Постанова

від 26.11.2019 по справі 204/6778/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9237/19 Справа № 204/6778/17 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.,

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Черкас Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року у справі за поданням приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни, заінтересована особа ОСОБА_1 про визначення частки у майні, яким боржник володіє спільно з іншою особою (дружиною) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Європейський Страховий Союз» про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої в результаті ДТП,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2018 року приватний виконавець Мосейко А.Г. звернулась до суду з поданням, заінтересована особа ОСОБА_1 про визначення частки у майні, яким боржник володіє спільно з іншою особою (дружиною).

В обґрунтування подання приватний виконавець посилалася на те, що у неї на виконанні знаходиться виконавчий лист № 204/6778/17, виданий 26 квітня 2018 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська відносно боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 . Виконавче провадження № 57304775 відкрито 26 вересня 2018 року. Виконавчий документ виданий згідно рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська 19 грудня 2017 року у справі № 204/6778/17, яке набрало законної сили 17 квітня 2018 року. Згідно виконавчого документу з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 було стягнуто суму грошових коштів у розмірі 138907,14 грн. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач ОСОБА_2 надала приватному виконавцю інформацію стосовно перебування боржника ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , за якою зареєстроване спільно нажите майно подружжя, а саме транспортні засоби: легковий автомобіль марки ЗАЗ, моделі 110247, тип кузова - Хетчбек - В, синього кольору, 2003 року випуску, об`єм двигуна - 1197 куб. см., № Шасі (кузова, рами НОМЕР_2 , державний номер - НОМЕР_3 , державна реєстрація проведена 29.09.2015 року на ім`я ОСОБА_1 ; легковий автомобіль марки ЗАЗ, моделі 110270-40, тип кузова - Хетчбек - В, білого кольору, 2007 року випуску, об`єм двигуна - 1197 куб. см., № Шасі (кузова, раму НОМЕР_4 , державний номер - НОМЕР_5 , державна реєстрація проведена 06 липня 2016 року на ім`я ОСОБА_1 ); причіп марки КРАЗ, моделі 8138, тип кузова - ПР-легковий -В, зеленого кольору 1998 року випуску, № Шасі (кузова, рами) - НОМЕР_6 , державний номер - НОМЕР_7 , державна реєстрація проведена 07.07.2017 року на ім`я ОСОБА_1 .. За результатами проведення перевірки майнового стану боржника, приватним виконавцем було виявлено, що за боржником особисто ніякого рухомого та нерухомого майна не зареєстровано, інформація про розрахункові рахунки боржника у ДФС відсутня. Боржник отримає дохід в УПФУ в Солонянського району Дніпропетровської області. Постановою від 14 жовтня 2018 року вих.№1216 приватним виконавцем Мосейко А.Г ОСОБА_4 на пенсію боржника звернуто стягнення у розмірі 20%, але для своєчасного стягнення суми боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження на загальну суму 152997,85 грн. цих виконавчих дій недостатньо. З наведених підстав приватний виконавець просила суд визначити, що боржнику ОСОБА_3 належить на праві спільної часткової власності 1/2 частка кожного транспортного засобу, що були нажиті останнім за період перебування у шлюбі разом з дружиною ОСОБА_1 , а саме: 1/2 частка легкового автомобілю марки ЗАЗ, моделі 110247, тип кузова - Хетчбек - В, синього кольору, 2003 року випуску, об`єм двигуна - 1197 куб. см., № Шасі (кузова, рами НОМЕР_2 , державний номер - НОМЕР_3 ; 1/2 частка легкового автомобілю марки ЗАЗ, моделі 110270-40, тип кузова - Хетчбек - В, білого кольору, 2007 року випуску, об`єм двигуна - 1197 куб. см., № Шасі (кузова, раму НОМЕР_4 , державний номер - НОМЕР_5 ; 1/2 частка причіпу марки КРАЗ, моделі 8138, тип кузова - ПР-легковий -В, зеленого кольору 1998 року випуску, № Шасі (кузова, рами) - НОМЕР_6 , державний номер - НОМЕР_7 .

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року у задоволенні подання приватного виконавця Мосейко А.Г., божник - ОСОБА_3 , стягувач - ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 про визначення частки у майні, яким боржник володіє спільно з іншою особою відмовлено.

З такою ухвалою не погодилася приватний виконавець Мосейко А. Г., звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити її подання про визначення частки у майні, яким боржник володіє спільно з іншою особою у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п.п.1, 4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали

Статтею 18 ЦПК України передбачено, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, а саме рішенням від 17 травня 2005 року у справі Чіжов проти України визначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система (виконання рішень) була ефективною як в теорії, так і на практиці. А виконання рішень має відбуватись таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та, що система ефективна і законодавчо і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, встановленої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Положеннями ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до ст. 443 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2017 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, грошові кошти у сумі 132367,14 грн., витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 1500 грн., витрати на транспортування транспортного засобу у розмірі 3040 грн. та моральну шкоду у сумі 2000 грн. (т.1 а.с.123-131, 183-191).

Постановою державного виконавця Солонянського РВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 20 липня 2018 року було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №204/6778/17, виданого 26 квітня 2018 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська (т. 1 а.с.206-207).

Постановою держаного виконавця від 20 липня 2018 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно в межах суми звернення стягнення, що належить боржнику ОСОБА_3 (т. 1 а.с.209-210).

Встановлено, що боржник ОСОБА_3 не працює, отримує дохід у вигляді пенсії у розмірі 1745 грн. (т. 2 а.с.54).

Постановою начальника відділу Солонянського РВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Більчука О.А. від 08 серпня 2018 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_3 в УПФУ в Солонянському районі Дніпропетровської області до виплати загальної суми боргу у сумі 153147,85 грн. (т. 1 а.с.211-213).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко А.Г. від 26 вересня 2018 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №204/6778/17, виданого 26 квітня 2018 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська (т. 2 а.с.30).

26 вересня 2018 року стягувач ОСОБА_2 звернулася до приватного виконавця Мосейко А.Г. з клопотанням про направлення на судовий розгляд подання приватного виконавця про визначення частки у спільному майні, яким боржник володіє разом із дружиною (т. 1 а.с.242-243).

Згідно відповіді територіального сервісного центру регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області Міністерства внутрішніх справ України від 31 серпня 2018 року №31/4/1242-54624, згідно з підсистемою НАІС Головного сервісного центру МВС України, за дружиною позивача - ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби: легковий автомобіль марки ЗАЗ, моделі 110247, тип кузова - Хетчбек - В, синього кольору, 2003 року випуску, об`єм двигуна - 1197 куб. см., № Шасі (кузова, рами НОМЕР_2 , державний номер - НОМЕР_3 ; легковий автомобіль марки ЗАЗ, моделі 110270-40, тип кузова - Хетчбек - В, білого кольору, 2007 року випуску, об`єм двигуна - 1197 куб. см., № Шасі (кузова, раму НОМЕР_4 , державний номер - НОМЕР_5 ; причіп марки КРАЗ, моделі 8138, тип кузова - НОМЕР_8 -легковий -В, зеленого кольору 1998 року випуску, № Шасі (кузова, рами) - НОМЕР_6 , державний номер - НОМЕР_7 (т. 2 а.с.32).

Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не має ніякого рухомого та нерухомого майна, інформація про розрахункові рахунки боржника у ДФС відсутня, боржник отримує пенсію у розмірі 1745 грн., що свідчить про те, що коштів на придбання зазначених транспортних засобів боржник не мав, а отже ОСОБА_1 за свої власні кошти та на власний розсуд придбала вищезазначене нерухоме майно, а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для визначення частки у майні, яким боржник ОСОБА_3 володіє спільно з дружиною ОСОБА_1 , однак, повністю погодитись з такими висновками суду не можливо з огляду на наступне.

Положеннями ст. 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно із частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Норми ст. 70, 71 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Згідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зазначивши в своїй ухвалі, що ОСОБА_1 за власні кошти придбала вказані автомобілі, оскільки ОСОБА_3 є пенсіонером, суд не перевірив та не з`ясував належним чином всі обставини у справі, не перевірив, яким було джерело доходів боржника ОСОБА_3 на день придбання транспортних засобів.

Матеріалами справи підтверджено, що відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 204/6778/17, виданого 26 квітня 2018 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, було здійснено приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко А.Г. 26 вересня 2018 року, про що ухвалено відповідну постанову (т. 2 а.с.30).

Однак, вказане виконавче провадження не витребовувалося та не оглядалося судом, не було перевірено, чи було приватним виконавцем вжито усіх необхідних виконавчих дій з примусового виконання рішення суду, які передують зверненню із поданням про визначення частки у майні, яким боржник володіє спільно з іншою особою .

Звернувшись до суду із поданням , приватний виконавець Мосейко А.Г., зокрема, посилалася на те, що на покладені зобов`язання у постанові про відкриття виконавчого провадження від 26 вересня 2018 щодо подання декларації про наявні доходи та майно, боржник не відреагував, на виклик приватного виконавця на 17 жовтня 2018 року не з`явився, а тому, з метою подальшого примусового виконання судового рішення, приватний виконавець звернулася із вказаним поданням.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що боржник дійсно свідомо не виконував належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково, чи він має змогу виконувати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього умисно без поважних причин.

Оскільки судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення подання приватного виконавця Мосейко А. Г. про визначення частки у майні, яким боржник володіє спільно з іншою особою (дружиною) є передчасним.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Отже апеляційна скарга задовольняється частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни- задовольнити частково.

Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2019 року у справі за поданням приватного виконавця Мосейко Анжели Геннадіївни, заінтересована особа ОСОБА_1 про визначення частки у майні, яким боржник володіє спільно з іншою особою (дружиною) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Європейський Страховий Союз» про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої в результаті ДТП - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді