Постанова

від 12.03.2020 по справі 910/858/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/858/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н.О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача - Чугаєнко О. М.,

відповідача - Сіденко В. О.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача 1 - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача 2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 (судді: Разіна Т. І., Тарасенко К. В., Іоннікова І. А.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт"

до Фонду державного майна України,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", 2) Запорізької обласної ради професійних спілок,

про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Приазовкурорт" (далі - ПрАТ "Приазовкурорт") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просило визнати за ПрАТ "Приазовкурорт" право власності за набувальною давністю на об`єкти нерухомого майна за адресою: вул. Волкова, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А, В, В-1, Г, Е, Е-1, Ж, Ж-1, 3, З-1", прибудови "г, г-1, е, е-1, ж, ж-1, з, з-1", складу "С" та споруд; за адресою: вул. Волкова, 22, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А", прибудови "а" та споруд; за адресою: бул. Тінистий, 12, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, Б", прибудов "а, а -1", ганку до "А", тамбуру "б", двох ганків до "Б", господарчої будівлі "В", паркану № 1, замощення І, II; за адресою: вул. Тінистий, 20, м. Бердянськ, Запорізька область , що складається з основних будівель "А, А1, Г", прибудови "г", тамбура "г-1", насосної "Б", альтанки "В", водопроводу "Д", воріт №1, №4, № 5, хвірток № 2, № 3, парканів № 6, № 7, бордюра № 8, замощення І, II, III, IV; за адресою: вул. Макарова, 61, м. Бердянськ , Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А-1, А-2, А-З", прибудови "а", літнього будинку "Б" та споруд (далі - нерухоме майно).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач володіє вказаним нерухомим майном понад десять років, нерухоме майно відкрито використовуються позивачем у господарській діяльності та утримується у належному технічному стані. На думку позивача, наведене відповідно до положень статті 344 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що ПрАТ "Приазовкурорт" набуло право власності на майно за набувальною давністю. Визнання права власності необхідне позивачу для здійснення законного володіння, користування та розпорядження нерухомим майном (підстави позову змінено згідно із заявою про зміну підстав позову, поданою 21.03.2019).

2.2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 (суддя Курдельчук І. Д.) позов ПрАТ "Приазовкурорт" до Фонду державного майна України про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна задоволено. Визнано право власності за набувальною давністю за ПрАТ "Приазовкурорт" на об`єкти нерухомого майна:

- по клінічному санаторію "Лазурний", який розташовано за адресою:

вул. Волкова, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, та складається з основних будівель: приміщення літера "А" (їдальня) загальною площею 4707,30 кв. м; приміщення літера "В, В1" (склад/овочесховище) загальною площею 314,4 кв. м; приміщення літера "Г, г, г1" (адміністративний корпус та прибудови) загальною площею 1659,6 кв. м; приміщення літера "Е Е1, е, е1" (спальний корпус №9-10 та прибудови) загальною площею 3275,4 кв. м; приміщення літера "Ж Ж1, ж, ж1" (спальний корпус №11-12 та прибудови), загальною площею 3221,8 кв. м; приміщення літера "З З1, з, з1" (спальний корпус №13-14 та прибудови) загальною площею 3192,1 кв. м; приміщення літера "С" (склад) загальною площею 329,5 кв. м;

вул. Волкова, 22, м. Бердянськ, Запорізька область, та складається з основних будівель: приміщення літера "А, а" (корпус №15) загальною площею 1031,2 кв. м;

- по клінічному санаторію "Бердянськ", який розташовано за адресою:

бул. Тінистий, 12 , м. Бердянськ, Запорізька область, та складаються з основних будівель: приміщення літера "А, а, а1" (спальний корпус №1 та прибудови) загальною площею 558,5 кв. м приміщення літера "Б, б" (адміністративний корпус та тамбур) загальною площею 773,9 кв. м; приміщення літера "В" (господарча будівля) загальною площею 12,3 кв. м;

бул. Тінистий, 20, м. Бердянськ, Запорізька область, та складаються з основних будівель: приміщення "А, А1" (спальний корпус №10), загальною площею 573,9 кв. м, приміщення "Б" (насосна) загальною площею 18,0 кв. м.; приміщення "Г, г, г1" (спальний корпус №10-А, прибудова та тамбур) загальною площею 78,4 кв. м; приміщення "В" (альтанка) загальною площею 68,0 кв. м;

вул. Макарова, 61, м. Бердянськ, Запорізька область, та складаються з основних будівель: приміщення "А" (їдальня) загальною площею 1274,0 кв. м приміщення "А1, а" (кінозал та прибудова) загальною площею 311,3 кв. м, приміщення "А2" (лікувальний корпус) загальною площею 824,7 кв. м приміщення "А3" (спальний корпус) загальною площею 1358,6 кв. м приміщення "Б" (літній будинок), загальною площею 25,3 кв. м.

Стягнуто з Фонду державного майна України на користь ПрАТ "Приазовкурорт" 100 743,00 (сто тисяч сімсот сорок три) грн витрат по сплаті судового збору.

2.2. Суд першої інстанції, посилаючись на статті 328, 344 Цивільного кодексу України, виходив із того, що позивачем доведена сукупність юридичних фактів, які мають значення для цієї справи, а саме: законність володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння спірним нерухомим майном.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 апеляційну скаргу Фонду державного майна України задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі № 910/858/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ПрАТ "Приазовкурорт" на користь Фонду державного майна України 151 114,50 грн (сто п`ятдесят одну тисячу чотирнадцять гривень п`ятдесят копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

2.4. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на статтю 344 Цивільного кодексу України, встановив, що позивачем не доведено законність та добросовісність володіння нерухомим майном. При цьому суд виходив із того, що майно, яке було передано до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", є державною власністю, позивачем не надано доказів на підтвердження добросовісності такого володіння та правових підстав володіння спірним нерухомим майном, оскільки нерухоме майно могло бути відчужене виключно за згодою власника.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019, ПрАТ "Приазовкурорт" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019, залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі № 910/858/19.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не наведено правових підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, залишено поза увагою преюдиційні обставини, встановлені у рішеннях судів у справах № 8/5009/7735/11, №30/5009/7262/11, № 4/5009/7265/11, № 24/5009/7976/11, не спростовано обставини, встановлені судом першої інстанції щодо добросовісного, законного, безперервного володіння спірним майном.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Фонд державного майна України просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ПрАТ "Приазовкурорт", постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 залишити без змін. Фонд державного майна України, посилаючись на рішення у справах № 8/5009/7735/11, №30/5009/7262/11, № 4/5009/7265/11, № 24/5009/7976/11, зазначає, що судом апеляційної інстанції було взято до уваги преюдиційні обставини, встановлені у рішеннях вказаних судових справ. Відповідно зроблено правомірний висновок, що майно незаконно перебувало у володінні позивача. За вказаними судовими рішеннями у 2017 році відбулися виконавчі дії - майно передано за актом Фонду, забезпечено його державну реєстрацію та повернуто у державну власність, в той час як із позовом ПрАТ "Приазовкурорт" звернулося у 2019 році. Отже, вказані обставини, на думку Фонду, нівелюють доводи позивача про безперервність володіння. Крім того, Фонд державного майна України вказує, що заволодіння спірним майном позивачем відбулося на конкретному правовому титулі і позивач знав про неправомірність заволодіння спірним майном.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця") просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019, залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі № 910/858/19. Зазначає, що судом апеляційної інстанції не були спростовані обставини, які підлягають доведенню за позовом про визнання права власності за набувальною давністю, які були, на думку третьої особи, належним чином обґрунтовані позивачем.

4. Розгляд касаційної скарги та обставини справи, встановлені судами

4.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ . Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

4.2. Рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 у справі № 137/7, залишеним без змін Постановою колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 17.06.1997 у справі № 137/7, за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України, Акціонерного товариства "Укрпрофздоровниця" (далі - АТ "Укрпрофздравниця") про визнання недійсним установчих документів АТ "Укрпрофздоровниця", у позові відмовлено. Визнано недоведеними позовні вимоги щодо законності створення 04.12.1991 АТ "Укрпрофздоровниця" та передачу до статутного фонду товариства основних засобів та оборотних коштів санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок.

Вказаним рішенням у справі № 137/7 встановлено, що 23.12.1991 зареєстровано статут АТ "Укрпрофздоровниця" та внесок до статутного фонду у вигляді основних фондів, оборотних коштів, санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок. Зазначене майно, згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров`я УРСР", в подальшому не вилучалось державою і щодо нього управлінські рішення, нормативно-правові акти не приймались та законодавче визначення суб`єктів права власності не відбулось. Окрім того, до сфери управління Фонду державного майна України передавалось майно, що перебувало у віданні центральних органів загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, а майно, яке передане АТ "Укрпрофздоровниця" перебувало у віданні "Укрпрофради", яке діяло в системі підприємств Української республіканської ради з управління курортами профспілок.

4.3. 31.10.2002 рішенням установчих зборів засновників Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Запорізької обласної ради професійних спілок (протокол № 1/1) було створено ЗАТ "Приазовкурорт" (30.03.2011 було перетворено в ПрАТ "Приазовкурорт").

4.4. 30.10.2002 було складено акт приймання-передачі майна майнового комплексу Приазовського дочірнього підприємства, що належить на правах власності закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" (далі - ЗАТ "Укрпрофоздоровниця") у власність закритого акціонерного товариства "Приазовкурорт" (далі - акт) як внесок до статутного фонду, за умовами якого один із засновників, ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", передало у власність, як внесок до статутного фонду, а закрите акціонерне товариство "Приазовкурорт" (далі - ЗАТ "Приазовкурорт") прийняло у власність, як внесок засновника до статутного фонду, майно згідно з актом приймання-передачі майнового комплексу приазовського дочірнього підприємства, яке розташоване за адресою: м. Бердянськ, Запорізької області, у сумі 43 485 200 грн.

Згідно з додатком № 1 до даного акта ЗАТ "Приазовкурорт" прийняло у власність як внесок засновника до статутного фонду майновий комплекс Санаторію "Азов", яке розташоване в м. Бердянську, Запорізької області, зокрема, основні засоби, залишковою вартістю по балансовому рахунку № 103 - 2 425 241,00 грн.

Згідно з додатком № 2 до даного акта ЗАТ "Приазовкурорт" прийняло у власність як внесок засновника до статутного фонду майновий комплекс Санаторію "Бердянськ", яке розташоване в м. Бердянську, Запорізької області, зокрема, основні засоби залишковою вартістю по балансовому рахунку № 103 - 8 448 985,00 грн.

Згідно з додатком № 3 до даного акта ЗАТ "Приазовкурорт" прийняло у власність як внесок засновника до статутного фонду майновий комплекс Санаторію "Лазурний", яке розташоване в м. Бердянську, Запорізької області, залишковою вартістю по балансовому рахунку № 103 - 9 613 645,00 грн.

Згідно з додатком № 4 до даного акта ЗАТ "Приазовкурорт" прийняло у власність як внесок засновника до статутного фонду майновий комплекс Санаторію "Приазов", що розташоване в м. Бердянську, Запорізької області, залишковою вартістю по балансовому рахунку № 103 - 5 870 446,00 грн.

4.5. Рішеннями загальних зборів акціонерів ЗАТ "Приазовкурорт" № Р№-1/5 від 11.02.2004, №РЗ-3/10 від 23.11.2005 про реорганізацію філій були реорганізовані філії ЗАТ "Приазовкурорт". Так, санаторій "Азов" було приєднано до філії ЗАТ "Приазовкурорт" "Санаторій "Бердянськ", а санаторій "Приазов`є" було приєднано до філії ЗАТ "Приазовкурорт" "Санаторій "Лазурний".

4.6. Згідно з інвентаризаційним описом (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 18 дата складання 18.10.2018, у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Лазурний") серед іншого за рахунком 103 обліковуються основні засоби - їдальня (№ п/п 1), овощесховище (№ п/п 6), складська металева споруда (№№ п/п 9-11).

Згідно з інвентаризаційним описом (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 51 дата складання 23.10.2018 у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Лазурний") серед іншого за рахунком 103 обліковуються основні засоби - приймальний корпус № 18.

Згідно з інвентаризаційним описом (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 54 дата складання 30.10.2016 у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Лазурний") серед іншого за рахунком 103 обліковуються основні засоби - спальний корпус № 9 (№ п/п 3) та спальний корпус №10 (№ п/п 2).

Згідно з інвентаризаційним описом (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 57 дата складання 30.10.2016 у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Лазурний") серед іншого за рахунком 103 обліковуються основні засоби - спальний корпус № 11 (№ п/п 2) та спальний корпус №12 (№ п/п 3).

Згідно з інвентаризаційним описом (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 28 дата складання 30.10.2016 у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Лазурний") за рахунком 103 обліковуються основні засоби - спальний корпус № 13 (№ п/п 1) та спальний корпус №14 (№ п/п 2).

Згідно з інвентаризаційним описом (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 49 дата складання 23.10.2018 у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Лазурний") серед іншого за рахунком 103 обліковуються основні засоби - побутовий корпус № 15 (№ п/п 5).

Згідно з інвентаризаційним описом (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 41 дата складання 30.10.2018 у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Бердянськ") серед іншого за рахунком 103 обліковуються основні засоби - корпус №1, бул. Тінистий, 12 (№ п/п 4) та господарчий блок корпусу № 1 (№ п/п 8).

Згідно з інвентаризаційним описом (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 39 дата складання 30.10.2018 у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Бердянськ") серед іншого за рахунком 103 обліковуються основні засоби - адміністративний корпус, бул. Тінистий, 12 (№№ п/п 1-5).

Згідно з інвентаризаційним описом (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 45 дата складання 30.10.2018 у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Бердянськ") серед іншого знаходяться основні засоби - колекторний корпус 10 (№ п/п 4), павільйон східна альтанка (№ п/п 6), спальний корпус 10-А бул. Тінистий, 20 (№ п/п 7), спальний корпус 10, бул. Тінистий, 20 (№ п/п 8).

Згідно з інвентаризаційним описом (звірювальна відомість основних засобів) номер документа 17 дата складання 30.10.2018 у ПрАТ "Приазовкурорт" (філія ПрАТ "Приазовкурорт" Клінічний санаторій "Бердянськ") серед іншого знаходяться основні засоби - адміністративний корпус літ Б, вул. Макарова 61 (№ п/п 1), Комплекс "Азов 3" літ А, вул. Макарова 61 (№ п/п 5).

4.7. Судами встановлено, що ПрАТ "Приазовкурорт" до позовної заяви було додано договори підряду (2016 - 2018 роки), які підтверджують здійснення ремонтно-відновлювальних робіт у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням нерухомого майна.

4.8. Окрім того, судами встановлено, що у справі № 8/5009/7735/11 за позовом Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Фонду державного майна України до виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", про визнання недійсним пунктів 6.3, 6.4 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 587 від 17.10.2003, визнання права власності та витребування із чужого незаконного володіння спірного майна.

4.9. У справі № 8/5009/7735/11 встановлено, що спірне нерухоме майно розташоване на території України, перебувало у віданні загальносоюзної громадської організації та на час створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" відносилось до державної власності, а також, що ПрАТ "Приазовкурорт" заволодів ним незаконно, без відповідної правової підстави.

4.10. У справі № 4/5009/7265/11 за позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до виконавчого комітету Бердянської міської ради, ПрАТ "Приазовкурорт" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: комунальне підприємство "Бердянське бюро технічної інвентаризації" про визнання частково недійсними рішення, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

4.11. У справі № 4/5009/7265/11 встановлено, що майно, розташоване на території України, перебувало у віданні загальносоюзної громадської організації, а на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" - у державній власності, прийшли до висновку, що таке майно не могло бути відчужене без згоди його власника - держави в особі Фонду державного майна України.

4.12. У справі № 30/5009/7262/11 за позовом Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України до 1) виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області; 2) приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: комунального підприємства "Бердянське бюро технічної інвентаризації" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним та скасування пункту 5.20 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 5 від 13.01.2005 року, визнання за державою права власності на нерухоме майно та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна.

4.13. У справі № 30/5009/7262/11 встановлено, що відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров`я Української РСР" від 23.04.1960 року № 606, статті 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 року № 1540-XII, Переліку лікувально-оздоровчих організацій, установ та підприємств, які станом на 24.08.1991 року знаходились у віданні Федерації незалежних профспілок України (колишньої Укрпрофради), підписаного на виконання постанови Верховної Ради України від 01.11.1996 року № 461/96-ВР керівниками Фонду державного майна України та Федерації незалежних профспілок України 14.07.1997 року, на момент створення рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Києва від 23.12.1991 року № 9971 ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" спірне майно, як майно громадської організації колишнього Союзу РСР, розташоване на території України, перебувало лише у віданні Федерації незалежних профспілок України, але при цьому, належало і на теперішній час залишається державною власністю. Оскільки було встановлено, що рішення власника - держави в особі фонду державного майна України про відчуження майна в установленому порядку не приймалось, суд, керуючись статтями 387, 393 Цивільного кодексу України, визнав недійсним спірний правовий акт органу місцевого самоврядування (п. 5.20 рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 5 від 13.01.2005 року "Про оформлення права власності"), як такий, що порушує права держави як власника майна та витребував спірне майно з незаконного володіння ПрАТ "Приазовкурорт".

4.14. У справі № 24/5009/7976/11 за позовом Бердянського місцевого прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт", Бердянської міської ради Запорізької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача комунального підприємства "Бердянське бюро технічної інвентаризації" та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровлення", федерації профспілок України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Запорізької обласної ради профспілок, приватного підприємства "Сенді" про визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.

4.15. У справі № 24/5009/7976/11 встановлено, що на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згодою власника. Таке майно було створено до 1990 року та передано у складі цілісного майнового комплексу приватному акціонерному товариству "Приазовкурорт". Зазначена передача відбувалася без згоди держави в особі Фонду державного майна України, а тому спірне майно є державною власністю. Крім того, спірне майно, яке було передано до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" належить до державної власності. ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не набувши на законних підставах права власності на спірне майно, не мало право без згоди Фонду державного майна України передавати спірне майно у власність ЗАТ "Приазовкурорт". У справі № 24/5009/7976/11 встановлено, що майно незаконно перебувало у власності позивача.

4.16. Разом з тим, 30.08.2017 у справі № 24/5009/7976/11 відбулися виконавчі дії, за результатами яких згідно з актом державного виконавця майно передано Фонду за винятком складу літ. "К", який фактично відсутній. Постановою державного виконавця від 31.08.2017 закрито виконавче провадження.

4.17. У справі № 4/5009/7265/11 майно прийнято 20.04.2017 за актом державного виконавця із залученням представників БТІ та МВС і забезпечено державну реєстрацію права власності на майно, яке повернуто у державну власність за вказаним рішенням суду.

4.18. У справі № 30/5009/7262/11 майно прийнято 27.06.2017, яке повернуто у державну власність за актом приймання-передачі, за винятком насосної б та частини паркану № 6, №7, оскільки під час виконавчих дій було виявлено, що це майно відсутнє, та забезпечено державну реєстрацію права власності на майно, яке повернуто у державну власність за вказаним рішенням суду.

4.19. У справі № 8/5009/7735/11 майно прийнято 24.11.2017 згідно з актом державного виконавця про вилучення та передачу та забезпечено державну реєстрацію права власності на майно, яке повернуто у державну власність за вказаним рішенням суду.

4.20. Спір виник у зв`язку з наявністю/відсутністю правових підстав визнання за позивачем права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ПрАТ "Приазовкурорт" не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він добросовісно, відкрито, безперервно володіє нерухомим майном, здійснює ремонт та обслуговування, несе витрати по його утриманню, а тому вважає, що на підставі статті 344 Цивільного кодексу України набув право власності на це майно за набувальною давністю.

5.3. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

5.4. Згідно з положеннями частин 1 та 4 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17, набуття права власності на цій підставі можливе лише за наявності сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

5.5. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведена сукупність юридичних фактів, необхідних для визнання права власності на підставі статті 344 Цивільного кодексу України. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із наступного:

- спірне нерухоме майно не вилучене з цивільного обороту та введене в експлуатацію, використовується позивачем у підприємницькій діяльності, отже, суд встановив законність об`єкта;

- добросовісності заволодіння чужим майном, яке полягало, за висновком суду, в тому, що позивач на момент заволодіння спірним майном (30.10.2002 - отримання майна як внесок до статутного фонду від засновника ЗАТ лікувально- оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця") не знав і не міг знати про існування будь-яких обставин, які свідчили б, що він вчиняє таке заволодіння неправомірно. Поряд із цим, судом зазначено, що у справах №№ 8/5009/7735/11, 30/5009/7262/11, 4/5009/7265/11, 24/5009/7976/11 спірне майно витребувано у позивача з чужого незаконного володіння, відтак, встановлена незаконність володіння позивачем спірним майном, оскільки розпорядження цим майном Федерацією профспілок України здійснено без згоди Фонду державного майна України, а отже право власності на спірне майно у позивача, а перед тим у його засновника, виникло поза волею власника - держави в особі Фонду державного майна України;

- відкритості володіння спірним майном та поводження з ним як з власним (позивач утримував його, вкладав власні кошти на його ремонт та реконструкцію);

- безперервності дійсного володіння спірним майном позивачем. Судом зазначено, що безперервне давнісне володіння позивачем складає більше 10 років. Так, початком строку володіння позивачем суд визнав 01.01.2001 - володіння спірним майном його засновником - ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", оскільки відповідно до пунктів 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України при розгляді справ щодо набуття права власності на підставі статті 344 Цивільного кодексу України, правила вказаної статті поширюються на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, що набрав чинності з 01.01.2004.

5.6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17, та посилаючись на статтю 344 Цивільного кодексу України, встановив, що позивач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження добросовісності володіння спірним нерухомим майном. При цьому суд, посилаючись на обставини, установлені у справах № 8/5009/7735/11, № 30/5009/7262/11, № 4/5009/7265/11, № 24/5009/7976/11, наголосив, що майно, яке було передано до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", є державною власністю та перебувало у позивача незаконно.

5.7. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає безпідставними і необгрунтованими доводи скаржника про доведеність ним усіх обставин, які мають значення для справи, а саме: законності об`єкта володіння; добросовісності володіння чужим майном, відкритості володіння, давності володіння та його безперервності, виходячи з наступного.

5.8. Відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17, при аналізі поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 923/82/19.

5.10. Як зазначено судом апеляційної інстанції, той факт, що спірне нерухоме майно перебувало у віданні загальносоюзної громадської організації та на час створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" належало до державної власності і ПрАТ "Приазовкурорт" заволоділо ним незаконно, установлені у справі № 8/5009/7735/11. У справі № 4/5009/7265/11 установлено, що майно не могло бути відчужене без згоди його власника - держави в особі Фонду державного майна. Судом витребувано спірне майно з незаконного володіння ПрАТ "Приазовкурорт" та визнано недійсним правовий акт органу місцевого самоврядування судовим рішенням у справі № 30/5009/7262/11. У рішенні суду у справі № 24/5009/7976/11 установлена незаконність передання права власності на спірне майно ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" з посиланням на те, що останнє не мало права без згоди Фонду державного майна України передавати спірне майно у власність ЗАТ "Приазовкурорт", адже спірне майно перебувало у державній власності.

5.11. Отже, з урахуванням вказаних обставин, установлених у межах судових справ № 8/5009/7735/11, № 30/5009/7262/11, № 4/5009/7265/11, № 24/5009/7976/11, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірне нерухоме майно незаконно перебувало у володінні позивача, оскільки на момент створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене лише за згодою власника. Передання спірного майна ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" без згоди власника - держави в особі Фонду державного майна України позивачеві визнана незаконною.

Таким чином, ПрАТ "Приазовкурорт" не може вважатися володільцем, який добросовісно заволодів спірним майном, оскільки спірне майно на підставі акта приймання-передачі майна майнового комплексу Приазовського дочірнього підприємства передано йому у власність, як внесок до статутного фонду. Тобто позивач отримав це майно не у володіння (володіння та користування), а саме у власність.

5.12. Відсутність добросовісності у позивача під час заволодіння спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України, тому суд апеляційної інстанції не зобов`язаний був спростовувати висновки суду першої інстанції щодо відкритості володіння та давності володіння. Така правова позиції Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17.

5.13. Суд також бере до уваги правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №296/6949/17, від 24.01.2019 у справі № 755/16913/16-ц, відповідно до якої за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого, його власнику було відмовлено.

5.14. З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи викладені у касаційній скарзі не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.

5.15. Інші доводи скаржника стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.16. При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій у вказаній справі.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування не вбачається.

6.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд апеляційної інстанції, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування оскарженої постанови у справі немає.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 у справі № 910/858/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв