Постанова

від 26.11.2019 по справі 520/8336/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 р. Справа № 520/8336/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., по справі № 520/8336/19

за позовом ОСОБА_1

до Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області

про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати дії Ізюмської сільської ради щодо відмови у наданні публічної інформації у відповідь на запит на отримання публічної інформації ОСОБА_1 (ненадання публічної інформації) від 04.07.2019 незаконними;

- зобов`язати Ізюмську сільську раду надати відповідь на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 04.07.2019 р., а саме: надіслати на електронну адресу ОСОБА_1 копії всіх рішень Ізюмської сільської ради та всіх розпоряджень сільського голови за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на не відповідність висновків суду обставинам справи, безпідставне зазначення, що запит не містить відомостей в чому полягає порушене права та мети отримання інформації, а також застосування до спірних правовідносин Закону України Про звернення громадян , що призвело до невірного вирішення справи.

Ізюмська сільська рада (далі - відповідач) надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, що із запиту не зрозуміло яка інформація запитується, а також зазначає, що всі рішення сесій Ізюмської сільської ради та розпоряджень сільського голови за 2018р. в оригіналах вилучені для проведення бухгалтерської експертизи за кримінальним провадженням. Справу просила розглядати за відсутності представника.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, відзив, відповідь на відзив, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.07.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області із письмовим запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати копії всіх рішень Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області та всіх розпоряджень сільського голови за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. (а.с. 13).

17.07.2019 р. відповідач відмовив в задоволенні запиту в зв`язку з недотриманням вимог до запиту, а саме: не зазначення в запиті повної поштової адреси, номер засобу зв`язку, яка саме інформація потрібна заявнику, дата запиту є незрозумілою через виправлення (а.с 15).

Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що запит позивача не містить необхідних реквізитів в розумінні ч. 5 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", із запиту не зрозуміло яку саме інформацію бажає отримати позивач, крім того, позивачем не зазначено мету отримання інформації, а отже відповідач діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб встановлений законом.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України Про доступ до публічної інформації .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.1 Закону України Про доступ до публічної інформації якого публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України Про доступ до публічної інформації метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Згідно зі ст. 5 Закону України Про доступ до публічної інформації доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст.12 Закону України Про доступ до публічної інформації суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Статтею 13 Закону визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

П. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України Про доступ до публічної інформації встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Ст. 19 Закону України Про доступ до публічної інформації визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 20 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Аналізуючи норми Закону України Про доступ до публічної інформації колегія суддів зазначає, що визначальною ознакою для публічної інформації є те, що вона заздалегість зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходилася у володінні суб`єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль, то така інформація відповідає критеріям відображеності та задокументованості і є публічною.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем запитувалася інформація стосовно надання йому рішень Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області та копії всіх розпоряджень сільського голови за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р., з наданням її в електронному вигляді.

Висновки суду першої інстанції щодо правомірності відмови в наданні інформації на запит з підстав недоліків запиту, а саме не зазначенням в ньому повної поштової адреси та номер засобу зв`язку, як того вимагає законодавство, не зрозумілість дати запиту через виправлення, а також не зазначення яка саме інформація потрібна, колегія суддів вважає такими, що суперечать доказам, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України Про доступ до публічної інформації запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Наявний в матеріалах справи запит, що надсилався на адресу відповідача містить прізвище, ім`я, по батькові заявника, поштову адресу (61124, м. Харків, а/с 9613) а також адресу електронної пошти, загальний опис інформації, що запитується, дату та підпис, в графі запиту контактний телефон запитувача зроблено відмітку відсутній , що відповідає п.1 ч. 5 ст. 19 Закону України Про доступ до публічної інформації , згідно якого в запиті зазначається номер засобу зв`язку, якщо такий є, а також прохання надати відповідь електронною поштою.

Зазначення поштової адреси заявником в такий спосіб, не свідчить про її не повноту та не може бути підставою для відмови в наданні запитуваємої інформації.

Щодо дати запиту, колегія суддів зазначає, що наявна в запиті дата звернення виправлена з 14.06.2019 р. на 04.07.2019 р. , проте зазначене надає можливість чітко її визначити, а саме 04.07.2018р.

Доводи суду першої інстанції, який погодився з твердження відповідача щодо не зазначення в запиті яка саме інформація потрібна заявнику є необґрунтованими, оскільки заявником в графі вид, назва, реквізити чи зміст документа зазначено інформацію - копії всіх рішень Ізюмської сільської ради та всіх розпоряджень сільського голови за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. , отже зміст запиту та яка саме інформація випробовується є зрозумілим.

Висновки суду першої інстанції щодо не зазначення позивачем в чому полягає його порушене право та з якою метою він бажає отримати запитувані рішення та розпорядження, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно ч. 2 ст. 19 Закону України Про доступ до публічної інформації запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до ч.2 ст.34 Конституції України, Закону України Про інформації та Закону України Паро доступ до публічної інформації особа має право вибирати на власний розсуд джерела отримання запитуваної інформації , а саме через письмовий запит чи в інший спосіб. Це стосується також і форми запитуваної інформації; паперова чи електронна.

Отже суд апеляційної інстанції, враховуючи, що відповідачем не зазначено, що в запитуваних позивачем рішеннях та розпорядженнях міститься конфіденційна, таємна чи службова інформація погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність підстав для відмови у надані запитуваної інформації, та як наслідок неправомірність відмови відповідача в її наданні, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.

Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні дії, рішення чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Зважаючи на відсутність пересторог у наданні запитуваних позивачем рішень та розпоряджень з підстав наявності у них інформації з обмеженим доступом, суд вважає, що належним і достатнім способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача надіслати на електронну адресу позивача копії рішень та розпоряджень за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. , з урахуванням ст.21 Закону України " Про доступ до публічної інформації".

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Вимоги позивача щодо стягнення на його користь судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки документальних доказів їх понесення позивачем матеріали справи містять, крім того під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій позивачем не понесені витрати зі сплати судового збору, з підстав звільнення від його сплати згідно п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 по справі № 520/8336/19 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії Ізюмської сільської ради щодо відмови у наданні публічної інформації у відповідь на запит на отримання публічної інформації ОСОБА_1 (ненадання публічної інформації) від 04.07.2019 незаконними.

Зобов`язати Ізюмську сільську раду надати відповідь на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 04.07.2019 р. шляхом направлення на електронну адресу ОСОБА_1 копії всіх рішень Ізюмської сільської ради та всіх розпоряджень сільського голови за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій