Постанова

від 26.11.2019 по справі 0840/3149/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 0840/3149/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року (суддя Лазаренко М.С., повний текст рішення складено 28.08.2019) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія ДЕЛЬТА ІІІ

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія ДЕЛЬТА ІІІ , в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області: від 26.04.2018 № 0005771408 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем в частині 172319 грн. та штрафними санкціями в частині 41385 грн.; від 26.04.2018 № 0005781408 про збільшення грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість за основним платежем 191386 грн. та штрафними санкціями 47846,50 грн.; від 26.04.2018 № 0005791408 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 80,00 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія ДЕЛЬТА ІІІ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ІНОВЕСТ БУД (ЄДРПОУ 39198202) за 2015 рік, ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (ЄДРПОУ 40331223), ТОВ ПРАЙМ-ГРУП (ЄДРПОУ 40536927) за 2016 рік та з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (ЄДРПОУ 40331223) за грудень 2016 року, ТОВ ПРАЙМ-ГРУП (ЄДРПОУ 40536927) за серпень 2016 року, за результатами якої складено акт від 06.04.2018 № 217/08-01-14-08/34789456.

В ході перевірки було встановлено порушення з боку платника податків: п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 179098 грн.; п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 191466 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ Будівельна компанія ДЕЛЬТА ІІІ з ТОВ ІНОВЕСТ БУД , ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП , ТОВ ПРАЙМ-ГРУП , не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, операції мали безтоварний характер.

Відносини ТОВ ІНОВЕСТ БУД (ЄДРПОУ 39198202) за 2015 рік судом першої інстанції не досліджувалися у зв`язку зі зменшенням позивачем позовних вимог у вказаній частині.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу, висновків суду першої інстанції та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право платника податків на нарахування податкового кредиту залежить від сукупності подій, а саме: здійснення контрольованої операції, сплата коштів за такою операцією, реальне отримання товару/послуг, отримання податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП , ТОВ ПРАЙМ-ГРУП було укладено договори поставки № 12 від 01.12.2016 та № 01/08-16 від 01.08.2016 відповідно.

Суд апеляційної інстанції встановив, відповідач не спростував належними доказами, що вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем було надано: специфікації до договорів поставки, оборотно-сальдові відомості по рахунку, рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, картки рахунку, платіжні доручення.

Також матеріалами справи підтверджується, що позивачем було укладено договори підряду з замовником - Департаментом з управління житлово-комунального господарством Запорізької міської ради, від 20.10.2016, за умовами яких замовник доручає, а підрядник на свій страх і ризик, в межах договірної ціни приймає на себе обов`язки власними або залученими силами виконати роботи з капітального будівництва окремих об`єктів комунальної власності.

Аналогічні договори були укладені позивачем, як підрядником, з Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізький хлібзавод № 2 від 22.07.2016 № 7/2016/6 та з Комунальним підприємством Управління капітального будівництва від 13.07.2016 № 040/614.

З метою забезпечення виконання умов вказаних договорів, між позивачем та ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП було укладено договори підряду: № 3/1 від 02.12.2016 та № М/1 від 03.12.2016.

Виконання умов договорів підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями, актами виконаних робіт.

Суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо неможливості здійснення господарських операцій контрагентами позивача, висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин. Податковим органом не надано жодних доказів щодо проведення зустрічних звірок контрагентів позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ, жодні первинні документи, які перебувають у контрагентів позивача, не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства. Тобто, такі висновки ґрунтуються на припущеннях, без об`єктивної та перевіреної інформації щодо контрагентів.

Щодо посилання відповідача на кримінальне провадження, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, попередньо встановлені у кримінальному провадженні обставини також не можуть вважатися доведеними.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежне виконання податкових зобов`язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення сум витрат до витрат, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року в адміністративній справі № 0840/3149/18 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 26 листопада 2019 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 26 листопада 2019 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров

суддя Т.І. Ясенова