Постанова

від 24.03.2020 по справі 280/2786/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2020 року м. Дніпросправа № 280/2786/19 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року (головуючий суддя Бойченко Ю.П.)

у справі № 280/2786/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Радиотелекомсвязьсервис

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Радиотелекомсвязьсервис звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.01.2019:

№ 0001121409, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1817 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 454,25 грн.

№ 0001131409, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1635 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 408,75 грн. прийняті відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства при відображенні в податковому обліку господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Райдек (наступні назви ТОВ Ремонтний центр Перос , ТОВ Єврохоумс ) з огляду на документальне підтвердження таких операцій первинними документами. Також позивач зазначає, що виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не може ставитися в залежність від дотримання іншими суб`єктами господарювання вимог податкового законодавства.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.09.2019 адміністративний позов задоволено.

Суд встановив, що документи, які надані позивачем, є достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагента, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків. Підстави для не включення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту та сум витрат до складу витрат господарської діяльності для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток позивача відсутні.

При цьому, судом відхилено посилання контролюючого органу на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2017 у справі №759/1750/17 стосовно посадових осіб контрагента позивача, оскільки наявність такого вироку не є беззаперечним підтвердженням факту порушень податкового законодавства.

Суд встановив, що у вироку суду, який відповідачем надано як доказ порушення податкового законодавства з боку позивача, встановлений лише факт наявності ознак фіктивного підприємництва з боку контрагента позивача - підприємства-постачальника, що не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки норма ч. 6 ст. 78 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов`язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб. Директор ТОВ Радиотелекомсвязьсервис у цих кримінальних провадженнях не допитувався, конкретно господарська діяльність позивача не досліджувалася.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично мотивована незгодою з висновками суду першої інстанції. Відповідач ставить під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентом з огляду на наявність вироку Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2017 у справі №759/1750/17 відносно посадової особи ТОВ Єврохоумс (колишня назва ТОВ Райдек ) у кримінальному провадженні за звинуваченням у пособництві у фіктивному підприємництві. Виходячи з таких обставин, відповідач вважає, що надані до перевірки документи обов`язкової податкової звітності є такими, що мають юридичну ваду змісту, що свідчить про їх дефектність та відсутність факту вчинення господарських операцій. Крім того, згідно аналізу податкової звітності контрагента позивача встановлено, що в ланцюгу постачання послуг ТОВ Радиотелекомсвязьсервис є ТОВ АРІОН РІО , що має анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість та є фігурантом у досудовому розслідуванні під №32016100090000020 за фактом умисного ухилення від сплати податків в значних та особливо великих розмірах, за ознаками кримінального провадження, передбаченого ч.1 ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

Сторони про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином.

Від позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі сторін у письмовому провадженні. Позивач просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Радиотелекомсвязьсервис з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2016 рік та податку на додану вартість за вересень 2016 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ Ремонтний центр Перос (попередні назви ТОВ Єврохоум , ТОВ Райдек ), код ЄДРПОУ 40509935, за результатами якої складено акт від 08.01.2019 №10/08-01-14-09/36097492 (а.с.33-48).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Радиотелекомсвязьсервис :

- п.44.1 ст.44, пп.134.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 1635 грн.;

- пп.14.1.36, пп. 14.1.181, пп.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2016 року, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1817 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на наявність вироку Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2017 у справі №759/1750/17 про визнання посадової особи ТОВ Єврохоумс (попередня назва ТОВ Райдек ) ОСОБА_1 винної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.27 ч.5, ст. 205 ч.1 Кримінального кодексу України.

Також контролюючий орган врахував той факт, що контрагент ТОВ Єврохоумс - ТОВ АРІОН РІО фігурує в матеріалах досудового розслідування №32016100090000020 від 02.02.2016 за фактом ухилення від сплати податків в значних та особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

Крім того в ході перевірки встановлено розриви у ланцюгу постачання товарів (послуг) ТОВ АРІОН РІО - ТОВ Райдек - ТОВ Радиотелекомсвязьсервис . Зокрема, відповідно до аналізу баз даних ЄРПН, роботи та послуги, поставлені позивачу, ТОВ Райдек мало отримати від ТОВ АРІОН РІО за податковою накладною №144 від 30.09.2016. В той же час податковий кредит, задекларований ТОВ АРІОН РІО , не містить номенклатури послуг або будь-які складові послуг, які реалізовано на адресу ТОВ Райдек , тобто зазначені роботи повинні були виконуватись ТОВ Райдек власними силами.

Свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ Райдек та ТОВ АРІОН РІО анульовані, у ТОВ АРІОН РІО відсутні ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекцією з будівництва об`єктів.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- форми Р від 28.01.2019 №00131409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2043,75 грн., у тому числі: 1635 грн. - за податковим зобов`язанням, 408,75 грн. - за штрафними санкціями (а.с.49);

- форми Р від 28.01.2019 №0001121409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2271,25 грн., у тому числі: 1817 грн. - за податковим зобов`язанням, 454,25 - за штрафними санкціями (а.с.50).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За приписами п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також згідно з абз.1 п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За визначенням, наведеним п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем витрат), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

В свою чергу, у відповідності до п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, реалізація господарських операцій суб`єктами господарської діяльності має підтверджуватись первинними документи. І первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Тобто будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що видами господарської діяльності позивача є: електромонтажні роботи (код КВЕД 43.21); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код КВЕД 46.19); ремонт обладнання зв`язку (код КВЕД 95.12); інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем (код КВЕД 62.09); діяльність у сфері інжинірингу, геології, та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (код КВЕД 71.12); будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (код КВЕД 42.22) (а.с. 30).

У періоді, який перевірявся контролюючим органом, позивач мав фінансово - господарські операції з ТОВ Райдек .

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ Райдек (Виконавець) та ТОВ Радиотелекомсвязьсервис (Замовник) укладений Договір про надання послуг №0407/2 від 04.07.2016, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов`язується виконати для замовника послуги з будівництва та ремонту інженерних мереж, технічного обслуговування, монтажу та ремонту обчислювальної техніки, обладнання зв`язку та периферійного обладнання (а.с.53-55).

Від імені ТОВ Райдек (ТОВ Ремонтний центр Перос , ТОВ Єврохоумс ) договір укладений та підписаний директором підприємства Жолудевою І.С. та засвідчений печаткою підприємства.

Факт виконання договору засвідчений складеними актами прийому виконаних робіт, між підприємствами проведено розрахунки за виконанні роботи у безготівковій формі, про що свідчать банківські виписки.

В результаті дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження виконання договору про надання послуг №0407/2 від 04.07.2016, судом першої інстанції встановлено, що документи, які були надані під час проведення перевірки, зокрема, рахунок-фактура №СФ-200 від 30.09.2016, акт №СФ-188 здачі-прийняття робіт, підтверджують господарські правовідносини між позивачем та ТОВ Райдек , повністю відповідають встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 вимогам до них як за формою, так і за змістом, мають всі необхідні обов`язкові реквізити.

Оплату за надані послуги здійснено у повному обсязі, що також підтверджується відповідними банківськими документами. Усі отримані послуги відповідають напрямку господарської діяльності позивача.

Виходячи з встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що документи, які надані позивачем, є достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагента, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Дійсно позивачем надані до суду первинні документи стосовно взаємовідносин з ТОВ Райдек , які були предметом дослідження відповідачем в ході перевірки.

Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку. Тобто будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди встановленню підлягає їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

За умови доведеності контролюючим органом, що платник при укладенні правочинів та виконанні господарських операцій діяв без належної обачливості та, виходячи з обставин такого укладення та виконання, знав або повинен був знати про порушення, допущені контрагентами, податкова вигода за такими операціями має бути визнана необґрунтованою.

Відтак, хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Ця обставина не може залишатися неврахованою, оскільки факт участі особи, яка підписала первинні документи, у діяльності фіктивного підприємства, несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2017 у справі №759/1750/17 Святошинським районним судом м. Києва винесено вирок, який набрав законної сили і згідно якому встановлено, що дії посадової особи ТОВ Єврохоумс (попередня назва ТОВ Райдек ) ОСОБА_1 полягали у пособництві у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Єврохоумс з метою прикриття незаконної діяльності призвели до того, що невстановлені слідством особи здійснили документальне оформлення начебто проведених фінансово-господарських операцій від імені формально призначеного засновника та директора. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.27 ч.5, ст. 205 ч.1 Кримінального кодексу України, як пособництво у фіктивному підприємництві, тобто придбані суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності. Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, за яким призначено їй узгоджене між прокурором та обвинуваченою угоди про визнання винуватості;

Отже вказаним вище вироком діяння директора ТОВ Райдек (контрагента позивача) кваліфіковані як умисні дії, що виразились у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що усі первинні документи, по взаємовідносинам позивача з ТОВ Райдек підписано особисто ОСОБА_2 І.С., як особою, що брала участь у здійсненні господарських операцій.

Враховуючи те, що первинні документи, надані контрагентом позивача, ТОВ Райдек , підписані особою, яка заперечує свою фактичну участь в управлінні підприємствами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою та, як наслідок, не визнаються такими, що посвідчують факт придбання робіт чи послуг.

Відтак, вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочину посадової особи контрагента платника податків, дії якої не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій.

Господарські операції, відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку, відбулися на підставі первинних документів, виписаних цією ж особою і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №826/15414/17.

Таким чином, посилання позивача на реальність здійснення господарських операцій із вказаним підприємством з приводу надання послуг є помилковими та спростовується доводами, наведеними у вироку суду, який набрав законної сили.

Виходячи з наведеного та з урахуванням встановлених контролюючим органом обставин щодо діяльності контрагента позивача ТОВ Райдек , апеляційний суд вважає правильним висновок відповідача щодо безпідставного відображення позивачем в податковому обліку операцій з надання послуг означеним підприємством, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм права, що призвело до неправильного вирішення спору, відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 280/2786/19 скасувати, прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко