Рішення

від 18.11.2019 по справі 640/11486/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2019 року № 640/11486/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нутрімед (04116, м. Київ, вул. Б.Гаврилишина,7) до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нутрімед (надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (надалі - відповідач), про визнання протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2019 року за № 2402615147, № 24126151473.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що перевіряючими під час проведення перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції з контрагентом позивача підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності товариства та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення (в частині) прийнято не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованими, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав суду відзив на адміністративний позов, з підстав того, що перевіркою не підтверджується проведення господарських операцій позивача з контрагентом, які відбулися та перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 24.04.2019 р. по 03.05.2019 р. на підставі Наказу Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві від 11.05.2019 р. №4874, письмового повідомлення від 19.04.2019 р., відповідно до пп. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Нутрімед з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносин з ТОВ МАТРІКС-ГРУП за жовтень та листопад 2017 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами перевірки складено акт № 100/26-15-14-07-03-10/30112347 від 11.05.2019 р. (надалі - Акт перевірки).

В акті перевірки встановлено наступні порушення: п.44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 51471,00 грн, в тому числі: за 2017 рік на суму 51471,00 грн; п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 57190,00 грн, в тому числі по періодах: жовтень 2017 р. у розмірі 24430,00 грн, листопад 2017 р. у розмірі 32760,00 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийняте податкове повідомлення - рішення 13.06.2019 р.: №2402615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 64339,00 грн, у тому числі за основним платежем - 51471,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12868,00 грн; №2412615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 70988,00 грн, у тому числі за основним платежем - 57190,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 13798,00 грн.

Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню, звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Ознайомившись з висновками, викладеними контролюючим органом в акті перевірки та в письмовому відзиві на позовну заяву, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю Матрікс-Груп (підрядник), з іншої сторони, укладено договір №28/8-17 на виконання робіт з поточного ремонту від 28.08.2017 р. (надалі - Договір №28/8-17).

Відповідно до п. 1.1 - п. 1.4, пп. 2.3.1 п. 2.3 Договору №28/8-17 Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується з власних матеріалів на власний ризик та у передбачений Договором строк виконати роботи з поточного та/або капітального ремонту існуючих приміщень комплексу по виробництву дієтичних добавок (надалі за текстом - Роботи ) за адресою: Черкаська обл., Смілянський район, с. Сунки, вул. Центральна, буд.1, а Замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх. На виконання цього Договору Підрядник підтверджує, що: на момент підписання цього Договору Підрядник ознайомлений з усією документацією на виконання будівельних робіт; зміст документації на виконання будівельних робіт та передбачені нею обсяги Робіт Підрядникові зрозумілі в повному обсязі; має всю необхідну дозвільну документацію та кваліфікований персонал для виконання Робіт. Забезпечення матеріалами та обладнанням, необхідними для виконання Робіт, покладаються на Підрядника за рахунок Замовника. Сторони домовились, що вхідна будівельна документація, а саме Договірна ціна (Форма №9) та Локальні кошториси, які надалі за текстом - Кошторисна документація , складаються Підрядником та надаються на підпис (погодження) Замовнику і є невід`ємною частиною цього Договору. Оплата за виконані Роботи здійснюється Замовником Підряднику в наступному порядку: протягом 10 (десяти) банківських днів після прийняття виконаних робіт та підписання Сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт Замовник здійснює оплату на рахунок Підрядника у розмірі, який визначений в Акті приймання виконаних будівельних робіт, за умови, що Роботи виконані належним чином.

В підтвердження виконання умов Договору позивачем надано суду наступні документи: Договірна ціна №1 на будівництво Смілянської філії ТОВ НУИРІМЕД Черкаської обл., Смілянський р-н с. Сунки, вул. Центральна 1; Договірна ціна №2 на будівництво Смілянської філії ТОВ НУИРІМЕД Черкаської обл., Смілянський р-н с. Сунки, вул. Центральна 1; Локальні кошториси на будівельні роботи: №2-1-1, №2-2-1, №2-3-1; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2017 р. від 02.10.2017 р.; Акт №2 за жовтень 2017 р. від 01.11.2017 р.; Податкова накладна від 03.10.2017 р. №1 на загальну суму з ПДВ 146580,00 грн, в тому числі ПДВ 24230,00 грн; Рахунок-фактура №СФ-2054 від 03.10.2017 р. на загальну суму з ПДВ 146580,00 грн, в тому числі ПДВ 24230,00 грн; Платіжне доручення №14309 від 03.10.2017 р. на загальну суму з ПДВ 146580,00 грн, в тому числі ПДВ 24230,00 грн; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2017 р. від 01.11.2017 р.; Акти: №1 за вересень 2017 р. від 02.10.2017 р., №2 за жовтень 2017 р. від 01.11.2017 р., №3 за жовтень 2017 р. від 01.11.2017 р.; Податкова накладна від 14.11.2017 р. №6 на загальну суму з ПДВ 196560,00 грн, в тому числі ПДВ 32760,00 грн; Рахунок-фактура №СФ-2068 від 14.11.2017 р. на загальну суму з ПДВ 196560,00 грн, в тому числі ПДВ 32760,00 грн; Платіжне доручення №29 від 15.11.2017 р. на загальну суму з ПДВ 196560,00 грн, в тому числі ПДВ 32760,00 грн; Банківські виписки; Оборотно-сальдова відомості по рахунку 631 за жовтень - листопад 2017 р. на загальну вартість 343140,00 грн; Карточка рахунку 91 за 01.11.2017 р. на загальну вартість 163800,00 грн; Оборотно-сальдова відомості по рахунку 91 за листопад 2017 р. на загальну вартість 163800,00 грн; Оборотно-сальдова відомості по рахунку 91 за 02 жовтня 2017 р. на загальну вартість 122150,00 грн; Карточка рахунку 91 за 02.10.2017 р. на загальну вартість 122183,33 грн, які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

Судом досліджено первинну документацію та встановлено, що в вищезазначених документах зазначено, які послуги отримувалися, всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За пунктами 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. (п.200.1 ст.200 ПК України).

У той же час за приписами п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (надалі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до частини 1 статті 3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку відповідних сум до витрат чи до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуг) та його оплати, а також наявність ділової мети отримання товару, пов`язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

В матеріалах справи в повному об`ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між Позивачем та вказаними Контрагентами. Зазначені документи, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ТОВ МАТРІКС-ГРУП код ЄДРПОУ 40000514; Види діяльності: Код КВЕД 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; Код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи; Код КВЕД 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; Код КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; Код КВЕД 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; Код КВЕД 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (основний).

Суд звертає увагу, що згідно КВЕД контрагент позивач надавав будівельні послуги, а отже, твердження відповідача про неможливість виконанням ТОВ МАТРІКС-ГРУП будівельних робіт є безпідставним.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Отже, висновки відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагента позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Контролюючи органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Також, Контролюючим органом не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення Позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року по справі №826/16134/14 (адміністративне провадження №К/9901/9387/18).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року по справі №816/3144/13-а (№К/9901/507/18).

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

При цьому, аргументи відповідача ґрунтуються на інформації з АІС "Податковий блок", однак, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагентів Позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з Позивачем нереальними (безтоварними).

Крім того, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Відповідач звертає увагу суду, що в матеріалах справи наявний протокол допиту свідка ОСОБА_1 , який зазначає про відсутність безпосередньої участі його, як директора ТОВ МАТРІКС-ГРУП .

У розумінні п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В межах даної справи відповідач, фактично, ставить під сумнів добросовісність позивача в частині обізнаності з можливим вчиненням податкового правопорушення його контрагента, зазначаючи зокрема про неподання податкової звітності, придбання і транспортування товару поза податковим обліком тощо.

Податкове ж порушення з боку самого позивача може мати два аспекти, перший з яких може полягати у порушенні правил оформлення первинної документації без ведення господарської діяльності, другий - у такому ж порушенні, але з її реальним існуванням.

В свою чергу у справі № 804/15563/15 Верховний Суд зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи стосовно контрагента позивача посвідчує виключно цю процесуальну дію, яка сама по собі не впливає на господарські взаємовідносини між суб`єктами господарювання, які реалізували свою господарську компетенцію та не доводить склад податкового правопорушення відповідно до статті 109 Податкового кодексу України.

Застосовуючи такий правовий висновок, суд звертає увагу, що в розумінні ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач повинен був надати докази саме формальності реалізації господарських взаємовідносин, використавши в якості підґрунтя для такого висновку інформацію про результати допиту певного свідка, оцінені судом у кримінальному провадженні, однак, довівши в подальшому відсутність саме руху придбаної позивачем продукції.

Проте, зазначаючи в акті перевірки відомості про допит певної особи в якості свідка, відповідач обмежився вказаним доводом, не довівши переконливо чи мала місця господарська діяльність поза межами правового поля, тобто без директора (підпис директора контрагента підроблений, оцінка надана судом кримінального судочинства під час безпосереднього допиту свідка в судовому засіданні та цей доказ визнано належним, допустимим, достатнім та достовірним, але господарська операція реальна), чи така діяльність місця не мала (підпис директора контрагента підроблений, оцінка надана судом кримінального судочинства під час безпосереднього допиту свідка в судовому засіданні та цей доказ визнано належним, допустимим, достатнім та достовірним, а правочин фіктивний), чи така діяльність все ж таки мала місце (підпис директора контрагента справжній, оцінка надана судом кримінального судочинства під час безпосереднього допиту свідка в судовому засіданні, але заперечення ним підпису документів як доказ визнано неналежним, недопустимим, недостатнім чи недостовірним, як наслідок - господарська операція реальна).

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, Суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в Постанові суду по справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018 р., зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що викладені в Акті перевірки висновок Контролюючого органу про порушення позивачем є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року по справі №820/4428/17 (№К/9901/51373/18).

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, Суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеним вище контрагентом, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже Позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2019 року за № 2402615147, № 24126151473 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Нутрімед (04116, м. Київ, вул. Б.Гаврилишина,7) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2019 року за №2402615147, яким ТОВ НУТРІМЕД донараховано податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 51471,00 грн та штрафні санкції у розмірі 12868,00 грн.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2019 року за № 24126151473, яким Позивачу донараховано податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 57190,00 грн та штрафні санкції у розмірі 13798,00 грн.

4. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нутрімед (04116, м. Київ, вул. Б.Гаврилишина,7; код ЄДРПОУ 30112347) судові витрати у розмірі 3243,79 грн (три тисячі двісті сорок три гривні 79 копійок).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій