії за вислугу років у правильному розмірі.

При цьому, ухиляючись від здійснення перерахунку пенсії, виходячи з 86% грошового забезпечення, відповідач невиправдано втручається у право позивача на мирне володіння належними йому грошовими коштами.

Такі дії свідчать про порушення ГУ ПФУ в Чернігівській області частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже дії відповідача, при перерахунку пенсії позивача, у частині зміни відсоткової складової грошового забезпечення, що враховується при перерахунку, з 86% на 70% є протиправними.

Аналогічна правова позиція була викладена і Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 (справа № 523/4930/15-а К/9901/1120/18) та від 24.04.2018 (справа № 686/12623/17 К/9901/849/17).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас посилання відповідача у відзиві на об`єднання понять "призначення" і "перерахунок" пенсії в поняття "обчислення", яке застосовано в статті 13 Закону № 2262, суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до Словника української мови 1974 року поняття "призначення" означає визначати, встановлювати кому-небудь щось (зарплату, пенсію тощо); поняття "перерахунок" означає розрахунок зроблений заново, по-іншому, переведення рахунку в інші величини, одиниці; а поняття "обчислення" - це дія над числами: відшукувати, знаходити, встановлювати що-небудь, підраховувати. Отже зазначені поняття мають різні значення та не можуть бути тотожними за своїм змістом.

Згідно з частиною 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

За таких обставин та з урахуванням того, що дана справа є типовою, беручи до уваги правову позицію, висловлену Верховним Судом у зразковій справі №240/5401/18 (провадження №Пз/9901/58/18) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Чернігівській області щодо перерахунку з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 , пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення та зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії у розмірі 86 % відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 1 січня 2018 року.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в частині подальшої виплати ОСОБА_1 пенсії у розмірі 86 % відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 1 січня 2018 року задоволенню не підлягають, оскільки суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому. Отже, права позивача в цій частині на час розгляду даної справи не порушені.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) щодо перерахунку з 01 січня 2018 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 86 % відповідних сум грошового забезпечення відповідно до ст. ст. 13, 43, 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , починаючи з 1 січня 2018 року.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 384,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25 листопада 2019 року.

Суддя О.В. Заяць