Рішення

від 26.11.2019 по справі 240/9145/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/9145/19

категорія 111030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Хліб" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Хліб" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області № 0012451414 від 16 травня 2019 року на загальну суму 369438,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області № 0012471409 від 16 травня 2019 року на суму штрафних санкцій 17000,0 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області № 0012461409 від 16 травня 2019 року на суму штрафних санкцій 24830,25 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Житомирській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Полісся-Хліб" з питань дотримання ним податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, а також законодавства щодо Єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 09.06.2015 по 31.12.2018. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом був складений акт № 316/06-30-14-14/39828227 від 24 квітня 2019 року на підставі якого було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що не допустив порушень законодавства, які відповідач вказує у акті, а тому у контролюючого органу були відсутні підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, після наданих сторонами пояснень та дослідження письмових доказів, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Головним управлінням ДФС у Житомирській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Полісся-Хліб" з питань дотримання ним податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, а також законодавства щодо Єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 09.06.2015 по 31.12.2018.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом був складений акт № 316/06-30-14-14/39828227 від 24 квітня 2019 року у якому контролюючий орган робить висновок про допущення ТОВ "Полісся-Хліб" наступних порушень:

- п. 7 П(с)БО 15 "Дохід", пунктів 6, 8 та 9 П(с)БО 16 "Витрати", підпункту 134.1.1. статті 134 Податкового кодексу та абзацу 1 пункту 18 підрозділу 4 розділу XX цього ж Кодексу в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 295555,00 грн.;

- п.2.11, п.3.1, п.3.2, п.3.3 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 у зв`язку з відсутністю достовірних розрахункових документів встановленої форми та змісту, які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 24830,25 грн.;

- ст.15 Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в частині зберігання алкогольних напоїв без наявності довідки про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання тютюнових виробів.

На підставі вказаних висновків акту Головним управлінням ДФС у Житомирській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 16.05.2019 № 0012451414, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 369438,75 грн. у т.ч.295555,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 7888,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0012471409, яким до позивача застосовано штраф у сумі 17000,0 грн. за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну, № 0012461409, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 24830,25 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0012471409 від 16.05.2019, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 17000,00 грн. за зберігання алкогольних напоїв без наявності довідки про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання тютюнових виробів суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251.

Згідно ч. 38-39 ст. 15 Закону №481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Відповідно до ст. 1 Закону №481/95-ВР місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

28 травня 2002 Державною податковою адміністрацією України прийнято наказ №251 Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2002 за №670/6958. (далі - Порядок №251).

Відповідно до п. 1.1 Порядку №251 єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

До Єдиного реєстру вносяться, зокрема: відомості про заявника - ідентифікаційний код (номер), найменування (прізвище, ім`я, по батькові), місцезнаходження або місце проживання ( поштовий індекс, область, район , місто, вулиця, номер будинку), серія та номер ліцензії, виданої заявнику на відповідний вид діяльності.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання можливе лише у разі наявності ліцензії на здійснення того чи іншого виду діяльності пов`язаної із спиртом чи алкогольними напоями (виробництво, продаж тощо), а без наявності такої ліцензії у суб`єкта господарювання, неможливо внести відомості до згаданого реєстру.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №814/152/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду.

Сторонами не заперечується факт того, що позивач не отримував ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а відтак, у нього відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що у Головного управління ДФС у Житомирській області були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за зберігання тютюнових виробів без довідки про внесення місця до Єдиного державного реєстру місць зберігання, оскільки ТОВ "Полісся-Хліб" не є суб`єктом, що здійснює оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0012451414, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 369438,75 грн. у т.ч.295555,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 7888,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями суд виходить з наступного.

Підставою для його винесення слугувала позиція контролюючого органу щодо того, що товариство самостійно не визначило та не відобразило в обліку фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення такої заборгованості в загальному розмірі 1254105,0 грн., в тому числі за 2016 рік 1240143,00 грн., за 2017 рік - 11454,00 грн., за 2018 рік 2508,00 грн., оскільки у позивача, станом на 31.12.2018 рахується кредиторська заборгованість за придбані у ПАТ "Ємільчинський хлібозавод" ТМЦ. Контролюючий орган вважає, що кредиторська заборгованість позивача є одночасно активом, який в майбутньому принесе економічну вигоду та зобов`язання, яке підлягає погашення продавцю.

З наведеною в акті перевірки позицією контролюючого органу суд не погоджується у зв`язку з наступним.

Слід зазначити, що законодавство України не дає визначення поняттю кредиторська заборгованість.

Разом з тим, відповідно до економічного словника кредиторська заборгованість (англ.: creditor's indebtedness) - суми заборгованості підприємства іншим підприємствам, установам, організаціям або окремим фізичним особам.

Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання" (далі - П(С)БО 11), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності, з метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

В розумінні цього П(С)БО 11, зокрема: довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями, а поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За змістом п. 7, 8 і 10 П(С)БО 11 до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.

Зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.

Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Поряд з цим, п. 11 і 12 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов`язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов`язання.

Поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення.

З контексту наведених положень П(С)БО 11 можна дійти висновку, що зобов`язання, які виникли на погашення заборгованості по оплаті товару за договорами купівлі-продажу, за своєю суттю відносяться до поточних зобов`язань. Такі зобов`язання в бухгалтерському обліку платника відображаються не за теперішньою вартістю, а за сумою погашення.

Слід також вказати, що оцінка зобов`язань за теперішньою вартістю (дисконтованою сумок майбутніх платежів) вимагається лише за наявності двох умов, а саме: зобов`язання повинні бути довгостроковими і на них мають нараховуватися проценти (п.10 П(с)БО 11).

Суду не було надано жодних доказів того, що на кредиторську заборгованість позивача нараховуються проценти.

Отже, кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги, яка є складовою поточних зобов`язань, на які не нараховуються проценти, повинна відображатись в балансі підприємств; виключно за сумою погашення, тобто за історичною собівартістю такої заборгованості, яка склалася в процесі господарської діяльності такого підприємства.

Таким чином, суд вважає, що висновки акта перевірки про порушення позивачем п. 7 П(с)БО 15 "Дохід", пунктів 6, 8 та 9 П(с)БО 16 "Витрати", підпункту 134.1.1. статті 134 Податкового кодексу та абзацу 1 пункту 18 підрозділу 4 розділу XX цього ж Кодексу та, як наслідок про заниження ним податку на прибуток на загальну суму 295555,00 грн. нормативно та документально не підтверджуються. А тому, відповідно податкове повідомлення-рішення від 16.05.2019 № 0012451414 не відповідає вимогам податкового законодавства та підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 16.05.2019 № 0012461409, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 24830,25 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3.1 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 ( у редакції на час здійснення касових операцій) касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно з п.3.2 згаданого положення касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до п. 2.11 Положення7, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 7.39 Положення передбачається, що під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо.

Пунктами 7.41, 7.47 Положення визначено, що під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів. Для перевірки використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо).

Аналіз наведених норм свідчить, що квитанції до прибуткових касових ордерів та розрахункові квитанції є документами, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для висновку про порушення ТОВ "Полісся-Хліб" Положення про ведення касових операцій у національній валюті та як наслідок винесення податкового повідомлення-рішення від 16.05.2019 № 0012461409.

Згідно зі ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем, що свідчить про обґрунтованість та законність позовних вимог, а відтак, суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з вимогами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 9383,58 грн, отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Житомирській області.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Хліб" (вул. Горького, 18, смт.Ємільчине, Ємільчинський район, Житомирська область,11200, код ЄДРПОУ 39828227) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 16 травня 2019 року № 0012451414, № 0012471409, № 0012461409.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Житомирській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Хліб" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 9383,58 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева