Рішення

від 12.09.2019 по справі 280/2786/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 вересня 2019 року 12:28Справа № 280/2786/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О., представників

позивача Шулякової М.В.

відповідача Дяченко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Радиотелекомсвязьсервис

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Радиотелекомсвязьсервис (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.01.2019 №0001121409 та №0001131409, винесені відповідачем.

Ухвалою суду від 11.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/2786/19, призначено судове засідання на 08.07.2019.

Ухвалою суду від 08.07.2019, за клопотанням представників сторін провадження у справі зупинено до 12.09.2019.

12.09.2019 провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив (вх. №37943 від 12.09.2019). Зокрема, посилається на те, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з контрагентом позивача - ТОВ Райдек (наступні назви ТОВ Ремонтний центр Перос , ТОВ Єврохоумс ), викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними з огляду на документальне підтвердження таких операцій первинними документами. Також зазначає, що виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не може ставитися в залежність від дотримання іншими суб`єктами господарювання вимог податкового законодавства. Із посиланням на норми Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , вважає податкові повідомлення-рішення від 28.01.2019 №0001121409 та №0001131409 протиправними та просить їх скасувати. Враховуючи вищевикладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, що викладені у поданому до суду відзиві на адміністративний позов (вх. 36744 від 08.07.2019). В обґрунтування заперечень зазначив про наявність порушень позивачем вимог податкового законодавства, які відображено в акті перевірки від 08.01.2019 №10/08-01-14-09/36097492. Відповідач ставить під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентом з огляду на наявність вироку Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2017 по справі №759/1750/17 відносно посадової особи ТОВ Єврохоумс (колишня назва ТОВ Райдек ) у кримінальному провадженні за звинуваченням у пособництві у фіктивному підприємництві. Відтак, надані до перевірки документи обов`язкової податкової звітності визнано такими, що мають юридичну ваду змісту, що свідчить про їх дефектність та відсутність факту вчинення господарських операцій. Крім того, згідно аналізу податкової звітності контрагента позивача встановлено, що в ланцюгу постачання послуг ТОВ "Радиотелекомсвязьсервис" є ТОВ АРІОН РІО , що має анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість та є фігурантом у досудовому розслідуванні під №32016100090000020 за фактом умисного ухилення від сплати податків в значних та особливо великих розмірах, за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч.1 ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд .

У судовому засіданні 12.09.2019 на підставі ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Радиотелекомсвязьсервис" (код ЄДРПОУ 36097492) зареєстровано в якості юридичної особи.

Видами господарської діяльності позивача є: електромонтажні роботи (код КВЕД 43.21); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код КВЕД 46.19); ремонт обладнання зв`язку (код КВЕД 95.12); інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем (код КВЕД 62.09); діяльність у сфері інжинірингу, геології, та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (код КВЕД 71.12); будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (код КВЕД 42.22) (а.с. 30).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 20.12.2018 №4366 відповідачем у період з 21.12.2018 по 28.12.2018 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Радиотелекомсвязьсервис" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2016 рік та податку на додану вартість за вересень 2016 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ Ремонтний центр Перос (попередні назви ТОВ Єврохоум , ТОВ Райдек ), код ЄДРПОУ 40509935,

за результатами якої складено акт від 08.01.2019 №10/08-01-14-09/36097492 (а.с.33-48).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Радиотелекомсвязьсервис" вимог:

- п.44.1 ст.44, пп.134.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 1635 грн.;

- пп.14.1.36, пп. 14.1.181, пп.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2016 року, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1817 грн.

Висновки акту перевірки побудовані на твердженнях контролюючого органу про:

- наявність вироку Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2017 по справі №759/1750/17 про визнання посадової особи ТОВ Єврохоумс (попередня назва ТОВ Райдек ) ОСОБА_1 винної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.27 ч.5 ст.205 Кримінального кодексу України.

Так, 09.02.2017 по справі №759/1750/17 Святошинським районним судом м. Києва винесено вирок, згідно якого встановлено, що дії посадової особи ТОВ Єврохоумс (попередня назва ТОВ Райдек ) ОСОБА_1 полягали у пособництві у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Єврохоумс з метою прикриття незаконної діяльності призвели до того, що невстановлені слідством особи здійснили документальне оформлення начебто проведених фінансово-господарських операцій від імені формально призначеного засновника та директора. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.27 ч.5, ст. 205 ч.1 Кримінального кодексу України, як пособництво у фіктивному підприємництві, тобто придбані суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності. Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, за яким призначено їй узгоджене між прокурором та обвинуваченою угоди про визнання винуватості;

- фігурування ТОВ АРІОН РІО в матеріалах досудового розслідування №32016100090000020 від 02.02.2016 за фактом ухилення від сплати податків в значних та особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України;

- наявності розривів у ланцюгу постачання товарів (послуг) ТОВ АРІОН РІО - ТОВ Райдек - ТОВ Радиотелекомсвязьсервис . Зокрема зазначено, що, відповідно до аналізу баз даних ЄРПН, роботи та послуги, поставлені позивачу, ТОВ Райдек мало отримати від ТОВ АРІОН РІО за податковою накладною №144 від 30.09.2016. В той же час встановлено, що податковий кредит, задекларований ТОВ АРІОН РІО не містить номенклатури послуг, або будь-які складові послуг, які реалізовано на адресу ТОВ Райдек , тобто зазначені роботи повинні були виконуватись ТОВ Райдек власними силами;

- анульовані свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ Райдек та ТОВ АРІОН РІО ;

- відсутності у ТОВ АРІОН РІО ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекцією з будівництва об`єктів.

На думку відповідача, надані позивачем до перевірки первинні документи складені всупереч вимог чинного законодавства та не можуть підтвердити реальність вчинення господарських операцій позивача з контрагентом.

На підставі акту перевірки винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми Р від 28.01.2019 №00131409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2043,75 грн., у тому числі: 1635 грн. - за податковим зобов`язанням, 408,75 грн. - за штрафними санкціями (а.с.49);

- форми Р від 28.01.2019 №0001121409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2271,25 грн., у тому числі: 1817 грн. - за податковим зобов`язанням, 454,25 - за штрафними санкціями (а.с.50).

ТОВ Радиотелекомсвязьсервис скористалось правом адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, проте рішенням про результати розгляду скарги від 26.04.2019 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення (а.с.51-55).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ Радиотелекомсвязьсервис звернулось до суду з адміністративним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України).

Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку та відповідно витрат платника податків.

Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Поряд із цим, суд зазначає, що, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Як свідчать матеріали справи, 04.07.2016 між ТОВ Райдек (Виконавець) та ТОВ Радиотелекомсвязьсервис (Замовник) укладено Договір про надання послуг №0407/2 від 04.07.2016, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов`язується виконати для замовника послуги з будівництва та ремонту інженерних мереж, технічного обслуговування, монтажу та ремонту обчислювальної техніки, обладнання зв`язку та периферійного обладнання (а.с.53-55).

Від імені ТОВ Райдек (ТОВ Ремонтний центр Перос , ТОВ Єврохоумс ) договір укладався та підписувався уповноваженою особою, а саме директором підприємства та засвідчувався печаткою підприємства.

За результатами виконання робіт складено акти прийому виконаних робіт, між підприємствами проведено розрахунки за виконанні роботи у безготівковій формі, про що свідчать банківські виписки.

Судом досліджено: рахунок-фактуру №СФ-200 від 30.09.2016, акт №СФ-188 здачі-прийняття робіт (надання послуг), квитанцію, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 01.01.2016-30.12.2016 (а.с.56-59).

Відповідачем не заперечується, що первинні документи, складені за результатами господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Райдек , за формою відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положення.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні послуг сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відповідно понесених витрат до складу витрат господарської діяльності для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток є факт придбання послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що усі отримані послуги відповідають напрямку господарської діяльності позивача.

Отже, укладання договорів з ТОВ Райдек (ТОВ Ремонтний центр Перос , ТОВ Єврохоумс ) безпосередньо пов`язано з господарською діяльністю позивача.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагента, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для не включення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту та сум витрат до складу витрат господарської діяльності для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток позивача відсутні.

При цьому, суд відхиляє посилання контролюючого органу на наявність вироку Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2017 по справі №759/1750/17, з огляду на таке (а.с.127-129).

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд вважає, що факт наявності вирока, ухваленого на підставі угоди, щодо посадової особи контрагента не є беззаперечним підтвердженням факту порушень податкового законодавства.

Так Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.05.2019 по справі №0540/7873/18-а зазначає, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

У вироку суду, який відповідачем надано як доказ порушення податкового законодавства з боку позивача встановлений лише факт наявності ознак фіктивного підприємництва з боку контрагента позивача - підприємства-постачальника. Таким чином, вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки норма ч. 6 ст. 78 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов`язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб.

Директор ТОВ "Радиотелекомсвязьсервис" у цих кримінальних провадженнях не допитувався, конкретно господарська діяльність позивача не досліджувалася.

Аналогічною є і позиція суду стосовно посилань відповідача на матеріали досудового розслідування під №32016100090000020, в якому фігурує ТОВ АРІОН РІО , що є постачальником контрагента позивача, адже предметом перевірки контролюючого органу є господарські відносини позивача з ТОВ Райдек , а не з ТОВ АРІОН РІО .

Отже, висновки перевіряючих наразі є передчасними та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд зазначає, що створення підприємства для надання незаконних послуг та переваг іншим підприємствам не свідчить про нереальність всіх господарських операцій, вчинених від імені такого підприємства. В ході досудового розслідування повинно бути достовірно встановлено перелік підприємств, яким надавались послуги всупереч вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

До суду не надано доказів того, що контрагенти позивача на час вчинення операцій не були належним чином зареєстрованими як юридичні особи, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки, рівно як і в відзиві відповідача на позовну заяву, доводи щодо неспроможності контрагентів позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб`єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Натомість в матеріалах справи міститься належним чином завірені копії витягу №1610134502239 з реєстру платників податку на додану вартість, що підтверджує реєстрацію ТОВ Райдек платником податку на додану вартість з 31.05.2016 (анульовано лише 28.11.2017); ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 21.06.2016 №23-Л, що надає право ТОВ Райдек здійснювати господарську діяльність з будівництва об`єктів IV та V категорії складності; інформацію про статус платника ПДВ ТОВ АРІОН РІО (зареєстровано з 25.02.2016, анульовано 31.10.2017) (а.с.62-72, 107, 118).

Згідно зі ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладену у постановах від 19.03.2019 у справі №826/9534/17 та від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, Верховний Суд відзначив те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на результати аналізу ЄРПН по контрагенту позивача, оскільки процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до суду, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між підприємствами та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Також суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на зібрану податкову інформацію з огляду на наступне.

В силу закону збирання та оброблення податковим органом податкової інформації, в якій викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Така податкова інформація не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є доказом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації про порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме до цієї особи.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства, зроблений відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованим та недоведеним, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 28.01.2019 №0001131409 та №0001121409 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №207 від 30.05.2019 (а.с. 14). За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ ДФС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Радиотелекомсвязьсервис задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 28.01.2019 №0001131409 та від 28.01.2019 №0001121409.

3. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Радиотелекомсвязьсервис (69095, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 159, кв. 131, код ЄДРПОУ 36097492) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 26.11.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко