Постанова

від 13.11.2019 по справі 133/305/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 133/305/17-ц

провадження № 61-12458св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Вінницька обласна державна адміністрація, Козятинська районна державна адміністрація Вінницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 квітня 2019 року у складі судді Сєчка В. Л. та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2019 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Денишенко Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Вінницької обласної державної адміністрації, Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області про встановлення сервітуту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він згідно договору купівлі - продажу від 20 жовтня 2014 року є власником земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0521487200:06:001:0206 (земельна ділянка НОМЕР_4 ). Для виїзду з території вказаної земельної ділянки існує два наявних шляхи по АДРЕСА_2 .

10 серпня 2016 року рішенням Козятинської міської ради Вінницької області № 325 було встановлено дорожній знак 3.21 Виїзд заборонено по АДРЕСА_1, а тому він вимушений використовувати проїзд через вул. Сєдова, яка проходить через земельну ділянку, що розташована за адресою Вінницька область Козятинський район Сокілецька сільська рада, кадастровий номер 0521487200:06:001:0181 (земельна ділянка НОМЕР_5 ).

Вказував, що йому чиняться перешкоди для виїзду по земельній ділянці по АДРЕСА_2 шляхом встановлення шлагбаума та перегородження проїзду. Розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації від 17 квітня 2014 року Про припинення дії договору оренди землі та надання земельної ділянки в оренду було надано ОСОБА_2 в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 1,5967 га із кадастровим номером 0521487200:06:001:0181, розташовану на території Сокілецької сільської ради Козятинського району Вінницької області за межами населеного пункту.

При зверненні до Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області, Вінницької обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 з проханням погодити проект сервітуту, він отримав відповідь Козятинської районної державної адміністрації про те, що земельна ділянка НОМЕР_5 перебуває в оренді та умови оренди невідомі, а Вінницька обласна державна адміністрація рекомендувала звернутись до користувача земельної ділянки - ОСОБА_2 , проте остання відповіді на його звернення не надала.

Зазначав, що для здійснення підприємницької діяльності та можливості доступу до земельної ділянки НОМЕР_4 необхідний проїзд через земельну ділянку НОМЕР_5 . На даний час не існує іншого способу задовольнити його потреби ніж шляхом встановлення сервітуту земельної ділянки, оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо проекту договору сервітуту.

Враховуючи вищевикладене просив суд встановити на його користь земельний сервітут для проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку площею 1,5967 га, кадастровий номер 0521487200:06:001:0181, що знаходиться по АДРЕСА_1 та знаходиться в оренді ОСОБА_2 згідно договору оренди земельної ділянки від 02 листопада 2014 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2019 року, у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що для встановлення земельного сервітуту закон вимагає від позивача надання доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, а тому, оскільки ФОП ОСОБА_1 не довів, що задоволення його потреб неможливо здійснити іншим способом, ніж встановлення земельного сервітуту, а також не довів, що його встановлення у спосіб, визначений ним, є найменш обтяжливим для ОСОБА_2 , суди відмовили у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що звертався до ОСОБА_2 із вимогою про встановлення земельного сервітуту, що підтверджується описом до цінного листа, квитанцією поштового відправлення та повідомленням про вручення такого листа. В добровільному порядку питання про встановлення сервітуту вирішено не було. Крім того, ним доведена неможливість повноцінно користуватися своєю земельною ділянкою без встановлення сервітуту. Таким чином, вважає, що ним обґрунтовано безпідставність причин відмови у задоволенні позову.

Посилається на те, що судами відмовлено у задоволенні позову, оскільки ним не доведено, що задоволення його потреб неможливо здійснити іншим способом, нім встановлення земельного сервітут. Проте, така позиція судів є незаконною, а тому оскаржуваними судовими рішеннями порушено принцип змагальності сторін. Зазначає, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2017 року у справі № 662/675/16-ц визначено, що земельний сервітут встановлюється судом у випадку, коли відповідач не довів, що позивач може задовольнити свої потреби щодо використання земельної ділянки в менш обтяжливий спосіб ніж запропонований.

Крім того, як на підставу підтвердження своїх доводів щодо необхідності встановлення земельного сервітуту надав експертний висновок від 31 серпня 2018 року № ОС-305, згідно якого експерт дійшов висновку про перешкоджання йому у повній мірі користуватися належною йому земельною ділянкою без проїзду через земельну ділянку відповідача.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований Козятинською районною державною адміністрацією Вінницької області 19 лютого 2004 за № 21540170000000529, взят на податковий облік, вид діяльності: діяльність автомобільного вантажного транспорту; роздрібна торгівля з лотків та на ринках; роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 20 жовтня 2014 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ФОП ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,5 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, кадастровий номер 0521487200:06:001:0206. Для виїзду з території даної земельної ділянки існує два наявних шляхи по АДРЕСА_2 .

На підставі довіреності ОСОБА_1 розпоряджається вантажним автомобілем RENAULT Magnum, 2000 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 .

На підставі розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 17 травня 2014 року № 164 та від 21 липня 2014 року №387 Козятинська районна державна адміністрація уклала 20 листопада 2014 року з ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,5967 га за рахунок земель промисловості, які розташовані за межами населеного пункту на території Сокілецької сільської ради, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 0521487200:06:001:0181.

10 серпня 2016 року рішенням Козятинської міської ради Вінницької області № 325 було встановлено дорожній знак 3.3 Рух вантажних автомобілів заборонено по АДРЕСА_1.

Звертаючись до суду, позивач просив встановити земельний сервітут для проїзду вантажного транспортного засобу з земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,5000 га, кадастровий номер 0521487200:06:001:0206, яка належить йому на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовим Д. В., зареєстрований в реєстрі за № 282, через земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1,5967 га, кадастровий номер 0521487200:06:001:0181, яка знаходиться в оренді у ОСОБА_2 , згідно договору оренди землі від 20 листопада 2014 року

Відповідно до договору дарування будівель та споруд від 17 вересня 2018 року ОСОБА_2 передала безоплатно у власність ОСОБА_3 , який прийняв в дарунок будівлі та споруди, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складеного 31 серпня 2018 року № ОС-305 визначено, що встановлення земельного сервітуту для проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 1,5967 га, кадастровий номер 0521487200:06:001:0181, що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 , є можливим та влаштування іншого виїзду для зазначеного вантажного транспорту з земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, площею 0,5 га, кадастровий номер 0521487200:06:001:0206, що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 а та належить на правах приватної власності ФОП ОСОБА_1 , є неможливим.

Висновок експерта базується на тому, що 10 серпня 2016 року рішенням Козятинської міської ради Вінницької області № 325 було встановлено дорожній знак 3.3 Рух вантажних автомобілів заборонено по АДРЕСА_1 у м. Козятині. Даний факт перешкоджає позивачу в повні мірі користуватися належною йому земельною ділянкою. Експертом встановлені можливі варіанти встановлення сервітуту.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення міститься й у статті 321 ЦК України.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту .

Статтею 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб , і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом .

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ФОП ОСОБА_1 посилався на висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 31 серпня 2018 року № ОС-305, яким встановлено, що встановлення земельного сервітуту для проїзду на транспортному засобі через земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 1,5967 га, кадастровий номер 0521487200:06:001:0181, що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 , є можливим та влаштування іншого виїзду для зазначеного вантажного транспорту з земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, площею 0,5 га, кадастровий номер 0521487200:06:001:0206, що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 а та належить на правах приватної власності ФОП ОСОБА_1 , є неможливим.

Висновок експерта базується на тому, що 10 серпня 2016 рішенням Козятинської міської ради Вінницької області № 325 було встановлено дорожній знак 3.3 Рух вантажних автомобілів заборонено по АДРЕСА_1. Даний факт перешкоджає позивачу в повній мірі користуватися належною йому земельною ділянкою. Експертом встановлені можливі варіанти встановлення сервітуту.

Разом із тим, положеннями розділу 33 Правил дорожнього руху , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, передбачено, що дорожній знак 3.3 Рух вантажних автомобілів заборонено забороняє рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т (якщо на знакові не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знакові, а також тракторів, самохідних машин і механізмів. Проте, дія зазначеного дорожнього знаку не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в`їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.

Крім того, у вказаному висновку експерта не встановлено, чи не будуть за варіантами, запропонованими експертом, порушуватися права орендаря земельної ділянки, де встановлюється сервітут та власника майна, яке розташоване на орендованій земельній5 ділянці, оскільки земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.

Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що для встановлення земельного сервітуту закон вимагає від позивача надання доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, а тому, оскільки ФОП ОСОБА_1 не довів, що задоволення його потреб неможливо здійснити іншим способом, ніж встановлення земельного сервітуту та не довів, що його встановлення у спосіб, визначений ним, є найменш обтяжливим для ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги щодо посилання заявника на висновок ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2017 року у справі № 662/675/16-ц, у якій визначено, що земельний сервітут встановлюється судом у випадку, коли відповідач не довів, що позивач може задовольнити свої потреби щодо використання земельної ділянки в менш обтяжливий спосіб ніж запропонований, оскільки відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Крім того, висновки, які викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ є обов`язковими для судів першої та апеляційної інстанції при новому розгляді справи, відповідно до частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 08 квітня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович