Постанова

від 27.11.2019 по справі 200/5965/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року справа № 200/5965/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання - Харечко О.П., за участю представника позивача адвоката Бурцева О.В., представника відповідача Михайлішиної С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Дебальцеве Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року (повний текст складено 27 серпня 2019 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/5965/19-а (суддя в 1 інстанції - Хохленков О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Дебальцеве Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління пенсійного фонду України в м.Дебальцеве Донецької області (далі - відповідач) визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком. За період з квітня 2015 року по квітень 2019 року виплату пенсії припинено з підстав, що не передбачені ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вважає, що таким чином порушено її право на пенсійне забезпечення. (арк.справи 3-5)

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року у справі № 200/5965/19-а позовні вимоги задоволено частково, внаслідок чого:

визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Дебальцеве Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 25 квітня 2015 року по серпень 2019 року. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м.Дебальцеве Донецької області виплатити заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 з 25 квітня 2015 року по серпень 2019 року. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м.Дебальцеве Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 . В решті позовних вимог відмовлено. (арк.справи 53-55)

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. (арк.справи 58-63).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечувала представник відповідача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України про що свідчить паспорт серія НОМЕР_1 виданий Дебальцівським МВ УМВС України в Донецькій області 27.12.1999 року (а.с.7а)

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 , виданим 21.04.1987 року (а.с.7).

Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Дебальцеве Донецької області, як отримувач пенсії за віком, що не заперечується відповідачем.

За період з 25 квітня 2015 року по серпень 2019 року виплату пенсії позивачу припинено.

На звернення позивача від 05.12.2018 року щодо підстав припинення виплати пенсії, відповідачем надана відповідь від 14.12.2018 року №993/04/16, в якій повідомлено про нормативно-правові акти, які регулюють питання виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з тимчасово окупованих територій, та перелік документів, які позивачу необхідно надати для подальшого поновлення виплати пенсії (а.с.8).

З огляду на вищевикладені обставини та їх правове врегулювання, колегія суддів зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується.

Підстави для припинення виплати пенсії визначені 1 ст. 49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав визначених статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом.

Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, орган Пенсійного фонду безпідставно не виплачує позивачу пенсію.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 8, ч.2 ст. 19 Конституції України).

Припинення виплати пенсії позивачу відбулося не у спосіб, що передбачений законом, і з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Відповідно до статті 1 Протоколу першого Європейської конвенції з прав людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року Європейський суд з прав людини зробив висновок, відповідно до якого, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Також колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо визначення однієї з підстав поновлення виплати пенсії позивачу наявності статусу внутрішньо переміщеної особи, оскільки дана підстава не визначена Законом.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Дебальцеве Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року у справі № 200/5965/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року у справі № 200/5965/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 27 листопада 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць