Постанова

від 21.11.2019 по справі 724/1413/18

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року

м. Чернівці

справа №724/1413/18

провадження 822/530/19

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.

суддів Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,

секретар Ковальчук Н.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

апеляційна скарга ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2019 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Гураль Л.Л.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділення частки земельної ділянки в натурі.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що їй відповідно до договору купівлі- продажу від 30 грудня 1990 року належить 8/25 частин житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Інша частина вказаного будинку, а саме 17/25 частин, належить ОСОБА_2 відповідно до договору дарування від 12 червня 2003 року.

На підставі рішення Хотинської міської ради Чернівецької області від 02 вересня 2009 року №360/23/09 за позивачем та відповідачем зареєстровано право спільної сумісної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7325010100:01:018:0092 площею 0,1000 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 (а.с.11).

Згідно рішення Хотинської міської ради Чернівецької області від 19 січня 1993 року №91 вулицю АДРЕСА_2 (а.с.12).

Зазначає, що між власниками житлового будинку склався порядок користування земельною ділянкою з урахуванням часток в будинковолодінні.

Однак, на даний час між сторонами виникають суперечки з приводу користування земельною ділянкою.

Позивач неодноразово зверталася до відповідача з пропозицією врегулювання вказаного конфлікту, однак відповідач відмовилась вирішити дане питання в добровільному порядку.

Просила суд, виділити їй в натурі частину земельної ділянки в розмірі 0,0345 га, розташованої по АДРЕСА_2 , припинивши право спільної сумісної власності на земельну ділянку розміром 0,1000 га.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2019 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення частки земельної ділянки в натурі відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наданий позивачем варіант поділу земельної ділянки позбавить можливості відповідача та членів її сім`ї вільного проходу та проїзду до житлового будинку відповідачки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційний скарзі ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначає, що позивачем було подано до суду належні та допустимі докази, які підтверджують можливість виділення належної позивачу земельної ділянки в натурі, без зміни її цільового призначення, такий порядок на думку апелянта не буде суперечити правам та інтересам відповідача, оскільки ним влаштовано вхід та заїзд до житлового будинку.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Посилається на те, що аргументи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.

Зокрема, зазначає, що у наданому позивачем варіанті поділу земельної ділянки немає проходу та проїзду до частини житлового будинку відповідача.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до договору купівлі- продажу від 30 грудня 1990 року позивачу належить 8/25 частин житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Інша частина вказаного будинку, а саме 17/25 частин, належить ОСОБА_2 , відповідно до договору дарування від 12 червня 2003 року.

Згідно рішення Хотинської міської ради Чернівецької області від 19 січня 1993 року №91 вулицю АДРЕСА_2.

На підставі рішення Хотинської міської ради Чернівецької області від 24 вересня 2009 року №360/23/09 за позивачем та відповідачем зареєстровано право спільної сумісної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7325010100:01:018:0092, площею 0,1000 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 (а.с.11).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 02 лютого 2010 року, кадастровий номер 7325010100:01:018:0092, виданого ОСОБА_2 , співвласниками земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 площею 0,1000 га є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.13-14).

01 березня 2018 року позивач звернулася до відповідача з пропозицією поділити спірну земельну ділянку, за варіантом поділу, який запропоновано ФОП ОСОБА_5 (а.с.26).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що наданий позивачем варіант поділу земельної ділянки позбавить можливості відповідача та членів її сім`ї проїзду до житлового будинку відповідачки, тобто буде порушено права останньої на вільне володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Апеляційний суд не може погодитись із вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до частин першої та третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Сторони у справі визначили порядок користування житловим будинком та господарськими будівлями за їх спільною згодою.

Між сторонами виник спір щодо порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок, який належить сторонам на праві спільної часткової власності.

За змістом частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частинами першою та другою статті 120 ЗК України передбачено, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушень не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , судам роз`яснено, що якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

З метою вирішення питання щодо можливості визначення поділу (виділу) спірної земельної ділянки апеляційний суд призначив у справі судову земельно-технічну експертизу.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 21 серпня 2019 року №19046, який складений судовим експертом Лещишиним В.В запропоновано вісім варіантів розподілу (виділу в натурі на місцевості) кожному із співвласників земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 7325010100:01:018:0092, розташованої по АДРЕСА_2 , відповідно до часток співвласників в житловому будинку 8/25- ОСОБА_1 та 17/25 ОСОБА_2 , в яких схематично відображений розподіл вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості), що зафіксовано в таблицях 1-8.

Апеляційний суд вважає, що саме варіант № 6 додатку № 2 до висновку судової земельно-технічної експертизи № 19046 від 21 серпня 2019 року відповідає ідеальним часткам сторін у спільному нерухомому майні, забезпечення можливого підходу до відповідних частин житлового будинку, господарських будівель та земельних ділянок, конфігурацію території.

Згідно п.3.25* будівельних норм ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень" для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м.

В судовому засіданні відповідачка просила суд виділити в натурі земельну ділянку згідно з варіантом № 7 додатку № 2 до висновку судової земельно-технічної експертизи № 19046 від 21 серпня 2019 року.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний відповідачкою варіант суперечить п.3.25* будівельних норм ДБН 360-92, так як, при обранні варіанту №7 висновку судової земельно-технічної експертизи Винокурова С.І . не врахувала, що вона буде позбавлена можливості обслуговування частини своєї стіни будинку, не менше 1 м до межі сусідньої ділянки.

Зазначений варіант не тільки порушує відповідні будівельні норми, а й права самої ОСОБА_2 та не розв`язує по суті проблему взаємовідносин між сторонами, оскільки залишає на майбутнє можливість судових спорів з приводу встановлення сервітуту (для обслуговування ОСОБА_2 частини стіни свого будинку).

Апеляційний суд також не погоджується з доводами позивачки щодо виділу їй в натурі спірної земельної ділянки відповідно до варіанту № 3 додатку № 2 висновку судової земельно-технічної експертизи № 19046 від 21 серпня 2019 року, оскільки відповідачка буде позбавлена можливості облаштувати заїзд з вул. Української до частини свого будинку так, як з іншої частини земельної ділянки, АДРЕСА_2 не передбачено заїзду, що підтверджується схематичним планом м.Хотин (а.с.70,71 т.1).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову.

При зверненні до суду першої інстанції ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 704 гривні 80 копійок, що підтверджується квитанцією № 34 від 30 березня 2018 року (а.с.2 т.1) та за подання апеляційної скарги - 1473 гривні, що підтверджується квитанцією № 43 від 11 квітня 2019 року (а. с. 119 т.1).

Отже, підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 704 гривні 80 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та 1473 гривень в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст.374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2019 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення земельної ділянки в натурі задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_1 в натурі 8/25 частин земельної ділянки площею 0,0320 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , (із складу земельної ділянки загальною площею 0,10 га, кадастровий номер 7325010100:01:018:0092), згідно варіанту №6 додатку №2 до висновку судової земельно-технічної експертизи №19046 від 21 серпня 2019 року, з цифровим позначенням поворотних точок межі 2-3-2 з межовими розмірними лініями 2,90 м; 15,16 м; 5,75 м; 3,35 м; 7,89 м; 1,37 м; 1,00 м; 4,20 м; 2,01 м; 1,80 м; 0,38 м; 4,79 м; 0,31 м; 6,65 м; 14,99 м; 18,49 м.

Виділити ОСОБА_2 в натурі 17/25 частин земельної ділянки площею 0,0680 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , (із складу земельної ділянки загальною площею 0,10 га, кадастровий номер 7325010100:01:018:0092), згідно варіанту №6 додатку №2 до висновку судової земельно-технічної експертизи №19046 від 21 серпня 2019 року, з цифровим позначенням поворотних точок межі 4-5-6-7-8-9-10-1-4 з межовими розмірними лініями 12,11 м; 14,70 м; 13,04 м; 13.48м; 17,23 м; 2,83 м; 15,15 м; 2,50 м; 14,99 м; 6,65 м; 0,31 м; 4,79 м; 0,38 м; 1,80 м; 2,01 м; 4,20 м; 1,00 м; 1,37 м; 7,89 м; 3,35 м; 11,83 м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 гривні 80 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та 1473 гривень в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови 29 листопада 2019 року.

Головуючий М.І. Кулянда

судді О.О. Одинак

Н.Ю. Половінкіна