Постанова

від 06.11.2019 по справі 910/858/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2019 р. Справа№ 910/858/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Секретар судового засідання: Цибульський Р.М.

За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 06.11.2019.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі № 910/858/19 (суддя Гулевець О.В., м. Київ, повний текст рішення складено 19.08.2019)

за позовом приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт", м. Бердянськ, Запорізька обл.

до Фонду державного майна України, м. Київ

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ

2) Запорізька обласна рада професійних спілок, м. Запоріжжя

про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

25.01.2019 приватне акціонерне товариство "Приазовкурорт" звернулося (надалі-позивач) до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (надалі-відповідач) про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна розташовані за адресою: вул. Волкова, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі А, В, В1, Г, Е, Е1, Ж, Ж1, 3, 31 , прибудови г, г1, е, е1, ж, ж1, з, з1 , складу С та споруд; за адресою: вул. Волкова, 22, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель А , прибудови а та споруд; за адресою: бул. Тінистий, 12, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель А, Б , прибудов а, а1 , ганку до А , тамбуру б , двох ганків до Б , господарчої будівлі В , паркану № 1, замощення І, II; за адресою: вул. Тінистий, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель А, А1, Г , прибудови г , тамбура г1 , насосної Б , альтанки В , водопроводу Д , воріт № 1, № 4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, II, III, IV; за адресою: вул. Макарова, 61, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель А, А1, А2, АЗ , прибудови а , літнього будинку Б та споруд.

Разом з тим, 21.03.2019 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про зміну підстав позову про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, яка обґрунтована тим, що приватне акціонерне товариство "Приазовкурорт" добросовісно, відкрито, безперервно володіє вказаним майном починаючи з 2002 року, здійснює його ремонт та обслуговування, несе витрати по його утриманню, а тому вважає, що на підставі статті 344 Цивільного кодексу України набув право власності на це майно за набувальною давністю.

Заява приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" про зміну підстав позову про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна прийнята до розгляду місцевим господарським судом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі № 910/858/19 (суддя Гулевець О.В., м. Київ, повний текст рішення складено 19.08.2019) позов задоволено.

Місцевий господарський суд з посланням на ст.ст. 181, 316, 328, 344 Цивільного кодексу України в оскаржуваному рішенні зробив висновок про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись із вказаним рішенням, Фонд державного майна України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, зокрема, що позивач не є власником майна, а право власності на майно визнано за Фондом державного майна України. Окрім того, вибуття спірного майна з державної власності не передбачено чинними нормативно-правовими актами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 910/858/19 задоволено клопотання Фонду державного майна України та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі № 910/858/19; відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі № 910/858/19 призначено на 16.10.2019.

15.10.2019 та 17.10.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" надійшов відзив на апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі № 910/858/19, відповідно до якого позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 у справі № 910/858/19 відкладено розгляд апеляційної скарги Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі № 910/858/19 на 29.10.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 у справі № 910/858/19 апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі № 910/858/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.; розгляд апеляційної скарги Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі № 910/858/19 призначено на 06.11.2019.

Третя особа-1 та третя особа-2 не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу Фонду державного майна України, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 06.11.2019 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав викладених у ній, а оскаржуване рішення - скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі № 910/858/19 - без змін.

06.11.2019 в судове засідання не з`явилися представники третьої особи-1 та третьої особи-2, які повідомлявся про час, місце та дату судового засідання завчасно та належним чином, про причини нез`явлення суд не повідомили.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що третя особа-1 та третя особа-2 належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи те, що їх явка обов`язковою не визнавалась, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду судового рішення за наявними матеріалами справи за присутності представників позивача та відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 та Постановою колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 17.06.1997 по справі № 137/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України, АТ "Укрпрофздоровниця" про визнання недійсним установчих документів визнано недоведеними позовні вимоги щодо законності створення 04.12.1991 АТ "Укрпрофздоровниця" та передачу безоплатно у відання санаторії, будинки відпочинку, пансіонати.

23.12.1991 зареєстровано статут АТ "Укрпрофздоровниця" та внесок до статутного фонду у вигляді основних фондів, оборотних коштів, санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок.

Судовими рішеннями встановлено, що таке майно, передане Радою Міністрів УРСР 23.04.1960 в подальшому не вилучалось державою і щодо нього управлінські рішення, нормативно-правові акти не приймались та законодавче визначення суб`єктів права власності не відбулось.

Окрім того, до сфери управління Фонду державного майна України передавалось майно, що перебувало у віданні центральних органів загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, а майно, яке передане АТ "Укрпрофздоровниця" перебувало у віданні "Укрпрофради", яке діяло в системі підприємств Української республіканської ради з управління курортами профспілок.

Так, 31.10.2002 рішенням установчих зборів засновників Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Запорізької обласної ради професійних спілок (протокол № 1/1) було створено Закрите акціонерне товариство "Приазовкурорт" (30.03.2011 було перетворено в приватне акціонерне товариство "Приазовкурорт").

30.10.2002 було складено акт приймання-передачі майна майнового комплексу Приазовського дочірнього підприємства, що належить на правах власності закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" у власність закритого акціонерного товариства "Приазовкурорт" (далі - Акт) як внесок до статутного фонду, за умовами якого один із засновників, закрите акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця", передало у власність, як внесок до статутного фонду, а закрите акціонерне товариство "Приазовкурорт" прийняло у власність, як внесок засновника до статутного фонду, майно згідно з актом приймання-передачі майнового комплексу приазовського дочірнього підприємства, яке розташоване за адресою: м. Бердянськ, Запорізької області, у сумі 43 485 200 грн.

Згідно додатку № 1 до даного Акту Закрите акціонерне товариство "Приазовкурорт" прийняло у власність як внесок засновника до статутного фонду майновий комплекс Санаторію "Азов", що розташоване в м. Бердянську, Запорізької області, зокрема основні засоби, залишковою вартістю по балансовому рахунку № 103 - 2 425 241,00 грн.

Згідно додатку № 2 до даного Акту Закрите акціонерне товариство "Приазовкурорт" прийняло у власність як внесок засновника до статутного фонду майновий комплекс Санаторію "Бердянськ", що розташоване в м. Бердянську, Запорізької області, зокрема основні засоби залишковою вартістю по балансовому рахунку № 103 - 8 448 985,00 грн.

Згідно додатку № 3 до даного Акту Закрите акціонерне товариство "Приазовкурорт" прийняло у власність як внесок засновника до статутного фонду майновий комплекс Санаторію "Лазурний", що розташоване в м. Бердянську, Запорізької області, залишковою вартістю по балансовому рахунку № 103 - 9 613 645,00 грн.

Згідно додатку № 4 до даного Акту Закрите акціонерне товариство "Приазовкурорт" прийняло у власність як внесок засновника до статутного фонду майновий комплекс Санаторію "Приазов", що розташоване в м. Бердянську, Запорізької області, залишковою вартістю по балансовому рахунку № 103 - 5 870 446,00 грн.

Рішеннями загальних зборів акціонерів ЗАТ "Приазовкурорт" № Р№-1/5 від 11.02.2004р., №РЗ-3/10 від 23.11.2005р. про реорганізацію філій були реорганізовані філії ЗАТ "Приазовкурорт". Так, санаторій "Азов" було приєднано до філії ЗАТ "Приазовкурорт" "Санаторій "Бердянськ", а санаторій "Приазов`є" було приєднано до філії ЗАТ "Приазовкурорт" "Санаторій "Лазурний".

Згідно інвентаризаційного опису (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 18 дата складання 18.10.2018 у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Лазурний") серед іншого за рахунком 103 обліковуються основні засоби - їдальня (№ п/п 1), овощесховище (№ п/п 6), складська металева споруда (№№ п/п 9-11).

Згідно інвентаризаційного опису (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 51 дата складання 23.10.2018 у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Лазурний") серед іншого за рахунком 103 обліковуються основні засоби - приймальний корпус № 18.

Згідно інвентаризаційного опису (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 54 дата складання 30.10.2016 у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Лазурний") серед іншого за рахунком 103 обліковуються основні засоби - спальний корпус № 9 (№ п/п 3) та спальний корпус №10 (№ п/п 2).

Згідно інвентаризаційного опису (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 57 дата складання 30.10.2016 у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Лазурний") серед іншого за рахунком 103 обліковуються основні засоби - спальний корпус № 11 (№ п/п 2) та спальний корпус №12 (№ п/п 3).

Згідно інвентаризаційного опису (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 28 дата складання 30.10.2016 у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Лазурний") за рахунком 103 обліковуються основні засоби - спальний корпус № 13 (№ п/п 1) та спальний корпус №14 (№ п/п 2).

Згідно інвентаризаційного опису (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 49 дата складання 23.10.2018 у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Лазурний") серед іншого за рахунком 103 обліковуються основні засоби - побутовий корпус № 15 (№ п/п 5).

Згідно інвентаризаційного опису (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 41 дата складання 30.10.2018 у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Бердянськ") серед іншого за рахунком 103 обліковуються основні засоби - корпус №1, бул. Тінистий, 12 (№ п/п 4) та господарчий блок корпусу № 1 (№ п/п 8).

Згідно інвентаризаційного опису (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 39 дата складання 30.10.2018 у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Бердянськ") серед іншого за рахунком 103 обліковуються основні засоби - адміністративний корпус, бул. Тінистий, 12 (№№ п/п 1-5).

Згідно інвентаризаційного опису (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 45 дата складання 30.10.2018 у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Бердянськ") серед іншого знаходяться основні засоби - колекторний корпус 10 (№ п/п 4), павільйон східна альтанка (№ п/п 6), спальний корпус 10-А бул. Тінистий, 20 (№ п/п 7), спальний корпус 10, бул. Тінистий, 20 (№ п/п 8).

Згідно інвентаризаційного опису (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 17 дата складання 30.10.2018 у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Бердянськ") серед іншого знаходяться основні засоби - адміністративний корпус літ Б, вул. Макарова 61 (№ п/п 1), Комплекс "Азов 3" літ А, вул. Макарова 61 (№ п/п 5).

Як вбачається з матеріалів справи, приватним акціонерним товариством "Приазовкурорт" до позовної заяви було додано договори підряду, які підтверджують здійснення ремонтно-відновлювальних робіт у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням.

Разом з тим, у 2011 році було розглянуто ряд спорів за позовами прокурора:

- у справі № 8/5009/7735/11 за позовом Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Фонду державного майна України до виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",про визнання недійсним пунктів 6.3, 6.4 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 587 від 17.10.03, визнання права власності та витребування із чужого незаконного володіння спірного майна.

У цій справі серед іншого встановлено, що спірне нерухоме майно розташоване на території України, перебувало у віданні загальносоюзної громадської організації та на час створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" відносилось до державної власності, а також, що приватне акціонерне товариство "Приазовкурорт" заволодів ним незаконно, без відповідної правової підстави;

- у справі № 4/5009/7265/11 за позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до виконавчого комітету Бердянської міської ради, приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: комунальне підприємство "Бердянське бюро технічної інвентаризації" про визнання частково недійсними рішення, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

У цій справі встановлено, що майно, розташоване на території України, перебувало у віданні загальносоюзної громадської організації, а на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" - у державній власності, прийшли до правильного висновку, що таке майно не могло бути відчужене без згоди його власника - держави в особі Фонду державного майна України;

- у справі № 30/5009/7262/11 за позовом Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України до 1) виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області; 2) приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: комунального підприємства "Бердянське бюро технічної інвентаризації" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним та скасування пункту 5.20 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 5 від 13.01.2005 року, визнання за державою права власності на нерухоме майно та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна.

У цій справі встановлено, що відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров`я Української РСР" від 23.04.1960 року № 606, ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 року № 1540-XII, Переліку лікувально-оздоровчих організацій, установ та підприємств, які станом на 24.08.1991 року знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України (колишньої Укрпрофради), підписаного на виконання постанови Верховної Ради України від 01.11.1996 року № 461/96-ВР керівниками Фонду державного майна України та Федерації незалежних профспілок України 14.07.1997 року, на момент створення рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Києва від 23.12.1991 року № 9971 ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" спірне майно, як майно громадської організації колишнього Союзу РСР, розташоване на території України, перебувало лише у віданні Федерації незалежних профспілок України, але при цьому, належало і на теперішній час залишається державною власністю. Оскільки було встановлено, що рішення власника - держави в особі фонду державного майна України про відчуження майна в установленому порядку не приймалось, суд, керуючись ст.ст. 387, 393 ЦК України, визнав недійсним спірний правовий акт органу місцевого самоврядування (п. 5.20 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 5 від 13.01.2005 року "Про оформлення права власності"), як такий, що порушує права держави як власника майна та витребував спірне майно з незаконного володіння ПрАТ "Приазовкурорт";

- у справі № 24/5009/7976/11 за позовом Бердянського місцевого прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, приватного акціонерного товариства ""Приазовкурорт", Бердянської міської ради Запорізької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача комунального підприємства "Бердянське бюро технічної інвентаризації" та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровлення", федерації профспілок України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Запорізької обласної ради профспілок, приватного підприємства "Сенді" про визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.

У цій справі встановлено, що на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згодою власника. Таке майно було створено до 1990 року та передано у складі цілісного майнового комплексу приватному акціонерному товариству "Приазовкурорт". Зазначена передача відбувалася без згоди держави в особі Фонду державного майна України, а тому спірне майно є державною власністю.

Крім того, спірне майно, яке було передано до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" належить до державної власності. ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не набувши на законних підставах права власності на спірне майно, не мало право без згоди Фонду державного майна України передавати спірне майно у власність ЗАТ "Приазовкурорт".

Отже, місцевими господарськими судами у вищезазначеній справі встановлено, що майно незаконно перебувало у власності позивача.

Разом з тим, 30.08.2017 у справі № 24/5009/7976/11 відбулися виконавчі дії за результатами яких згідно з актом державного виконавця майно передано Фонду за винятком складу літ. К , який фактично відсутній. Постановою від 31.08.2017 закрито виконавче провадження.

20.04.2017 у справі № 4/5009/7265/11 майно прийнято за актом державного виконавця із залученням представників БТІ та МВС та забезпечено державну реєстрацію права власності на майно, яке повернуто у державну власність за вказаним рішенням суду.

27.06.2017 у справі № 30/5009/7262/11 прийнято майно, яке повернуто у державну власність за актом приймання-передачі, за винятком насосної б та частини паркану № 6, №7, оскільки під час виконавчих дій було виявлено, що це майно відсутнє та забезпечено державну реєстрацію права власності на майно, яке повернуто у державну власність за вказаним рішенням суду.

24.11.2017 у справі № 8/5009/7735/11 майно прийнято згідно акту державного виконавця про вилучення та передачу та забезпечено державну реєстрацію права власності на майно, яке повернуто у державну власність за вказаним рішенням суду.

Приписами статті 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, правова норма чітко визначає, що звернутися із такими позовними вимогами може тільки власник майна.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 по справі № 910/17274/17).

Таким чином, виходячи зі змісту статті 344 Цивільного кодексу України, обставинами, які мають значення для справи, і які повинен довести саме позивач, є: законний об`єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду (викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17) набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Однак, позивач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав щодо володіння спірним нерухомим майном, а відповідно й наявності у нього добросовісності такого володіння.

З урахуванням вищезазначеного, майно, яке було передано до статутного фонду ЗАТ Укрнрофоздоровниця є державною власністю.

Постановою Верховної Ради України Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP від 4 лютого 1994 року № З 943-ХІІ встановлено, що тимчасово до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю (пункт 1 постанови).

До 1 березня 1994 року Кабінету Міністрів України доручено визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезазначеного майна (пункт 2 постанови). До законодавчого визначення правонаступників майна громадських організацій колишнього Союзу PCP Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх підрозділів) (пункт 3 постанови).

Разом з тим, доводи позивача стосовно того, що Фонд державного майна України з 1997 року знав про передачу в 1991 році Федерацією профспілок України до статутного капіталу ЗАТ Укрпрофоздоровниця майна, в тому числі і спірного об`єкта, в якості вкладу, що підтверджується судовим провадженням у справі № 137/7 не є обґрунтованими з огляду на наступне.

Так, під час розгляду справи 137/7 досліджувалось питання щодо дійсності установчих документів акціонерного товариства Укрпрофоздоровниця (виключно), а підстави передачі спірного майна жодним чином не досліджувались.

Таким чином, рішення Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 у справі № 137/7 за позовом Фонду державного майна України до AT Укрпрофоздоровниця про визнання недійсними установчих документів AT Укрпрофоздоровниця не підтверджує того, що Фонд державного майна України був обізнаний про факт передачі Федерацією профспілок України до статутного капіталу акціонерного товариства Укрпрофоздоровниця майна, в тому числі і спірного цілісного майнового комплексу, в якості вкладу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" не підлягають задоволенню.

Заперечення позивача не спростовують доводів апеляційної скарги та в цілому зводяться до заперечення фактичних обставин справи і невірного тлумачення норм законодавства.

З приводу висвітлення всіх заперечень проти апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України", що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, наявні у справі матеріали та встановлені судом апеляційної інстанції обставини свідчать про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права, оскільки в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позову.

Оскільки за результатами розгляду справи, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Витрати по сплаті судового збору, понесені при поданні апеляційної скарги, підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі № 910/858/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" на користь Фонду державного майна України 151 114,50 грн (сто п`ятдесят одну тисячу чотирнадцять гривень п`ятдесят копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 910/858/19 повернути Господарському суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний тест рішення складено та підписано - 27.11.2019

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова