Рішення
від 19.11.2019 по справі 640/10868/19
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2019 року № 640/10868/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

при секретарі судових засідань Гарбуз К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ДР.Маркус-Україна доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за участю представників:

- від позивача -Бірюкова О.М.;

- від відповідача - Малогіна А.О.;

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДР.Маркус-Україна звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00002801402 та №00002811402 від 07 березня 2019 року, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

В якості підстав позову позивач вказує на те, що оскаржувані рішення контролюючого органу не відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам справи, винесені на підставі хибних висновків та порушують законні права та інтереси позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача надав відзив на позовну заву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що доводи позивача не спростовують висновків акту перевірки та не доводять реальність фінансово-господарських операцій з контрагентами, зазначивши при цьому, що свідоцтво про державну реєстрацію та реєстрація постачальників в органах податкової інспекції не характеризують підприємство, як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

В період з 06 лютого 2019 року по 08 лютого 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі Наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 30 січня 2019 року №1236 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ДР.Маркус-Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Самміт-Агро-Трейд за 2017 рік, Товариством з обмеженою відповідальністю Бліц Профіт за 2015 та 2016 роки, Товариством з обмеженою відповідальністю Відсон Альянс за 2017 рік, Товариством з обмеженою відповідальністю Салтор Лімітед за 2017 рік.

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки №106/26-15-14-02-01/31866569 від 15 лютого 2019 року, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ДР.Маркус-Україна податкового законодавства, а саме:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV, в результаті чого встановлено:

- завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства на суму 782790,00 грн., в тому числі: - за 2017 рік на суму 782790,00 грн.;

- заниження податку на прибуток підприємства що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 289191,00 гри., в тому числі:

- за 2015 рік на суму 144920,00 гривень;

- за 2016 рік на суму 58843 гривень;

- за 2017 рік на суму 85428 гривень.

Такі висновки податковий орган пов`язував з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю ДР.Маркус-Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю Самміт-Агро-Трейд , Товариством з обмеженою відповідальністю Бліц Профіт , Товариством з обмеженою відповідальністю Відсон Альянс , Товариством з обмеженою відповідальністю Салтор Лімітед , оскільки контрагенти позивача не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій з надання задекларованих послуг.

Позивачем 21 лютого 2019 року до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві подано заперечення на акт документальної позапланової невиїзної перевірки, але Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві у відповіді на заперечення від 04 березня 2019 №40763/10/26-15-14-02-01 року залишено дані заперечення без задоволення, а акт перевірки без змін.

На підставі акту перевірки від 15 лютого 2019 року №106/26-15-14-02-01/31866569 відповідачем 07 березня 2019 року прийняті:

- податкове повідомлення рішення №00002801402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 180339,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00002811402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 782790,00 грн.

Позивач 21 березня 2019 року звернувся зі скаргою про перегляд та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень.

Рішенням про результати розгляду скарги від 15 травня 2019 року №22444/6/99-79-11-04-02-25 Державна фіскальна служба України залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

При вирішенні даного спору по суті, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірних рішень) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов`язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, якими визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування; записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 статті 2 вказаного вище Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 статті 2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року №К/9901/5042/17.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток, а саме зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за наслідками виявлених порушень законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю Самміт-Агро-Трейд , Товариством з обмеженою відповідальністю Бліц Профіт , Товариством з обмеженою відповідальністю Відсон Альянс , Товариством з обмеженою відповідальністю Салтор Лімітед за 2015-2017 роки.

Так, перевіркою встановлено, що 01 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДР.Маркус-Україна (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Самміт-Агро-Трейд (постачальник) укладено договір поставки №010617МУ. (т. 2 а.с. 22-25).

На умовах даного договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначаються Специфікацією, що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору поставка товару Покупцю здійснюється силами та за рахунок Постачальника. За домовленістю сторін Покупець може здійснити вивіз товару своїм транспортом та за свій рахунок зі складу постачальника.

Відповідно до пункту 8.2 договору даний Договір вступає в дію з дня його підписання і діє до 31 грудня 2017 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами покладених на себе зобов`язань.

До перевірки надано договір про відступлення права вимоги №120717М від 12 липня 2017 року, відповідно до умов якого Новим кредитором є TOB СМАРТІНВЕСТ ПЛЮС . (т.2 а.с. 29-30).

В ході проведення перевірки було встановлено документальне оформлення постачання TOB Самміт-Агро-Трейд товару (ароматизатор для авто, освіжувачі повітря, засіб для миття та ін:) на користь TOB ДР.Маркус-Україна всього на суму 60060,66 грн. з ПДВ, про що свідчать видаткова накладна, а саме: - №317 від 01 червня 2017 року на суму 60060,66 гривень з ПДВ. (т.2 а.с.27).

В ході проведення перевірки використано податкову інформацію, а саме:

- згідно Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва АІС Податковий блок ГУ ДФС у м. Києві, TOB Самміт-Агро-Трейд внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва.

Відповідно ІС Суб`єкти фіктивного підприємництва підсистеми Реєстр облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва по контрагенту покупцю TOB Самміт-Агро-Трейд значиться наступна інформація:

- зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Від оперативного управління ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ ДФС у М . Києві отримано податкову інформацію від 19 грудня 2017 року №7579/8/26-9-21-05 (вх. ГУ ДФС від 19.12.2017 № 67850/7) з копією протоколу допиту директора TOB Самміт-Агро-Трейд (код 41147764) ОСОБА_1 щодо не причетності до діяльності підприємства (протоколу допиту свідка від 23.10.2017). (т.3 а.с.165-168).

У своїх поясненнях громадянка ОСОБА_1 зазначила, що зареєструвала підприємство за грошову винагороду та причетності до ведення фінансово-господарської діяльності не мала.

В той же час, на підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаних вище договорів, копію додаткової угоди, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, виписки по рахункам. (т.2 а.с. 26-31).

Крім цього, між товариством з обмеженню відповідальністю ДР.Маркус-Україна (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Бліц Профіт (постачальник) було укладено договір поставки від 03 серпня 2015 року №БП030815, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Найменування одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначаються специфікацією, що є невід`ємною частиною договору.

В подальшому між позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю Бліц Профіт (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю Екомаркеттрейд (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги від 30 червня 2016 року №Е11, згідно з яким первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором поставки від 03 серпня 2015 року №БП030815.

В ході проведення перевірки використано податкову інформацію, а саме:

- від Київської місцевої прокуратури № 2 отримано податкову інформацію від 05 березня 2018 року №52/370вих18 (вх. ГУ ДФС від 05 березня 2018 року № 9088/9) з копією вироку Печерського районного суду м. Києва по справі №757/76592/17-к стосовно директора Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Профіт (код 39661983) ОСОБА_2 , визнаного винним у вчинені злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 205 КК України.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень наявний вирок Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року по справі № 757/76592/17-к по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №42017000000002367 від 24 липня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 205 КК України.

На підтвердження виконання умов договору від 03 серпня 2015 року №БП030815, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаних вище договорів, копію додаткової угоди, специфікації, додатку до специфікації, копії видаткових накладних, товаро-транспортних накладних, податкових накладних, виписки по рахункам. (т.1 а.с. 183-250, т.2 а.с 1-20).

Також, перевіркою встановлено, що між товариством з обмеженню відповідальністю ДР.Маркус-Україна (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Салтор Лімітед (постачальник) укладено договір поставки від 16 січня 2017 року №160117МУ, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Найменування одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначаються специфікацією, що є невід`ємною частиною договору.

Від оперативного управління ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ ДФС у м. Києві отримано податкову інформацію від 22 лютого 2018 року №1067/8/26-59-21-05 (вх. ГУ ДФС від 22 лютого 2018 року № 9939/7) з копією пояснень директора TOB Салтор Лімітед (код 40932516) ОСОБА_3 щодо не причетності до діяльності підприємства (пояснення від 12.03.2018) (т.3 а.с. 163-164).

На підтвердження виконання умов договору від 16 січня 2017 року №160117МУ, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію вказаного вище договору, додатку до договору, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, виписки по рахункам. (т.1 а.с.174-181).

Також, перевіркою встановлено, що між товариством з обмеженню відповідальністю ДР.Маркус-Україна (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Відсон Альянс (постачальник) було укладено договір поставки від 01 серпня 2017 року №010817МУ, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Найменування одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначаються специфікацією, що є невід`ємною частиною договору.

В подальшому між позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю Відсон Альянс (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю Комерційна фірма Лавс (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги від 25 вересня 2017 року №В250917МУ, згідно з яким первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором поставки від 01 серпня 2017 року №010817МУ.

Від оперативного управління ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ ДФС у М . Києві отримано податкову інформацію від 22 лютого 2018 року №1073/8/26-59-21-05 (вх. ГУ ДФС від 22 лютого 2018 року № 9931/7) з копією протоколу допиту директора ТОВ Відсон Альянс (код 41388972) ОСОБА_4 щодо непричетності до діяльності підприємства (протоколу допиту свідка від 12.12.2017) (т.3 а.с.169-170).

На підтвердження виконання умов договору від 01 серпня 2017 року №010817МУ, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаних вище договорів, копію додаткової угоди, рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, виписки по рахункам. (т.1 а.с..163-172).

Суд звертає увагу, що на підтвердження подальшої реалізації придбаного у вищезазначених контрагентів товару, позивачем додано до матеріалів справи копії договорів та накладних на подальшу реалізацію придбаного товару. (т.2 а.с. 33-250,т.3 а.с.1-84).

Крім того, необхідно зазначити, що станом на дату укладання всіх вищезазначених договорів між позивачем та його контрагентами, відносини з якими стали предметом позапланової перевірки, останні були зареєстровані, як платники податку на додану вартість.

В свою чергу, контролюючим органом в акті перевірки та у відзиві на позовну заяву, текст якого частково дублює викладені в акті перевірки обставини, вказано, що у контрагентів позивача: товариства з обмеженою відповідальністю Самміт-Агро-Трейд , товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Профіт , товариства з обмеженою відповідальністю Відсон Альянс та товариства з обмеженою відповідальністю Салтор Лімітед відсутні основні засоби та достатня кількість ресурсів, необхідних для виконання робіт. Також, відповідач посилався на низку кримінальних проваджень, в яких наявні протоколи допитів в якості свідків осіб, які були директорами контрагентів позивача.

Разом з тим, вивчивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Суд наголошує, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, його контрагентів, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Податковий орган дійшов висновку про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами лише на підставі аналізу податкової звітності з податкових інформаційних баз. В той же час, контролюючим органом не встановлювалась можливість укладення контрагентами інших цивільних договорів, як і не доведена неможливість вчинення робіт згідно укладених з позивачем договорів офіційно задекларованими працюючими особами контрагентів позивача.

Стосовно тверджень контролюючого органу про відсутність необхідних матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів позивача, необхідно відмітити, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30 січня 2018 року №К/9901/921/18, від 27 лютого 2018 року №К/9901/4256/17, від 30 січня 2018 року №К/9901/5786/18, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Стосовно посилань на протоколи допитів в якості свідків осіб, які виступали директорами товариств-контрагентів позивача, необхідно зазначити, що наявність кримінальної справи щодо контрагентів платника податків, в якій не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року по справі №815/3725/13-а.

Слід зазначити, що вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 грудня 2018 року стосовно ОСОБА_4 як керівника та засновника товариства з обмеженою відповідальністю Відсон Альянс , з змісту якого вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрував підприємство за винагороду не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, не є беззаперечним підтвердженням нереальності операції між позивачем та таким підприємством. Зокрема, з вироку вбачається, що ОСОБА_4 засвідчив своїм підписом статутні документи товариства та надав довіреність на представництво інтересів товариства від 08 червня 2017 року. Разом з тим, норми чинного законодавства не покладають на платників податку обов`язку перевірки дійсного наміру керівників контрагентів на здійснення господарської діяльності та дійсності підпису таких керівників.

Також, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Слід зазначити, що акт перевірки не містить аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентами в розрізі господарських операцій, які і наведені в цьому акті. Відсутні докази на підтвердження припущень контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача наголосив на тому, що у всіх зазначених відповідачем кримінальних провадженнях не згадується Товариство з обмеженою відповідальністю ДР.Маркус-Україна .

Також представник позивача зазначив, що позивач, як велике підприємство, закупає товар у менших підприємств (контрагентів) і потім поставляє його супермаркетам, що підтверджується належними первинними документами та не спростовано відповідачем.

Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також, суд зазначає, що платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

В даному випадку контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують фіктивність реєстрації контрагентів позивача, доказів узгодженості дій позивача та його контрагентів, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди.

Європейський суд з прав людини в п. 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того, Європейський Суд з прав людини в п. 70, 71 рішення від 22 січня 2009 року у справі Булвес проти Болгарії зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної особи або юридичної особи у зловживанні, пов`язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов`язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливо для неї забезпечити дотримання постачальником обов`язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов`язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

Таким чином, враховуючи все вище викладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і, відповідно, протиправність застосування до позивача негативних санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями №00002801402 та №00002811402 від 07 березня 2019 року.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку щодо доведеності перед судом правомірності та обґрунтованості прийнятих ним рішень, а тому позовні вимоги є такими, що підлягаю задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДР.Маркус-Україна задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00002801402 форми Р та №00002811402 форми П від 07 березня 2019 року, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДР.Маркус-Україна (код ЄДРПОУ 31866569, 01133, м. Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 36-Е, приміщення 321) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 14446,94 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко

Повний текст рішення складено 22 листопада 2019 року.

Дата ухвалення рішення19.11.2019
Оприлюднено28.11.2019

Судовий реєстр по справі —640/10868/19

Ухвала від 15.08.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 08.06.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Постанова від 26.04.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Грибан Інна Олександрівна

Постанова від 26.04.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Грибан Інна Олександрівна

Ухвала від 27.02.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Грибан Інна Олександрівна

Постанова від 10.02.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 09.02.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 16.09.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гусак М.Б.

Ухвала від 27.07.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гусак М.Б.

Постанова від 12.05.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Василенко Ярослав Миколайович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні