Постанова

від 27.11.2019 по справі 812/199/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року справа №812/199/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Блохіна А.А., Міронової Г.М., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № 812/199/18 (головуючий І інстанції Ірметова О.В., повний текст рішення складено 21.09.2018 року у приміщенні суду за адресою: просп. Космонавтів, 18, м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом Приватного акціонерного товариство Лисичанська нафтова інвестиційна компанія до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 року Приватне акціонерне товариство Лисичанська нафтова інвестиційна компанія (далі-позивач, ПРАТ ЛИНІК ) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006724708 від 11.10.2017 року (т.1, а.с. 4-27).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006724708 від 11.10.2017 року, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь позивача судові витрати у розмірі 166 952,38 грн (т.7, а.с. 85-93).

Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, про відсутність господарської діяльності позивача. Після зупинки у березні 2012 року процесу виготовлення нафтопродуктів ПРАТ ЛИНІК самостійно визнає факт відсутності виробництва паливно-мастильних матеріалів та повідомляє про це. Відповідач не заперечує проти того, що ПРАТ ЛИНІК зобов`язане вживати заходи, направлені на запобіганням аваріям, захисту людей і довкілля, забезпечувати належний технічний стан основних фондів у період призупинення виробництва та нести відповідні витрати. Але, на думку податкового органу вказані витрати відносяться до собівартості виготовленої і реалізованої продукції, яка є найголовнішою ознакою ведення господарської діяльності. Вважає, що вказані витрати, в частині сплаченого ПДВ, не мають відшкодовуватися із державного бюджету, для чого законодавцем передбачено в ПКУ п. 198.5 ст. 198 ПКУ необхідність нарахування податкових зобов`язань по операціям, що не є господарською діяльністю платника податку (т.7, а.с. 99-100).

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що твердження відповідача про відсутність господарської діяльності спростовується фактичними даними про здійснення інших видів діяльності таких як надання в оренду будівель, транспортних засобів, проведення випробувань та іспитів лабораторією, транспортування мережами підприємства електричної енергії споживачам, продаж матеріалів, брухту металу, тощо. Також зазначив, що розмір від`ємного значення сформований і розрахований контролюючим органом в податковому повідомленні рішенні за формою В4 може бути складовою лише того податкового зобов`язання, яке набуло статусу узгодженого, внаслідок завершеної процедури адміністративного (судового) оскарження, а тому зменшення розміру від`ємного значення попередніх податкових періодів березня 2013 року, грудня 2014 року, січня 2015 року, березня-травня 2017 року за викладених обставин є помилковим і тому повідомлення-рішення форми В від 11.10.2017 року № 0006724708 підлягає скасуванню (т.7, а.с. 162-164).

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження.

Суд, заслухав суддю - доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, встановив наступне.

Позивач - ПРАТ ЛИНІК є юридичною особою відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 93113, Україна, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 371, офіс 1А, основними видами діяльності за КВЕД-2010: 19.20 Виробництво продуктів нафто перероблення; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 71.11 Діяльність у сфері архітектури (т. 1 а.с. 27-28).

Ревізорами Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС на підставі п.п.200.10 ст.200, ст. 76.8 ПК України, наказу від 08.09.2017 року № 1954 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ ЛИНІК , направлення на перевірку від 11.06.2017 року № 133, від 11.09.2017 року № 132 та від 11.09.2017 року № 131, з 24.07.2017 року по 11.08.2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ ЛИНІК з питань достовірності декларування від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за червень 2017 року, результати якої оформлено актом від 19.08.2017 року № 910/28-10-47-08/32292929 (т. 1 а.с. 82-110).

За наслідками встановлених порушень, виявлених під час перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2017 року № 0006724708 (т. 1 а.с. 221).

Не погодившись з висновками, викладеними відповідачем у акті перевірки та податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із скаргою до ДФС України. За наслідками розгляду скарг прийнято рішення про залишення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень без змін (т. 1 а.с. 143-149).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оглядом підпункту 3.3 пункту 3 акту перевірки від 28.09.2017 року № 50630/10/28-10-47-12 встановлено, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у сумі 11 311 964 грн. за червень 2017 року є придбання товарів/послуг на митній території України у наступних контрагентів:

- ТОВ Науково-виробниче об`єднання Завод сталевих труб (код ЄДРПОУ 36206330_ - придбання труб Ф273х8, Ф630х10 (код УКТЗЕД 7304) у травні 2017 року на суму ПДВ 318 075,98 грн., що складає 18,8% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір № 17/1605 від 16.05.2017 року.

- ТОВ РН Коммерс (код ЄДРПОУ 33500195) - електроенергія, на суму ПДВ 400000,00 грн., що складає 23,7 % від загального обсягу придбання на митній території України. Договір № 0001ПЦ від 01.01.2017, акт фактичної поставки електричної енергії від 30.06.2017 року;

- 2 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об`єктів головного управління держспоживслужби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (код ЄДРПОУ 8782634) - послуги із забезпечення пожежної безпеки за травень 2017 року на суму ПДВ 209859,32 грн., що складає 12,4% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір № 070100-0707 від 26.12.2016 року;

- ТОВ Промисловий стандарт (код ЄДРПОУ 38775646) - придбання костюмів ОВЗ літніх для електриків, білизни натільної утепленої та футболок у травні 2017 року на суму ПДВ 125740,92 грн., що складає 7,4% від загального обсягу придбання на митній території Украни. Договір № 020100-0069 від 14.03.2017 року;

Приватне підприємство Науково-виробнича фірма Кароліна (код за ЄДРПОУ 13469980) - придбання колодець Д 500мм Н-1,5м (код УКТЗЕД 3917), труби Ф530х9,0 (код УКТЗЕД 7305) та Ф530х10,0 (код УКТЗЕД 7304) на суму ПДВ 120885,99 грн, що складає 7,2% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір № 201722 від 10.05.2017 року;

-включення до р. 16 декларації з ПДВ за червень 2017 року від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 10 196 439,00 грн., у тому числі за червень 2017 року - 1 115 525 грн., за травень 2017 року 885470 грн, за квітень 2017 року - 157152 грн, за березень 2017 року - 450652 грн., за січень 2015 рік - 802081 грн., за грудень 2014 - 7881052 грн., за березень 2013 - 20032 грн.

Перевіркою показників податкової декларації з ПДВ за червень 2017 року встановлено, що основними покупцями ПРАТ ЛИНІК за червень 2017 року були:

- ТОВ РН Коммерс (код ЄДРПОУ 33500195) питома вага якого складає - 5,6 %. Надання послуг: оренда приміщення, майна, послуги з зберігання пустих дорожніх вагонів здійснювалось на підставі договору №1ПЦ від 07.08.2014 року, договору оренди № 1 від 01.12.2015 року;

- ТОВ Мединський і К (код ЄДРПОУ 32276975) питома вага якого складає - 10,7 %. Надання послуг оренда автотранспорту, індексація орендної плати, оренда приміщення та відшкодування витрат за електроенергію, за водопостачання, здійснювалось на підставі договору № 020500-0031 від 02.02.2015 року;

- ТОВ СТІЛСЕРВІС (код ЄДРПОУ 39445402) питома вага якого складає - 22,8 %. Постачання брухту кабелю алюмінієвого нерозділеного на підставі договору № 020300-0256 від 20.06.2017 року;

- ТОВ КАТАМЕТ (код ЄДРПОУ 37492838) питома вага якого складає - 2,7 %. Постачання кабелів здійснювалось на підставі договору № 020300-0255 від 15.06.2017 року;

- ТОВ ЛЕО (код ЄДРПОУ 31443937) питома вага якого складає - 3,1%. Надання послуг за сумісне використання сумісних мереж здійснювалось на підставі договору № ДСВ/100 від 30.04.2010 року.

Також проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 5 Операції, що не є об`єктом оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу) податкових декларацій з ПДВ встановлено, що підприємством задекларовано постачання путівок на відпочинок дітей на території України у червні 2017 року на суму без ПДВ 235600 грн., з урахуванням вимог ст. 197 Податкового кодексу України на підставі таких документів: накладних, укладених договорів, оборотно-сальдових відомостей.

Перевіркою показників, відображених у рядку 10.1 Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України декларації з ПДВ за червень 2017 року встановлено, що підприємством задекларовано обсяги придбання (без ПДВ) у сумі 8450130 грн., дозволений податковий кредит у сумі 1690026 грн.

Згідно даних ЄРПН, розділу ІІ додатку 5 та розділу ІІ Декларації з ПДВ основними постачальниками, за рахунок яких у перевіряємому періоді був сформований податковий кредит, були:

- ТОВ Науково-виробниче об`єднання Завод сталевих труб (код ЄДРПОУ 36206330) - придбання труб Ф273х8, Ф630х10 (код УКТЗЕД 7304) на суму ПДВ 318075,98 грн., що складає 18,8% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір № 17/1605 від 16.05.2017 року;

- ТОВ РН Коммерс (код ЄДРПОУ 33500195) - електроенергія, на суму ПДВ 400000,00 грн., що складає 23,7 % від загального обсягу придбання на митній території України. Договір № 0001ПЦ від 01.01.2017 року, акт фактичної поставки електричної енергії від 30.06.2017 року;

- 2 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об`єктів головного управління держспоживслужби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (код ЄДРПОУ 8782634) - послуги із забезпечення пожежної безпеки за травень 2017 року на суму ПДВ 209859,32 грн., що складає 12,4% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір № 070100-0707 від 26.12.2016 року;

- ТОВ Промисловий Стандарт (код ЄДРПОУ 38775646) - придбання костюмів ОВЗ літніх для електриків, білизни натільної утепленої та футболок у травні 2017 року на суму ПДВ 125740,92 грн., що складає 7,4% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір № 020100-0069 від 14.03.2017 року;

- Приватне підприємство Науково-виробнича фірма Кароліна (код за ЄДРПОУ 13469980) - придбання колодець Д 500мм Н-1,5м (код УКТЗЕД 3917), труби Ф530х9,0 (код УКТЗЕД 7305) та Ф530х10,0 (код УКТЗЕД 7304) на суму ПДВ 120885,99 грн., що складає 7,2% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір № 201722 від 10.05.2017 року;

- ПАТ Лисичанськнафтопродукт (код ЄДРПОУ 03484062) - паливо дизельне на суму ПДВ 87830,54 грн., що складає 5,2% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір на постачання від 01.02.2017 року № 020100-0020;

- ПрАТ Укртехприлад торгівельний дім (код ЄДРПОУ 34342578) - конденсатори, запасні частини та інші на суму ПДВ 72160,40 грн., що складає 4,3% від загального обсягу придбання на митній території України. Договори № 020200-0145 від 20.04.2017 року № 020200-0170 від 16.05.2017 року № 020200-0153 від 27.04.2017 року;

- Сєвєродонецьке дочірнє підприємство Промавтоматика № 436 Закритого акціонерного товариства Променергоавтоматика (код ЄДРПОУ 1417179) - короби оцинкованні на суму ПДВ 58531,20 грн., що складає 3,5% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір № 020200-0214 від 18.05.2017 року;

- ПрАТ ПРОМАРМАТУРА (код ЄДРПОУ 21871578) - крани, засувки на суму ПДВ 35177,62 грн., що складає 2,1% від загального обсягу придбання на митній території України. Договори № 020200-0209 від 01.06.2017 року, № 020200-0559 від 06.06.2017 року;

- Дочірнє підприємство Набат (код ЄДРПОУ 32538867) - технічне обслуговування автоматичних установок пожежної сигналізації та інші подібні послуги на суму ПДВ 32022,41 грн., що складає 1,09% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір № 020401-0615 від 10.11.2016 року;

- ТОВ ІТ-ІНТЕГРАТОР (код ЄДРПОУ 31091208) - кабеля, модулі, фільтри, батарейки асортименті на суму ПДВ 24114,79 грн., що складає 1,4% від загального обсягу придбання на митній території України. Договори № 020200-0177 від 05.05.2017 року, № 020200-0246 від 29.05.2017 року, №020200-0124 від 20.04.2017 року;

- Приватне мале підприємство ЕКОЛОГІЯ МОРЯ (код ЄДРПОУ 20391149) - підводно-технічні роботи на промислових об`єктах виробництва на суму ПДВ 23709,67 грн., що складає 1,4% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір № 020403-0052 від 14.02.2017 року;

- КП Попаснянський Районний Водоканал (код ЄДРПОУ 38817874) - водопостачання на суму ПДВ 22089,00 грн., що складає 1,3% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір № 5115 від 01.07.2015 року;

- ТОВ ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ (код ЄДРПОУ 36641388) - запасні частини на суму ПДВ 18053,41 грн, що складає 1,1% від загального обсягу придбання на митній території України. Договори № 020200-0156 від 26.04.2017 року, № 020200-0029 від 16.03.2017 року;

- ТОВ НВП Українська Ізоляція (код ЄДРПОУ 36640096) - мати мінераловатні прошивні в односторонній обкладці з склосітки на суму ПДВ 17291,34 грн., що складає 1,0% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір № 020100-0127 від 12.04.2017 року;

- ТОВ Монтаж-Агрострой (код ЄДРПОУ 33622729) - бітум БН 90/10, 30 кг на суму ПДВ 16896,09 грн, що складає 1,0% від загального обсягу придбання на митній території України. Договір № 22/0517 від 22.05.2017 року.

При цьому, актом перевірки встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду декларації з ПДВ за червень на суму 11 130 159,00 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду декларації з ПДВ за червень 2017 року на 11 130 159,00 грн.

Разом з тим, пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування для податку на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

При цьому, оподатковуються за відповідною ставкою усі операції, перелічені у пункті 185.1 статті 185 Податкового кодексу, крім тих, що не є об`єктом оподаткування, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовуються нульова ставка.

Відтак, усі господарські операції щодо постачання товарів та послуг, крім виключень, встановлених Податковим кодексом України, є об`єктом оподаткування податку на додану вартість.

Приписами пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно із пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Апеляційний суд зазначає, що Податок на додану вартість - це непрямий податок, який є частиною новоствореної вартості товарів (робіт, послуг), яка формується на кожному етапі виробництва, обігу та включається до ціни товару і сплачується кінцевим споживачем. ПДВ представляє собою податок на внутрішнє споживання продукції, являючи при цьому надбавку до ціни товарів (робіт, послуг), які споживаються на митній території України.

Сутність ПДВ полягає у сплаті податку продавцем (виробником, постачальником) товарів, робіт, послуг з тієї частини вартості, яку він додає до вартості своїх товарів (робіт, послуг) до стадії реалізації їх. Додана вартість створюється в процесі всього циклу виробництва і обігу товарів, починаючи із стадії виготовлення їх і закінчуючи реалізацією кінцевому споживачеві. Відповідно податок сплачується на кожній стадії виробництва та обігу. Продавець включає податок на додану вартість у вартість товарів та наданих послуг. Але й сам він сплачує ПДВ за придбані ним товари (роботи, послуги).

Таким чином, суть податку на додану вартість полягає у тому, що підприємством оподатковуються не одержані доходи, а його витрати, при цьому суб`єкт господарювання сплачує різницю між сплаченим та одержаними сумами ПДВ, а решту платять покупці, які є кінцевими споживачами.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналізуючи викладені норми Податкового кодексу України колегія суддів вважає, що податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. А тому, придбання товарів та послуг платником податку на додану вартість для здійснення своєї господарської діяльності дає право на формування податкового кредиту.

Зі змісту апеляційної скарги контролюючого органу вбачається, що ПрАТ ЛИНІК не має права на бюджетне відшкодування, оскільки ним сформований податковий кредит за господарськими операціями, які не пов`язані з основною господарською діяльністю, у кожній господарській операції відсутня економічна мета - отримання прибутку.

Проте, колегія суддів зазначає, що для підтвердження права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Окрім того, неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само собою не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект не обов`язково має настати одразу після придбання послуг, а мета його отримання може мати довгострокову перспективу.

За змістом абзацу 6 частини третьої статті 19 Господарського кодексу України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб`єктів господарювання у таких сферах: виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов`язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно з частинами першою та другою статті 246 Господарського кодексу України здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється. У разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність суб`єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а також іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом.

ПрАТ ЛИНІК віднесений до юридичних осіб підвищеної небезпеки, та у відповідності до ст. 8 Закону України № 762 від 15.05.2003 року (зі змінами та доповненнями) зобов`язаний вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу, забезпечувати експлуатацію об`єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику, виконувати вимоги цього закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність об`єктів підвищеної небезпеки.

Таким чином, на думку суду, позивач має господарський обов`язок вести свою господарську діяльність в межах приписів нормативних актів, які регулюють його діяльність.

Колегія суддів зазначає, що виробнича діяльність позивача передбачає під час експлуатації обладнання проведення обов`язкових регламентних та ремонтних операцій навіть при зупиненому технологічному процесі, тобто вчасний поточний ремонт, діагностування та технічна підтримка будівель, вентиляційних комунікацій, електричного, водогосподарчого та каналізаційного господарств, захисних споруд та пристроїв аварійного освітлення, чи то сповіщення про аварії. Такі вимоги регламентуються Правилами безпеки при експлуатації нафтопереробних заводів (ПТБ НП-73) затверджених 01.03.1973 року Міністром нафтопереробної та нафтохімічної промисловості СРСР та 10.04.1973 року Головою Держгірпромнагляду СРСР та Загальних Правил вибухобезпеки для вибухопожежонебезпечних хімічних, нафтохімічних та нафтопереробних виробництв затверджених 08.09.1988 року Головою Держгіртехнагляду СРСР (обидва нормативні акти не втратили чинності і є діючими в СНГ та в Україні відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України № 346 від 19.06.2002 року (в редакції від 12.07.2013 року № 561) Про чинність галузевих нормативних документів колишнього СРСР ) та цілої низки інших нормативних актів.

Вимоги які викладені в зазначених нормативних актах, зобов`язують нести постійні витрати на такі регламентні операції, які разом з капітальним ремонтом є фактично складовою функції експлуатації нафтопереробних підприємств, без чого неможлива безпека виробництва. Недотримання таких правил та приписів тягне за собою небезпеку руйнування, пожеж, вибухів та як наслідок, встановлену законодавством адміністративну, кримінальну, цивільну відповідальність.

Разом з тим, проведення зупиночного капітального ремонту проводиться з періодичністю один раз на два роки. Для підтримання технологічного обладнання в безпечному для навколишнього середовища та населення стані на підприємство такий обов`язок покладений приписами Положення про планово-попереджувальний ремонт технологічного обладнання підприємств нафтоперереробної та нафтохімічної промисловості , Волгоград, 1977 (далі-Положення). Зазначений документ діє на Україні у відповідності до Наказу Міністерства палива та енергетики України № 346 від 19.06.2002 року (в редакції від 12.07.2013 року № 561) Про чинність галузевих нормативних документів колишнього СРСР . Останній капітальний ремонт відбувався у другій половині 2013 року - першого кварталу 2014 року, для чого були задіяні більш як 300 підрядних організацій, щомісяця укладалось від 300 до 450 різноманітних договорів та угод, а загальний бюджет всіх ремонтних робіт складав приблизно 156,7 млн.грн., більшу частину з яких позивач вчасно сплатив контрагентам разом з податком на додану вартість. До цього часу, як пояснив представник позивача в судовому засіданні, відновлювальні роботи не завершені, до того ж ведуться інші роботи для підтримки в безпечному стані комунікацій, споруд та обладнання, для чого укладаються угоди з придбання товарів, послуг та робіт.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні суду першої інстанції вбачається, що відновлювальні роботи не завершені, до того ж ведуться інші роботи для підтримки в безпечному стані комунікацій, споруд та обладнання, для чого укладаються угоди з придбання товарів, послуг та робіт.

Приписами Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 271 передбачено обов`язковий щомісячний контроль якості, а приписами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281 встановлено обов`язок щомісячного проведення інвентаризацій нафти та нафтопродуктів. Зазначеними нормативними актами встановлена обов`язковість наявності на підприємстві, які здійснюють операції з нафтопродуктами та їх компонентами, власної акредитованої лабораторії, або залученої на договірній основі.

Оскільки на підприємстві не завершені роботи щодо повного звільнення від нафтопродукту, позивач зобов`язаний здійснювати безперервний аналітичний контроль середовища в технологічних установках. Такий обов`язок передбачений Технологічними регламентами всіх його установок, що діють на ПрАТ ЛИНІК , та він забезпечується шляхом визначення місць і періодичності відібрання проб для подальшого проведення іспитів із обов`язковим занесенням результатів до загальної системи аналітичного контролю, що ведеться за допомогою лабораторної інформаційної системи LIMS . Зокрема цей обов`язок ґрунтується на приписах пункту 4 Глави 2 Правил безпеки при експлуатації нафтопереробних заводів (ПТБ НП-73) затверджених 01.03.1973 року Міністром нафтопереробної та нафтохімічної промисловості СРСР та 10.04.1973 року Головою Держгірпромнагляду СРСР та пунктів 1.7; 2.3; 2.4.1 Загальних Правил вибухобезпеки для вибухопожежонебезпечних хімічних, нафтохімічних та нафтопереробних виробництв затверджених 08.09.1988 року Головою Держгіртехнагляду СРСР.

Отже, проведення таких робіт на постійній основі має не лише свою ділову мету, але й нормативне врегулювання, недотримання яких тягне відповідальність у разі загрози безпеки виробництва.

Решта господарських операцій, які не пов`язані з регламентними та ремонтними роботами, становлять господарський обов`язок незалежно від зупинки основного виду діяльності, які також передбачені приписами законодавства і є для підприємства обов`язковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України Про охорону праці від 14.10.1992 року № 2694-XII (далі - Закон № 2694-XII) умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Згідно із ч.1 ст. 13 цього Закону роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Статтєю 8 Закону № 2694-XII передбачено, що забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов`язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Роботодавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору. Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

З приписів вказаної статті вбачається, що роботодавець, тобто позивач, повинен закуповувати не лише спецодяг, але і послуги з прання одягу.

Відповідно до статті 19 Закону № 2694-XII, фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах. Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до витрат/валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 994 (з доповненнями та змінами) затверджений перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких обов`язково включаються до складу витрат, це:

1. Приведення основних фондів у відповідність з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці щодо:

- механізації вантажно-розвантажувальних та інших важких робіт, робіт з розливу і транспортування отруйних, агресивних, легкозаймистих і горючих речовин;

- захисту працюючих від ураження електричним струмом, дії статичної електрики та розрядів блискавок;

- безпечного виконання робіт на висоті;

- діючого технологічного та іншого виробничого обладнання;

- систем вентиляції та аспірації, пристроїв, які вловлюють пил, і установок для кондиціювання повітря у приміщеннях діючого виробництва та на робочих місцях;

- систем природного та штучного освітлення виробничих, адміністративних та інших приміщень, робочих місць, проходів, аварійних виходів тощо;

- систем теплових, водяних або повітряних завіс, а також установок для нагрівання (охолодження) повітря виробничих, адміністративних та інших приміщень, а під час роботи на відкритому повітрі - споруд для обігрівання працівників та укриття від сонячних променів і атмосферних опадів;

- виробничих та санітарно-побутових приміщень, робочих місць, евакуаційних виходів тощо, технологічних розривів, проходів та габаритних розмірів; обладнання спеціальних перехідних галерей, тунелів у місцях масового переходу працівників, зон руху транспортних засобів;

- впровадження в умовах діючого виробництва автоматизованих інформаційних систем охорони праці, систем аналізу та прогнозування аварійних ситуацій, автоматичного та дистанційного керування технологічними процесами і виробничим обладнанням, систем автоматичного контролю і сигналізації про наявність (виникнення) небезпечних або шкідливих виробничих факторів та пристроїв аварійного вимкнення обладнання чи комунікацій у разі виникнення небезпеки для працівників, а також відповідного програмного забезпечення та електронних баз даних з охорони праці у порядку та обсягах, погоджених з територіальними органами Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки.

2. Усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

3. Проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці та аудиту з охорони праці, оформлення стендів, оснащення кабінетів, виставок, придбання необхідних нормативно-правових актів, наочних посібників, літератури, плакатів, відеофільмів, макетів, програмних продуктів тощо з питань охорони праці.

4. Проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності, організація лекцій, семінарів та консультацій із зазначених питань.

5. Забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до встановлених норм (включаючи забезпечення мийними засобами та засобами, що нейтралізують небезпечну дію на організм або шкіру шкідливих речовин, у зв`язку з виконанням робіт, які не виключають можливості забруднення цими речовинами).

6. Надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.

7. Проведення обов`язкового попереднього, періодичного і позапланового медичного огляду працівників, зайнятих на важких роботах, роботах з небезпечними чи шкідливими умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі. Приписи зазначеної Постанови кореспондують із загальними нормами Закону Про охорону праці .

Невизнання таких витрат та права на формування податкового кредиту за господарськими операціями, наведеними у переліку (як такими, що не мають зв`язку з господарською діяльністю) відповідачем є безпідставними.

Судами встановлено, що підприємством була надана первинна документація за перевіряємий період у повному обсязі, відповідачем не заперечувався факт надання первинної документації під час проведення перевірки та реальність цих договорів.

Статтею 44 Податкового кодексу України встановлені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 1 статті 8 Закону № 996-XIV визначено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Відповідно до приписів статті 1 Закону № 996-XIV Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище, визначення господарської операції пов`язане з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 201 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце

Разом з тим, у перевіреному податковим органом періоді позивачем, в межах своєї господарської діяльності було укладено договори: з ТОВ Науково-втробниче об`єднання Завод сталевих труб від 16.05.2017 року № 17/1605; ТОВ РН Коммерс від 01.01.2017 року № 0001 ПЦ; 2 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об`єктів головного управління держспоживслужби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 26.12.2016 року № 070100-0707; ТОВ Промисловий Стандарт від 14.03.2017 № 020100-0069; ПП Науково-виробнича фірма Кароліна від 10.05.2017 року № 201722; ПрАТ Укртехприлад торгівельний дім від 20.04.2017 року № 020200-0145, від 16.05.2017 року № 020200-0170, від 27.04.2017 року № 020200-0153; ПАТ Лисичанськнафтопродукт від 01.02.2017 року №020100-0020; Сєвєродонецьке дочірнє підприємство Промавтоматика № 436 Закритого акціонерного товариства Променергоавтоматика № 020200-0214 від 18.05.2017 року; ПрАТ ПРОМАРМАТУРА № 020200-0209 від 01.06.2017 року, № 020200-0559 від 06.06.2017 року; Дочірнє підприємство Набат № 020401-0615 від 10.11.2016; ТОВ ІТ-ІНТЕГРАТОР № 020200-0177 від 05.05.2017 року, №020200-0246 від 29.05.2017, № 020200-0124 від 20.04.2017 року; Приватне мале підприємство ЕКОЛОГІЯ МОРЯ №020403-0052 від 14.02.2017 року; КП Попаснянський Районний Водоканал № 5115 від 01.07.2015 року; ТОВ ДНІПРОАВТОЗАПЧАСТИНИ № 020200-0156 від 26.04.2017 року, № 020200-0029 від 16.03.2017 року; ТОВ НВП Українська Ізоляція № 020100-0127 від 12.04.2017 року; ТОВ Монтаж-Агрострой №22/0517 від 22.05.2017 року (т. 5 а.с. 148-256, т. 6 а.с. 1-150).

Апеляційний суд враховує, що виконання робіт та надання послуг за наведеними вище договорами підтверджено первинними документами, достовірність яких відповідачем не заперечується, всі вони були досліджені відповідачем під час перевірок, та містяться в матеріалах справи (томи 2-5). Рух коштів підтверджується платіжними дорученнями.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що повністю відповідають:

- частині другій статті 207 Цивільного Кодексу України;

- статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ;

- статті 44, статті 201 Податкового кодексу України;

- пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З аналізу викладених норм вбачається, що оскільки суть податку на додану вартість полягає у тому, що підприємством оподатковуються не одержані доходи, а його витрати, при цьому суб`єкт господарювання сплачує різницю між сплаченим та одержаними сумами ПДВ, а решту платять покупці, які є кінцевими споживачами, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, тому з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази позивача, дають суду підстави для постановлення висновків, які спростовують доводи апеляційної скарги відповідача.

Як вже зазначалось, неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само собою не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект наступить після запуску підприємства, а всі дії та укладені господарські операції на теперішній час направлені на відновлення роботи підприємства та недопущення техногенної катастрофи у зв`язку з його призупиненням.

Обов`язкові за своїм призначенням регламентні операції, поточний або капітальний ремонт технологічного обладнання, будівель, технологічних споруд, їх утримання в належному санітарному та технічному стані, витрати на щоденні регламентні роботи, витрати на підтримання безпеки виробництва, доставка на підприємство та забезпечення працівників підприємства необхідними умовами праці та господарські операції - є складовою виробничого процесу із підтримки безпеки виробництва, підготовки до випуску та власне випуску нафтопродуктів.

Відтак, придбання товарів та послуг для цих цілей відбувається в межах такої господарської діяльності платника податку на додану вартість, а тому ПРАТ ЛИНІК має право на формування податкового кредиту. Оскільки такі операції здійснювалися саме у цехах та на установках, що належать ПРАТ ЛИНІК , в межах зупиночного капітального ремонту, або пов`язані з поточними витратами на ведення його господарської діяльності, визначеної Статутом.

Суть та ділова мета господарських операцій ПРАТ ЛИНІК за цей період полягає в підтримці безпеки виробництва та відновлення майнового комплексу для майбутнього подальшої нафтопереробки.

Доводи відповідача про відсутність пов`язаності з господарською діяльністю і ділової мети у витратах на відновлення виробництва є безпідставними та не підтвердженими припущеннями, оскільки визначення питання про відновлення виробництва перебуває у виключній компетенції власника юридичної особи, а не ревізорів податкового органу.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про те, що податковим органом неправомірно винесено повідомлення-рішення від 11.10.2017 року № 0006724708, оскільки відповідач діяв у межах та у спосіб, що не передбачений законодавством України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № 812/199/18 за позовом Приватного акціонерного товариство Лисичанська нафтова інвестиційна компанія до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі № 812/199/18 - залишити без змін.

Повний текст постанови складений та підписаний 27 листопада 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач: І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

Г.М. Міронова